Ложкін іде. Навіщо президенту ця ротація?

Чутки про те, що Борис Ложкін залишає посаду глави АП, блукали ще з весни, і в кінці минулого тижня все ж отримали реальні обриси остаточного і погодженого рішення.

Очевидно, саме тривалим узгодженням усіх нюансів, що супроводжували його відхід з посади, а також пошуком оптимальної кандидатури на заміну можна пояснити те, чому звістки про кадрову ротацію всередині команди президента з'являлися дуже дозовано та потрапляли у ЗМІ виключно у вигляді неофіційної інформації.

Уже відомо, що Ложкін, залишаючи держслужбу, продовжить роботу в президентській команді з важливим уточненням «позаштатно». Він поєднуватиме посади секретаря Національної інвестиційної ради, заступника голови Нацради реформ, а також позаштатного радника Порошенка.

Новим главою АП призначено екс-голову Харківської ОДА Ігоря Райніна. Райнін уже мав досвід роботи у президентській адміністрації на посаді заступника голови (з листопада 2014-го по лютий 2015 року), а потім був призначений губернатором однієї з найскладніших прифронтових областей.

В оточенні президента стверджують, що глава держави тривалий час не хотів відпускати Ложкіна з адміністрації, адже йому було досить комфортно працювати з давнім діловим партнером. На своїй посаді Борис Євгенович повною мірою виправдовував визначення «державний менеджер» – в політику не ліз, заробив репутацію хорошого перемовника, за два роки занурення в рутину держслужби не розгубив реформаторський лоск. І взагалі, чи не вперше в Україні глава президентської адміністрації уникнув двох звичних для нього іпостасей: або сірий кардинал, або «громовідвід» для негативу.

Тим не менш завдяки Ложкіну президентові вдалося домогтися максимальної концентрації влади у своїх руках, зокрема внаслідок подоланих криз навколо парламентської більшості, уряду та Генеральної прокуратури. Порошенкові на сьогодні вдається дуже ефективно використовувати свої повноваження, включаючи право законодавчої ініціативи, про що свідчить позитивна статистика прийнятих парламентом президентських законопроектів та змін до Конституції.

Зміна пріоритетів

Що ж переконало президента в тому, що така ротація необхідна? Причин для такого рішення є кілька. Власне, ці кадрові маневри цілком зрозумілі, зважаючи на нові завдання та пріоритети, які ставить перед собою і владною командою президент. І всі вони цілком у дусі часу та нинішнього стану справ у країні.

В першу чергу потрібно розуміти, що одна з бід державної влади, з якою Порошенкові поки що впоратися не вдалося, – це дуже обмежений кадровий ресурс. Як уже неодноразово зазначалось, у своїх кадрових рішеннях президент практично завжди покладається на досить вузьке коло перевірених осіб, і близько біля себе тримає лише тих, кому по-справжньому довіряє. З такими базовими установками йому мимоволі доводиться постійно маневрувати в рамках уже сформованої команди. Власне кажучи, тому шорт-лист кандидатів на посаду глави АП (якщо говорити про реальних претендентів) складався буквально з двох-трьох персон.

І якщо віднедавна у порядку денному країни життєво важливим визначено питання залучення інвестицій, то вибирати Порошенку довелося теж з когорти «незамінних».

Те, що інвестиційний напрям переходить у розряд пріоритетних, стало зрозуміло, коли після півтора року анабіозу було вирішено оживити Національну інвестиційну раду, метою якої якраз і є пошук інвесторів, готових вкладати гроші в Україну.

Оскільки за підсумками першого півріччя 2016 року навіть було зафіксовано зростання ВВП на 1,3%, очевидно, що тепер цю тенденцію потрібно закріпити. У тому числі й за допомогою залучення інвестицій. Для системної роботи з іноземними інвесторами Ложкін, як виходець з бізнесу, мабуть, є однією з найбільш оптимальних кандидатур у президентській команді.

Стихія інвестиційних форумів, бізнес-зустрічей та спілкування з представниками іноземних ділових кіл для нього цілком природна, як для топ-менеджера великого холдингу у минулому. І двох років на держслужбі, мабуть, цілком вистачило, щоб з’явилася ностальгія по звичному для нього середовищу. При цьому його функціональні обов'язки бути посередником між президентом і великим капіталом, вочевидь, також нікуди не подінуться, зате на новій посаді не викликатимуть зайвих питань.

