Лайт-парад. Як Зеленський перефарбувався в біле

Хайп навколо святкування Дня Незалежності розпочався задовго до святкової дати. Новообраний президент Володимир Зеленський завчасно заявив про відмову від військового параду, що був традиційним за минулого президента, і встиг пообіцяти зекономлені гроші пустити на фінансову допомогу військовим. Втім, з часом концепція змінилася. Голова Офісу президента Андрій Богдан наприкінці липня заявив, що в Україні буде започаткована нова традиція святкування Дня Незалежності, і цьогоріч організовує захід відомий український режисер. За його словами, мала відбутися хода Хрещатиком, в якій візьмуть участь представники різних військ, учасники АТО, медики, вчителі, волонтери і керівництво держави. Але – ніякої військової техніки, бо в команді Зе всіляко просувають мирний дискурс.

Відмова від параду викликала обурення певної частини суспільства і заздалегідь був анонсований марш добровольців АТО, який розвели по часу з «офіціозом».

«Хода гідності» за участю президента була анонсована на 9.30 на Майдані Незалежності, а альтернативний захід – на 11 годину. За кілька днів до ходи на майдані та алеї Героїв Небесної Сотні відбулися репетиції, а «відомим українським режисером» виявився кліпмейкер Алан Бадоєв, який співпрацював як з українськими, так і з російськими зірками. Приблизний сценарій дійства був відомий заздалегідь, і великих сюрпризів із «вау-ефектом» його організатори не підготували.

Було помітно, що команда президента намагалася зробити все, щоб з одного боку виділитися серед попередників, а з іншого – нанести свої креативні мазки. Свято було показово білосніжним. У цьому кольорі була сорочка Зеленського, сукня його жінки, одяг дітей, через яких ця пара після покладання квітів Героям Небесної Сотні прямувала до Майдану. Ближче до кінця алеї Небесної Сотні було представлено декілька художніх інсталяцій у вигляді щитів «Беркута», пожежної машини з брандспойтом і карти України, пофарбованих у білий колір, які діти розмальовували синіми та жовтими відбитками долонь.

На Майдані президентську пару очікували високі гості, серед яких, щоправда, не виявилося ні спікера Ради Андрія Парубія, ні прем’єра Володимира Гройсмана, проте були присутні кілька членів уряду, що йде, – Іванна Клімпуш-Цинцадзе, Уляна Супрун, Володимир Омелян, Геннадій Зубко, Ігор Жданов, Євген Ніщук. Серед експрезидентів не було лише Віктора Януковича, поява якого, безумовно, стала б головною подією свята, і Петра Порошенка, який в цей час зі своєю свитою молився в Софіївському соборі. Утім Порошенко згодом з’явився на закритому прийомі Зеленського в Маріїнці.

Серед тих, хто відвідав «ходу Зеленського», були члени його команди – голова СБУ Іван Баканов, заступники голови Офісу президенту Борис Шефір, Олексій Гончарук та іноземні гості, зокрема, спецпредставник США в Україні Курт Волкер. Дивна розсадка була в релігіозних лідерів – між керівником напівліквідованих УПЦ МП та УПЦ КП Онуфрієм та Філаретом посадили… грузинського співака Вахтанга Кікабідзе, тоді як очільник новоствореної Української православної церкви Епіфаній стояв осторонь.

Представники партії «Слуга народу» на чолі з її лідером Дмитром Разумковим сконцентрувалися на протилежному боці Хрещатику. Кореспондент «Главкома» стояв у черзі перед металошукачами за молодиком, який скромно сказав, що він новий депутат, і був суворо відправлений охоронцями на іншу рамку.

«Слуги» в білому та з українськими прапорами в руках скупчилися на одному майданчику, де натхненно слухали Зеленського і гучно аплодували його тезам. Промова президента контрастувала з тогорічною дуже мілітаристською промовою Порошенка. Так Зеленський (та його спічрайтери), особисті перемовини з яким підтвердив Кремль, дуже обережно підбирав слова та жодного разу прямо не сказав про Росію та агресію. Проте алегорично згадав і про Крим, і про Донбас. Він порівняв їх із втраченими дітьми: першого – просто вкрали і під дулами автоматів видали нове свідоцтво про народження, а другого – зачинили в дитячій кімнаті та поставили збройну охорону. Зеленський запевнив, що колись голос рідної крові переможе, і всі зберуться разом.

Також Зе зіграв на почуттях тих, хто застав буремні перші роки незалежності України, нагадавши про суперпопулярні тоді джинси «мальвіни», «кравчучки», ваучери, пейджери, черги в першій «Макдональдс» та серіал «Багаті теж плачуть». Згадав про досягнення українців, починаючи з хрещення Русі, – політ у космос, перемоги київського «Динамо», Євро-2012 та успіх на Євробаченні, не забувши про боротьбу за незалежність, яка почалася сто років тому. Почав свій виступ Зеленський з подяки військовим, яким подякував за мирне небо, а завершив надією, що замість щоранкових есемесок шодо кількості загиблих на Донбасі, йому надходитимуть повідомлення про кількість народжених. Загалом добре відчувається, що президент продовжує свою виборчу кампанію – хоче зробити все, щоб не образити жодну частину своїх виборців та всіх помирити.

Бадоєв відпрацював своє різноманітне виконання гімну, яке, власне, і мало всіх вразити. «Ще не вмерла України» виконала і Тіна Кароль, яка в сяючій білій сукні надривала голос на даху консерваторії, і представниця України на дитячому Євробаченні Дарія Красновецька в супроводі оркестрів силовиків, і відомий композитор Мирослав Скорик, який зіграв гімн на пофарбованому в кольори державного прапору піаніно разом з півтора десятками інших виконавців, у тому числі найменших.

Але незважаючи на всю какофонію звуків, по вухах била тиша, якою не було на попередніх парадах – виникло враження, що перебуваєш на симфонічному концерті з його обов’язковими паузами та чемними оплесками.

Цікаво було подивитися на відповідь від організаторів альтернативної ходи, що формувалася неподалік у парку ім. Тараса Шевченка. Ця локація є традиційною для початку акцій націоналістів. Організатори казали про 10–15 тис. потенційних учасників. У парку та маршрутом до Майдану було багатолюдно: тротуарами стояли люди, які хотіли подякувати захисникам та тим, хто втратив на війні близьких. Організатори акції запевнили, що на ній не буде політичних гасел та партійних прапорів, і справді колону очолювали два позашляховики, обтягнуті камуфляжною сіткою, і були лише прапори громадських організацій «Рух ветеранів України», «Союз. Чернобиль. Україна», «Спілка ветеранів війни з Росією», «Кухарської сотні» та інших.

«Мені це нагадує початок Євромайдану, – ділилися враженнями одне з одним спостерігачі заходу з натовпу, обвішані медалями. – Пам’ятаєш, тоді на Майдані були одні, а на Європейці (Європейській площі. – Авт.) – інші? І якраз останні почали «двіж».

Попереду колони, яка вирушила із запізненням на півгодини, йшли родичі загиблих у війні на Донбасі з портретами загиблих. Позаду них йшли ветерани АТО, розподілені по областях. «Дякуємо!», «Герої не вмирають, вмирають вороги!» – дехто із глядачів ставав на коліна. Іноді лунали відомі гасла про Путіна, та проривалось навіть «Смерть Російській Федерації!» З певними затримками колона через Хрещатик дісталася майдану, де частина ходи піднялась на алею Героїв Небесної Сотні, а частина прямувала до Михайлівського собору, де відбувся молебен за загиблими на війні.

Павло Вуєць, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»