Американський тупик української влади. Як врятувати партнерство?

Сполучені штати Америки планують втричі скоротити фінансову допомогу Україні через USAID (Агентство США з міжнародного розвитку): з більш ніж $570 млн до $177 млн, тобто на 68,8%, пише видання Foreign Policy.

Треба визнати, скорочення допомоги торкнеться не лише України, а й більш ніж в 100 країн світу, в яких працює USAID. Зекономлені кошти США планує витратити на фінансування однієї з програм національної безпеки країни.

Рішення щодо скорочення фінансування не є остаточним, адже воно ще має бути затвердженим Конгресом. Однак вже зараз очевидно, що пріоритети Сполучених Штатів змінюються. І Київ не докладає жодних зусиль, аби зупинити несприятливий для себе розвиток подій.

Відносини Києва з Вашингтоном потребують термінового перезавантаження

Офіційні і напівофіційні представники України, які прибувають до Вашингтона, часто ніби навмисне демонструють нерозуміння теперішнього порядку денного Сполучених Штатів Америки. Риторика української офіційної сторони за останні три роки не змінилася: Україна – жертва, яку потрібно захистити і яка потребує допомоги.

Описуючи зовнішньополітичний курс України у своєму щорічному зверненні до Верховної Ради, президент України заявив: «Україна і надалі потребує активної міжнародної підтримки у боротьбі с російською агресією. А забезпечувати таку підтримку для нашої діпломатії... стає дедалі важче через різні об'єктивні та суб'єктивні чинники». Але при тому не здійснюючи внутрішніх якісних змін – реальних системних реформ, які було задекларовано раніше, маючи великі проблеми з корупцією, українська влада зменшує підстави для отримання Україною американської допомоги.

У Хартії про стратегічне партнерство між Україною і США 2008 року чітко сказано, що співпраця між двома державами базується на спільних цінностях та інтересах. Але поки що українська влада більше говорить про спільні цінності, у той час як спільні інтереси залишаються несформульованими. Київ продовжує ігнорувати мову інтересів США. Це загрожує випадінням українського питання, яке не існує окремо від російської загрози, навіть з порядку американсько-російських відносин.

Порядок денний: внутрішні пріоритети

Нова адміністрація США зміщує акценти зовнішньої політики, наголошуючи на внутрішньополітичних питаннях і підпорядковуючи зовнішню політику національним інтересам. На порядку денному в американській внутрішній політиці – реформа охорони здоров'я, імміграційні зміни і розвиток інфраструктури, в яку Трамп пообіцяв інвестувати $1 трлн. У зв'язку з імміграційною реформою серед ключових цілей внутрішньої політики з’явився захист кордонів CША і повернення віри в американські закони. Важливою є і обіцяна Трампом податкова реформа.

Сьогодні США перебуваютьу постійній напрузі через внутрішні перипетії, зокрема через можливість скасування програми медичного страхування Obamacare. 24 березня 2017 року голосування за запропонований Трампом законопроект про реформу охорони здоров'я зірвалося в останній момент. Спікер палати представників Пол Райан був змушений останньоїмиті скасувати розгляд через недостатню підтримку законопроекту республіканцями. Але це не засмучує Дональда Трампа та Пола Райана – вони збираються поліпшити законопроект і зробити американську систему охорони здоров'я, на їхню думку, більш ефективною. Водночас лідер демократів у палаті представників Конгресу Ненсі Пелосі стверджує, що скасування голосування – це «перемога для американців». За її словами, у разі ухвалення законопроекту без медичної страховки залишаться 24 мільйони громадян США.

Напевно, найгостріше з усіх ініціатив Трампа сприймаються міграційні новації. Найбільш критикованим указом президента став меморандум «Про захист нації від проникнення іноземних терористичних формувань у США». У пункті З розділу 5 меморандуму йдеться про те, що «в'їзд біженців з Сирії завдає шкоди інтересам США і, таким чином, їм має бути відмовлено у в'їзді». До списку країн, з яких обмежується імміграція, потрапили Ємен, Сомалі, Судан, Лівія, Іран та Ірак. Трамп стверджує, що це спосіб зберегти мільярди доларів і зробити американське суспільство безпечнішим. Десятиліттями республіканці, які прагнуть максимально убезпечити державні кордони, і демократи, що захищають права і свободи людини, сперечалися з міграційних проблем. Але зараз це питання хвилює американців як ніколи раніше.

