Осінь Дональда. Про що говорять листопадові вибори у США

Головна політична подія 2018 року у США ввійде в історію щонайменше із трьох причин. По-перше, учасниками проміжних виборів стала рекордна кількість американських громадян. 6 листопада на дільниці у США прийшли 114 млн осіб. Для порівняння у попередніх проміжних виборах 2014 року участь взяли лише 83 млн. Іншою унікальною особливістю цих виборів до Конгресу є активне залучення жінок. Всього у виборах до Палати представників брали участь 185 представниць прекрасної статті від Демократичної партії і 52 – від Республіканської. У той же час в Сенат балотувалися 15 жінок від демократів і 8 від республіканців. Така рекордна політична активність жінок спричинена як хвилею сексуальних скандалів у США 2017 року, так і несприйняттям жіночою частиною США політики Дональда Трампа. Останнє також стосується міграційної політики нинішнього господаря Білого дому. Така опозиція жінок до Дональда Трампа і опосередковано Республіканської партії зіграла злий жарт із цією політичною силою. Адже саме позиція жінок, які живуть у передмістях, є одним із визначальних факторів, що впливають на результати голосування за кандидатів у Палату представників.

Третя причина вважати ці проміжні вибори особливими така: Демократичній партії вдалося обігнати Республіканську за кількістю пожертвувань для кандидатів – $951 млн проти 367 млн в рамках змагань за Палату представників і $513 млн проти $361 млн в рамках боротьби за Сенат. Загалом на ці вибори було витрачено $5,2 млрд проти 3,8 млрд чотири роки тому.

В іншому ж цьогорічні вибори до Конгресу лише підтвердять тенденцію, яка давно сформувалася в американській політиці. Із 1862 року партія президента в 39 проміжних виборах втрачала 35 разів контроль над Палатою представників і 24 рази – контроль над Сенатом. Так, 1994 року Демократична партія програла контроль над обома палатами Конгресу, маючи Біла Клінтона в Білому домі. У 2006 році – кардинально протилежна ситуація: тоді США вже очолював республіканець Джордж Буш-молодший. За Барака Обами Демократична партія в 2010 році спочатку втратила Палату представників, а в 2014 році – і Сенат. Тому поразка Республіканської партії у боротьбі за Палату представників була певним чином прогнозованою. Особливо на фоні рекордно низьких рейтингів підтримки самого Дональда Трампа, що варіюються в діапазоні 35-40% і теж є одним із мірил майбутньої успішності Республіканської партії.

Сенат

Проте все ж поразка Республіканської партії і Трампа виявилася не такою фатальною, як могло б бути. Республіканцям вдалося зберегти за собою контроль над Сенатом. Це означає, що Білий дім і далі може розраховувати на призначення без особливих проблем членів уряду і послів. Ця функція є лише прерогативою Сенату. Також контроль над верхньою палатою Конгресу дозволить протидіяти будь-яким ворожим ініціативам демократів у Палаті представників. За найгіршого сценарію у випадку початку процедури імпічменту проти Дональда Трампа саме Сенат проводить слухання щодо звинувачень і виносить вердикт. Тому уявити реалізацію цього сценарію до кінця нинішньої каденції 45-го президента США важко, якщо звичайно проти нього не з’являться справді серйозні звинувачення.

Однак у боротьбі за Сенат ситуація із самого початку була на користь Республіканської партії. 6 листопада 2018 року мали переобиратися або бути обраними 35 сенаторів. Проте якщо Республіканська партія мала захищати лише 9 мандатів, то Демократична партія – вести боротьбу за 26 місць. Водночас для отримання більшості демократам треба було не лише зберегти всі 26 місць, але іще отримати два додаткових мандати. Це завдання виглядало складним із самого початку в 10 із 26 штатів, де мали переобиратися сенатори-демократи в 2016 році переміг Дональд Трамп. Особливо із значним відривом нинішній глава Білого дому переміг у Монтані, Західній Вірджинії, Північній Дакоті, Індіані і Міссурі. Окрім того на руку Республіканській партії грає те, що саме жителі сільської місцевості є активними у виборах до Сенату. А цей сегмент електорату на сьогодні традиційно підтримує саме «слонів» (слон є символом Республіканської партії).

Як наслідок, республіканці змогли відвоювати у демократів Північну Дакоту (Кевін Крамер – 55,4%), Індіану (Майк Браун) і Міссурі (Роджер Вікер – 58,9%). Також замість демократа Флориду в Сенаті тепер буде представляти Рік Скотт, який набрав 50,2% голосів. Таким чином демократи зберегли лише 5 із 10 найуразливіших штатів. У штаті Монтана іще триває підрахунок голосів (обраховано 83,3% голосів) – лідирує Метт Розендейл із 48,9% проти 48,32% в Джона Тестера.

Певною компенсацією Демократичній партії стала перемога Джекі Роузен у Неваді. Проте нинішній сенатор-республіканець від штату Техас Тед Круз зміг завдати поразки Бето О’Рурку. Також Республіканська партія утримала місця в Сенаті від Теннессі і Міссісіпі. Скоріше за все, «слони» збережуть і місце від Аризони, де підраховано 99,3% голосів та лідирує Марта Максалі 49,3% голосів.

