Фірми, пов’язані з громадянкою РФ, ексдружиною ФСБшника будують фортифікації для ЗСУ?

Наприкінці четвертого року війни тема фортифікацій продовжує вибухати скандалами. 

За відомостями судового реєстру, 11 серпня 2025 року Вищий антикорупційний суд зобов’язав НАБУ зареєструвати кримінальне провадження за ймовірними фактами масштабного розкрадання бюджетних коштів у Міноборони.

У фабулі справи зазначено, що посадові особи компаній «Харківські залізобетонні конструкції» і «ПВК Арсенал», «діючи як організована група вчиняють кримінальні правопорушення на території Харківської, Дніпропетровської, Київської областей і Києві та інших областях України. А саме, вказані особи мають вплив на тендерні комітети при закупівлях в більшості фортифікаційних споруд для військових частин».

За твердженням заявника (дані якого у судовій ухвалі приховано), ділки на 50-100% завищували ціни на фортифікаційні споруди, що призвело до скорочення обсягів поставок і як наслідок, до ризиків для життя військовослужбовців. Із загальної суми фінансування у 195 млн грн, що було виділено на підконтрольні компанії організованої групи, понад 40% коштів переведено в готівку.

Аналіз тендерів, де постійно фігурують ТОВ «ПВК Арсенал» і ТОВ «Харківські залізобетонні конструкції» вказує, за 2023-2024 роки ці фірми насправді отримали понад 300 млн грн від одних і тих самих військових частин. Але питання тут не лише у якості робіт та їх ціні. Компанії, які отримують багатомільйонні підряди мають стосунок до родини з чітким російським слідом...

Кому доручено будувати фортифікації?

За офіційними даними, у 2023 році на рахунки «ПВК Арсенал» надійшло 1,3 млн грн, а вже у 2024 – 146,3 млн грн, а прогноз зростання доходу за результатом 2025-го просто фантастичний +3438.06% – оцінюється, що компанія отримала 5,1 млрд грн надходжень. Попри це, компанія не має власних виробничих потужностей, транспорту чи складів. У 2024 році в ній працювало лише чотири особи, у 2025-му – десять.

Ще кілька років тому компанія працювала у збиток, мала незначний дохід (наприклад, 866 тис. грн за весь 2022-й), не брала участь у серйозних підрядах і т.д. Проте, вже з 2024 року компанія, не нарощуючи виробничих потужностей чи людського ресурсу стрімко зросла, збільшивши свої доходи у сотні разів.

Фактично маємо всі ознаки «прокладки», через яку виводяться бюджетні гроші, а не реального виробника укриттів.

Всі згадані вище компанії ведуть до одного сімейного кола, в центрі якого Юлія Нейман – громадянка Росії, її чоловік – уродженець Донецька Ігор Папуч та їхній племінник Олексій Папуч.

У родини – ціла низка будівельних компаній. Усередині цих структур переплетіння людей і фірм зі цікавими зв’язками.

Як свідчать дані аналітичної системи YouControl, з початком вторгнення росіянка Нейман почала замітати свої сліди в Україні: вона зникла з кінцевих бенефіціарів товариств «Центр технічних рішень-груп» і «Група компаній Левелбуд». Проте не всі сліди вдалося стерти і зробити це якісно.

Наприклад, та ж сама компанія «Харківські залізобетонні конструкції» формально записана на Євгена Растивського.

Та фокус в тому, що на ньому числиться ще… понад 300 компаній. Тобто такі фігури зазвичай виконують роль «номіналів».

Історичні ж зв'язки свідчать, що чоловік Нейман Ігор Папуч мав вплив на цю компанію ще у 2023 році, саме тоді, коли вона почала отримувати перші підряди на фортифікації. Після цього родина, схоже, вирішила відвести його від формального управління.

Така ж сама схема – у ТОВ «ПВК Арсенал». Ігор Папуч передав контроль племіннику Олексію. Фактичне керівництво лишилося в родині, але з тіньовим розподілом ролей.

Саме ж підприємство засновано ще в 2017 році, але під назвою «Метакон». Її змінили у 2024 році, ймовірно для більш привабливої при роботі з військовими замовленнями.

Проте, якщо перевірити телефон Юлії Нейман через програму GetContact, то в багатьох вона підписана як «Юля Харківський ЖБК», а ще «Юля Рос Шенген» та «Юлия по гражданству Постоянное Внж».

