Азовська дилема Києва

Конфлікт між Україною та Російською Федерацією в Азовському морі загострився навесні, як тільки росіяни відкрили міст через Керченську протоку. Ця незаконно побудована магістраль тепер не лише з’єднує окупований Крим з Таманським півостровом РФ, вона перешкоджає свободі судноплавства. Росія зі своїм скандальним мостом обмежила висоту кораблів, які можуть перетнути Керченську протоку, до 33 метрів, а довжину – до 160 м.

Згодом російські прикордонники без поважних причин почали зупиняти кораблі, які направлялись в українські порти на Азовському морі, проводити огляди. Ці процедури займали багато часу, а тому відвантаження вантажів з портів Маріуполя і Бердянська, як і доставка товарів у ці порти, стали незручними та витратними.

На кінець серпня нараховувалось більш ніж 150 затриманих іноземних суден, які прямували в українські порти на Азові. Такі дані оприлюднила Державна прикордонна служба.

Всі ці події відбивають зацікавленість міжнародного бізнесу до роботи через порти Бердянська та Маріуполя. Падіння товарообігу погіршує економічне становище великого українського регіону. Експерти вже кілька місяців б’ють на сполох: у Маріуполі та Бердянську провокується соціальна нестабільність та сепаратистські настрої.

Президент Петро Порошенко визнав: мета РФ – створити напружену ситуацію в регіоні. Глава держави не виключає, що країна-агресор готується провести військову операцію, атакувавши Маріуполь. Тому Україна планує до кінця року створити військово-морську базу в Азовському морі, яка матиме, за запевненнями урядовців, «умови для відсічі» агресивних дій РФ у цьому регіоні.

Депутати Європарламенту розглянуть ситуацію в Азовському морі 23 жовтня. Про це повідомив журналіст Рікард Йозвяк. «На пленарному засіданні Європарламенту 23 жовтня планується обговорення ситуації в Азовському морі. На цьому етапі не зрозуміло, чи буде тоді ж голосування за резолюцію», – написав він.

Суттєва деталь: Росія провокує загострення на Азові  та економічну блокаду українських портів, водночас між Україною та РФ досі діє договір про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки. Цей документ датований 2003 роком.

Як і чому підписували договір

Розподіл впливу держав на морях регулює Конвенція ООН з морського права, ухвалена 1982 року. Але щодо ситуації на Азові Росія та Україна використовують також підписаний 24 грудня 2003 року договір про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки.

Цей документ було укладено ще за президентства Леоніда Кучми, якраз після конфлікту навколо будівництва дамби від Таманського півострова до острова Тузла. Росіяни хотіли з’єднати український острів з материком зі свого боку і оголосити своєю територією. Дві країни були на межі війни. Після того, як будівельники досягли українського прикордонного понтона, почались перемовини про узгодження використання Азово-Керченської акваторії.

Україна тоді погодилась на умови Росії визначити води Азовського моря як «історичні внутрішні води» обох держав, цим фактично заборонивши іноземним військовим кораблям перебувати в Азовському морі і Керченській протоці.

У договорі не був прописаний кордон між Україною та РФ щодо Азовського моря, а було сказано, що сторони розпочнуть переговори з цього питання. Зрештою з Москвою так і не вдалось домовитись.

Сьогожні ж постало питання, чи потрібен країні взагалі такий договір? І нині, через 15 років після його підписання, експерти з міжнародного права, дипломати та чиновники сперечаються, чи варто його денонсувати. «Главком» зібрав головні аргументи «за» і «проти».

Денонсація. Аргументи «проти»

Україна втратить аргумент у суді

Заступник міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції Олена Зеркаль заявила, що про розірвання угоди з Росією щодо Азовського моря «не може бути й мови». «Це дасть можливість Російській Федерації заявити про територіальний спір», – пояснила вона.

Схожу позицію підтримує Тимур Короткий, професор кафедри міжнародного права та міжнародних відносин Одеської юридичної академії. «Правова позиція України базується і на використанні договору 2003 року. Згідно з цією угодою, Україна має певні права, і в юридичній площині ми можемо апелювати до цих прав щодо їхнього порушення з боку РФ», - пояснив експерт. На його думку, Україні слід використовувати більше можливостей, які надає цей договір 2003 року для захисту національних інтересів.

