Кадрова сенсація за спиною у Банкової. Хто очолив Конституційний Суд (ДОСЬЄ)

Сьогодні судді Конституційного Суду несподівано обрали собі нового голову – ним став Станіслав Шевчук. Суддею КС він був призначений 13 березня 2014 року. Тоді, вже після втечі Януковича, Верховна Рада вирішила замінити четвірку суддів, призначених за своєю квотою. Це рішення критикувалось як не дуже юридично чисте, але в результаті доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної Академії правових наук України Станіслав Шевчук отримав посаду.

Після того як сплив трирічний термін повноважень колишнього голови КС Юрія Бауліна, обов’язки голови суду виконував найстарший суддя за віком Віктор Кривенко. Обрати собі повноправного голову суду намагались неодноразово, але кожного разу безрезультатно. Очікувалося, що ситуацію змінить дообрання двох членів КС за президентською квотою – саме в цій парі нібито й було приховане прізвище майбутнього голови. Конкурсна комісія ще в грудні надала президенту список з шести кандидатів, з яких він мав зробити свій вибір. Безперечним фаворитом на призначення, а потім й на головування у КС виглядав екс-міністр юстиції Сергій Головатий. На Банковій обіцяли заповнити свою квоту до кінця минулого року або на початку 2018-го, але Порошенко до цих пір в роздумах.

Судді вирішили не чекати, доки президент делегує своїх представників, і обрали собі голову з вже діючих членів суду. З боку це виглядає так, що вони продемонстрували президенту, який розраховував мати лояльного голову, самостійність. «Петру просто показали дулю, – не приховує радості високопоставлений співрозмовник «Главкома» в суддівських колах. – Спрацював інстинкт самозбереження, і судді дали зрозуміти, що не дадуть використати себе в якихось іграх».

Певний ступор в діях Конституційного суду, який минулого року ухвалював лічені рішення, пояснюється протистоянням двох груп всередині нього: одна з них орієнтується на згаданого вище  Кривенка, а інша – на колишнього суддю Верховного Суду та депутата Верховної Ради трьох скликань Володимира Мойсика. Останній свого часу намагався обратись головою КС, але не вийшло. Обидва вони вважаються близькими до Порошенка, але при цьому достатньо «зубаті», аби вести свою лінію, тим паче в умовах, коли якщо побачать, що президент слабшає. При цьому і Кривенку, і Мойсику властивий досить жорсткий стиль управління. Шевчука ж називають найбільш компромісною фігурою.

Станіслав Шевчук народився 11 червня 1969 року в Харкові, де закінчив школу з золотою медаллю та закінчив Українську державну юридичну академію, яку згодом було перейменовано в Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. Отримав диплом з відзнакою та закінчив аспірантуру цього вишу за спеціальністю «теорія та історія держави і права, історія політичних і правових учень». З 1996 по 1997 рік працював асистентом кафедри теорії держави та права, а з 1997 по 2000 роки – науковим консультантом судді Конституційного Суду України. Був професором кафедри публічного права Міжнародного Соломонового університету, а з 2009 – професором кафедри загальнотеоретичних та державно-правових наук Києво-Могилянської академії. У 2010 році був обраний членом-кореспондентом Національної Академії правових наук.

У період з 2009 по 2012 роки був суддею Європейського суду з прав людини ad hoc, тобто тимчасовим суддею. 13 березня 2014 року Шевчука було обрано суддею Конституційного суду, а 21 лютого 2018 року 11 голосами при восьми необхідних – його головою.

По декларації за 2016 рік, коли він вже працював суддею КС, Шевчук разом з дружиною володіє квартирою в Києві площею 70 м². На його дружину Галину записано земельну ділянку в Підгір’ї на Івано-Франківщині площею 720 м² та житловий будинок там же площею 130 м². Також станом на 2016 рік Шевчук орендував житловий будинок 557 м² в Пущі-Водиці, що входить до комплексу відпочинку Державного управління справами. В декларації зазначено, що суддя витратив на оренду нерухомості 1 млн 257 тис. 476 грн. Брату Шевчука Рулаву Одду належать дві земельні ділянки, житловий будинок та гараж в Високому Харківської області. Новий голова КС пересувається на автомобілі Toyotta Corolla 2013 року випуску, яким, як і квартирою, володіє разом з дружиною.

За 2016 рік Шевчук отримав 333 тис. 803 грн за основним місцем роботи в Конституційному Суді, 127 тис. 415 грн – за викладацьку та наукову діяльність від ОБСЄ, біля 60 тисяч – в Києво-Могилянці та 36 тис. 720 грн довічної плати за звання члена-кореспондента НАПрНУ. Дружина отримала за основним місцем роботи 361 тис. 665 грн, а також дохід від підприємницької діяльності – 316 тис. 150 грн та проценти в «Приватбанку» – майже 68 тисяч. Найбільш фінансово успішним в родині виявився брат Рулав, якому дубайська «Міжнародна газова та нафтова компанія» виплатила гонорарів та інших виплат на півтора мільйони гривень.

Всі грошові заощадження Шевчук довіряє своїй жінці, яка зберігає на рахунках в «Приватбанку» 390 тис. грн та ще 250 тис. грн готівкою.

Повноваження голови КС складають три роки, але теоретично, звісно, Шевчука можна позбавитись раніше. Такий прецедент вже був у 2010 році, коли новий президент Віктор Янукович змусив підписати «добровільну» заяву про відставку «за власним бажанням» голову Конституційного суду Івана Домбровського. Януковичу тоді був потрібний ручний КС, який би скасував політреформу та повернув йому великі повноваження, а Домбровський був відверто нелояльним новому главі держави. Але порівнювати Януковича з Порошенком, як і ті часи з нинішніми, не хотілося б.

«Є розуміння колег, що безголовим суд вічно бути не може – ми маємо купу інституцій, які очолюють виконувачі обов’язки і бачимо, до якого результату це призводить, – каже суддя КС Сергій Сас, який був призначений одночасно з Шевчуком. – Я навіть інакше став дивитись на своїх колег, які певним чином поступилися своїми амбіціями. Здоровий глузд допоміг вирішити це питання позитивно і сподіваюсь, що далі ситуація зрушиться з мертвої точки. Шевчук став компромісною фігурою, який звалив на себе важку ношу».

На уточнення, чому судді не дочекались призначення колег з президентської квоти Сас реагує досить емоційно: «Ми що, якісь недолугі, що нам треба «імпортного» керівника? Ми люди самодостатні, з певним досвідом. А якщо б суд очолив присланий кимось з цією метою, постало б питання щодо незалежності інституції. Ми чекали-чекали, поки президент та Верховна Рада призначить своїх суддів, і не дочекалися. Тим більше ми перебуваємо на порозі виборчих гойдалок різного роду і суд має бути стабільним».

Обрання керівника Конституційного суду аж ніяк не означає, що тепер ця установа запрацює ефективніше – все ж внутрішні протиріччя нікуди не поділися. Але те, що суддям, нарешті, вдалося знайти хоч якийсь компроміс – це вже прогрес.

Павло Вуєць, «Главком»