Новий Рим. Що Україні варто знати про уряд італійських популістів

Міграційна криза – головна причина успіху популістів, що прийшли до влади в Італії

Провладна коаліція Італії обіцяє перегляд санкцій проти Росії

Прихід до влади в Італії популістської коаліції викликав в Україні подив, нерозуміння та обурення. «Депортують мігрантів, будуть лобіювати скасування санкцій проти Росії», - ось що нам розповіли журналісти та експерти про нову італійську владу. Чи справді все так? І що нова політика Рима буде означати для України та Європи?

Після кількох тижнів складних перемовин з президентом Серджо Матареллою, лівопопулістській «Рух п'яти зірок» та правопопулістська «Ліга» сформували уряд, який очолив компромісний кандидат. Це безпартійний юрист, професор Болонського університету  Джузеппе Конте, який, тим не менш, буде виконувати саме програму двох партій.

Новий італійський прем’єр Джузеппе Конте. Фото з сайту lapresse.it

У перших числах червня новий уряд Італії на чолі з прем'єр-міністром Конте склав присягу і отримав вотум довіри в обох палатах парламенту.

Лідер «Руху п'яти зірок» Луїджі ді Майо обійняв посаду віце-прем'єра та міністра економічного розвитку, лідер «Ліги» Маттео Сальвіні - віце-прем'єра та міністра внутрішніх справ.

Що логічно – партія ді Майо обіцяла виборцям підвищення соціальних стандартів та створення робочих місць, а партія Сальвіні заявляла, що захистить їх від мігрантської навали.

«Ми хочемо отримати країну, яка ставить інтереси італійців на перше місце», - заявив напередодні формування уряду лідер «Ліги». Відразу після призначення на пост міністра внутрішніх справ він, виконуючі свої передвиборчи обіцянки, повідомив: «Хороше життя для нелегалів завершилося, їм час пакувати валізи».

Перший скандал

Перший грандіозний міграційний скандал вибухнув через кілька днів після початку роботи нового уряду Італії.

Італійська влада в суботу, 9 червня, відмовилася приймати судно Aquarius, що напередодні взяло на борт 629 біженців. Корабель належить неурядовій організації «Лікарі без кордонів», яка діє спільно з німецьким центром SOS Mediterranee. У підсумку прийняти корабель в порту Валенсії розпорядився прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес.

Міністр внутрішніх справ Італії Маттео Сальвіні виправдав рішення щодо відомови приймати мігрантів. Він написав у Facebook: «Мальта нікого не приймає. Франція розвертає людей на кордоні, Іспанія захищає свій кордон зі зброєю. Відсьогодні Італія також почне говорити «ні» торгівлі людьми та бізнесу щодо незаконної імміграції».

Судно Aquarius. Фото з сайту pbs.org

Президент Франції Еммануель Макрон засудив Італію за відмову прийняти мігрантів із судна в Середземному морі. «У поведінці італійського уряду є певен рівень цинізму та безвідповідальності, якщо йдеться про цю драматичну гуманітарну ситуацію», - сказав він. Маттео Сальвіні у відповідь заявив, що сама Франція повинна приймати значно більше мігрантів. Під час виступу перед верхньою палатою парламенту у середу керівник МВС Італії заявив, що Франція прийняла лише частину з 9 816 мігрантів, яких вона зобов’язалася прихистити в рамках плану ЄС з переміщення біженців, «тому я прошу президента Макрона перейти від слів до дії і завтра вранці привітати, як і обіцяла Франція, 9 тисяч мігрантів у знак особливої щедрості, а не тільки слів».

Втім декількома днями пізніше Париж та Рим нібито знайшли спільну мову. На спільному робочому обіді італійський прем'єр і французький президент запропонували створити європейські притулки для мігрантів в країнах, звідки біженці намагаються дістатися ЄС. При цьому Макрон закликав країни Євросоюзу проявити солідарність з Італією, через яку проходить найбільший потік мігрантів.

Отже, чекаємо узгоджених ініціатив на рівні ЄС.

Немилосердність проти несправедливості

Для того, що зрозуміти, чому за таку «немилосердну» та «безжалісну» щодо біженців «Лігу» проголосували виборці, треба знати, що питання нелегальної міграції в Італії не є передвиборчою пропагандою, а є насправді нагальною та болючою проблемою. Країна через своє розташування на південних кордонах ЄС була змушена з 2013 року прийняти 700 тис. мігрантів без достатньої підтримки з боку Брюсселю.

Навіть Джордж Сорос, якого ніяк не можна звинуватити в антимігрантських настроях, зазначив у нещодавній статті в італійській Corierre Della Sera, що європейські правила щодо мігрантів лягли «несправедливим тягарем на Італію». «З вересня 2015 року Франція та Австрія закрили свої кордони, і врятовані мігранти застрягли в Італії. Така ситуація не лише несправедлива, але й фінансово важка, у той час як Італія економічно відстає від більшості інших європейських країн», - зазначив американський фінансист та меценат. На його думку, ця криза стала запорукою успіху популістів на виборах.

Тепер урядова коаліція збирається виконати те, що було обіцяно – змінити політику щодо мігрантів, наблизившись в цьому питанні до позицій Польщі та Угорщини.

Зростання «антимігрантського табору» всередині ЄС, стане, очевидно, реальною проблемою для Євросоюзу і додасть турбулентності. Але для України набагато більш неприємною буде виконання іншої передвиборчої обіцянки провладної коаліції Італії – перегляд санкцій проти Росії.

