Наступна жертва в уряді Гройсмана. Хто «збиває» міністра Данилюка

Тема перестановок в Кабміні дещо стихла. Після того, як свого портфеля зрікся глава Мінагропроду Тарас Кутовий, наступним на вихід вважався шеф Мінінфраструктури Володимир Омелян. Його більше року штурмували недоброзичливці з оточення і президента, і прем’єра, але молодий чиновник балансує досі, граючи на протиріччях груп впливу у владі.

Тим часом головною мішенню інформатак нині став очільник Мінфіну Олександр Данилюк. Він нині дратує усіх ключових акціонерів коаліції. Власне, перед прийняттям бюджету в цьому нема нічого дивного – Данилюку з його «скупердяйською» посадою неважко знаходити собі ворогів. Так, «Народний фронт» звинувачував Данилюка в небажанні збільшувати оборонний бюджет – доходило до відкритих конфліктів з головою комітету з національної безпеки та оборони Сергієм Пашинським. З Блоком Порошенка, який і делегував міністра в уряд, були розбіжності, пов’язані з адмініструванням ПДВ. «Чесно кажучи, здається, що Данилюк просто не розуміє параметрів бюджету. Людина, скажімо так, явно не на своєму місці», – скаржиться в приватній розмові один з впливових діячів коаліції.

Сам міністр сьогодні анонсував відкриття справи на себе. Данилюк поскаржився в своєму «фейсбуці», що отримав негативну відповідь від Київської ДФС на заперечення щодо акту своєї податкової перевірки: «Це означає, що найближчим часом отримаю ППР (податкове повідомлення-рішення) – прямий шлях до кримінальної справи та можливість для моїх опонентів зробити ще одну атаку та облити мене брудом».

Урядовець пов’язує атаку на себе з впровадженням Мінфіном прозорого відшкодування ПДВ, блокування корупційної схеми ПДВ-облігацій, відмовою збільшувати фінансування прокуратури, проведенням реформи ДФС та іншими реформаторськими речами.

Варто зазначити, що це вже не перша спроба підвести Данилюка під справу.  Втім, незважаючи на звинувачення з усіх боків, йому досі вдається триматись у кріслі. Та чи надовго?

В колі ворогів

За інформацією джерел «Главкома», ще влітку міністру пропонували добровільно піти з посади, але він відмовився. Тож ймовірна його «недобровільна» відставка мала відбутись на початку осені. Генпрокурор Юрій Луценко відкрито закликав прем’єра Володимира Гройсмана відправити Данилюка з посади через затримки з підвищенням зарплат прокурорам та неспроможність освоїти кошти, конфісковані у Віктора Януковича. Але вже зима на носі, а міністр «і досі там». Гройсману довелося публічно коментувати можливість цієї відставки. Зробив прем’єр це дуже витіювато: «Уряд сьогодні працює, у кожного міністра, зокрема, і тих, які ви назвали (журналісти питали про кадрові зміни в уряді – зокрема, про Данилюка та міністра інфраструктури Володимира Омеляна – «Главком») є завдання. Ми маємо працювати у штатному режимі. Я знаю і розумію, що можливо хтось хоче розхитувати ситуацію».

Не склались відносини у Данилюка і з одним з профільних комітетів парламенту – з питань податкової та митної політики. Його голова Ніна Южаніна вважає, що міністр «ганьбить свою посаду». Опонентка Данилюка неодноразово скаржилась на відсутність комунікації з ним і днями підтвердила «Главкому», що ситуація на краще не виправляється. Южаніна, яка нібито саме має міністерські амбіції, звинувачувала урядовця в тому, що він «не зміг реалізувати оновлений потенціал міністерства», а більшість розроблених Мінфіном законопроектів отримує негативну оцінку Науково-експертного управління Ради. І це далеко не всі претензії: окремі з них стосувались ставлення Данилюка до ДФС, яка перебуває у сфері впливу Мінфіну.