Тому залежно від результатів голосування у Монтані із січня 2019 року Республіканську партію в Сенаті буде представляти 54 або 55 депутатів. Таким чином слони іще більше посилили свої позиції у верхній палаті Конгресу, сьогодні вони контролюють там 51 місце. Можливо, саме це і мав на увазі Дональд Трамп, коли написав у Twitter про дивовижний успіх 6 листопада. Трохи пізніше президент США написав про те, що лише п’ять разів за останні 105 років чинному президентові вдалося збільшити представництво своєї партії у Сенаті. Успіхи Республіканської партії у верхній палаті Конгресу Дональд Трамп вважає своїми, адже напередодні виборів він сконцентрувався на тих штатах, де в республіканців було більше шансів саме у Сенаті.

Палата представників

На відміну від Сенату, де кожні два роки переобирається лише третина членів, всі 435 депутатів в Палаті представників кожні два роки йдуть на перевибори. І тут ситуація із початку була на користь представників Демократичної партії. Якщо на виборах до Сенату активнішими є жителі сільської місцевості, де домінують «слони»-республіканці, то в виборах Палати представників активнішими є жителі міст і передмість, де сильнішими є «віслюки»-демократи. Окрім того соціологія напередодні виборів показувала, що найконкурентніша боротьба йтиме у 32 виборчих округах. У США такі округи називають tossup, що гарно передає характер невизначеності наперед можливих результатів і значні шанси як одних, так і інших. Із цих 32 округів демократи мали захищати лише три округи, а республіканці – аж 29.

Станом на 15 годину 7 листопада за київським часом відомо, що Демократичній партії вдалося перемогти у 29 округах, які контролювала до цього Республіканська партія. Водночас республіканці досі задовольняються лише двома новими мандатами, які до цього контролювали демократи. Підрахунок голосів триває. Але вже на цей момент Демократична партія контролює 220 місць за мінімально необхідних 218 місць для більшості у Палаті представників, а Республіканська партія лише 194 мандати. Відкритим залишається питання, яку саме більшість матимуть «віслюки» в нижній палаті Конгресу. Із непідраховуваних до кінця 21 округів, де панує найбільша інтрига, у 8 більше  шансів має Демократична партія і в 13 – Республіканська. Проте це не допоможе партії Дональда Трампа.

Однак не можна із повною впевненістю сказати, що голосування за Демократичну партію під час виборів до Палати представників стало способом для американських громадян показати своє незадоволення правлінням 45-го президента США. За опитуванням CNN 39% респондентів заявили, що прийшли на дільниці, щоб висловити опозицію президентству Дональда Трампа. З іншого боку, 33% заявили, що вони голосували попри своє ставлення до глави Білого дому. Ще 26% заявили, що на вибори до Палати представників вони прийшли, щоб підтримати чинного президента.

Вибори губернаторів штатів

Окрім виборів до Конгресу у США 6 листопада 2018 року також відбувалися вибори губернаторів в 36 із 50 штатів. Ці вибори є теж важливими і показовими. Не в останню чергу через те, що голосування за губернаторів є барометром для діючого президента в тому чи іншому штаті на наступних виборах.

У цьому сенсі новини для Трампа не є особливо позитивними. Демократична партія змогла контролювати посади губернаторів в таких важливих штатах як Мічиган (Гретхет Вітмер, 53,2%), Іллінойс (Джей Роберт Прітцкер, 54%) і Вісконсін (Тоні Еверс 49,6%). Очільник Білого дому переміг у Мічигані і Вісконсіні в 2016 році із незначним відривом, а в Іллінойсі навпаки програв, але теж із незначним відривом Хілларі Клінтон. Єдиною втіхою для Дональда Трампа напередодні 2020 року є те, що Республіканській партії вдалося перемогти на виборах губернатора Флориди – Рон ДеСентіс отримав 49,8% голосів. Як відомо, перемогти на виборах президента США без перемоги в Флориді практично неможливо.

Що далі?

Дональда Трампа чекають непрості два останні роки його нинішньої каденції. Більшість Демократичної партії у Палаті представників стане для нього головним подразником на фоні того, що розслідування спецпрокурора Роберта Мюллера наближається до кінця. Демократи отримали більше важелів впливу і контролю над діяльністю виконавчої гілки влади. Мова йде про можливість ініціювати різноманітні розслідування і слухання. Посиляться позиції Демократичної партії у боротьбі і за ухвалення бюджету на 2020 рік.

Водночас лідер демократів у Палаті представників Ненсі Пелосі вже пообіцяла у вівторок, що її політична сила не вноситиме до порядку денного імпічмент Трампа. Хоча саме нижня палата Конгресу ініціює цю процедуру. Окрім того з окремих питань, таких як модернізація інфраструктури і зменшення цін на медикаменти, демократи в Палаті представників і Дональд Трамп разом із Республіканською партією могли б непогано співпрацювати, оскільки погляди і позиції збігаються.

Проте обидві партії вже націлили свої погляди на 2020 рік. Президентська кампанія фактично стартує уже навесні – початку літа 2019 року, тоді політики заявлятимуть про те, що хочуть балотуватися і готуватися до праймеріз. Для Демократичної партії контроль над Палатою представників – це гарний майданчик для того, щоб почати готувати реванш за 2016 рік. Водночас завданням №1 буде повернути тих, хто в 2012 році проголосував за Барака Обаму, а в 2016 році – вже за Дональда Трампа. Відкритим є питання, яку тактику після поразки Республіканської партії у боротьбі за Палату представників вирішить обрати глава Білого дому. Чи співпрацюватиме він із демократами, чи й далі буде розраховувати на свій ядерний електорат.

Микола Бєлєсков, Інститут світової політики для «Главкома»