Мюнхенська змова-2020? Як Росія хоче «припинити війну» і хто з наших їй допомагає

На Мюнхенській конференції з питань безпеки, де 15 лютого виступить український президент Володимир Зеленський, був оприлюднений план припинення війни в Україні. В його розробці брали участь три міжнародні організації у співпраці з Російською радою з міжнародних справ. У документі також зазначається, що у його розробці брали участь троє українських експертів – Василь Філіпчук, Олександр Чалий та Олексій Семеній. Але їхня роль у даній роботі в документі не уточнюється.

Під цим документом, зокрема, стоїть прізвище керівника конференції Вольфганга Ішингера. Під час її відкриття він запропонував посилити діалог та співпрацю з Росією, закривши очі на її дії в Сирії, Грузії та Україні. Власне, якщо цей план буде взятий до реалізації, це можна буде вважати перемогою Кремля, який постійно намагається довести, що конфлікт на Донбасі – внутрішня українська справа.

Ось 12 пунктів, які пропонуються для виконання.

1. Відновлення роботи Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню на Донбасі за участі українських та російських військових.
2. Створення «нормандського формату» на рівні військових.
3. Відкриття доступу для місії ОБСЄ до всієї території Східної України  та нових пунктів пропуску через лінію дотику.
4. Вирішення питання безвісти зниклих.
5. Запуск програми розмінування.
6. Запуск програми відновлення Донбасу із залученням міжнародних донорів, серед яких може бути Росія.  
7. Відновлення торгівлі між Україною та Росією на принципах Зони вільної торгівлі.
8. Зміна санкційного режиму щодо Росії.
9. Пошук та деактивація небезпечних джерел радіації у зоні конфлікту на Донбасі.
10. Новий діалог між членами НАТО щодо взаємної безпеки.
11. Визначення пріоритетних сфер зближення між ЄС та Росією. 
12. Запуск всеукраїнського інклюзивного загальнонаціонального діалогу щодо визначення нової ідентичності України, який врахує погляд сусідів України – Польщі, Угорщини та Росії. Предметами цього діалогу мають стати питання історії, національної пам’яті, мови, ідентичності та меншин.

Колишні американські дипломати, зокрема експосли в Україні, чиновники та експерти вже оприлюднили спільну заяву на сайті Atlantic Council, де заявили про помилковість таких пропозицій. Що ж не влаштовує наших союзників у цьому плані?

Експерти пишуть, що більшість з дванадцяти рекомендацій, якщо вони будуть сумлінно виконуватися всіма сторонами, мають конструктивний характер і можуть стати заходами зміцнення довіри, а також полегшувати труднощі та страждання населення окупованої території Донбасу і прифронтової зони.

Але між хорошим сховане і підступне.

Можливо, для того, щоб переконати представників російської еліти підписати ці рекомендації. Чиновники та експерти в Мюнхені так позначили проблему в першому реченні: «конфлікт в Україні та навколо неї». Такий опис приховує реальні проблеми та робить неможливим пошук відповідного рішення, зазначають експерти.

«Конфлікт всередині та навколо України» почався, коли російські війська в російській формі без розпізнавальних знаків окупували український півострів Крим і Москва анексувала його. Потім Москва почала гібридну війну в Донбасі та використовувала свою пропаганду, щоб виставити це громадянським конфліктом в Україні. Без кремлівського керівництва, фінансування, зброї (включаючи важке озброєння), боєприпасів та, в деяких випадках, регулярних підрозділів російської армії, не було б «конфлікту всередині та навколо України».

Коротко кажучи, проблема, яку потрібно вирішити, – це агресія Москви в Україні – шляхом відновлення суверенітету і територіальної цілісності України, починаючи з Донбасу. У ширшому сенсі проблема полягає в тому, щоб переконати Москву, що вона не має права диктувати політику своїм сусідам.

Автори заяви у Мюнхені мають рацію, що війна Кремля проти України вимагає політичного рішення. Однак це рішення вимагає чесної оцінки, а також політики та цілей. Москва своїх цілей не приховувала. Високопоставлені російські чиновники заявляють, що у них повинна бути сфера впливу, і для її досягнення вони будуть використовувати всі необхідні засоби, включаючи військову силу.

З перших пострадянських днів Москва експлуатувала внутрішні розбіжності у своєму так званому «ближньому закордонні», щоб проєктувати вплив на уряди в Кишиневі, Баку, Тбілісі та Єревані через «заморожені конфлікти» в сепаратистських регіонах. Коли такі заходи не працювали, Москва використовувала війська регулярної армії, як 2008 року в Грузії та 2014 – в Україні, щоб перешкодити цим країнам скористатися повнотою суверенітету.