Влітку в парламентському комітеті хотіли ініціювати відставку міністра, але все залишилось на рівні розмов. Южаніна є людиною, близькою до впливового першого заступника фракції Блоку Порошенка Ігоря Кононенка, тож за цими війнами стирчать вуха найближчого соратника та друга президента. «Хоча Данилюк потрапив до уряду за нашою квотою, зараз він розповідає, що не є партійним і йому потрібні голоси всіх фракцій», – обурюються не на диктофон представники «кононенківського крила» БПП. Зайвою причиною точити зуби на Данилюка для Кононенка став провал поправки, якою пропонувалося відшкодовувати ПДВ шляхом випуску облігацій внутрішньої державної позики. На цій нормі через скупку ОВДП мала б заробити близька до оточення Порошенка інвесткомпанія ICU, але Данилюк та Гройсман виступили проти і норма була провалена в залі. Данилюк навіть похвалив депутатів, що вони не допустили повернення корупційних схем.

На «невдячного» міністра вже не перший місяць застосовуються різні форми впливу. Перший – прицільна інформаційна атака. Так, якщо вбити його прізвище в пошуковику одного популярного жовтуватого інтернет-ресурсу, випадуть цікаві заголовки: «Міністр офшорів або Сирота казанська Олександр Данилюк», «Данилюк затягує: Україна не віддає Світовому банку кредити на $450 млн», «Дві задачі Данилюка: грохнути малий бізнес і відбілити себе», «Данилюк уникнув перевірки НАЗК», «Данилюка викрили в податковому скандалі» і все в такому ж дусі котрий місяць.

Подільник Януковича?

Окрім піар-тиску, знайшлась на Данилюка й інша управа. Пару тижнів тому пройшла інформація, що Генпрокуратура перевіряє причетність імовірно Данилюка та ще двох співробітників Мінфіну (заступника Юрія Буци та держсекретаря міністерства Євгена Капінуса) до злочинів Віктора Януковича та його оточення. З рішення Шевченківського райсуду Києва від 27 жовтня за позовом прокуратури випливає, що злочинною організацією на чолі з колишнім главою держави «протягом січня 2010–лютого 2014 чинились злочини щодо незаконного заволодіння грошовими коштами у різних галузях: у банківській сфері, паливно-енергетичному комплексі, під час випуску та купівлі-продажу облігацій внутрішньої державної позики та інше». Загальна сума збитків, завданих діяльністю злочинної організації, оцінюється понад 18 млрд грн.

До чого ж тут Данилюк? З 2010-го по 2015-й роки він очолював Координаційний центр з упровадження економічних реформ – консультативно-дорадчий орган при президентові України. Вищезгадані Буца і Капінус в той час були його підлеглими. Прокуратура просила у суду тимчасовий доступ до банківських документів посадових осіб Координаційного центру в рамках досудового розслідування для перевірки можливої причетності до злочинів Януковича 2010–2014-х років. В позові прокуратури зазначається, що після Революції гідності цими особами були засновані благодійні організації «Центр Реформ» та «Благодійний фонд «Центр вільної економіки імені Кахи Бендукідзе».

Засновниками «Центру реформ», згідно з реєстром, є саме Данилюк, Капінус та Буца, які зараз працюють разом в Мінфіні, та міністр Кабінету міністрів Олександр Саєнко. Серед засновників «Центру вільної економіки імені Кахі Бендукідзе» – все той же Данилюк та Михайло Саакашвілі.

Загруз в податках

Що саме накопали в Генпрокуратурі на Данилюка і компанію, поки невідомо, але це вже не перша спроба підвісити міністра справами. Раніше його звинувачували в ухиленні від податків в період «злочинної влади» – з 2010 по 2014 роки. Згідно з даними ГПУ, в цей час він придбав будинок площею 290 кв. м, вартість якого за договором купівлі-продажу становить 2 млн грн і автомобіль БМВ Х5. Також в 2014-му Данилюк зробив внесок на рахунок «Укрсоцбанку» на суму майже 520 тис. грн. Але, виходячи з податкової декларації Данилюка, за той період він заробив лише близько 556 тис. грн. Тож у прокуратури виникли підозри, що Данилюк міг ухилятися від сплати податків, і в липні 2017-го будо зареєстровано відповідне провадження. Міністр тоді висловив надію, що це провадження не пов’язане з помстою за його наступ на корупційні схеми та розкрадання бюджету. Данилюк сам висловився за якомога швидку перевірку ДФС повноти сплати податків, а НАЗК – його е-декларації. Нагадавши, що до 2010-го року працював в бізнесі, де і накопичив заощадження. Данилюк до приїзду в Україну кілька років працював в консалтинговій фірмі McKinsey&Company в Лондоні та Москві та керував інвестиційним фондом в Лондоні та Люксембурзі.