Підтримка Росії як побічний ефект

Пункт про зміну санкційної політики ЄС щодо РФ включили до спільної коаліційної угоди, а тепер новопризначені урядовці вже заявляти про свої наміри втілити його в життя.

Прем'єр-міністр Італії Джузеппе Конте у виступі в парламенті під час свого призначення прямо заявив, що наполягатиме на перегляді санкцій, які Захід ввів проти Росії за агресію проти України й анексію Криму.

Італійські депутати Європарламенту Джанлука Буонанно (L), Лоренцо Фонтана (C) та Маттео Сальвіні відвідують сесію голосування щодо угоди про асоціацію між Україною та ЄС у Страсбурзі, 16 вересня 2014 р. Фото Reuters

Італійці, які проголосували за партії, що увійшли до нинішньої влади країни, напевно, переконані, що погіршення стосунків із Росією негативно позначилося на італійській економіці, отже – і на добробуті кожного громадянина країни. Відповідно, пом’якшення санкцій проти РФ подавалося саме як складова частина планів із покращення життя людей.

Політики, які вимагають перегляду санкцій, кажуть про 3 млрд і навіть про 9 млрд євро збитків. Офіційні джерела оцінюють реальний збиток в 150 млн євро. Але і цієї цифри достатньо, щоб лякати людей.

Лідер «п’ятизіркових» Луїджі ді Майо вже на новій посаді міністра економічного розвитку на днях знову нагадав, що санкції, які були введені проти РФ, завдають шкоди Італії. Його партнер по коаліції, лідер «Ліги» та нинішній голова МВС, був більш різким: свого часу, відвідуючи російський стенд на туристичній виставці, Сальвіні заявив ЗМІ, що санкції проти РФ «ідіотські».

Маттео Сальвіні неодноразово відвідував Москву, зустрічався з Володимиром Путіним, а сама «Ліга» свого часу (коли партія ще була не при владі, мала назву «Ліга Півночі» і виступала із сепаратистськими заявами щодо відділення північних регіонів) навіть підписала угоду про співробітництво з «Єдиною Росією». Саме тому, попри всі прагматичні та популістські заяви нової влади про необхідність перегляду санкцій через економічні збитки, цей пункт, особливо з Києва, виглядає як відверто політичний.

 

Маттео Сальвіні у Москві. Фото з сайту ft.com

За «маленького італійця»

Є різні погляди на те, чому так сталося - чому італійці обрали політиків-популістів, та ще і симпатиків Росії.

Хтось каже про гібридний вплив Кремля на італійські вибори. Та про це невідомо. Ми лише бачимо, що нова влада Італії сформована головним чином через реальну економічну кризу в Італії і бажання людей повірити в прості рецепти її лікування. Але так сталося, що одним з «виписаних рецептів» стало поновлення економічної співпраці з Росією.

Втім, чи можна стверджувати, що італійські виборці проголосували, а італійські політики будуть вимагати пом’якшення санкційної політики ЄС щодо Росії виключно через симпатію до Путіна? Напевно, ні.

Для італійських виборців найактуальнішими питаннями були забезпечення своїх добробуту, комфорту та безпеки. Саме тому вони обрали політиків, які пообіцяли впоратись зі зниженням рівня життя, безробіттям, небезпекою від сотні тисяч нелегальних мігрантів. Відповідно партії, які сформували новий уряд, орієнтуючись на настрої виборців, не переймалися складними глобальними питаннями, такими, як майбутнє ЄС або агресія Росії проти України. Вони обрали захист інтересів виключно «маленького італійця», а не «маленького сирійця» чи  «маленького українця», і виборці їх в цьому підтримали.

Згадати Макіавеллі

Італія, яка голосує за популістів, не є якимось виключенням із загальноєвропейської тенденції.

Рейтинг популістських сил в Європі упродовж останніх 25 років невпинно зростає. За цей час, за даними вчених-політологів, в Західній Європі рейтинг популістів піднявся з 5% на початку 1990-х до нинішніх більш ніж 15%; в Східній Європі - з 15% до 30%.

Це - результат невдоволення суспільства тим, що саме і як роблять, находячись при владі, «класичні», правильні партії зі сталою ідеологією. В першу чергу, йдеться про небажання важковаговиків європейської політики враховувати в своєї діяльності побажання та навіть вимоги громадян, зосередженість на просуванні та відстоюванні своїх ідей без врахування суспільних настроїв.

Причина того, що популізм сьогодні є настільки затребуваним, і полягає, зокрема, в тому, що «виборцям остогидлі політичні партії та їхні лідери, які до них не дослухаються», сказала в одному з інтерв’ю професор політології Стенфордського університету Анна Гржимала-Бюссе.

Класичний, «непопулістський» політик має будувати свої програми та дії на сталій класичній ідеології, на сталих цінностях і не може змінювати їх в залежності від настроїв суспільства. Натомість новітній «західний» популіст буде заявляти про плани «покращення життя» виборця «прямо сьогодні» та анонсувати вирішення «конкретних проблем людей» тут і зараз.

Українцям варто знати про це більше, щоб не влаштовувати час від часу істерію через неприйняття вибору громадян інших країн, а якомога швидше позбуватися ілюзій, робити висновки і діяти відповідно до реалій сучасного світу – більш тверезо та прагматично.

Посол України в Італії Євген Перелигін в одному з недавніх інтерв’ю висловив думку, що Італія реалізує концепцію real politik Нікколо Макіавеллі. Отже, напевно, саме з перечитування вікопомного трактату першого політтехнолога в історії і треба розпочинати аудит українсько-італійських відносин.

Наталія Іщенко, Інститут світової політики для «Главкома»