Безвіз для холодильників. Чи це реально?

Однією з ключових тем, яку підіймала українська делегація під час засідання Ради асоціації Україна – ЄС, була підготовка до укладання Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислової продукції (АСАА). Її підписання має спростити експорт промислових товарів з України до ЄС без додаткової сертифікації. Точніше, така сертифікація буде проводитись українськими органами, рішення яких Євросоюз буде автоматично визнавати. Цю угоду також називають по-модному – «промисловим безвізом».

За результатами зустрічі прем’єр-міністр України Олексій Гончарук оптимістично рапортував: «Україна у повному обсязі виконала домашнє завдання для початку переговорів щодо промислового безвізу. Останнім був закон про зменшення тиску на бізнес з боку органів ринкового нагляду, який парламент ухвалив ще в грудні, а 26 березня він набуде чинності. Ми розраховуємо, що ЄС найближчим часом направить до України попередню оціночну місію для оцінки готовності інфраструктури та законодавства України до початку перемовин і подальшого підписання Угоди АСАА».

Про що йде мова?

Наразі українським виробникам, які бажають потрапити на європейський ринок, доводиться проходити сертифікацію. На її складнощі скаржаться, наприклад, автовиробники, які нарікають, що треба сертифікувати ледь не кожну деталь, і цей процес може займати роки.

До цього безвізу шлях України виявився ще більш непростим, ніж до «людського». Принаймні відповідні наміри сторони вперше заявили ще аж 2005 року. І тільки в кінці минулого року Верховна Рада прийняла останній закон для початку переговорів із ЄС щодо підписання перших договорів про запровадження цього режиму. Європейці дуже обережно ставляться до того, аби допускати на свій ринок українські товари на тих саме умовах, за якими відбувається товарообіг між членами ЄС. Так, наприклад, директор зовнішньополітичної служби ЄС Люк Девінь під час візиту до Києва прямим текстом доводив, що Брюссель не обіцяв Україні ніякий «промисловий безвіз» і Європі буде дуже складно довіряти місцевим процедурам сертифікації через загальну недовіру до української системи правосуддя. Вочевидь, він мав на увазі, що якщо в Україні досі можна купити суди, то що вже казати про регуляторні органи. Наша сторона, в свою чергу, ці тези заперечувала, доводячи, що Євросоюз, підписуючи Угоду про асоціацію, взяв на себе такі зобов’язання.

Євросоюз взагалі має схожі двосторонні угоди з ліченими країнами – але це «важковаговики» на кшталт США та Японії. А от єдиною країною, з якою ЄС має саме підписану угоду АСАА, є Ізраїль, але стосується вона дуже обмеженої номенклатури продукції – фармацевтики.

Тож завдання перед українською владою стоїть дуже амбітне. Але воно того має вартувати: окрім збільшення експорту українських товарів на найбільш платоспроможний ринок, підписання угоди може стимулювати провідних європейських промислових виробників до перенесення виробництва побутових товарів до України з її відносно дешевою робочою силою. А це інвестиції та додаткові робочі місця, про які можна яскраво прозвітувати.

За словами віцепрем'єра Дмитра Кулеби, який курує європейську інтеграцію, ця угода надасть переваги насамперед українському малому й середньому бізнесу, які сповна відчують переваги на ринок ЄС. Як позитивний приклад наводиться стартап маріуопольчанки Галини Ясеневої, яка підкорила Європу своїми креативними меблями для домашніх улюбленців. Щоправда, це вона зробила без всіляких україно-європейських угод.

Шлях Ізраїлю

Ще за минулої влади тодішній віце-прем’єр з питань євроінтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе заявляла, що Україна вже досягла технічної сумісності з ЄС у трьох пріоритетних промислових секторах економіки та спрогнозувала, що на підписання угоди вдасться вийти в 2020 році. Вочевидь, маються на увазі сектори «машини», «низьковольтне обладнання» та «технологічна сумісність». Загалом же таких секторів, які перераховані в додатку до Угоди про асоціацію, – 27.

Тож шлях цей, незважаючи на реляції Гончарука, нешвидкий. В першому кварталі цього року очікується приїзд до Києва так званої передоцінювальної місії, за результатами якого стане зрозуміло, чи є сенс в організації офіційної місії. Європейці можуть зажадати додаткових змін до законодавства, тоді процес затягнеться, доки відбуватиметься відповідний розгляд у Верховній Раді. Власне, в спільній заяві Ради асоціації є недвозначний натяк про це: «Перш ніж розпочати переговори щодо Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції, Україна повинна забезпечити ухвалення необхідного законодавства, набрання ним чинності та його реального застосування відповідними українськими органами». Потім місія в разі позитивного вердикту готує подання до Єврокомісії, і на кінцевому етапі угода затверджується Європарламентом.

До речі, хоча принципово угода з тим же Ізраїлем була узгоджена доволі швидко, її ще довго «мурижили» в Європарламенті з політичних причин, пов’язаних з Палестиною. В нинішньому ЄС у України теж вистачає «друзів», які можуть загальмувати ці процеси.

Павло Вуєць, «Главком»