Об'єднання націоналістів як останній шанс залишитися у політиці

На старті президентської кампанії багатьох цікавила відповідь на запитання: кого делегують на вибори президента 2019 року націоналісти? Адже ще півтора року тому всеукраїнське об’єднання «Свобода», «Національний корпус», рух «Правий сектор», Конгрес Українських Націоналістів, ОУН та С14 підписали маніфест про спільні цілі та дії. Такий союз мав посилити позиції гравців правого флангу насамперед на виборах. Це рішення було раціональним, враховуючи, що поодинці жоден з них не мав гарантій потрапити у парламент.

Найвпливовішою у цьому альянсі є «Свобода». Тому основним претендентом у кандидати від націоналістів вважався її лідер Олег Тягнибок, другим у внутрішньому рейтингу альянсу значився Андрій Білецький з «Нацкорпусу».

Інтрига протрималася рівно до 14 жовтня. На головній події року для націоналістів - Марші Слави УПА - лідер «Свободи» відмовився висувати свою кандидатуру. Єдиним кандидатом від усіх націоналістичних сил Тягнибок запропонував Руслана Кошулинського, екс-віце-спікера Верховної Ради у критичному для України 2014 році, нині  - депутата Львівської облради від «Свободи».

Чому Кошулинський

Партія Тягнибока таким чином пішла на вельми несподіваний, але, як вважають політичні експерти, раціональний крок. «Свобода» показала готовність до компромісу, відмовившись висувати свого лідера.

«Таке практикують політики на Заході, коли лідер політичної сили поступається іншому представнику партії. Те що «Свобода» запропонувала Кошулинського єдиним кандидатом дає право Олегу Тягнибоку заявити потенційним партнерам з інших націоналістичних політисил: «Дивіться, я свої амбіції відклав убік, щоб ми досягнули результату». Тому технологічно все зроблено правильно. Тим паче враховуючи, що у «Свободи» серед націоналістів найбільша електоральна підтримка», - коментує «Главкому» директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала.

Керівник центру «Третій сектор», політолог Андрій Золотарьов додає: «Персональний рейтинг Тягнибока серед правих вищий, аніж в інших, зокрема, у Білецького. Але він вирішив поступитися місцем іншому кандидату».

«Схоже рішення могли спостерігати в Польщі на минулих виборах. Тоді партія «Право і Справедливість» ухвалила рішення висувати на президентських виборах не Ярослава Качинського, а Анджея Дуду. І перемогла. Тепер «ПіС» фактично визначає порядок денний польської політики на вищому рівні і має пристойні шанси на майбутніх місцевих виборах. І дуже впевнено захищає польські інтереси на переговорах із ЄС. Так що це нормальний європейський досвід», - робить висновок політолог Кирило Сазонов.

Експерти також схвально оцінюють кандидатуру, на яку робить ставку «Свобода». «У Кошулинського хороший імідж. Незаплямований. Мабуть, найчистіший, серед усіх націоналістичних лідерів. У нього позитивна репутація. Він себе непогано проявив, зі скандалами, якимись конфліктами не пов’язаний. Окрім того, воював в АТО», - вважає Володимир Фесенко, керівник Центру прикладних політичних досліджень «Пента».

«Свободівці» висувають кандидата, який з усіх націоналістичних політиків сприймається найпозитивніше, підтверджує політолог Петро Олещук.

Сам Кошулинський у коментарі «Главкому» зауважив, що 14 жовтня після повідомлення Тягнибока бачився з представниками КУН, ОУН, «Правого сектору» і С14. «Всі були разом з нами, всі йшли в одній шерензі після того, як Тягнибок це все оголосив. Вони всі були проінформовані», - запевнив політик. Кошулинський наголосив: «Свобода» «нікого не нав’язує, а лише пропонує розглянути. Партія підтримає того кандидата, якого оберуть всі». «Наше завдання – єдиний кандидат від націоналістів. Є переговорний процес. Ми готові до перемовин. Але часу обмаль – вже виборча кампанія фактично на повному ходу, а націоналісти ще не мають свого кандидата», - пояснює Кошулинський.

