Кати у погонах. 12 історій про те, за що судять правоохоронців

Катування у відділках, побиття у СІЗО, «вибивання» зізнань – теми, які роками псували репутацію України у рішеннях Європейського суду з прав людини. Однак у 2025-2026 роках стався зсув, на який правозахисники чекали два десятиліття: вперше з 2005 року Комітет міністрів Ради Європи визнав зусилля України достатніми, щоб зняти з контролю одразу 11 справ про катування.

«Главком» розібрався, що змінилося в системі та за що силовики-порушники тепер реально відповідають перед законом.

Довгий час свавілля у поліції та колоніях було головним зауваженням міжнародних інституцій. Ще у справі «Афанасьєв проти України» Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) констатував: у країні не просто катують, а роблять це безкарно. Згодом прізвища Каверзіна, Афанасьєва та Бєлоусова стали назвою цілої групи кейсів, що уособлювали хронічні провали українського правосуддя.

Сьогодні ситуація інша: на початок 2026 року суди винесли вже 20 остаточних вироків у справах цієї категорії.

Як пояснили «Главкому» в Офісі генерального прокурора: припинення нагляду не означає, що проблема катувань зникла. Йдеться про виконання державою процесуальних вимог у конкретних справах.

Частина рішень була закрита, оскільки вироки щодо винних осіб уже набрали законної сили. Водночас Європейський суд з прав людини у деяких випадках визнавав призначені покарання надто м’якими, однак повторне кримінальне переслідування заборонене законом.

В інших провадженнях заявники померли або перебувають на тимчасово окупованих територіях, що унеможливило подальше розслідування.

Мовою фактів

В Офісі генерального прокурора наводять показові дані: на початок 2026 року слідчі працюють із 1401 справами про катування, з яких 704 були відкриті лише торік. Утім, шлях до суду долають не всі: підозру отримали 67 осіб, а на лаву підсудних потрапив 41 обвинувачений.

«Статистика ефективності досудового розслідування у 2025 році засвідчила позитивну динаміку щодо зростання кількості притягнутих осіб до кримінальної відповідальності», – зазначають у прокуратурі.

Для порівняння: у 2022 році підозри у справах про катування отримали 56 осіб, тоді як у 2025 році – вже 67. Кількість обвинувальних актів теж зросла – з 33 до 41.

Ще одна тенденція майже не змінюється роками: найчастіше у таких провадженнях фігурують працівники поліції – на них припадає три чверті усіх підозр. Також у матеріалах справ регулярно з’являються співробітники пенітенціарної системи та Служби безпеки України.

Найбільше кримінальних проваджень у 2025 році зафіксували у Дніпропетровській області (91), Одеській області (60) та Києві (53).

Окремої статистики щодо працівників колоній офіційно не ведуть. Втім, фабули кримінальних проваджень свідчать: щонайменше 36 справ у 2025 році стосувалися саме співробітників пенітенціарної системи.

Офіс Генпрокурора надав деталі розслідувань, які раніше могли б «загубитися» в архівах.

«Камера тортур» у Полтавському СІЗО

У вересні 2025 року до суду пішла справа, яка шокує своєю цинічністю. Шестеро працівників слідчого ізолятора в Полтавській області – від начальника відділу до молодшого інспектора – стали фігурантами провадження про катування.

Як це було: один із в'язнів висловив невдоволення умовами тримання. У відповідь начальник відділу режиму вирішив «провчити» чоловіка. Для цього на території медчастини створили справжню катівню: потерпілого прикували кайданками до металевого ліжка, а ноги зв’язали мотузками.

Людину тримали у такому стані понад добу – без їжі, води та можливості сходити в туалет. Керівник відділу не просто знав про це – він спостерігав за муками через монітори й особисто заходив перевірити «результат». Коли в’язень намагався послабити пута, начальник кликав підлеглих, щоб ті затягнули мотузки ще тугіше.

Коли слідчі ДБР прийшли з обшуками, правоохоронці намагалися знищити сервери з відеозаписами. Проте цифрову інформацію вдалося відновити. Наразі всім шістьом учасникам повідомлено про підозру в катуванні, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Трудове рабство за ґратами на Харківщині

У серпні 2025 року прокурори Офісу Генпрокурора вручили підозри верхівці однієї з колоній Харківської області: керівнику, його заступнику та ще трьом офіцерам.

Адміністрація створила систему примусової та безоплатної праці. В’язнів залякували, принижували та змушували працювати понаднормово.

Тих, хто відмовлявся бути «безкоштовною робочою силою», безпідставно кидали до дисциплінарних ізоляторів (ДІЗО). Тепер тюремники самі ризикують опинитися по інший бік ґрат за ч. 3 ст. 127 КК України.

Смерть у Божкоівській виправній колонії

У лютому 2025 року до суду було направлено справу щодо п'яти службовців колонії під Полтавою. Слідство встановило, що знущання були поставлені «на конвеєр». Жертвами стали щонайменше 37 осіб.

