От і побачились. З чим повертається Зеленський із Парижа

Зустріч в «нормандському форматі», на яку так розраховував Володимир Зеленський, залишила більше питань, ніж відповідей. Причому залишила прогнозовано – частина домовленостей, очевидно, залишилась за кулісами. Але і прориву, на який так розраховував Зеленський, попри всі спроби видати сам факт такої зустрічі за перемогу, немає.

Перерва в три роки

Шостій зустрічі в такому форматі, який не збирався три роки, передував  вир різних чуток і заяв. Міністр закордонних справ України Вадим Пристайко розповідав, що за результатами зустрічі буде підписане ні до чого не зобов’язуюче комюніке. А радник президента Андрій Єрмак, який і займався організацією зустрічі, розповідав, що влада готова внести зміни в Конституцію щодо додаткових прав і повноважень непідконтрольного Донбасу та обіцяв відгородитись від ОРДЛО «стіною», якщо «нормандська зустріч» не принесе бажаних результатів. Судячи з «післяматчевих коментарів», результат цього саміту так і залишився загадкою.

Російська сторона також подавала сигнали, які можна було вважати пропозиціями для торгів. Заступник міністра закордонних справ Росії Олександр Грушко категорично відсік ідеї розширення «нормандського формату» за рахунок США та зауважив, що пріоритетами мають стати завершення розведення сил та імплементація «формули Штайнмаєра». Остання запускає проведення місцевих виборів на окупованих територіях під наглядом ОБСЄ і надання тимчасового особливого статусу окремим територіям Донбасу. Через російські ЗМІ напередодні саміту також була вкинута «затравка» і для внутрішнього, і для зовнішнього споживача – інформація, що Кремль займе жорстку позицію щодо виконання Україною Мінських угод та його влаштує «грузинський варіант» замороженого конфлікту.

В українського президента, в свою чергу, не приховували, що хочуть змінити закріплену в Мінських угодах черговість процесів – і провести місцеві вибори на окупованих територіях за українським законодавством тільки після виведення незаконних збройних формувань та отримання контролю над україно-російським кордоном. Також «фішкою» Зеленського стала заздалегідь озвучена пропозиція розбавити склад представників ОРДЛО в Тристоронній контактній групі істинними представниками Донбасу – переселенцями, які були змушені залишили ті території з початком війни. Тож було зрозуміло, що перемовини сторони будуть вести, якщо вірити цим повідомленням, з протилежно різних позицій.

Мінімумом, який міг бути здобутим на вчорашніх перемовинах, аби не вважати зустріч марною, обидві сторони називали обмін полоненими. Російський політолог Олексій Чеснаков, який є рупором присутнього на перемовинах помічника Путіна Владислава Суркова, заявляв, що такий обмін може відбутись ближче до дати католицького Різдва – 25 грудня. Але згадаємо, що минулого обміну вдалося досягти і до особистої зустрічі Зеленського з Путіним.

Цей день настав

Зеленський взяв з собою дуже численну делегацію – в ній знайшлося місце, окрім фронтменів зовнішньополітичного блоку в особі міністра Пристайка та його тіньового конкурента, помічника президента Єрмака, що було логічно, міністру внутрішніх справ Арсену Авакову, голові СБУ Івану Баканову, керівнику Генштабу Руслану Хомчаку, голові Офісу президента Андрію Богдану, його заступнику Кирилу Тимошенку та помічнику глави держави Сергію Шефіру. Загалом українська сторона привезла до Парижу майже півтора десятка осіб. Окремо слід згадати про виконавчого директора НАК «Нафтогаз» Юрія Вітренка та міністра енергетики Олексія Оржеля та їхніх російських «енергетичних» колег – зрозуміло було, що питання Донбасу буде пов’язано з питанням продовження транзитного та газового контрактів.

Володимир Зеленський не приховував, що багато зусиль з організації «Норманді» (з наголосом на останній склад, саме так в команді президента тепер називають цей формат) він зробив задля особистої зустрічі з Володимиром Путіним. Мовляв, розмови телефоном – це одне, а поглянути в очі і зрозуміти, чи хоче візаві завершити війну – інше. Приватна розмова лідерів була обережно анонсована, але постійно «пливла» у часі: спочатку вона мала відбутись після «нормандської зустрічі» і підсумкової пресконференції, потім з’явилась інформація, що вона пройде до брифінгу, а в результаті Зеленський з Путіним поспілкувались тет-а-тет в проміжку між чотиристоронніми перемовинами.

