Новації е-декларування. Порошенко створив проблему, а тепер «героїчно» її вирішує

Петро Порошенко наприкінці березня підписав скандальні правки до закону «Про запобігання корупції», які зобов’язують подавати електронні декларації активістів антикорупційних громадських організацій. Перед цим президент зустрівся з членами цих організацій та пояснив їм, чому вчинить саме так. Фактично глава держави виставив себе жертвою обставин: оскільки пакет змін до закону також знімав з військових обов’язок заповнювати електронні декларації, головнокомандувач прикрився їхніми інтересами. Та, аби збити напругу, президент пообіцяв ініціювати створення робочої групи з напрацювання змін до закону.

Тоді ще представник президента у Верховній Раді Артур Герасимов заявив, що глава держави делегує в цю робочу групу своїх представників, зокрема заступника голови Адміністрації президента Дмитра Шимківа, і закликає представників громадськості долучитися до роботи. «Вважаю, що до напрацювання змін має долучитися і Ярослав Юрчишин з Transparency International, і Віталій Шабунін з Центру протидії корупції, Тарас Шевченко з «Реанімаційного пакета реформ» та інші, – зазначив Герасимов. – Також прошу всі фракції і групи визначитися і делегувати своїх представників до цієї робочої групи». Сам Блок Порошенка своїх трьох представників уже висунув – ними стали депутати Сергій Алексєєв, Олексій Мушак та Тетяна Ричкова.

Слідами Путіна?

Прийняти щось нашвидкуруч, щоб потім героїчно виправляти наслідки, створюючи спеціальні бутафорські майданчики, – ще та стратегія. Коротко нагадаємо суть того, що, власне, збирається «доопрацювати» ця ще не створена робоча група. Правки, внесені в антикорупційний закон, уже встигли порівняти з драконівським законом «про іноземних агентів», який було свого часу прийнято в путінській Росії.

Закон виписано так, що під його дію можуть підпасти не лише власне антикорупціонери, а й ті, хто фактично надає їм ті чи інші послуги – умовно кажучи, постачає папір чи воду. Чи, наприклад, надає в оренду приміщення для проведення заходів. За словами Ярослава Юрчишина з Transparency International, з програми розслідувань «Наші гроші» Дениса Бігуса вже звільнився дизайнер, зрозумівши, що йому, найімовірніше, доведеться декларуватись, а Харківський антикорупційний центр тривалий час не міг знайти приміщення для заходу – йому відмовляли на підставі можливого декларування.

Оскільки самого визначення «антикорупції» в законі немає, спектр тих, на кого дія закону може поширюватись, дуже великий – гіпотетично під нього може попасти будь-яка громадська організація. Тож ця норма точно вимагає якщо вже не повного скасування, як вимагають активісти, то хоча б уточнення. Також дія закону поширена на членів громадських рад при державних органах та Громадської ради доброчесності, яка бере участь у відборі суддів. Очевидно, ця норма має дещо загасити бажання громадськості впливати на відбір держчиновників. Декларуватись мають і учасники конкурсних комісій, створених згідно з законом «Про державну службу», але ця норма містилась в антикорупційному законі від самого початку.

Є ще одна важлива група, яка після внесення правок підпадає під обов’язкове декларування і поки що не зчиняла волання до небес, – «особи, що входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку». Члени наглядових рад тепер також зобов’язані будуть розкривати інформацію про свій матеріальний стан. Це важливо, бо реформа корпоративного управління передбачає розширення повноважень наглядових рад і залучення до них незалежних професіоналів, у тому числі з-за кордону. Для них буде зайвим приводом замислитись, чи варто зв’язуватись із нашим «ефективним» НАЗК, яке перевірятиме їхні декларації.

«Україні значно більше потрібні незалежні спеціалісти, ніж Україна їм, – пояснює народний депутат від БПП Ольга Бєлькова. – І введення будь-яких норм, особливо з кримінальною відповідальністю, логічно, скажімо, для депутатів, але нелогічно для держкомпаній. Люди, які традиційно працюють у наглядових радах, – це в доброму сенсі «пенсіонери» корпоративного світу, які пройшли великий життєвий професійний шлях, багато бачили в подібних бізнесах і на деякому етапі переходять на стратегічний рівень консультування, де беруть участь у кількох радах директорів. І для них участь, наприклад, у раді директорів НАК «Нафтогаз» не є виключним видом діяльності, як для того ж депутата, який не має права отримувати інші прибутки. І тому включення цих людей до декларування призведе до того, що багато з них відмовляться брати участь у цих радах, особливо іноземці, до того ж ми не платимо їм таких великих коштів за світовими мірками».

Бєлькова нагадує, що реформа управління держкомпаніями має на меті унеможливлення політичного тиску, для чого потрібно набрати сильних людей з відповідними бізнес-репутацією і досвідом. За словами депутата, президент поінформований про цю проблему. Як компроміс Бєлькова пропонує якщо й подавати декларації цій категорії осіб, то в особливому форматі їх публікації: «Тому що як НАЗК буде перевіряти громадян інших держав? Вже є занепокоєність з боку міжнародних фінансових організацій, які, співпрацюючи з українськими держкомпаніями, хочуть розуміти систему керування цими компаніями і як вони будуть потім повертати кредити».

Тож робочій групі з виправлення «кривизни» закону доведеться займатись і цією проблемою.

