Обшуки в НАБУ. Поки Порошенка нема дома…
Президент в Малайзії, а у силовиків – війни. Головні версії сьогоднішніх скандальних обшуків в НАБУ
Наприкінці робочого тижня Генпрокуратура раптово нагрянула з обшуком в Національне антикорупційне бюро. Привід – незаконне прослуховування, що нібито влаштувало НАБУ.
Позиція Генпрокуратури
Речниця ГПУ Лариса Сарган пояснила по гарячих слідах: «Генеральна прокуратура України розслідує факт незаконного прослуховування фізичної особи в рамках кримінального провадження, яке розслідує НАБУ. З метою знайти і вилучити документи, які дозволять встановити винних осіб, ГПУ проведено виїмку документів. Проводяться необхідні слідчі дії». Сам генпрокурор Юрій Луценко пояснив на брифінгу, що мова йде про провадження, яке було відкрите ще до його призначення: «Згідно кримінального провадження, яке було порушене ГПУ ще у квітні-місяці до мого призначення генеральним прокурором, відбувається перевірка інформації СБУ про незаконне прослуховування телефону одного з громадян України, який не є фігурантом кримінального провадження НАБУ. Цей громадянин не є посадовою особою».
Причому обшуки в НАБУ зачіпають також Службу безпеки. Луценко нагадав, що СБУ, яка має можливість займатись прослуховуванням, отримує відповідні завдання НАБУ, підкріплені рішенням суду: «Після цього вона технічним чином направляє інформацію за даним телефоном до спеціального пристрою на територію НАБУ і детектив далі вчиняє відповідні дії, які йому потрібні для ведення слідства». Але рішення суду, яке б дозволяло НАБУ та СБУ вести «прослушку», судячи з усього, нема. Тож Генпрокурор не виключив, що в рамках цієї справи його відомство може провести обшуки і виїмку документів в СБУ.
«Може бути відповідальність працівників СБУ за неправильну установку номера телефону, або детектива НАБУ за прослуховування явно непричетного громадянина, що заборонено законодавством... Є порушення конституційних прав людини, яка не є фігурантом законного кримінального провадження. Хтось за це має відповісти. Йдеться про дисциплінарну відповідальність», – зазначив Луценко.
Також Луценко хоче прояснити, чи умисно в НАБУ прослуховували телефон. «Зараз для нас важливо зрозуміти, чи бачив детектив НАБУ, що прослуховує непричетний до кримінальної справи телефон. Якщо він це бачив, то відповідно до закону мав моментально припинити прослуховування і зняти цей телефон з моніторингу телекомунікацій. Якщо він це бачив і не зробив, в його діях будуть проглядатися незаконні дії. Якщо не бачив – це вже інша ситуація. Ми до цього підійдемо об'єктивно», – пообіцяв очільник ГПУ.
Позиція НАБУ
Голова НАБУ Артем Ситник пояснив, що обшуки в Бюро проходять за фактом нібито незаконного прослуховування фігурантів у справі заступника прокурора Київської області Олександра Колесника, якого підозрювали у махінаціях з розкрадання цукру на суму в 300 млн. гривень
«Обшук проходив за фактом нібито незаконного прослуховування фігурантів у «справі цукрового прокурора», – заявив Ситник. – Це провадження ГПУ розпочала у квітні 2016 року, якраз в той момент, коли в публічній площині почалися дискусії щодо того, щоб НАБУ змогло самостійно знімати інформацію з каналів зв'язку. Це провадження з самого початку незаконно зареєстровано, тому що ми самі не знімаємо інформацію, ми це робимо через СБУ».
Ситник натякає, що обшуки пройшли саме зараз зовсім з інших причин, ніж запевняє прокуратура. Він наголосив, що рішення Печерського суду на підставі якого в НАБУ і прийшли з обшуком, «неконкретне і немотивоване» і пов’язав останні події якраз з небажанням надавати бюро право самостійно знімати інформацію з каналів зв’язку.
«Три місяці справа «пролежала на полиці», і тепер, коли відповідний законопроект підготовлено, погоджено та винесено на розгляд Верховної Ради, слідчі прийшли до Національного бюро з обшуком, – здивований Ситник. – І ще один цікавий момент – стаття, за якою кваліфіковане дане кримінальне провадження, не відноситься до компетенції підрозділу, очолюваного паном Сусом». Дмитро Сус входить до так званого «департаменту Кононенка–Грановського», названого так на честь впливових депутатів «Блока Порошенка». Офіційно він зараз називається Департаментом з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки та відомий своєю участю у вирішенні «делікатних» питань.
Реакція суспільства
Юрій Луценко поспішив завірити, що обшуки в НАБУ ні в якому випадку не можна сприймати як початок «міжвідомчої війни». Тим не менш, громадськість вже побачила у всій цій історії підступи прокуратури, яка хоче задавити і дискредитувати новий антикорупційний орган. Серед можливих причин – і певні ревнощі щодо передачі в бюро підслідності прокуратури, і те, що НАБУ зможе ловити прокурорів-корупціонерів. Тож ми стали свідками початку великого протистояння між силовими структурами чи мав місце поодинокий випадок?
