Перша пресконференція Сенцова і Кольченка. Про що сказали найвідоміші ексбранці Кремля

«Ми дуже перепрошуємо за затримку із повідомленням. Зареєструвалося дуже багато представників ЗМІ, тож ми були змушені оперативно змінювати локацію». Повідомлення такого змісту прийшло пізно ввечері 9 вересня на електронні адреси сотням журналістам, які заздалегідь акредитувалися на велику пресконференцію Олега Сенцова і Олександра Кольченка. Місцем для зустрічі із журналістами обрали великий зал «Українського дому». Більше 40 відеокамер, більше 300 журналістів висловили бажання зустрітися із вчорашніми українськими ув’язненими. Сказати, що цієї події очікували, значить нічого не сказати. Після визволення із Росії, прильоту до Києва, де хлопців зустрічали десятки рідних, на широку публіку Олег і Олександр не виходили.

Рівно о 12:00 під численні оплески журналістів Олег у рожевій футболці і Олександр у футболці з написом латинкою «Махновщина» з’явилися у залі. За словами самих хлопців, вони почуваються нормально. «Не курю, не чифірю, займаюся спортом», - каже Сенцов. Він з перших хвилин розмови дав зрозуміти присутнім, що приставатиме лише на дуже окремі прохання про інтерв’ю і не братиме участь у політичних шоу, куди його, ймовірно, запрошуватимуть. Хлопці зізнаються, що випали з інформаційного поля і уникають розгорнутих відповідей на політичні запитання, які стосуються оцінки нинішньої влади. «Виходячи з листів людей, яким я довіряю можу сказати, що складнощі є, не все добре в країні, багато речей не зробили, або зроблені погано, але у цілому країна рухається і рухається в правильному напрямку», - тим не менше робить висновки Сенцов. «Займатимуся двома найкращими речами у світі – зніматиму кіно і житиму», - додав він, обіцяючи наступного року видати щоденник, який він почав вести на третій день після початку минулорічного голодування. Цікаво, що режисер готувався до другого голодування, яке планував на травень. Але оскільки йшов процес переговорів між Україною і РФ (щодо можливого взаємного звільнення в’язнів), то вирішив цьому не заважати. Відповідаючи на запитання «Главкому» про те, чи готовий він в разі потреби для звільнення українських в’язнів поїхати на окупований Донбас, Сенцов заперечив: «Як готові і до Криму, на танках».

Щодо Олександра Кольченка, то він планує продовжити займатися громадською діяльністю у Києві, а також навчатися у Таврійському національному університеті. Але поки є проблема із житлом, яка «вирішується».

«Главком» зібрав 10 найцікавіших висловлювань найвідоміших учорашніх політв’язнів.

 Хлопці зізнаються, що випали з інформаційного поля і уникають розгорнутих відповідей на політичні запитання, які стосуються оцінки нинішньої влади

Про конфлікт між Росією і Україною

Олег Сенцов (далі скорочено О.С): Конфлікт з Росією, назвемо це так, багато в чому інформаційний. Проблема не в тому, що Путін напав на Україну, а в тому, що більшість росіян його там підтримують. Ця імперія будується на брехні. А єдиний спосіб боротьби з брехнею – говорити правду.

Про відносини з Геннадієм Афанасьєвим

О.С.: Колекціонування образ – це викриття слабих. Якщо хочеш бути сильним, потрібно вміти прощати. У мене немає ніяких образ, претензій, тим паче дій проти Афанасьєва, чи навіть проти Чернія. У кожного своя доля. Геннадій зміг, врешті-решт, в якійсь мірі реабілітуватися. Чернію бажаю свободи, а Афанасьєву всього доброго. Не маю жодних претензій до нього. Але це не означає, що я зобов’язаний з ним спілкуватися.

Олег Сенцов заявив, що готувався до другого голодування, яке планував на травень

Про зміну влади в Росії

О.С.: У 2014 році після Майдану я побачив, як народ може звалити владу, якою б вона не була сильною і залізобетонною. Потрапивши до російської тюрми, розуміючи і знаючи, що там відбувається, я думав, що люди не можуть, не захочуть так жити. Тобто я вірив у зміни. Але мені люди, які живуть у РФ уже давно мені казали, що ні, тут нічого не буде, це болото, оскільки більшості все одно… Прогнозувати революцію неможливо. Ніхто не прогнозував революцію у Російській імперії. Ніхто не прогнозував перший і другий Майдан, ніхто не зможе прогнозувати революцію, внаслідок якої Путін піде на пенсію. Звичайно, краще б я його у Гаазі побачив. Я дуже надіюся. Що у них щось відбудеться і ця країна стане більш цивілізованою. Люди, які хочуть жити у Росії нормально є, просто їх мало.