Ще одна реформа стосується Податкового кодексу США. Зміни у фіскальній сфері тісно пов'язані зі змінами у сфері охорони здоров'я. Трамп збирається проштовхувати ідею податкових скорочень після скасування Obamacare. Таким чином кошти, зекономлені в рамках реформи охорони здоров'я, мали відшкодувати федеральному бюджету збитки від податкових скорочень. Ясна річ, що при чималому дефіциті бюджету США і прив'язці до скасування Obamacare податкова реформа викликає протиріччя в політичних колах Вашингтона. Навіть активні прибічники реформи часто розходяться в поглядах на те, що саме потрібно змінювати і як ці зміни впроваджувати.

Зовнішня політика

Що стосується зовнішньополітичних пріоритетів Сполучених Штатів, то президент США наразі не висловився про них вичерпно. За його словами, Америка хоча і претендує на лідерство, але відкрита для нового партнерства і повною мірою запитує зі своїх союзників. Але що прозвучало чітко і ясно, то це те, що США шукатимуть і підтримуватимуть друзів і партнерів там, де збігаються спільні інтереси.

Дедалі більше політиків і чиновників США розглядають Росію як загрозу американським інтересам. Фактично в обох палатах Конгресу утворилась двопартійна антиросійська більшість, яка робить кроки на унеможливлення домовленностей із Путіним без вирішення ключових протеріч, включаючи Україну. Проте це – саме антиросійська більшість, а не проукраїнська, тому йдеться переважно про санкції проти Росії, а не про збільшення допомоги Україні.

Але в наборі зовнішньополітичних загроз Росія перебуває не на першому місці і поступається за значущістю «Ісламській державі», ракетній програмі Північної Кореї, Афганістану і ядерній програмі Ірану. Фактично лише активна участь Росії в сирійському конфлікті привертає до неї активну увагу. Є також Китай, але він для США є радше викликом, насамперед економічним, ніж загрозою.

Примітно, що Сполучені Штати активно займаються налагодженням відносин із КНР у контексті проблеми Північної Кореї. Під час недавнього візиту держсекретаря США Рекса Тіллерсона до Китаю американська і китайська сторони намагалися відкинути конфліктні питання. Натомість Рекс Тіллерсон і голова КНР Сі Цзіньпін сконцентрувалися на північнокорейській проблемі і механізмах її врегулювання. 6-7 квітня у Вашингтоні відбулася зустріч Дональда Трампа і Сі Цзіньпіна. Незважаючи на гучні слова Трампа про готовність Америки самостійно впоратися з Пхеньяном, корейське питання є одним з найважливіших пунктів переговорів. Вашингтон, інтереси якого під загрозою через дії КНДР, готовий докласти максимальних зусиль для розв'язання проблеми.

Завдання України

Як уже наголошувалося, на жаль, Україна через брак реформ дедалі зменшує потенціал українсько-американської співпраці. У цьому напрямку єдине, чого може домагатись Україна, – це збереження і нарощування зовнішнього тиску на РФ, яке можуть забезпечити США та міжнародні організації, в яких США відіграють помітну роль.

Проте окрім цінностей є інтереси.

Бізнесовий інтерес – це можливості американських інвестицій та доступ українських товарів на американський ринок, а американських на український

Безпековий інтерес – використання України для максимально ефективного стримування агресивної російської політики, а відповідно збільшення оборонного потенціалу України.

При цьому варто усвідомити, що Вашингтон не має жодного життєво важливого інтересу, який він не може забезпечити без України. Російська агресія загрожує США не безпосередньо, а лише через руйнування структури європейського порядку.

Україну представники американської політичної еліти розглядають головним чином у рамках інтересів безпеки США і союзників як засіб військового протистояння і стримування Росії. Найбільш тверді в підтримці України так звані яструби, які вважають РФ джерелом великої небезпеки і виступають за активніше військове сприяння Україні.

Можливості

Україна зможе стати окремим суб'єктом для зовнішньої політики США лише в тому випадку, якщо Київ зможе запропонувати ініціативи, пов'язані з пріоритетами США. Україна буде також цікава, якщо запропонує вигідні для США і союзників проекти кооперації у зв'язку з російською загрозою або цікаві бізнесові проекти. По-перше, це модернізація і реформування військових сил та інфраструктури України та спільне  виробництво зброї на території України. Сполучені Штати зацікавлені у стабільній і сильній державі на кордоні з Росією, яка не буде сприйматися у Вашингтоні як зона хаосу і дестабілізації. Київ має виходити з того, що для США важливою є не безпека України, а безпека Європи в цілому. Завдяки зміцненню військових сил і реформуванню військово-промислового комплексу Україна може стати важливою ланкою оборони на балто-чорноморському фланзі НАТО. Саме на реформування ЗСУ спрямовані зараз зусилля американців у військовій допомозі Україні. Вони хочуть бути впевнені, що військово-технічна допомога й зокрема поки що нелетальне (але за адміністрації Трампа може стати й летальним) озброєння буде використовуватись українськими військовими максимально ефективно. Це й проекти з модернізації та виробництва нових озброєнь, насамперед безпілотних літальних апаратів та засобів боротьби з ними, багатофункціональних радіолокаційних станцій, інших засобів радіоелектронної розвідки, впровадження сучасних цифрових засобів зв'язку, передачі даних.

