Кому дістанеться картинна галерея Віктора Медведчука?
У парламенті зріє «максимально цинічна історія»
Віктор Медведчук, якого судять за державну зраду, може отримати свою колекцію арештованих картин назад? І сума, яку доведеться сплатити за таке повернення, може бути значно меншою, ніж ці твори мистецтва дійсно коштують.
Депутати хочуть надати Мінкульту право призначати експертів для визначення культурної цінності творів мистецтва. Це передбачає проєкт народної депутатки, голови комітету Верховної Ради України з питань антикорупційної політики Анастасії Радіної («Слуга народу»).
Формально правки може подати тільки народний депутат. І підписантом правок стала голова комітету Радіна, але як стверджують джерела в парламенті, правки лобіювала голова Агентства з розшуку та менеджменту активів Олена Дума. Через це виник скандал і проєкт, який вже намагалися внести у порядок денний, влітку таки вдалося зняти.
Але ця законодавча ініціатива «Про Нацагентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» щодо особливостей управління культурними цінностями та іншими активами» (11280-1) знову у порядку денному і готується до фінального голосування на цьому тижні.
Що пропонують законодавці?
Коли призначені Мінкультом експерти встановлять, що твори мистецтва несуть культурну цінність, їх можна буде передавати музеям, заповідникам, бібліотекам або архівам державної форми власності.
Голова Агентства з розшуку та менеджменту активів (далі – Агентство) Олена Дума зазначала, що раніше не було законодавчого механізму, який би дозволяв передавати арештовані активи та культурні цінності до національних музеїв: «Завдяки ініціативі голови Комітету з питань антикорупційної політики Анастасії Радіної, цей законодавчий механізм може бути створено».
Таким чином, вважає очільниця Агентства, арештовані твори мистецтва будуть максимально ефективно використані в інтересах держави: цінні експонати будуть збережені для майбутніх поколінь, а кошти від продажу картин, які не мають ознак культурної спадщини, спрямують на потреби Сил оборони України.
От тільки визначати культурну цінність цього майна будуть не державні кримінальні експерти, а Мінкульт, який для цього «залучає державні установи, заклади культури, інші організації».
Чіткий порядок залучення таких експертів законопроєктом не визначено. Тому постає питання, яку вони будуть нести відповідальність за навмисне знецінення творів мистецтва? У експертів від Мінкульту за таку оцінку відповідальність буде нульова, на відміну від експертів-криміналістів. Саме тут і є найбільший корупційний ризик. За таких умов легко можна сказати, що якась картина це підробка, або вона не несе у собі жодної цінності.
Важливо розуміти, що експертиза майна, яке арештували у рамках кримінального провадження, має відбутися у рамках кримінального провадження.
Саме тому з моменту арешту колекція картин Медведчука, до якої належать роботи Івана Айвазовського та Володимира Орловського, перебували у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз, де й мали проводити їх експертизу.
Головне юридичне управління Верховної Ради теж вбачає у такій ініціативі ризики й зазначає, що законопроєкт містить «ризики зловживання щодо організації та проведення відповідних експертиз».
Народна депутатка Галина Янченко («Слуга народу»), яка раніше входила в цей комітет, у коментарі громадській ініціативі «Голка» зазначає, що між першим та другим читанням відбулася «максимально цинічна історія»: «На перший погляд, подали «білий і пухнастий законопроєкт». Проте на етапі між першим і другим читанням у законопроєкт додали корупційних норм, які повернуть в АРМА рейдерські схеми. Тому Агенція як була, так і залишиться корупційною клоакою!»
Що відбувається з картинами?
Не зважаючи на те, що зазначений законопроєкт, ще на розгляді у парламенті та нові норми ще не діють, експерти Національного художнього музею України вже оглянули 285 картин, які зберігалися там з 2022 року. З них менша половина визнана такими, які мають культурну та історичну цінність.
Щодо них буде призупинено процедуру продажу, яку Агентство з розшуку та менеджменту активів оголосило ще у квітні цього року. Картини передадуть до Національного музею України для збереження.
А от понад 170 картин, які на думку експертів, не мають культурної та історичної цінності будуть реалізовані через електронний майданчик «Прозорро.Продажі». А кошти від їх реалізації мають поповнити бюджет України.
За словами Станіслава Петрова, заступника голови АРМА з цифрових питань, «ці картини, безумовно, становлять великий інтерес та вартість. Це картини переважно закарпатської мистецької школи ХХ століття, які є надбанням українського художнього мистецтва. Вони представлені такими митцями як Шолтес, Бокшай, Ерделі та інші. Ми впевнені, що вони становитимуть інтерес для покупців та поціновувачів, й згодом державна скарбниця поповниться грошима, які є дуже необхідні зараз».
Видається доволі дивним, що з-поміж картин Віктора Медведчука, який колекціонував картини, більш ніж половина колекції не несе за собою жодної культурної цінності.
Ірина Подоляк, колишня заступниця міністра культури зазначає, що перелік майна з колекції Медведчука не є відкритим та ставить питання щодо процесу оцінювання колекції та створення комісії, до якої мали б увійти не лише мистецтвознавці, слідчі та судові експерти (які поняття не мають про ринок предметів культури, його функціонування чи й відсутність), а й музейники, артдилери та організатори мистецьких аукціонів: «Така серія розмов вкрай необхідна, бо силами одного музею чи судовою експертизою, разом з АРМА, це не вирішиш. Чому жоден з національних музеїв не став платформою для обговорення, як діяти і поповнювати музейні фонди арештованими роботами? Чи продавати-купувати їх, чи перетримати (не в інституті судових експертиз!), щоб наповнювати ними фонди розграбованих або знищених окупантами музеїв після війни? Адже саме за таку інтелектуальну, наукову, методологічну роботу музеї, зокрема, отримують статус «національних». Аукціон небаченої щедрості треба зупинити негайно і почати думати системно і по-державницьки, щоб не довелось, як у часи Другої світової, продавати родинне золото за вартістю окрайця хліба. Не ті часи», – зазначає Подоляк.
Додатковою загрозою є те, що після проведення експерти Міністерство може видати дозволи на вивезення таких картин за кордон, де вони й можуть повернутися в руки до колишнього власника.
З огляду на те, що проєкт 11280-1 є в порядку денному та очікує на фінальний розгляд, громадянське суспільство та ЗМІ мають пильно стежити за поіменним голосуванням.