Межі компромісу

Сумнозвісні правки формально були подані депутатом «Народного фронту» Тетяною Чорновіл, яка в минулому сама була журналістом-антикорупціонером. Але у громадських діячів, по яких вдарить цей закон, немає сумнівів, що це була спільна комбінація з президентом, а політики таким чином просто вирішили помститись незручним борцям з корупцією, які регулярно виставляють владу на Заході в непривабливому вигляді. Сам факт постановки на один рівень чиновників-хабарників та тих, хто з ними бореться, викликав обурення, причому прогресивна громадськість зуміла оперативно донести це до західних партнерів – свій, м’яко кажучи, подив новими нормами висловили ключові міжнародні інституції. І під їхнім тиском на Банковій все ж доводиться імітувати бажання іти на компроміси – благо, декларування запускається лише з 2018 року і час ще є. Інше питання – якими саме будуть ці компроміси.

«Наприклад, вважаю, що треба вивести від дії закону ті організації, які працюють з громадськими організаціями як підрядники – постачають каву, папір, клінінгові послуги, – каже Тетяна Ричкова, яку Блок Порошенка делегував у робочу групу. –  А декларування членів конкурсних комісій має залишитись. Якщо вони приймають такі стратегічно важливі рішення, то повинні звітувати, щоб люди знали, хто судді».

Ричкова каже, що в БПП просили визначитись з кандидатурами до робочої групи інші фракції, але на цей заклик поки що ніхто не відгукнувся. Втім, Максим Бурбак голова фракції «Народний фронт», яка і ініціювала сумнівні правки, запевнив «Главком», що вони готові долучитися до роботи і назвав прізвища трійки депутатів, яких можуть делегувати до групи: Ігор Алексєєв, Леонід Ємець та Андрій Помазанов.

А, наприклад, у «Батьківщині» на владні маневри щодо е-декларування відреагували досить жорстко. «Порошенко сам створив цю проблему, а тепер хоче показати себе добрим царем, – обурюється соратник Юлії Тимошенко Сергій Власенко. – Ми з самого початку, були проти цих норм і будемо голосувати за їх скасування, але допомагати президенту своєю участю в цьому фарсі не будемо».

Ігор Попов з Радикальної партії запевнив, що офіційно до його фракції щодо участі в групі ніхто не звертався. «Президент із Шабуніним домовилися про створення якоїсь робочої групи, але ані в профільному комітеті, ані у фракції нічого про це не знають, – іронізує депутат. – Те, що цей кривий закон треба змінювати, – очевидно, і не тільки в частині правки Чорновіл. На сьогодні зареєстровано сім законопроектів зі змінами – це лише те, що стосується переліку суб’єктів декларування, в тому числі на держпідприємствах. Взагалі прогалин багато – наприклад, ЦВК досі не розуміє, коли мають декларуватись депутати місцевих рад, вибори яких зараз тривають в об’єднано-територіальних громадах, – на момент балотування чи вже після нового року».

Попов упевнений, що оскільки НАЗК, яка має займатись деклараціями, працює зі збоями, закон треба ухвалювати з максимально однозначними формулюваннями: «Бо НАЗК це розтлумачить так, що вся країна «сяде». Частково пауза зі створенням цієї робочої групи може бути пов’язана з перезмінкою представника президента в Раді – Ірина Луценко тільки входить у курс справ. Можливо, у президента ще не визначили наступні кроки. Але існуючі законопроекти треба звести в один і вносити до зали».

Порошенко «в білому»

Три громадські організації, що згадав Артур Герасимов, – Центр протидії корупції, Реанімаційний пакет реформ та українське відділення Transparency International – вже підготували спільні пропозиції для Адміністрації президента.

«Всі погодились, що декларування громадських активістів, а особливо їхніх підрядників, в одній системі з державними чиновниками є законотворчим нонсенсом. Тому ми бачимо першою передумовою початку роботи робочої групи скасування цих норм, – заявляє Юрчишин з Transparency International. – Ми в неформальних комунікаціях з представниками Адміністрації президента, його фракції у Верховній Раді проговорювали межі компромісу. Вони погодилися, що е-декларування для громадських активістів є нонсенсом, але в той же час наполягають на пункті про те, що члени комісій або рад, які впливають на кадрові рішення, повинні декларуватись. Ми як громадські експерти розробили і направили в Адміністрацію свій варіант скасування цих правок, який враховує, що членам конкурсних комісій треба декларуватись, і знімає цей обов’язок з тих, хто не здійснює прямого впливу на державну політику. І ми не бачимо потреби в створенні робочої групи, щоб скасувати буквально три положення в законопроекті».

Юрчишин вважає прийняті правки помстою антикорупціонерам з боку кількох народних депутатів, а позицію влади називає позицією терориста, який взяв заручника, а тепер вимагає домовлятись.

«Зараз м’яч на полі президента та Верховної Ради, – говорить експерт. – І якщо президент особисто не втрутиться, скоріш за все, нічого не зміниться». Проте Юрчишина надихає той факт, що новий представник президента в парламенті Ірина Луценко фактично погодилась на виведення антикорупціонерів з-під декларування. Юрчишин каже, що громадськість може взяти участь у розробці законів, які б, наприклад, чітко прописували умови про неможливість фінансування громадських організацій державою-окупантом, але тільки після того як Верховна Рада скасує ганебні правки.

Поки ж епопея зі створенням робочої групи виглядає як намагання Порошенка виступити миротворцем, який розгрібає завали, зроблені іншими. Обговорити, засудити, пообіцяти «розрулити» – це Петро Олексійович дуже полюбляє. Але вийти з цієї історії «весь у білому» він уже навряд чи зможе. Бо був одним з найактивніших її творців.

Павло Вуєць, «Главком»