«Патріоти проти агентів Кремля». Чому в Україні знов заговорили про воєнний стан?
Політологи і військові експерти про те, кому потрібен воєнний стан на третьому році бойових дій
В інформпростір після подій в Авдіївці знову вкинуто тезу про можливість запровадження воєнного стану. «Першоджерелом» старої-нової ідеї стала нардеп від Блоку Порошенка та дружина чинного генпрокурора Ірина Луценко: «Якщо загострення триватиме довго, це загрожуватиме екологічній, гуманітарній безпеці і ми побачимо, що Путін налаштований серйозно наступати на всіх фронтах, ми допускаємо запровадження воєнного стану». Дуже багато «якщо» в цій словесній конструкції та досить дивний як для такого питання статус спікера не завадили пустити хвилю «У Порошенка заговорили про введення воєнного стану». Тему вже був змушений коментувати міністр закордонних справ Павло Клімкін, який у свою чергу не виключив можливості введення воєнного стану в разі ескалації ситуації в зоні АТО, проте зазначив, що є країни, які перебувають у стані війни, але без введення відповідного стану. Підключилася й опозиція в особі Юлії Тимошенко. Вона закликала президента виконати конституційний обов’язок і підписати указ про оголошення воєнного стану на окупованих територіях Донбасу і назвати нарешті війну війною.
Із необхідністю введення надзвичайного стану не погоджується заступник міністра з питань окупованих територій Георгій Тука. Він вважає, що у періоди, коли державі загрожує небезпека, доцільно не розглядати ймовірність запровадження воєнного стану, а надавати органу виконавчої влади можливість брати під контроль стратегічно важливі об'єкти.
Актуалізація цього питання саме зараз виглядає дещо незрозуміло – якщо такий стан не було оголошено, коли тривали більш інтенсивні бойові дії, то чому головнокомандувач має зробити це саме зараз? І як контролювати наявність воєнного стану на неконтрольованих територіях? Усі ці розмови точаться на тлі цілої низки факторів – невизначеності відносин Києва та Москви з новим господарем Білого дому, блокадою торгівлі з окупованими територіями добровольцями, дискусій щодо виплат українських пенсій на тих територіях та скандальної заяви німецького посла про можливість проведення виборів на Донбасі до виведення звідти російських військ. Хоча про необхідність потенційно болісних компромісів української влади щодо долі Донбасу відверто говорить і такий близький для Банкової та СБУ персонаж, як Євген Марчук.
Тим часом російська пропаганда розганяє тези, що нинішнє загострення на Донбасі було інспіровано «київською владою», яка не хоче виконувати Мінські домовленості, як того вимагають європейці. Кремлівські ЗМІ переконують, що Київ побоюється зняття санкцій з Росії. У такій логіці Порошенку може бути вигідне оголошення воєнного стану в ОРДЛО, оскільки воно унеможливлює і будь-які вибори. Але такий крок точно буде дуже непопулярним на Заході, який налаштований довести «Мінськ-2» до кінця.
«Я вбачаю в розмовах про воєнний стан політичні причини, – трактує останні заяви політолог Андрій Золотарьов. – Очевидний початок підготовки до дострокових парламентських виборів. Їх вірогідність усі відкидають, проте до них почали готуватися, у тому числі й президентська команда. У цьому ж ключі і вкидання та просування мовних законопроектів, пропозиція щодо референдуму по НАТО – це типові технології розколу електорату на своїх-чужих, в яких не лишається місця для такої опозиції, як «Батьківщина», партія Саакашвілі. Патріоти проти агентів Кремля, «ватників» – у формуванні цієї парадигми введення воєнного стану дає певний карт-бланш».
«Приводом для розмов про воєнний стан були бойові дії під Авдіївкою, а далі почався пленарний тиждень і політики почали використовувати вигідну тему, – розмірковує політолог Володимир Фесенко. – Дискусія про це точиться вже більше двох років і, на мій погляд, питання про воєнний стан може бути доречним, але в разі масштабної ескалації. Якщо ми зараз заявимо про введення воєнного стану, це викличе нерозуміння з боку наших західних партнерів. І ми тоді будемо виступати в ролі країни, яка провокує продовження бойових дій. Не треба ломитися тільки вперед і діяти лише ломом. І я не вбачаю у цьому крок до підготовки дочасних парламентських виборів. Тимошенко пропонує ввести воєнний стан тільки на сході, але що це означає? Там і так застосовуються інструментарії воєнного стану, нічого не треба вигадувати. А якщо воєнний стан по всій країні – отже, ніяких виборів».
Воєнний стан. Що це означає для громадян?
