Церковний МАФ Московського патріархату. Хронологія ганьби

Початок 2018-го року супроводжує новий церковний скандал. Громадські активісти у Києві вимагають знесення так званого монастиря Української православної церкви Московського патріархату, встановлених на території Національного історичного музею біля фундаменту зруйнованої Десятинної церкви.

Наприкінці січня двоє киян потрапили за грати за спробу пошкодити майно «Десятинного монастиря». Так називають споруду, зведену на захопленій землі, в УПЦ МП. Затримані виявились архітекторами: Олексію Шемотюку і Олександру Горбаню загрожує до 15 років в’язниці. Нині хлопців взяли на поруки депутати.

«Десятинний» скандал

Скандал навколо зведення каплички, який УПЦ Московського патріархату називають «Десятинним Храмом Пресвятої Богородиці» тягнеться з 2005-го року. Тоді біля фундаменту Десятинної церкви представники Московської церкви в Україні спочатку встановили намет, а потім звели капличку, яку назвали монастирем.

 З того часу вже більше 10 років громадські активісти намагалися привернути увагу влади до проблеми незаконного захоплення землі і зведення «малої архітектурної форми». Саме таке визначення дав споруді шість років тому один із судів. У 2012-му році була спроба підпалити приміщення, яку нібито вчинили язичники. Але тоді нікого не затримали. Нині протести радикальніші.

25 січня представники націоналістичних організацій  «С14», «Традиції і порядок» та «Сокіл» демонтували інформаційний борд каплиці Московського патріархату біля місця, де колись була зведена Десятинна церква. Активісти у балаклавах зрізали стенд каплиці. Вони також спалили паперові повідомлення, які зберігалися під склом. Про акцію націоналістів повідомила на своїй Facebook сторінці організація «С-14». Свої дії вони пояснили незаконним, на їхню думку, встановленням каплиці.

За вчинення цих дій поліція затримала двох киян, архітекторів Олексія Шемотюка та Олександра Горбаня. «Слідчим відділом Шевченківського управління поліції відкрите кримінальне провадження за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 (Замах на умисне знищення або пошкодження майна) Кримінального кодексу України. Зловмисникам загрожує до п’ятнадцяти років позбавлення волі», - повідомляли в поліції. Шевченківський райсуд Києва ухвалив рішення взяти архітекторів під варту на два місяці. В разі, якщо провину чоловіків буде доведено, ця стаття дійсно передбачає тривале ув’язнення.

3 лютого біля каплиці відбулися велелюдні акції: там вже зібрались і прихильники і противники її знесення. Перших було значно більше. Кілька людей тримали у руках плакати «Свободу архітекторам». Захист обвинувачених у «замаху на умисне пошкодження майна» подав апеляцію на рішення Шевченківського суду щодо двомісячного терміну тримання під вартою. І 5 лютого Апеляційний суд Києва задовольнив позов, звільнивши архітекторів на особисті поруки кількох народних депутатів.

Чому «монастир» незаконний? Аргументи сторін

Громадські активісти, які виступають за знесення каплички пояснюють свою позицію відсутністю у Московського патріархату дозвільних документів на землю, на якій зведена каплиця. Сама земля належить Національному музею історії України. Ані дозволу від музею, ані дозволу від міської влади, кажуть активісти, у церковників немає. Та і не могло бути, оскільки територія, на якій звели чи то каплицю, чи то монастир, підпадає під захист ЮНЕСКО. Ця земля є буферною зоною Софії Київської, входить до заповідника Стародавній Київ. Окрім того активісти закидають міні-«монастирю» невідповідність «прописки» у тих документах, якими оперують його захисники. За документами, релігійна громада на честь Різдва Пресвятої Богородиці зареєстрована у Шевченківському районі за адресою вул. Велика Васильківська, 6-А, але насправді діє біля розвалин десятинки за адресою вул. Володимирська, 2 у тому ж Шевченківському районі. Намісником «монастирів» і там, і там є одна й та ж людина – архімандрит Гедеон (Харон). Гедеон вже звернувся до… президента США Дональда Трампа з проханням про захист храму. У Московському патріархаті пояснюють все тим, що цей архімандрит начебто довгий час служив у США, однак подробиць не повідомляють.

