На руїнах «Укроборонпрому». Чи перетвориться гусениця у дев’ять прекрасних метеликів?

Державний концерн «Укроборонпром» за 10 років свого існування не раз привертав увагу ЗМІ резонансними історіями. Схеми, скандали, розкрадання – усе це витало навколо структури, яка об’єднала переважну більшість державних оборонних підприємств країни.

І ось лише на сьомому році війни влада вирішила міняти ситуацію. Першим кроком докорінної реформи усього оборонно-промислового комплексу стане саме трансформація «Укроборонпрому». Поштовхом для цього стало створення нового Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України. Відомство очолив віцепрем’єр Олег Уруський. Головна ціль анонсованих перетворень – поява нової зброї в українській армії.

Але, як і будь-якому починанні в Україні, відразу ж почалося «перетягування канату». Спочатку в держконцерні висловилися проти втручання Мінстратегпрому в їхню роботу, проти ручного управління концерном та звинуватили урядовців у блокуванні реформування оборонки. Ті ж, в свою чергу, виразили здивування такому розвитку подій, та розцінили обвинувачення в свій бік як спробу зриву поставлених завдань. Загалом ця історія ще раз демонструє те, що у владі так і не сформувалась команда однодумців.

Не відомо, скільки ще триватиме, «перестрілка» чиновників в інтернеті, але зрозуміло одне: війна на Донбасі триває не на папірцях, у заявах чи постах в соцмережах, тому можновладцям варто розібратися, що ж отримає держава в рамках таких реформ…

Ліквідація…

22 квітня цього року на офіційному сайті ДК «Укроборонпром» з’явилось несподіване повідомлення про те, що концерн буде ліквідовано. Пізніше з’явилися уточнення, що на його місці з’являться дев’ять галузевих холдингів. З них шість увійдуть до складу майбутньої державної холдингової компанії «Оборонні системи України», три – в «Аерокосмічні системи». Заступник генерального директора ДК «Укроборонпром» та голова Офісу трансформації концерну Роман Бондар тоді пояснював: звична модель управління «Укроборонпромом» не ефективна, а деякі зі 116-ти підприємств, що входили до концерну були фактично «при смерті», не приносили користі концерну та армії, були тягарем. Крім того, деякі з них взагалі вже не мали нічого спільного з оборонною промисловістю. Тому й було прийнято рішення про створення холдингів, робота кожного буде спрямована на реформування конкретної галузі оборонки.

Таким чином, можновладці пообіцяли за півтора року утворити такі холдинги:

«Оборонні системи України» – шість профільних холдингів:

• «Авіаремонт»;
• «Високоточна зброя»;
• «Бронетехніка»;
• «Морські системи»;
• «Радарні системи»;
• «Боєприпаси та спецхімія».

«Аерокосмічні системи України» – три холдинги:

• «Антонов»;
• «Авіаційні двигуни»;
• «Ракетно-космічний центр «Південний».

Усього це понад 60 підприємств, які майже одночасно мають пройти процес корпоратизації.

Перший холдинг – «Радарні системи»

Декілька місяців тому в Україні вже з’явився перший холдинг – «Радарні системи». Він включив у себе 10 профільних підприємств, які спеціалізуються на нових засобах радіоелектронної боротьби, що в сучасних війнах мають ключове значення, а також комплексів, що наводять ракету на об’єкт ураження.

Підприємства, які увійшли до першого холдингу

• Державне південне виробничо-технічне підприємство (ДПВТП, м. Миколаїв);

• ДП «Львівський радіоремонтний завод» (ЛРРЗ, м. Львів);

• ДП «НДІ «Квант» (м. Київ);

• ДП «НДІ «Шторм» (м. Одеса);

• ДП «НДІ радіоелектронної техніки» (НДІ РЕТ, м. Харків);

• ДП «НДІ Радіолокаційних систем «Квант-Радіолокація» (м. Київ);

• ДП «Радіовимірювач» (м. Київ);

• ДП «ЦКБ «Протон» (м. Харків);

• ДП «Завод «Генератор» (м. Київ);

• КП «НВК «Іскра» (м. Запоріжжя).

Лідером новоствореного холдингу вважається Казенне підприємство «Науково-Виробничий Комплекс «Іскра» на чолі з Юрієм Пащенком.

Така ж ситуація і в деяких інших потенційних холдингах, що ще не сформовані. Тобто, там вже зрозуміло, які підприємства стануть базою, де буде зосереджена кооперація.

