Новорічні пригоди клієнтів Ощадбанку, або Як валютні депозити перетворюються на гривневі

Ощадбанк попри рішення суду не повертає своїм вкладникам кошти у валюті. Щоразу банкіри використовують нові аргументи для відмови.

Державний Ощадбанк змушує своїх клієнтів забирати валютні вклади лише у гривневому еквіваленті за невигідним курсом. На позицію банкірів не вплинуло навіть рішення суду, який визнав неправомірним спробу Ощадбанку нав’язати іншому клієнту, власнику доларового вкладу, повернення коштів у гривні.

Напередодні новорічних свят до редакції «Главкома» звернувся вкладник Ощадбанку, Олександр Т. (прізвище не вказуємо на прохання вкладника), який повідомив, що державна фінустанова відмовила йому в поверненні депозиту, відкритого у доларах. Як з’ясував «Главком», чоловік не єдиний, кому банк відмовив у поверненні валютного вкладу.

Примусова конвертація

Олександр Т. поклав кошти в іноземній валюті на депозит «Гнучкий» в Ощадбанку минулого вересня. За договором, термін повернення коштів спливав у 2018 року, але вкладник мав можливість забрати їх і раніше – після 31 дня з моменту відкриття депозиту. Проте напередодні Нового року, коли клієнт прийшов за грошима, банк відмовив у видачі валюти. Натомість було запропоновано отримати вклад у гривневому еквіваленті.

Як стверджує Олександр, курс, за яким банкіри порахували йому гривневий еквівалент доларового вкладу, був менш вигідним, аніж ринковий. А відмова у поверненні валютних коштів пояснювалася внутрішньою постановою правління банку від 2 листопада 2016 року «Про окремі питання роботи АТ «Ощадбанк» у зв’язку зі змінами ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках». Згідно з цим документом, вклади, залучені із можливістю дострокового повернення, в тому числі за депозитом «Гнучкий», достроково повертаються у національній валюті. У валюті їх можна отримати лише за погодженням із заступником голови правління. При цьому повернення у валюті мало супроводжуватись описом та обґрунтуванням обставин, зокрема наданням додаткових документів: «неодноразових письмових звернень до банку», «письмових скарг», «документів щодо надзвичайних обставин клієнта» тощо.

Та в умовах договору, копію якого вкладник надав «Главкому», не має жодного пункту, де були б зазначені такі умови повернення коштів.

«Главком» звернувся до Національного банку України з проханням прокоментувати правомірність дій Ощадбанку. У НБУ відповіли стримано: для більш детального вивчення питання потрібне особисте звернення вкладника до НБУ. Водночас прес-служба Нацбанку повідомила, що вкладники мають бути поінформовані про умови, на яких банк залучає вклади. А у разі порушень прав та законних інтересів, які, на думку вкладника, присутні у діях банку, клієнт може звернутися по захист до суду.

Неофіційно один із представників регулятора пояснив «Главкому», що підґрунтя для відмови у поверненні валютних коштів може бути приховане у тексті договору. Мовляв, вкладник і справді має право забрати кошти у валюті вкладу через 31 день після відкриття депозиту. Але у договорі може міститися норма, згідно з якою на повернення грошей відводиться лише конкретний день, а якщо власник коштів цього не зробив та водночас не ініціював розірвання договору, розпочинається новий відлік 31-денного терміну. Це означає, що наступного разу зняти кошти у валюті можна буде лише через місяць (знову ж таки у визначений день).

Суд забов’язав повернути валюту

Віднайти таку «завуальовану» умову в договорі Олександра з банком «Главкому» не вдалось. Але з’ясувалось інше: Ощадбанк узагалі не може відмовляти у поверненні вкладу у валюті. Про це свідчить рішенняДеснянського суду Києва чотиримісячної давнини, яке розміщене у судовому реєстрі.

Ця судова суперечка відбувалася між іншим власником валютного вкладу «Гнучкий» в Ощадбанку та менеджментом фінустанови.

Вкладниця звернулася до суду наприкінці серпня та через кілька тижнів виграла судову суперечку. Шукати правосуддя її підштовхнула відмова банку повернути 4000 доларів, які минулої весни пані поклала на депозит у державному банку. Річ у тім, що, дотримавшись умов договору (який передбачав можливість повернення коштів з депозиту «Гнучкий» через 31 день після укладання договору), вона звернулася до банку за грошима, але їй відмовили у видачі валюти.

На умовах анонімності колишня клієнтка державного банку погодилася розповісти «Главкому» деталі конфлікту з «Ощадом» та надала кілька копій документів. Її приклад може свідчити не лише про непоодинокий характер відмов Ощадбанку у поверненні вкладів у валюті, а й про використання фінустановою різних аргументів для кожного клієнта. 

Якщо Олександру Т. банкіри відмовляли через внутрішню постанову «Ощаду», то у відмові співрозмовниці «Главкому» вони апелювали до іншого документа – постанови Національного банку України №140 від 3 березня 2016 року. Мовляв, відповідно до цього рішення НБУ, Ощадбанк змушений повертати валютні вклади лише у гривні.

Водночас вкладниця продемонструвала відповідь, надану їй Нацбанком, з якої випливає, що аргументи «Ощаду» – некоректні. Річ у тім, що НБУ влітку минулого року прийняв ще одну постанову – №342 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках». У документі чітко зазначено, що банки не зобов’язані при поверненні вкладів, залучених в іноземній валюті, віддавати гроші у гривні. Ця відповідь, отримана вкладницею та продемонстрована менеджменту Ощадбанку, не вплинула на державних банкірів – вони не погодилися повертати долари.

Клієнтка банку вирішила судитися, вимагаючи віддати їй кошти та нараховані відсотки.

У судовому засіданні представник банку знову посилався на постанову правління НБУ від 3.03.2016 року №140 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» як на підставу для відмови позивачу у поверненні коштів.

Проте Деснянський суд Києва у вересні 2016 року визнав такі посилання банкірів безпідставними.

На думку суду, «відмовляючись повернути кошти, які належать на правах власності позивачу, відповідач (Ощадбанк) порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка, відповідно до ст. 5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції».

Як зазначив суддя, в порушення цих норм вкладницю було позбавлено можливості користуватися своїм майном – коштами, які банк, порушуючи вимоги договору, відмовляється повернути позивачу.

Суд забов’язав Ощадбанк сплатити на користь позивача 4000 доларів, які було внесено на вкладний депозитний рахунок.

Федір Орищук, «Главком»