Росія звинуватить Україну в дестабілізації

Рішення про денонсацію Москва може використати як аргумент проти Києва в Міжнародному трибуналі ООН із морського права.

Підбурення населення

Денонсація договору може дати привід Росії вдатися прямо або через своїх агентів до підбурення громадян України (зокрема, рибалок Азову), які мають вигоди через дію договору.

Росія може влаштувати блокаду Керченської протоки

У Росії вже лякають тим, що у разі розриву договору, Москва «привласнить» Азовське море собі.

У Росії ж цей сценарій вже озвучили вголос. «Якщо дійде до розриву цієї угоди, то Україна втратить важливі порти в Азовському морі. Таким чином, враховуючи морське право, Азовське море практично виявиться російським морем, і всі договори, підписані раніше, не будуть діяти», – цитують у Російському центрі стратегічних досліджень експертів «Экономика сегодня».

Денонсація дискредитуватиме органи влади України

Керівництво МЗС України публічно висловилося проти денонсації договору, а тому припинення його дії продемонструє неузгодженість дій органів влади, які нібито не можуть діяти єдиним фронтом. А це своєю чергою дасть привід говорити про Україну як failed state.

Треті держави постануть перед проблемою нового конфлікту з Росією

Сподівання на те, що військові кораблі третіх держав зможуть пройти до Азовського моря безперешкодно згідно з Конвенцією ООН про морське право від 1982 року, можуть виявитися марними. Світова спільнота через страх перед Росією може відмовитись йти на такий ризик.

Ігнорування Росією міжнародного права

Денонсувавши договір з РФ, спірні питання щодо Азову доведеться вирішувати через посилання на міжнародне право. Але Росія і так порушила вже не один міжнародний документ, а тому її нічого не буде стримувати робити це і далі після припинення дії двостороннього договору.

На думку кандидата юридичних наук Антона Кориневича, Києву все ж доведеться вступати у діалог з Москвою щодо користування водами Азовського моря, але навряд чи вдасться узгодити кращий договір, ніж той, що діє зараз. «Конвенція з морського права – це хороша міжнародна правова основа для вирішення питання морських просторів, але Росія не рахується з нею», – констатує Кориневич.

Залякування військовою силою

Росія може використовувати військову перевагу на Азовському морі, щоб залякувати Україну. Вже зараз у РФ пропонують змиритися з її пануванням в Азовському морі, натякаючи, що договори і так не впливають на ситуацію в регіоні.

«Із зовнішньополітичної точки зору варіантів для лавірування Україна не має. Буде договір розірвано чи ні, вже зрозуміло, що геоекономічна ситуація в Азовському морі в зв'язку з будівництвом Кримського моста і возз'єднанням Криму («возз’єднанням РФ називає незаконно анексію Кримського півострова у 2014 році - «Главком») з Росією кардинально змінилась. Хочуть українці або не хочуть, слід грати за новими правилами. Від договору тут мало що залежить», - прокоментував прагнення денонсувати договір директор Центру політологічних досліджень Фінансового університету при Уряді РФ Павло Салін.

Статус Азовського моря не зміниться після денонсації

Денонсація не змінить статусу Азовського моря і Керченської протоки як внутрішніх вод України та Росії, тому що тоді доведеться вносити зміни, або і денонсувати Договір про українсько-російський державний кордон.

Представник України у підгрупі з питань безпеки Тристоронньої контактної групи у Мінську Євген Марчук вважає, що наївно сподіватися, буцімто у разі денонсації всього пакету українсько-російських договорів можна було б регулювати відносини з агресивною Росією завдяки лише міжнародно-правовим нормам.