Про те, чи потрібна воля ціною обміну на Цемаха

Олександр Кольченко (далі О.К.).: У мене не сформувалася. Прізвище Цемаха я почув вперше у літаку.

О.С.: від вас вперше почув про те, що ця акція була. Також це прізвище я вперше почув у літаку. Президент мене спитав, чи я був проти цього обміну. Я відповів, що вперше про нього (Цемаха) чую. Я не люблю коментувати чужі дії. Є президент, людина, яку Україна наділила повноваженнями, довіра на виборах була високою. У нього є більше інформації, ніж у нас з вами. Він ухвалив таке рішення, значить у цьому була необхідність. Ми можемо з вами сперечатися, правильне воно чи неправильне. Це нормально, бо суспільство вільне, ми можемо висловлювати свою думку. Дії влади мають бути прозорими, чіткими, адекватними… Люди, які ухвалюють рішення, не завжди готові врахувати усе і бути ідеальними.

Олександр Кольченко планує продовжити займатися громадською діяльністю у Києві, а також навчатися у Таврійському національному університеті

Про допомогу цього «обміну полоненими» у вирішенні конфлікту на Донбасі

О.К.: Про це поки зарано говорити. Все таки у Росії і цих невизнаних республіках залишається багато полонених.

О.С.: Обмін не є випадковим, спонтанним… З приходом нової влади, у Росії є шанс відносини перезавантажити. Президент Зеленський також робить крок назустріч. Я бачу, що він щиро хоче цей конфлікт розв’язати на благо цієї країни без втрати інтересів. 100 років перемовин краще, ніж 1 день війни. Щодо того, що Росія хоче миру, то скільки б вовк не виглядав у шкірі вівці, зуби у нього залишаються на місці. Не вірте в це, я не вірю. 

Про повернення до Криму

О.К.: Доки Путін при владі, до Криму повертатися не збираюся.

О.С.: В Крим зможемо повернутися тільки на танках, але поки не можемо. Не потрібно сприймати мої слова буквально.

Про власну готовність поїхати до окупованого Донбасу для звільнення людей

О.С. Як готові і до Криму, тільки на танках

Сказати, що цієї події очікували, значить нічого не сказати

Про політичні плани і громадську діяльність

О.С.: З політиками не зв’язувався. Щодо мого політичного майбутнього – це питання залишу відкритим.

О.К.: Я не змінив свої погляди. Хотів би нагадати, що досі не закрита кримінальна справ, вже понад два роки, порушена проти моїх товаришів з «Автономного опору» у Львові (української лівої націоналістичної організації, заснованої у 2009 році під назвою «Західний автономний опір»). У них українські спецслужби вилучили техніку і досі не повернули.

Про російську пропаганду

О.К.: Жодного остраху піддатися кремлівській пропаганді не було (в тюрмі). Коли я дивився телебачення, одночасно було і смішно, тому що вони говорять такі речі, і сумно тому, що люди сидять і дивляться телевізор із серйозними обличчями.  

О.С.: По вихідних я дивився Дмитра Кисельова. Розваг у тюрмі мало, цирку немає, театру немає. Зрозуміло, що вірити жодному його слову неможливо. Не знаю, ким слід бути, щоби у це вірити. Дивитися на нього весело. Це збочене трохи задоволення, так, але через те, що розваг мало, Кисель в цьому плані молодець!

Про «славу» Надії Савченко і готовність до критики від суспільства

О.К.: Справу Савченко знаю поверхово, тому не хотів би коментувати це.

О.С.: Надія була щирою. В її щирості я не сумніваюся. Вчинки, можливо, не завжди були правильними. Щодо того як вона еволюціонувала, то, якщо не помиляюся, вона вийшла на волю і мала президентський рейтинг 60%. А на останніх виборах соті частки відсотка і вона нікуди не пройшла. Це її проблеми, я не коментуватиму. Чи тиснутиме суспільство? А я що, до ворогів приїхав? Я приїхав додому, до своїх громадян. Я не вважаю, що на мене хтось буде тут тиснути. 

Михайло Глуховський, «Главком»