Це є частиною атаки на НАБУ. Антикорупційне бюро за природою діяльності, яку веде має право на власну базу для організації прослуховування абонентів, які проходять по кримінальних справах. Цього їм не дають. НАБУ потребує антикорупційного суду, який має право вести справи, які порушує Антикорупційне бюро. Це їм теж не дають…
Ми спостерігали за фактично ударом у спину з боку партнерів правоохоронної системи. НАБУ – це єдиний правоохоронний орган, керівництво якого, весь кадровий склад якого призначений за конкурсом, а не за політичною доцільністю.
Немає жодних сумнівів у тому, що буде зроблено все, аби знищити і репутаційно, і структурно, і інституційно Антикорупційне бюро. Будуть намагання порушити кримінальні справи стосовно слідчих НАБУ, будуть намагання не дати працювати, будуть намагання зробити так, щоби Верховна Рада не проголосувала за те, щоби не був створений Антикорупційний і суд і за надання додаткових повноважень НАБУ. Все це буде зроблено протягом цього місяця до початку роботи сесії парламенту. Я у цьому не сумніваюся.
Я не відкидаю, що детективи НАБУ незаконно проводили прослуховування, все можливо. Але є процедура. Якщо дійсно такий факт був і дійсно потрібно було витребувати інформацію, то вона є в трьох інстанціях: 1) у суді, який отримав документи від НАБУ, де мають бути вказані усі деталі, чому і кого вони хотіли прослухати, 2) СБУ, у якого також є усі ці дані, ухвала суду і подання про те, кого вони прослуховували, 3) у НАБУ.
Якщо дійсно потрібно було зробити виїмку документів, то слід було звернутися до відповідних органів. Генпрокуратура мала б звернутися до НАБУ з проханням надати документи. Якщо ці документи не надаються, або якщо є дійсно доказова база про те, що ця інформація може зникнути, тільки тоді проводиться обшук. Якщо ж цього не було зроблено, якщо немає обшуків у суді, в СБУ, якщо не було попередження, якщо ці два органи не могли домовитися, тоді виникає питання – чому так публічно і демонстративно це було зроблено, розуміючи, який резонанс такі дії викличуть? Такі дії точно не підуть на користь Генпрокуратурі.
Ніхто достеменно не знає, чи був дозвіл на прослуховування, чи ні. Я б дивився на ситуацію набагато ширше. Це черговий прояв холодної війни між Генеральною прокуратурою і НАБУ. Якщо раптом уявити, що Генпрокуратура щось законно розслідує в НАБУ, яка є суміжною, дружньою структурою, для чого було проводити обшук? Є купа інших процесуальних способів для одержання інформації. Наприклад, отримання доступу до речей і документів, який не потребує обшуку, дій «Альфи», будь-яких дій, пов’язаних з примусом. Це набагато легший спосіб – він не викликав би такого обурення і резонансу в суспільстві. Ще питання: чому це було зроблене такими одіозними особами як Діма Сус, який чудово прославився за часів Шокіна тим, що переслідував наших слідчих і прокурорів з Генінспекції за вказівкою того ж Шокіна. Тим, що розслідував справи по Шабуніну, по мені, по Сакварелідзе. Ці справи викликають у суспільстві чутку асоціацію з «заказнияками», маю на увазі цей «департамент Кононенка-Грановського». Мало того, що в ГПУ оголосили про те, що його розформували, що не відповідає дійсності, так ще й на обшук в НАБУ Суса послали.
Це все яскрава демонстрація того, що Генпрокуратура буде керувати ситуацією, а НАБУ має виконувати те, що йому кажуть, тобто це демонстрація сили. Цей резонанс викликаний тим, що проблеми вийшли в публічну площину. Наскільки я розумію, непублічно проблеми у спілкуванні, в спільній мові між НАБУ і ГПУ вже існують. Є ж знаменита справа Кулика (військовий прокурор АТО) та інші. Своїми діями ГПУ продемонструвала, що їй не подобаються прояви незалежності НАБУ. Це дуже поганий дзвіночок. В тому числі, можна назвати це професійними ревнощами через те, що НАБУ перебирає частину повноважень від ГПУ. Йде війна за сфери впливу. Суспільство її сприймає як зазіхання на прояви ефективної, адекватної роботи НАБУ, намагання поставити цю структуру в рамки, позбавити тих невеличких проявів незалежності, яких НАБУ почало демонструвати у справах Онищенка, Кулика, можливо, ще в якихось справах, про які ми поки не знаємо.
В даному випадку було порушене право людей. Без санкцій відповідних інституцій, суду, було знято інформацію приватної особи – незаконне прослуховування. Зараз слідчі прокуратури встановлюють, хто винен у цьому порушенні прав – чи це НАБУ, чи це Служба (СБУ), чи оперативний підрозділ іншого правоохоронного органу. Поки що ніхто нікого не обвинувачує, поки що збирається інформація. А далі, зрозуміло, підуть обвинувачення. Якби було з боку Генпрокуратури якесь офіційне звернення (до НАБУ), то була б небезпека знищення усіх доказів. І як потім знайти докази в СБУ, чи у суді, якщо дозволу від суду на прослуховування не було?