Загалом Захід дозволив Москві проводити недружню політику відносно сусідів до агресії 2014 року в Україні. Потім, до неприємного здивування Москви, Захід почав підтримку: викинув Росію з «Великої вісімки», вводить серйозні економічні санкції, забезпечує навчання і озброєння для України. Всі ці кроки, які, за твердженням Москви, сприяють зростанню міжнародної напруги, насправді є попередніми умовами для розв'язання реальної проблеми безпеки, що загрожує Україні та Європі.

Більшість з рекомендацій мають конструктивний характер і служитимуть заходами зміцнення довіри, одночасно полегшуючи страждання, які цей конфлікт між Росією та Україною заподіює мешканцям Донбасу. Ймовірно, саме тому деякі чиновники та експерти підписали цей документ. Але інші рекомендації викликають занепокоєння і навіть перегукуються з кремлівськими тактичними пропозиціями чи пропагандистськими темами. Вони можуть створити обстановку, в якій західним політикам буде легше послабити санкції, які досі руйнували амбіції Кремля в Україні. Самі по собі рекомендації не призведуть до врегулювання в Донбасі або до безпечної Європи.

Atlantic Council пропонує зосередитися на проблемних рекомендаціях.

Восьма рекомендація підхоплює дружню Кремлю ідею ослаблення деяких санкцій для часткової реалізації Мінських угод. Цей пункт ігнорує той факт, що найважливішим елементом Мінська є перемир'я, яке може статися завтра, якщо Москва накаже своїм офіцерам і маріонеткам в Донбасі. Ця рекомендація підірвала б позицію Євросоюзу про те, що весь Мінськ повинен бути реалізований для скасування санкцій.

Безпека для України та Європи в цілому буде ослаблена тільки ослабленням санкцій до того, як Кремль припинить окупацію Донбасу і Україна відновить контроль над своєю кордоном.

Одинадцята рекомендація закликає до «вибіркової взаємодії» між ЄС і Росією, «у тому числі шляхом впровадження Мінських угод». Є деякі питання про те, де взаємодія має сенс, враховуючи поточну напруженість. Однак інші кроки, спрямовані на відновлення бізнесу у звичайному режимі, повинні бути обумовлені конкретною реалізацією Мінських угод.

Рекомендація дванадцята, яка закликає до «нового загальнонаціонального діалогу про ідентичність», є сумнівним втручанням у внутрішні справи України. Це показує риторику Москви про поділ України, який привів до «громадянської війни» в Донбасі. Реальність така, що історичний розкол в Україні значно скоротився за тридцять років незалежності, особливо за шість років, що минули після того, як Росія захопила Крим. Російськомовні українці воюють в Донбасі, і путінська агресія зробила їх новою національною гордістю в Україні.

Заклик до Росії з дванадцятої рекомендації вражає своєю неповагою до України, куди вторглася Росія. Польща є другом України, а Угорщина – ні, але Україна не повинна ні з ким домовлятися про свою ідентичність. Її можна попросити виконати міжнародні та правозахисні стандарти Організації з безпеки та співробітництва в Європі, з якими Київ уже погодився.

Рекомендація номер десять закликає до «нового діалогу між євроатлантичними країнами про створення національної безпеки». Звичайно, вже є великі міжнародні угоди, підписані Москвою і покликані забезпечити мир, безпеку і стабільність в Європі та за її межами: Гельсінський Заключний акт 1975 р.) та Паризька хартія (1990). Ці угоди, які гарантували суверенітет і територіальну цілісність держав, що підписали його, були послідовно порушені Москвою.

Початок такого діалогу міг би стати невеликою поступкою Росії перед Заходом. Але у Вашингтоні та інших західних столицях не повинні забувати, що ідеалом Кремля є Ялтинський саміт, 75-та річниця якого щойно пройшла, де прекрасні ідеали та розпливчасті зобов'язання не заважали Москві нав'язувати власну волю своїм східноєвропейським сусідам понад чотири десятиліття. Поки західні учасники нового діалогу хочуть прийти до конкретних зобов'язань і встановлюють чіткі червоні лінії, спираючись на економічну і військову потужність, такий діалог може бути корисним, коли Кремль, нарешті, вирішить покласти кінець своїй невдалій агресії проти України. Діалог не повинен заохочувати чиновників у Москві, які все ще намагаються домінувати над Україною.

P.S. За кілька годин скандальний «мирний план» зник з сайту Мюнхенської конференції. В українському МЗС розкритикували документ, заявивши, що він є приватною ініціативою групи політиків та експертів, а тези, що містяться в плані, не відповідають офіційній позиції України.

За перекладом Zn.ua