Налаштовуватися на новий фронт робіт Ложкін, судячи з усього, взявся ще задовго до призначення. На його офіційній сторінці у Facebook уже досить давно можна побачити роздуми про те, в який спосіб потрібно залучати інвестиції в Україну, а також регулярно з'являються звіти про зустрічі з потенційними інвесторами. Ще в липні Ложкін пообіцяв, що Україна активізує роботу із залучення іноземних інвестицій, оскільки вони є ключовим фактором зростання, а також прозоро натякнув, що готовий взятися за координацію роботи у цьому напрямку.

Крім того, не варто забувати про хорошу ділову інтуїцію колишнього глави АП. Саме повернення Ложкіна у бізнес-середовище (а не, навпаки, набуття ним дедалі більшого політичного функціоналу та ваги) є добрим знаком, який свідчить про те, що економіка оживає.

Водночас призначення Райніна на посаду голови президентської адміністрації має на меті побудову жорсткої (але цивілізованої) адміністративної вертикалі під завдання майбутньої президентської виборчої кампанії. Новий голова АП – приклад адміністратора, бюрократа у позитивному сенсі цього слова, який не має політичних амбіцій та пристрасті до публічності.

На посаді губернатора прифронтової Харківщини Райнін проявив себе як жорсткий управлінець. У цьому значною мірою проросійському регіоні йому вдалося домогтися прийняття облрадою, а потім і міськрадою рішення про визнання Росії країною-агресором. На момент, коли Райнін очолив Харківщину, область мала статус регіону з найвищим рівнем терористичної загрози. Губернатор персонально курував роботу «силовиків», і на сьогодні навіть Британія та Канада скасували у своїх індексах такий статус Харківщини.

Окрім того, згідно з моніторингом Кабміну, у 2015 році Харківська область стала лідером серед регіонів України за сукупним рівнем соціально-економічного розвитку.

Спадок Ложкіна

Логічно, що діяльність нового глави АП неминуче порівнюватимуть зі спадком його попередника на посаді. Тому, мабуть, варто підбити підсумок більш ніж дворічної діяльності Ложкіна на державній службі.

Безумовно, обставини, в яких він вступав на посаду, були максимально несприятливими. Війна на Донбасі, вкрай важка соціально-економічна обстановка спричинили найбільшу кризу в сучасній історії України. Багато що із задекларованого на початку не було доведено до кінця. Проте, варто зазначити, що Ложкіну все-таки вдалося стати драйвером запуску низки важливих процесів, які уможливили стабілізацію ситуації в країні.

Весь цей час він виступав комунікатором між гілками влади, сприяв гасінню внутрішніх конфліктів, а також активно сприяв просуванню реформ, досить значна частина з яких через два роки вже має своє обличчя і позитивну історію.

Робота зі створення стратегії «Україна-2020», підготовка коаліційної угоди, позбавлення прокуратури функцій загального нагляду, створення Національного антикорупційного бюро, реформа АП, залучення на держпосади іноземних реформаторів, підготовка судової реформи, координування реформ у газовій галузі, у сфері дерегуляції, оборони та правоохоронних органів, державних закупівель і в податковій сфері -- все це напрями, де він брав участь у той чи інший спосіб, і тому сміливо може занести до свого послужного списку. Крім того, Ложкін навіть приміряв на себе роль стратега і візіонера – саме про особисте сприйняття перетворень у країні з прицілом на майбутнє написана його книга «Четверта республіка».

Втім, можливо, головний урок, який дав Ложкін політичним елітам країни, полягає в тому, що своїм відходом від державної служби він показав, що посада у владі може не бути вершиною кар'єри і самоціллю. В українських реаліях підхід «прийшов під певні завдання – виконав свою функцію – пішов» дійсно вкрай рідко зустрічається. Для цього лише варто порівняти роботу старих АП і нинішню, згадати шлях будь-якого з колишніх глав АП.

У будь-якому випадку Ложкін, як і раніше, входитиме до найближчого кола президента. Враховуючи те, що Ігоря Райніна називають людиною, близькою до екс-глави АП, Ложкін і далі справлятиме значний вплив на процеси у владі і долучатиметься до справ зі своєї минулої сфери відповідальності.