Згодом справа була закрита, але, як не крути, такі підозри дуже б’ють по репутації такої фігури як міністр фінансів. Особливо в очах міжнародних фінансових інституцій, з якими урядовцю треба вести перемовини. До того ж, Данилюк вляпався в скандал ще під час вступу на міністерську посаду, коли виявилось, що він лишається директором кількох компаній. Тоді він визнав помилку в декларації, кивнувши в бік бізнес-партнерів, які не викреслили його вчасно з керівного складу цих структур. Компаньйони заднім числом звільнили його на корпоративному сайті та прибрали інформацію про те, що компанія, до якої мав відношення новий міністр, займалась скупкою землі в Україні в інтересах інвесторів.

В листопаді цього року Данилюк заявив про відновлення податкових перевірок його доходів. Голова Мінфіну пов’язав це з оприлюдненою ним інформацію щодо зловживань в ДФС Києва на сотні мільйонів гривень. Нові звинувачення в несплаті податків міністр назвав безглуздими. На його думку, претензії стосуються періоду, коли він проживав за кордоном, де і мав сплачувати податки.

«Приватна» справа

До «скелетів в шафах» Данилюка згодом може додатись націоналізація «Приватбанку», в якій він брав активну участь. Колишні співробітники банку стверджують, що вилучення банку у власників можна було уникнути, а екс-власники в свою чергу подали купу позовів про незаконність процедури націоналізації, в тому числі, і проти Мінфіну. Також є кілька десятків позовів, якими постраждалі віл націоналізації намагаються оскаржити свою пов’язаність з колишніми бенефіціарами «Привата» Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим і повернути гроші. Так, брати Суркіси вже мають на руках рішення судів про те, що банк має повернути їм мільярд гривень депозитів, які під час націоналізації були конвертовані в капітал. Якщо ж позитивними судовими вердиктами озброються великі клієнти, шо вважають себе ошуканими, та Коломойський з Боголюбовим, то постане питання відповідальності за бліцкриг з «Приватбанком». І якщо екс-голова НБУ Валерія Гонтарева давно «зникла з радарів», то Данилюк до сих пір при справах.

«Данилюк стратегічно знаходиться в жорсткій розтяжці, – вважає політолог Андрій Золотарьов. – Враховуючи, що Мінфін є одним з ключових відомств, велика спокуса у багатьох мати на його чолі куди більш зручну фігуру. Є приводи для невдоволення Данилюком, але восени, поки йшли перемовини по кредитах, демонстративна відставка міністра фінансів була б дуже поганим знаком».

Розміщення Мінфіном єврооблігацій на $3 мільярди та умови, на яких це було зроблено, були сприйняті економістами неоднозначно, як і провал перемовин з МВФ, на подальші транші якого можна розраховувати не раніше майбутнього року. Але в гальмуванні з Фондом все ж було б невірно звинувачувати саме міністра. Прийняття бюджету на наступний рік, яке заплановане на черговий пленарний тиждень, стане черговим випробуванням для Данилюка. «Зменшення вмісту корита і збільшення кількості бажаючих до нього прорватись неминуче призводять до посилення політичної боротьби», – філософствує політолог Золотарьов.

Незважаючи на всі проблеми Данилюка, за збереження ним крісла грає надто крихкий баланс в уряді – якщо витягнути одну цеглинку, можна спровокувати цілий кадровий обвал. А до цього поки ніхто не готовий.