Бум українських розробок, зроблених під час війни, та можливість випробовування нових зразків у реальних сучасних бойових умовах цікаві для американців. Проте є чинники, які істотно заважать руху в цьому напрямку. Насамперед це наявність такого монопольного утворення, як «Укроборонпром», котрий пов’язують із деякими корупційними скандалами. Без перегляду нормативно-правової бази наразі фактично неможливо пряме інвестування американських кампаній у проекти з виробництва та модернізації озброєнь поза «Укроборонпромом». Тому поки що маємо лише поодинокі проекти, як то меморандум про спільне виробництво натовської гвинтівки М16.

По-друге, участь у миротворчих операціях українських військових, які мають унікальний досвід ведення війни на Донбасі, котрий є полігоном для випробування новітньої зброї і методів ведення бою. Але поки що переважно для Росії.

При всьому цьому американська влада надзвичайно акцентує увагу на важливості внеску України в миротворчі операції і, здається, цінує його більше самих українців. До того ж саме ті українські підрозділи, які брали участь у багатонаціональних військових навчаннях під егідою НАТО, демонстрували на сході України найкращий рівень боєздатності. Дональд Трамп поставив перед Пентагоном завдання – до кінця 2017 року знищити ІДІЛ. В інтересах Америки залучити якомога більше держав до антитерористичної коаліції для більш масованого удару і для розподілу відповідальності за операцію. Активна участь України в антитерористичній коаліції може бути вигідною і відповідатиме американським інтересам.

Третій напрям співпраці – це енергетична галузь. І це не лише диверсифікація поставок ядерного палива разом із «Вестінгхаус». Це й можливості поставок скрапленого газу (але для цього необхідна відповідна інфраструктура), можливості щодо будівництва нових потужностей атомної та альтернативної енергетики, інвестицій в енергетичну інфраструктуру й розвиток електротранспорту тощо. Але ж, можливо, не так гостро та критично, як у ВПК, проте в енергетичному секторі теж стоїть питання створення прозорих конкурентних сприятливих умов для американського бізнесу.

І тут постає найважливіший аспект – здатність українського уряду проводити реформи і стабілізувати ситуацію в країні. Мабуть, Трамп відійде від традиційного для США «експорту демократії» та робитиме акцент на самостійності і стабільності держав-партнерів. Америці потрібні надійні союзники, з якими вигідно розвивати відносини. Для України це означає впровадження принципів республіканізму, при якому найбільше значення мають інтереси громадян України та їхні можливості впливати на владу. Поки ж відсутність реформ системи управління та виборчого законодавства, не кажучи вже про позаправову ситуацію з оновленням ЦВК та перманентні скандали з впровадженням е-декларування, лише дискредитують Україну.

І ще один важливий аспект. Це питання Будапештського меморандуму та ядерної зброї. Безумовно, Україна має більш наполегливо ставити його питання перед США та Великобританією як перед підписантами. Але на тлі проблеми ядерних програми КНДР та(меншою мірою) Ірану Україні варто продовжувати підтримувати режим нерозповсюдження зброї масового ураження. Риторика про відновлення ядерного статусу є деструктивною. Наразі Україна – найуспішніший приклад американських зусиль з ядерного роззброєння.

Окреме питання – необхідність активізації діяльності посольства України в США та активізації українсько-американської взаємодії на всіх рівнях. Насамперед ідеться про збільшення майданчиків, де наш політикум і активісти могли б доводити американському істеблішменту необхідність підтримки України і протидії російській агресії, а бізнес – презентувати свої проекти та можливості перед американськими партнерами. Створення механізмів громадського та парламентського лобіювання рішень на підтримку України.

Вашингтон потенційно готовий інвестувати ресурси в безпеку України, її військово-промисловий комплекс та економіку. Але для цього українсько-американські відносини потребують перезавантаження, в першу чергу на основі розуміння спільності інтересів. Інакше Київ може надовго зникнути з порядку денного зовнішньої політики Вашингтона.

Важливою умовою прогресу у відносинах зі США є здатність української влади здійснювати конкретні дії. Поки ж, на жаль, слова представників української влади, вимовлені у Вашингтоні, не пов'язані зі справами.

Анатолій Пінчук, Максим Карижський, для «Главкома»