Час для мобілізації

Володимир Фесенко бачить в останніх подіях практичну користь для правого флангу. «Для націоналістів важлива не стільки участь у президентських виборах, скільки сам досвід об'єднання, узгодження позицій. А потім уже - це найголовніше - створення єдиного списку на парламентські вибори. Швидше за все, на платформі «Свободи». Для них це принципово важливо, щоби консолідувати націоналістичний сегмент виборців. Оскільки поодинці жодна із цих сил може не пройти в парламент. Хіба що «Свобода», а і в неї шанси невеликі. А якщо націоналісти консолідують свій електорат, то шанси істотно зростуть», - переконаний експерт.

Електоральну підтримку об'єднання націоналістичних сил підтверджують і соціологічні дослідження.

«Націоналістична ніша має приблизно 5%. Ми її фіксуємо в наших дослідженнях, у рейтингах різних політичних сил патріотичного або націоналістичного спрямування. І, звичайно ж, у ВО «Свобода» рівень підтримки нижче 5%. В інших націоналістичних політичних сил - іще менше. Їхнє об'єднання повністю може сприяти проходженню в парламент. Тому, напевно, такі рішення і було прийнято», - вважає Олексій Антипович, директор соціологічної групи «Рейтинг».

Але чи підтримають пропозицію згуртуватись навколо єдиного кандидата на президентських виборах-2019 партнери Олега Тягнибока на націоналістичному фланзі?

Найпомітніша серед інших розрізнених націоналістичних сил партія «Національний корпус» поки не поспішає оголошувати про об'єднання. На думку експертів, представники цієї молодої  сили хочуть бачити єдиним кандидатом на президентських виборах саме свого лідера.

«У «Національного корпусу» є свій кандидат - депутат Андрій Білецький. Сумніваюся, що він поступиться Кошулинському. Тому можлива поява декількох кандидатів від правих політичних сил», - вважає директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.

Натомість соціолог Олексій Антипович вважає, що політик Білецький не такий відомий в Україні, як Кошулинський, який обіймав посаду віце-спікера. Відповідно, і політичного досвіду у представника «Свободи» значно більше. «Тому, якщо говорити про якісь об'єднавчі процеси, то Кошулинський - найпривабливіша фігура», - резюмує експерт.

Якщо ж націоналістичні сили не погодяться на пропозицію гуртуватися, то втратять частину електоральної підтримки. До того ж джерела у цьому таборі давно скаржаться, що їхнє традиційне електоральне поле вже кілька років активно топче Банкова. Саме тому, на думку Петра Олещука, висунення Кошулинського може мобілізувати виборців патріотичного спрямування та позначитись на рейтингах інших кандидатів, зокрема і президента.

«Петро Порошенко останнім часом дрейфує відверто в напрямку націонал-патріотичного електорату. Він озброюється темами, якими традиційно займалися націоналісти: мова, помісна церква, «геть від Москви» тощо. І в цьому контексті, безумовно, Кошулинський може бути небезпечним для президента», - акцентує Олещук.

Тим часом у «Національному корпусі» «Главкому» уточнили, що для них рішення «Свободи» запропонувати Кошулинського замість Тягнибока було несподіванкою. За словами речника політичної сили Олександра Алфьорова, під час Покровських святкувань Національний Корпус не ухвалював рішення щодо єдиної кандидатури на президентські вибори. Але він переконує: переговори щодо єдиного кандидата тривають. «Конкретних причин, чому вони затримуються, немає: у «Національному маніфесті» не прописано пунктів, пов’язаних з виборчою кампанією, не прописано механізм вибору єдиного кандидата. Тому ми фактично на практиці виробляємо цей механізм зараз», - пояснив він «Главкому». Алфьоров підтверджує, що націоналісти і далі будуть діяти об’єднаними силами. «Буде готуватись спільна нарада, і найближчим часом ми дійсно зможемо висунути спільного кандидата від націоналістів», - повідомив він.

Але часу зволікати з рішенням про об'єднання у націоналістів майже не залишилося, вважає політичний оглядач Юрій Бутусов.

«Якщо спільний кандидат не буде висунутий до початку листопада, то потім це вже буде нікому не цікаво та на перебіг кампанії не вплине. Будуть інші події від значно потужніших гравців, - зазначає Бутусов. - Якщо націоналістичні рухи знов не зможуть відпрацювати дієвий алгоритм взаємодії, то усі розмови про високу мотивацію та дисципліну, жертовність лідерів націоналістичних партій треба забути. Ідеологію візьмуть як зброю вправні політтехнологи, а самі націоналістичні партії скотяться на маргінес. І це цілком реальна перспектива».

Інна Михайлівська, «Главком»