В’язнів змушували виконувати принизливі вказівки, знімаючи це на відео для подальшого шантажу. Тих, хто не підкорявся, били гумовими кийками та викручували руки. Один із найбільш шокуючих епізодів стався у лютому 2022 року: в’язня катували протягом години, завдавши йому понад 200 ударів. Людина померла від отриманих травм.

Організаторам інкримінують не лише катування (ст. 127 КК), а й створення злочинної організації.

Концтабір у Бердянську

Кейс Бердянської виправної колонії став першим за роки незалежності України випадком, коли перед судом за масові катування постали не просто окремі наглядачі, а вся верхівка установи. Це історія про те, як державний об’єкт перетворили на приватне підприємство з викачування грошей.

Слідство встановило, що керівник колонії та його перший заступник діяли як справжні кримінальні авторитети. Вони створили злочинну організацію, до якої залучили ще чотирьох співробітників установи та сімох засуджених, які стали «руками» адміністрації. Ця структура безперебійно працювала протягом п'яти років – з 2016 по 2021 рік.

Система була простою і жорстокою: за вказівкою керівництва в'язнів піддавали систематичним тортурам. Це не були випадкові спалахи гніву – це була технологія.

Крики потерпілих або записи самих знущань передавали родичам в’язнів. Рідним пропонували «купити» безпеку для близької людини. Гроші вимагали за те, щоб припинити або не починати чергову серію катувань.

Кошти ніколи не йшли напряму керівництву: їх перераховували на банківські картки родичів так званих «днювальних» та «старших днювальних» (в’язнів, що співпрацювали з адміністрацією). Потім готівку знімали та передавали до колонії у звичайних посилках.

За даними Офісу генпрокурора, розслідування цієї справи було надскладним завданням для прокурорів Департаменту протидії порушенням прав людини. Злочини відбувалися на закритому режимному об’єкті, де панував тотальний страх: потерпілі боялися говорити, а свідки – бачити.

У вересні 2024 року обвинувальний акт щодо начальника колонії, його заступника та семи спільників-в’язнів нарешті було скеровано до суду.

Смертельний конфлікт у Київському СІЗО

На лаві підсудних опинилися одразу 14 осіб: дев’ять працівників СІЗО та п’ять ув’язнених.

Трагедія сталася у грудні 2024 року. У камері виник конфлікт, який переріс у жорстоке побиття. За даними слідства, так званий «смотрящий» разом із чотирма іншими арештантами завдали одному з ув’язнених численні тяжкі травми. Били професійно та безжально – згодом медики констатували, що саме ці ушкодження стали для чоловіка фатальними.

Працівники Лук’янівського СІЗО, замість того щоб негайно викликати «швидку» та рятувати життя людини, вирішили «замести сліди».

Адміністрація та медики установи сфальсифікували медичні висновки про стан здоров’я побитого. Чоловіка, який стікав кров'ю, замість госпіталізації відправили до карцеру. Офіційна версія тюремників була зухвалою: нібито в’язня покарали за «порушення режиму».

Допомогу потерпілому не надавали понад добу. Його стан стрімко погіршувався, і лише наступного дня, коли ситуація стала критичною, чоловіка доправили до лікарні. Врятувати його життя вже було неможливо.

Офіс Генпрокурора спрямував до суду обвинувальні акти щодо всіх учасників ланцюжка.

Ув’язнені (включаючи «смотрящого») відповідатимуть за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть (ч. 2 ст. 121 КК України).

Службовці СІЗО та медики: отримали цілий «букет» статей – від перевищення повноважень та службової недбалості до ненадання допомоги хворому та залишення в небезпеці (статті 365, 367, 135, 139, 366 та 358 КК України).

Черкаське «сафарі»

Кейс, який нагадує сценарій кримінального бойовика 90-х, але стався у наші дні з вини офіцерів поліції.

Поліцейський офіцер громади та дільничний офіцер поліції на Черкащині вирішили «розкрити» справу про крадіжку телевізора. Оскільки доказів не було, вони вдалися до фізичного тиску на підозрюваного.

Потерпілого схопили, одягли йому на голову чорний поліетиленовий пакет, кинули в багажник службового авто та вивезли в ліс. Там його били головою об дерева, залякували та стріляли з табельної зброї поблизу голови. Таким чином «копи» намагалися вибити зізнання у злочині, якого чоловік не вчиняв.

Суд виявив принциповість. Обох експравоохоронців засуджено до семи років реального позбавлення волі. Верховний Суд підтвердив законність цього рішення.

Поліцейське свавілля у Запоріжжі

Двоє інспекторів поліції посеред вулиці зупинили чоловіка, не пояснюючи причин і не маючи на те жодних підстав. Вони наказали йому не просто вивернути кишені, а роздягнутися: зняти взуття, шкарпетки та спустити штани.

Поки приголомшений затриманий стояв напівроздягненим, до місця події під’їхав інший екіпаж. Двоє поліцейських із цього наряду, замість того щоб зупинити приниження гідності людини, одразу перейшли до фізичної розправи. Без жодного опору з боку чоловіка, вони почали методично його бити: в обличчя, по очах, у вуха та по ребрах. Ба більше, «копи» буквально викручували чоловікові пальці, руки, ніс та вуха.