Існує думка, що введення надзвичайного стану може посилити ескалацію конфлікту на сході України. Про те, чи справді є підстави вводити зараз в Україні воєнний стан, у коментарях «Главкому» розповіли військові експерти.
Державі потрібно думати про війну, а не про чергові вибори
експерт Центру Разумкова
Вважаю, що доцільно. По-перше, це розставить усі крапки над «і». Я б говорив не тільки про закон про воєнний стан, а й про визнання ОРДЛО окупованими територіями. Якщо триває війна, однією з умов перемоги у ній є консолідація суспільства. Державі потрібно подумати про це, а не про чергові вибори, коли у нас народ, навпаки, деконсолідується за електоральним принципом. Потрібна консолідація суспільства навколо спільної мети – виживання, перемоги.
Так, введення воєнного стану може посилити ескалацію. Будь-яке рішення супроводжується певними ризиками. І ці ризики має бути розглянуто. Якщо вони неприйнятні, рішення не приймається. Рішення має ґрунтуватися на консенсусі. Повторюсь – це має бути приводом для консолідації, а не для чергової бійки. Все залежитиме від того, наскільки розумно буде побудована ця політика».
Посилити ескалацію введенням воєнного стану вже не можна
екс-начальник Генштабу ЗСУ
На мою думку, вибірково запровадити воєнний стан потрібно було давно. Треба було насамперед подбати про Донецьку, Луганську області і ще кілька областей, які межують із зоною конфлікту.
Посилити цю ескалацію введенням воєнного стану вже не можна, тому що вона досягла критичної точки. На сьогодні стоїть проблема, чи РФ застосує всі свої можливості для того, щоб примусити Україну піти на деякі поступки у відносинах. Мінський формат зайшов у глухий кут – він із самого початку був сформований поспіхом, Росія опинилася поза відповідальністю за виконання цих домоленостей.
Для мене необхідність запровадження воєнного стану для вищеназваних областей очевидна. Варто було б ввести обмеження і в системі права – обмежити діяльність деяких громадських, політичних організацій, яка заважають у вирішенні конфлікту. Тобто діяти за схемою, передбаченою законом. Надзвичайний стан вводиться навіть тоді, коли є загроза силового втручання, загроза територіальній цілісності нашої держави, а ми вже втратили Крим, зазнали значних втрат на сході. Те, що робиться сьогодні там, для мене як для військового незрозуміло. Або люди ніколи не читали законів України про оборону держави, або вони роблять це під тиском третіх держав, або це свідома здача інтересів нашої держави.
директор Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння
На мій погляд, час, коли це потрібно було робити, минув. Тому на сьогодні це буде недоцільним – і враховуючи особливості українського суспільства, і враховуючи особливості самої війни. На сьогодні є набагато ефективніший інструмент забезпечення цих можливостей – це реальна побудова оборони і ефективне використання можливостей переозброєння. Тут потенціал України невичерпано: досі нема системності у переозброєнні, фактично військо залишається досить вразливим. Головне питання – зменшити вразливість війська, збільшити ураження у відповідь на вогневі атаки російського угруповання на Донбасі.
Введення воєнного стану стане катаклізмом для суспільства, і воно зможе дозволити фактично нашому ворогу використати ситуацію для розхитування суспільства і створення ситуацій, коли можуть виникнути негативні парамілітарні рухи, що можуть керуватися Кремлем. Воєнний стан докорінно змінює адміністративну ситуацію, все підпорядковується військовим адміністраціям. Це потенційні ризики для ще більшого розпорошеного суспільства. Введення воєнного стану передбачає, серед іншого, і відчуження майна. Це може викликати бажання деяких людей чи структур перевищити повноваження у цих моментах. Крім того, у нас у країні зараз є багато неконтрольованої зброї, враховуючи можливості ворожої країни, використовуючи інформаційні, фінансові інструменти, це створює додаткові ризики.
Якби воєнний стан було введено із самого початку агресії, на тлі Криму, це була б зовсім інша ситуація. Але цього не сталося, і Україна втратила момент, коли це було логічно.
Відновлення розмов про воєнний стан саме зараз невипадкове. Авдіївка – то лише привід. З листопада минулого року відбулися дуже серйозні зміни у стратегії Кремля, який почав підтримувати проросійські елементи в Україні, в політикумі. Щодня ми бачимо виступи людей, які завжди вважалися носіями проросійської політики, пожвавлення антиукраїнських політичних рухів. Ми бачимо виступи Льовочкіна – матеріал, підписаний ним, і лист Пінчука… Все це – ланки одного ланцюга. Це люди і сили, які бачать інший шлях розвитку України. Треба мати це на увазі. Тому я вважаю, що ідея введення воєнного стану, можливо, і є одним з механізмів Кремля.
Наталія Сокирчук, Павло Вуєць, «Главком»