 «Можна сказати, що нині ми активно відпрацьовуємо дієву модель – на прикладі створеного холдингу «Радарні системи». Щоправда, в ньому є очевидний лідер – «Іскра» із 2,5 тис. осіб персоналу. Приблизно така ж ситуація у галузі створення високоточної зброї – там очевидне лідерство за державним підприємством «Державне київське конструкторське бюро «Луч». А в «морських системах» найбільш потужні позиції посідає «Зоря-Машпроєкт». А от у бронетанковій та авіаремонтній галузях лідерство неочевидне», — пояснює  в.о. генерального директора державного концерну «Укроборонпром» Ігор Фоменко.

По суті, холдинг «Радарні системи» має стати прикладом для інших бізнес-одиниць. У свою чергу, директор  «Іскри» Юрій Пащенко переконаний, що холдинг «Радарні системи» буде самостійним гравцем на світовому ринку радіохвильової детекції, а також стратегічним партнером провідних зарубіжних компаній, в т.ч., у сфері цивільної продукції.

Директор «Іскри» також висловив думку щодо функцій холдингу «Радарні системи»: «Це – контроль повітряного простору завдяки засобам та технологіям радіохвильової детекції. Холдинг «Радарні системи» має реалізуватися у чотирьох сферах: Повітряні сили, Сухопутні війська, Військово-морські сили та Програми цивільного призначення. Підприємства холдингу розроблятимуть і випускатимуть нову техніку, здійснюватимуть поточний і капітальний ремонт, готуватимуть нові виробництва, модернізуватимуть вітчизняні зразки».

Зброя понад усе

Що ж така трансформація дасть державі? У першу чергу, вона дозволить залучати у досі закритий сектор приватний, а також іноземний капітал. Реалізовувати крупні капіталоємні проєкти, скажімо, створення вітчизняного зенітно-ракетного комплексу, де ракету робить державне підприємство, а головку самонаведення – приватне. Або створювати ударний безпілотник, який, наприклад, дозволив Азербайджану домінувати на полі бою в Нагірному Карабасі, в межах спільного україно-турецького підприємства. Це все буде відбуватися за рахунок корпоратизації і акціонування підприємств. У фіналі цього процесу українська оборонна промисловість буде працювати за міжнародними стандартами. Наприклад, ДП «Антонов» матиме змогу співробітничати з Boeing, а КБ «Луч» –  з Туреччиною. Йдеться не про купівлю-продаж, а про реальну співпрацю між підприємствами, яка зараз неможлива. А ще, до речі, можливість заробити чималі гроші – за рахунок продажу зброї іноземним державам. Бо досі оборонно-промисловий комплекс України залишається на 80% орієнтованим на експорт.

Такий план передбачає, що модернізоване радянське озброєння відійде на другий план в Україні, з’являтиметься нова, сучасна зброя. Про необхідність її мати не варто переконувати, можна взяти хоча б успішні атаки Туреччини в Сирії у лютому 2020 року та Азербайджану у Нагірному Карабасі – цієї осені. На очах усього світу сучасні технології змінювали хід війни.

Ризики трансформування

Але реформування такої галузі, як безпека і оборона, – напрочуд тонкий момент, де без ризиків просто не буває. Брак грошей, політичної волі, різні погляди – усе це перешкоди для переозброєння. В нашому випадку усе упирається в парламентське бачення змін в оборонці. Крім того, не можна не згадати про розбалансованість самої системи, коли промисловість реформується, а Генеральний штаб та Збройні сили просто не надають орієнтирів підприємствам щодо озброєння, яке їм потрібно. Зокрема, заступник міністра оборони України Олександр Миронюк повідомив минулого тижня, що часта зміна з боку Генерального штабу пріоритетів та потреб у забезпеченні Збройних сил озброєнням та військовою технікою «є проблемним питанням переозброєння».

 За даними чиновника, у 2016 році коригування Державного оборонного замовлення здійснювалося сім разів, у 2017 році – дев’ять разів, а у 2018 році – п’ять разів. У минулому році – тричі. Це насправді дезорієнтує не тільки промисловість, але й саме військове відомство. Тобто, у найгіршому варіанті можна вдало реформувати оборонну промисловість, але ніяк не поліпшити переозброєння.

Дмитро Бадрак, для «Главкома»

Читайте також: «Укроборонпром» після Свинарчуків. Що змінилось за перший рік Зеленського