Ця жорстокість не залишилася безкарною. 9 травня 2025 року суд виніс вирок: обидва патрульні визнані винними у перевищенні повноважень. Найближчі три роки вони проведуть за ґратами, а повернутися на службу в правоохоронні органи не зможуть ще принаймні рік після звільнення.

Садизм на Кіровоградщині

Інспектор патрульної поліції під час затримання вирішив продемонструвати силу там, де це не було потрібно. Правоохоронець тягнув потерпілого за вуха та ніс, здавлював шию коліном і бив в обличчя. Потерпілий отримав численні садна та травми, що принижували людську гідність.

У серпні 2025 року Верховний Суд поставив крапку: поліцейський проведе чотири роки за ґратами з позбавленням права працювати в органах на 2 роки.

Звичайний виклик через галас у квартирі закінчився для херсонського патрульного реальним тюремним терміном. Конфлікт між інспектором та одним із присутніх у помешканні чоловіків миттєво переріс у жорстоку розправу.

На Херсонщині патрульний отримав три роки за «спецметоди»

Звичайний виклик через галас у квартирі закінчився для херсонського патрульного реальним тюремним терміном. Конфлікт, що спалахнув між інспектором та одним із присутніх у помешканні чоловіків, миттєво переріс у жорстоку розправу.

Замість того, щоб вгамувати суперечку словами, поліцейський витягнув чоловіка в під’їзд, повалив на підлогу та надів кайданки. Поки затриманий лежав на спині та не міг чинити опір, правоохоронець наступив йому ногою на шию. Але на цьому «заспокоєння» не припинилося: патрульний вивів скутого чоловіка на подвір’я, де продовжив бити його ногами та кулаками по тулубу.

На тілі потерпілого медики зафіксували численні синці – від обличчя та грудної клітки до стегон і живота. Суд Херсонської області 7 серпня 2025 року визнав такі дії патрульного неприпустимими. Результат – три роки позбавлення волі та заборона працювати в правоохоронних органах на аналогічний термін.

На Одещині поліцейський сів за ґрати через напад на жінку

Інспектор одного з відділів поліції, перебуваючи в громадському місці, вступив у конфлікт із жінкою.

Замість того, щоб поводитися стримано, як того вимагає статус правоохоронця, він вирішив довести свою правоту силою. Хоча жінка не вчиняла жодних правопорушень і не давала жодних приводів для затримання, поліцейський застосував до неї професійний силовий прийом – жорсткий залом руки.

Наслідки виявилися важкими: у потерпілої діагностували перелом ліктьової кістки, а все її передпліччя та підборіддя були вкриті синцями. Слідство довело, що правоохоронець діяв умисно та виключно з особистих мотивів, перевищивши будь-які допустимі межі своїх повноважень.

Суд Одеської області виявився принциповим: 4 липня 2025 року інспектор отримав три з половиною років реального ув'язнення. Окрім тюремного терміну, йому заборонили працювати в органах правопорядку протягом ще трьох років.

Хмельниччина: «опер» сів за ґрати

Оперуповноважений кримінальної поліції прибув за викликом про крадіжку продовольчих продуктів у приватному будинку. Замість того, щоб проводити слідчі дії, поліцейський без жодних законних підстав вдався до насильства. Він почав гамселити чоловіка, який перебував на місці події, кулаками та гумовою палицею. Удари припадали на різні частини тіла, залишивши по собі масивні крововиливи на плечах, лопатках та сідницях потерпілого.

Попри спроби оскаржити покарання, Верховний Суд 16 квітня 2025 року поставив у цій справі остаточну крапку. Вирок залишився незмінним: чотири роки реального позбавлення волі. Окрім в'язниці, експравоохоронець на три роки втратив право обіймати будь-які посади в органах правопорядку.

Зухвалий напад поліцейських на Дніпропетровщині

Звичайний розшук свідків викрадення авто перетворився на жорстоку розправу, яка закінчилася для двох поліцейських максимальним терміном. Старший оперуповноважений карного розшуку та його колега прийшли додому до місцевого мешканця, але замість опитування одразу перейшли до насильства

Без жодних підстав правоохоронці почали бити чоловіка в голову та тулуб, доки той не впав на підлогу. Далі події розвивалися за сценарієм кримінального бойовика: на потерпілого одягли кайданки, а один із поліцейських наступив взуттям йому на голову і з силою тиснув на обличчя. Катування продовжувалися і в службовому авто, і безпосередньо у відділку поліції. Силовики вимагали повернути автомобіль, який чоловік колись придбав без належного переоформлення, супроводжуючи побої погрозами.

Верховний Суд 3 липня 2025 року поставив остаточну крапку в цій справі, відхиливши спроби оскаржити вирок. Обидва правоохоронці отримали по п’ять років позбавлення волі – це один із найсуворіших вироків у подібних справах за останній рік. Окрім тюрми, вони на два роки позбавлені права працювати в органах правопорядку.

Кароліна Терещенко, «Главком»