«Нормандська зустріч» супроводжувалась перформансами на паризьких вулицях. Нібито активісти «Руху ветеранів України» розірвали біля Єлісейського палацу російський прапор, а підзабуті «Фемен» роздяглися перед палацом з вигуками Stop Putin War.

На перемовини першою приїхала канцлер Ангела Меркель, яка тепло розцілувалась з Макроном. Він на правах господаря зустрічав гостей. Потім прибув Зеленський. Французький президент  довго плескав нашого по плечу. Зеленському на відміну від решти гостей, які прибули своїм автотранспортом (броньовані Mercedes у Меркель, і лімузин Aurus у Путіна), була надана французька машина Citroen. Російські ЗМІ не могли не «перечепилитися» за цей факт і зарясніли знущальними заголовками, що в українського лідера була найдешевша автівка Renault Espace V.

Останнім до Єлисейського палацу добрався Путін, цього разу він навіть майже не запізнився попри свою коронну звичку.

Якщо український президент ішов від свого авто досить жваво, хоч таку ходу можна було розцінити як нервову, то російський, який виліз з свого російського Aurus з російськими ж номерами, виглядав дещо пригніченим і помітно «тягнув» ноги і накульгував. Хоча під час входу до палацу, коли потрібно було подолати кілька сходинок, Путін зібрався  моложаво пробігся ними.

Поки йшли закриті перемовини, однією з основних тем для здогадок стала дилема «чи потиснули один одному руки Зеленський та Путін». Пресскретар російського президента Дмитро Пєсков запевняв, що рукостискання відбулося, в той час українська сторона всіляко не акцентувала бесіди на цьому факті. А прессекретар українського президента знайшла універсальну відмовку для надокучливих питань. «Не бачила», - відрізала Юлія Мендель.

Після кількагодинного марафону Путін в лаконічному спілкуванні з пресою кинув, що перемовини з Зеленським пройшли «добре» та «по-діловому». Першими з української делегації до журналістів вийшли Аваков, який заявив, що Зе жорстко відстоював українські інтереси і «зради нема», та Вітренко, який повідав, що перемовини щодо газового питання пройшли конструктивно і сторони домовились домовлятися далі. 

А от спільна пресконференція лідерів затрималась. Четвірка  вийшла до журналістів аж біля півночі за Парижем.

Брифінг лідерів так і не дав відповідей на ключові питання. Українcький президент спочатку виглядав тривожно розгубленим. Міміка Зеленського видавала хвилювання, він постійно намагався вгамувати спрагу. Організатори цього вечора зробили добру справу і поставили біля кожного з лідерів держав по два стакани води. Путін, в свою чергу, жодного разу не притулив до губ.

Меркель була терплячою. З її обличчя важко було зчитати якісь емоції. Але під час слова Зеленського, яке вийшло найтривалішим, вона таки косо поглядала на папірці в руках колеги: певно, звірялась, як довго ще їй витримувати увагу телекамер.

Макрон на правах господаря вів пресконференцію. Французький лідер цього вечора не стримував себе і дозволяв не завжди коректні усмішки під час виступу Зеленського.

Сухий підсумок

Пролунала домовленість, що передумови для проведення місцевих виборів у ОРДЛО мають бути створені протягом наступних чотирьох місяців. Зеленський також заявив, що  сторони домовились про обмін утримуваними особами за принципом «всіх на всіх» до 31 грудня та розведення ще в трьох пунктах на лінії зіткнення. Щоправда, обмін стосуватиметься лише тих громадян, що утримуються в «підвалах Донбасу». Українці, які за надуманими звинуваченнями перебувають в російських буцегарнях, під нього не потрапляють. 

Український лідер зазначив, що українська сторона вимагає комплексного вирішення всіх питань, які є неможливими без вирішення безпекового компоненту. Він розповів, що  сторони погодили повне всебічне та безстрокове припинення вогню має розпочатись до кінця 2019 року з розширенням мандату спеціальної моніторингової місії ОБСЄ.

[TWITTER]

[/TWITTER]

Підсумкове комюніке «Нормандського саміту» виглядало так:

[TWITTER]

[/TWITTER]

Через чотири місяці анонсовано нову зустріч в такому форматі. Зеленський вже заявив, що у нього є «пара ідей». Це, звісно, добре, але треба розуміти, що у опонентів їх може виявитись куди більше.

Павло Вуєць, «Главком»