Томос і деймос. Москва з «тривогою» очікує на автокефалію Української церкви

1-3 вересня у Фанарі (Стамбул) відбувався Синакс (асамблея) архієреїв Константинопольської Православної Церкви. У переддень цього проводилося засідання Священного Синоду. Між двома зібраннями на зустріч до Вселенського патріарха Варфоломія приїздив очільник РПЦ Кирило. Після двох з половиною годин розмови глава Московського патріархату виглядав розгубленим і стривоженим. Після зустрічі він не став розповідати про деталі переговорів з Варфоломієм. І лише 2 вересня у Москві під час недільної проповіді назвав приреченими на провал спроби відокремити православну Україну від Росії. В Константинополі думають інакше.

У квітні, коли почалася процедура розгляду питання щодо Томосу про автокефалію Української церкви, в резиденції Вселенського патріархату була створена група з істориків і богословів-фахівців із канонічного права, яка ґрунтовно, з бюрократичною прискіпливістю підійшла до розгляду «українського питання». Результатом її тривалої роботи стало дослідження на понад дев’яносто сторінок, яке на Синаксі представив єпископ і професор Макарій Христупольский.

Головні тези цієї доповіді були оприлюднені патріархом Варфоломієм під час відкриття Синаксу. Коротко їх можна сформулювати так:

1. Кризові явища в українському православ’ї мають глибокі історичні коріння, а не є явищами недавнього минулого.

2. Престол Київської митрополії був перенесений до Москви без канонічної згоди Матері-Церкви, тобто Константинополя.

3. Українські православні ієрархи впродовж століть докладали невтомних зусиль, щоб здобути незалежність від церковного контролю з боку московського центру.

4. За сприяння Московського патріархату на території України незаконно формувалися або ліквідовувалися церковні єпархії, відбувалися неканонічні вибори єпископів, що призводило до розколів, які тривають і донині.

5. У Томосі про автокефалію, що був виданий Москві, Київська митрополія не відносилася до юрисдикції Московського патріархату.

6.  Навіть у 1686 році, коли внаслідок політичного тиску Константинополь надав право Москві дозвіл на посвячення Київського митрополита, цей документ містив обов’язкову умову, що кожен митрополит Київський згадуватиме ім’я Вселенського патріарха як своє церковне начальство і церковну владу, а також демонструватиме канонічну підлеглість цієї митрополії Константинополю.

7. Константинопольський патріархат, як Церква-Мати, не приймав жодних актів, внаслідок яких Київ був би повністю переданий Росії. Всі втручання Москви у справи Києва були неканонічними.

Але найголовнішим висновком, до якого дійшов патріарх Варфоломій, було те, що Москва зовсім не зацікавлена в подоланні розділення в середовищі українського православ’я. І саме Росія є відповідальною за всі церковні конфлікти, що тривають уже кілька століть. Кому як не українцям це знати. Адже «релігійне питання», разом із мовним і національним, – це больові точки, на які постійно тисне Кремль для дестабілізації внутрішньої ситуації в Україні. Тому, зважаючи на звернення української влади і предстоятеля УПЦ КП Філарета щодо оскарження його справи, Вселенський патріархат прийняв рішення надати Томос про автокефалію Українській церкві.

За словами митрополита Галльського Еммануїла, який є куратором «українського питання», під час зустрічі з главою РПЦ Константинопольський патріарх Варфоломій і повідомив Кирила про впровадження рішення щодо автокефалії в Україні. «Вселенський патріархат вирішив використовувати всі шляхи, щоб вирішити питання надання автокефалії Українській православній церкві. Рішення було ухвалено в квітні. І ми імплементуємо це рішення», – зазначив Еммануїл.

Водночас на Синаксі єпископи розглянули питання про те, чи уповноважена  Константинопольська церква без згоди інших помісних церков надавати автономію або автокефалію церкві, яка про це просить. Відповідь була ствердною: так, Константинопольський цатріархат може надавати автокефалію без будь-яких узгоджень. Отже, для України зникла ще одна технічна перешкода і спростилася процедура отримання Томосу.

Наступне засідання Священного Синоду Константинопольського патріархату заплановане на середину жовтня. Чи буде на ньому ухвалене остаточне рішення про автокефалію Української церкви, у Стамбулі поки що утримуються від конкретної відповіді. Той же митрополит Галльський Еммануїл заявив, що процес триває і ще не досягнуто «завершення процедури».

Водночас джерела у Фанарі підтверджують, що автокефалія таки буде надана. Відповідно до принципу соборності, зараз тривають консультації з іншими помісними церквами щодо того, хто з них підтримає рішення Вселенського патріарха. Це робиться для того, аби мінімізувати наслідки можливого «розколу світового православ’я», чим погрожують очільники РПЦ.

Хоча агресивна риторика Москви Константинополь уже мало обходить. Про що свідчить виступ єпископа Макарія Христупольського на Синаксі. Зокрема, він заявив, що Вселенська церква має канонічне право позбавити сану всіх Київських митрополитів, які перервали поминання Константинопольського патріарха. І натякнув, що цими ієрархами є не «розкольники», а ті, хто перебуває у стані «прихованої неканонічності». А у такому становищі зараз перебуває єдина церква – УПЦ московської юрисдикції.

Промосковські церковні видання вже не приховують, що Російська церква і її український клон опинилися в «непростій і тривожній ситуації». Своїм послідовникам вони рекомендують зосередитися на вказівках із «центру». Але «центр» виявився безсилим у питаннях канонічного права. І якщо українські віряни очікують на отримання Томосу з ледве прихованим роздратуванням, як це вже було під час тривалої процедури з імплементації безвізового режиму, то московська тривога перед остаточною катастрофою «Русского мира» все більше переростає до стану, який викликав у людей давньогрецький бог Деймос, – сум’яття і жаху.

Ярослав Коцюба, для «Главкома»