Денонсація. Аргументи «за»

Правові маніпуляції Росії будуть обмежені

Прихильники денонсації переконані: зі скасування договору щодо Азову зменшується поле для правових маніпуляцій РФ, відкривається можливість звернень до міжнародних судів. Після денонсації документа Україна і РФ повинні будуть послуговуватися нормами Конвенції ООН про морське право від 1982 року, яку Україна ратифікувала в 1999 році. Вона дає можливість встановити режим територіального моря у вигляді 12-мильної зони від вихідних ліній.

Договір між Україною та РФ не містить жодної конкретики щодо лінії державного кордону, що дозволяє Москві сприймати все Азовське море як власні внутрішні води.

На поданий позов до Міжнародного трибуналу денонсація не вплине, бо договір на момент подання позову був чинним. «У Віденській конвенції 1969 року про право міжнародних договорів є стаття 70, у якій сказано, що припинення дії договору не впливає на права, зобов’язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення», – пояснив доктор юридичних наук, дипломат Володимир Василенко.

Не втратимо час

Визначення кордону щодо Азовського моря між Україною та РФ внесуть більшу ясність у правовий режим, що покращить можливості України з оборони свого узбережжя.

Поки діє договір, Росія продовжуватиме безперешкодно опанувати акваторію моря та українського узбережжя.

Євген Марчук нагадав, як 19 січня 2018 року Україна поскаржилась в Трибунал ООН з морського права на протиправні дії Росії в Азовському морі. В результаті отримала у серпні відповідь: Трибунал спочатку погодився розглядати не Меморандум України, а заперечення Росії. Так, Москва заявила, що Трибунал не може розглядати українську скаргу, бо згідно з російсько-українським договором, Азовське море і Керченська протока є внутрішніми водами двох країн. «І розгляд тільки цього питання може зайняти більше року. Тобто, розгляд питання по суті української скарги може почати розглядатися десь через півтора року. А що за цей час буде робити Росія в Азовському морі, уявити неважко», – підсумував Марчук.

Правова визначеність

У положеннях Конвенції ООН про морське право, які є обов’язковими для Росії, чітко окреслюється процедура врегулювання спорів і механізм правової відповідальності. Тоді як міждержавний договір щодо Азову передбачає, що спори між Україною та Росією мають вирішуватися «шляхом консультацій та переговорів», а звернення до міжнародних правових органів документом не передбачено.

«Якщо якась зі сторін вважає, що були порушення норм міжнародного морського права, зафіксовані в Конвенції 1982 року, то вона може звернутися до морського арбітражу», - пояснює доктор юридичних наук Володимир Василенко.

Підтримка іноземних держав

Денонсація надасть Україні можливість заручитися міжнародною підтримкою. США, зокрема Державний департамент, у заяві від 30 серпня 2018 року, та ЄС засудили порушення Росією в Азовському морі.

Додаткові санкції проти РФ

Якщо Росія порушуватиме міжнародне право, Україна має підстави очікувати від партнерів (США і ЄС) на негайне посилення санкцій проти РФ.

Зниження політичної напруги в Україні

Денонсація договору викликатиме менше критики і щодо послідовності дій української влади, яку іноді звинувачують в нерішучості під час протистояння окупанту.

Навіть російські експерти це визнають. «Скаже (Петро Порошенко, - «Главком») не розривати договір – в Україні його звинуватять в тому, що він «грає на боці Росії», – зауважує російський політолог Павло Салін.

Зняття обмежень для військового флоту третіх країн

Договір щодо Азову частково обмежує дію Конвенції ООН із морського права від 1982 року: Конвенція регламентує вільний прохід для військових суден третіх країн, а договір з РФ передбачає погодження з країною-агресором проходження військових кораблів третіх держав.

Узгодження з Віденською конвенцією

Україна буде діяти відповідно до Віденської конвенції. Її стаття 60 містить положення про те, що порушення договору однією зі сторін дає право іншій стороні припинити договір. Оскільки Росія порушила договір, Україна має повне право його денонсувати.

Шлях миротворцям

У договорі між Україною і Росією від 2003 року нічого не сказано про можливість присутності міжнародних миротворчих сил в районі Азовського моря, натомість така можливість регламентована Конвенцією ООН з морського права. Тому денонсація спрощує можливість направлення миротворців.

Яна Степанковська, «Главком»