Сам факт російського громадянства Юлії Нейман підтверджує аналітична система YouControl.

Можна також знайти дописи в «Одноклассниках», у яких особа Нейман (Папуч) відкрито підтримувала російську агресію у 2014-му й закликала Путіна вводити війська в Україну.

Аналіз соцмереж також показує, що найближче оточення Нейман (Папуч) тісно пов’язане з Росією.

Мати Нейман Людмила живе в Нижньовартовську.

У цьому ж колі брати, куми, племінники і колишній чоловік Юлії Данило Гіренко, співробітник ФСБ. Він зберігає зв’язки з Нейман, людиною, яка має доступ до проєктів та координат фортифікацій, й досі. Також у них є спільний син Микита. 

Ігор Папуч, чинний чоловік Нейман, керує ще однією будівельною компанією – ТОВ «Левелбуд ПРО». Серед бенефіціарів фірми значиться син Нейман Микита Гіренко, громадянин Росії. За даними YouControl, він пов’язаний із офшорами, зареєстрованими в Росії, а ті в свою чергу входять до чорного списку ЄС.

Інакше кажучи, гроші, які Нейман і Папуч отримують на будівництві фортифікацій в Україні, з високою ймовірністю опиняються в системі, яка тісно пов’язана з державою-агресором.

Росіянка Юлія Нейман веде ще один бізнес. Їй належить бренд з продажу купальників sunandsea. Українські знаменитості рекламують її бізнес: Дар’я Квіткова, Оля Полякова, Олена Кравець та інші. 

300% націнки на бетоні та фіктивні послуги

У відкритих джерелах доступна лише частина тендерів, а кілька контрактів узагалі закриті без зазначення виконавців. Але навіть тендерні документи у відкритому доступі з обмеженими даними показують націнку, яка інколи доходила до 300%. Це суперечить чинним нормам, що дозволяють підряднику максимум 15% прибутку.

Для прикладу, вогнева споруда ВС-1-3, що на ринку коштує 250-300 тис. грн, у контрактах із «ПВК Арсенал» виставлялася за 820-930 тис. Лише по одному замовнику така різниця могла призвести до втрати щонайменше 40 млн грн бюджетних коштів.

Питання викликають і окремі послуги. Зокрема «вантажні перевезення на 1200 км» на мільйони гривень. Їх надає компанія не має жодної одиниці транспорту. Це може свідчити про фіктивність таких послуг і використання їх для виведення коштів.

Частину операцій «ПВК Арсенал» проводив через невідомих контрагентів – без кодів, назв і будь-якої податкової реєстрації. Лише в листопаді 2024 року таких переказів було понад 100 млн грн. 

Керівництво частин у схемі?

Замовниками як «ПВК Арсенал», так і «Харківських залізобетонних конструкцій» системно виступають одні й ті самі військові частини. Формально закупівлі відбуваються за спрощеною процедурою – умова воєнного часу. 

Основні клієнти «Арсеналу» – військові частини Т0300 на Закарпатті та Т0330 на Сумщині. Обидві підпорядковані Державній спеціальній службі транспорту, що входить до системи Міноборони і відповідає, зокрема, за будівництво укриттів. Водночас служба фігурує у низці скандалів. Журналісти вже встановлювали, що вона закупила партію неякісних турнікетів, які не здатні врятувати життя захисників у критичний момент.

Не вперше підозри виникають і щодо частини Т0330. Раніше вона опинилася в центрі розслідування через будівництво полігону. До робіт залучали сумнівні компанії із завищеними цінами, а численні судові справи та кримінальні провадження командування ігнорувало. 

Іронія в тому, що один з керівників частини сам внесений до реєстру корупціонерів НАЗК. Йдеться про Олександра Позовного. 

До того ж у минулому він був депутатом Конотопської міськради від Партії регіонів. 

«Коли на лінії фронту не вистачає укриттів, а компанії з російським корінням накручують ціни у три рази – це вже не просто корупція. Це підрив обороноздатності», – робить висновок співрозмовник «Главкома» у силових структурах.

Редакція звернулася із відповідними запитами до правоохоронних структур. Про результати повідомимо. 

Інна Михайлівська, для «Главкома»