Намісник «монастиря» переконує, що є усі необхідні дозвільні документи, і навіть рішення одного із судів, яке свідчить про законність зведення будівлі. Вочевидь, священик посилається на рішення Шевченківського райсуду Києва від 15 лютого 2012-го року за підписом судді Ольги Юзькової, яким суд визнавав за Московським патріархатом «право власності на малу архітектурну форму - каплицю церкву Десятинного Храму Пресвятої Богородиці». Цікаво, що Ольга Юзькова є сестрою народного депутата від Радикальної партії Тетяни Юзькової, яка за квотою політичної сили Олега Ляшка нирні перебуває у списку кандидатів у члени Центральній виборчій комісії.

Проте жодного документу на право власності на землю, який мав би бути підставою для будівництва, досі ніхто не оприлюднив. Активно цікавилася цим документом у церковників і директор Національного музею історії України Тетяна Сосновська. Саме перед носом у цієї установи московські церковники і влаштували розбудову «монастиря». Але така зацікавленість могла коштувати їй життя. «Мені декілька людей переказували (про погрози). Це правда. Погрожували ті представники церкви, які на самому початку приходили до мене і на моє прохання і мою вимогу надати документи говорили, що всі ми по землі ходимо. У тебе є діти. Вони повністю мені розповіли про мою сім'ю», - розповіла директор ТСН. Коли ж Сосновська заборонила церковникам встановити подіум та хрест на залишках фундаментів Десятинки, попередження вже набули інших форм. Повертаючись додому пізно ввечері, її парасолька розкололася від кулі. «Монастир, в назві якого вжито слово Десятинний, до нас не звертався», - розповів «ТСН» директор Департаменту у справах релігії Мінкультури України Андрій Юраш.

Чи буде суд?

У 2007-у році перевірку зведення «монастиря» провела Держземінспекція спільно з прокуратурою, у 2012-у році державний архітектурно-будівельний контроль, а у 2014-му році місце будівництва, яке затіяли московські церковники посеред Києва, відвідала комісія з Мінкульту. Усі ці структури визнають незаконність будівництва, але зробити нічого не можуть. Мовляв, позивачем має бути винятково Національний музей історії. У 2012-му році тодішнє керівництво Нацмузею заплющило очі на рішення Шевченківського райсуду щодо нібито законності будівництва. Але сьогодні під тиском громадськості прокуратура змушена робити вигляд, що реагує, і начебто тепер лише справа за музеєм, який має подати до суду. Про це на своїй сторінці у Facebook написала Тетяна Сосновська, посилаючись на повідомлення прес-секретаря генпрокурора Юрія Луценка Лариси Сарган від 5 лютого: «Після ранкової наради в прокуратурі міста Києва з керівництвом Національного музею історії України було розроблено першочергові кроки щодо відновлення прав музею по звільненню земельної ділянки від незаконної забудови».

Наразі інформації про те, що це за першочергові кроки, немає. Не розуміє ці кроки і Сосновська. «Якщо зустріч з нами, то яке ми маємо відношення до захисту інтересів територіальної громади та міста Києва? Це означає, що хтось з мешканців Києва чи сама КМДА подаватимуть позов до суду про скасування реєстрації споруди?», - риторично запитує директор музею на своїй сторінці у Facebook.

Заступник Міністра культури Тамара Мазур розповідає, що Мінкульт неодноразово звертався до правоохоронних органів щодо незаконної чи то монастиря, чи то каплиці біля фундаменту Десятинної церкви, але віз і нині там. За рішенням від 1 лютого Міністерство культури надало окреме доручення директору музею Тетяні Сосновській «вжити заходів по усуненню перешкод щодо користування земельною ділянкою», яка належить музею. Але подібне формулювання не є прямою вказівкою судитися, демонтувати приміщення. Хоча музейники шлях поновлення можливості користування земельною ділянкою біля Десятинки бачать через суд. «Так, подаватимемо до суду. Нині збираємо необхідні документи, яких дуже багато», - сказала Сосновська у коментарі «Главкому». Однак про якісь терміни і судові перспективи директор говорити відмовилася, оскільки невідомо, які документи вдасться отримати в тому числі з архівів, а які ні.

Для чого УПЦ МП «Десятинний монастир»

Михайло Глуховський, «Глуховський»