«Північний потік-2»: Трамп здався, Україна приголомшена

«Газпром» не збавляє темпів зі збільшення трубопровідних потужностей для постачання природного газу в Європу. На півночі розпочалося прокладання підводної частини газопроводу «Північний потік-2». На півдні «Турецький потік» вже побудовано на 80%.

Експансія російського газового монополіста на європейський ринок не тільки загрожує величезними втратами для української економіки через те, що нові  маршрути постачання газу оминають Україну. Нові проекти «Газпрому» роблять країни Європи залежнішими від Москви, водночас не тільки в економічному, але й в політичному сенсі.

Старт на півночі

На початку вересня стало відомо, що «газпромівська» компанія Nord Stream 2 AG розпочинає прокладання труб «Північного потоку-2», навіть не маючи на руках дозволу від Данії. Інші країни – Фінляндія, Швеція, Німеччина, територіальними водами яких повинен пройти трубопровід, погодилися на будівництво. У «Газпромі» розглядають варіант корекції маршруту, якщо данська влада так і не наддасть дозволу, але від реалізації проекту не відмовляться.

Проектна потужність «Північного потоку-2» – 55 млрд куб. м на рік. Завершити будівництво трубопроводу «Газпром» планує до кінця 2019 року, тобто якраз до часу завершення дії угоди «Газпрому» з «Нафтогазом України» про транзит російського газу в Європу через Україну (1 січня 2020 року).

Просування на півдні

Аналогічні новини надходять і з півдня.

На сьогодні повністю завершені роботи з глибоководного прокладання першої нитки «Турецького потоку», закінчена споруда другої нитки у виключно економічній зоні Росії та з середини літа розпочалися роботи із будівництва другої нитки газопроводу у виключно економічній зоні Туреччини.

Сумарно за двома нитками на початок вересня укладено понад 1,52 тис. км трубопроводу – близько 81% від загальної протяжності морської ділянки «Турецького потоку».

Загалом в рамках проекту «Турецький потік» планується побудувати дві нитки газопроводу потужністю 15,75 млрд куб. м газу в рік кожна. Першою ниткою планується постачати газ до Туреччини, другою - до Європи.

Перша черга газопроводу повинна бути введена в експлуатацію в 2019 році – тобто, одночасно із «Північним потоком-2». Після завершення будівництва російський газ піде до Болгарії, Сербії, Угорщини, а далі, можливо, і до Словаччини, Австрії.

Наслідки катастрофічні

Активність Росії із просування свого газу на європейський ринок за її нинішніх проявів суттєво зменшує роль України як транзитної держави та матиме вкрай негативні наслідки. Минулоріч «Газпром» експортував до Європи 194,4 млрд куб. м газу, 30% якого було поставлено через Україну.

«Газопровід «Північний потік-2» вбивчо невигідний для української економіки: за деякими підрахунками, після його запуску ми втратимо 3% ВВП країни», - впевнений, зокрема, голова правління «НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв.

На його думку, коли «Газпром» завершить будівництво трубопроводу дном Балтійського моря, конкурувати з «Північним потоком-2» українській ГТС буде неможливо. На 15-й щорічній зустрічі Ялтинської Європейської Стратегії (YES) Коболєв заявив: «Я завжди посміхаюся, коли говорять, як ми будемо конкурувати тарифами і різними умовами з «Північним потоком-2». Боротьба вже програна. Коли будували «Північний потік-1», Україна мала найнижчі тарифи з усіх європейських країн. Однак обсяги газу, які пішли через «Північний потік-1», перекинули з нашої системи».

Якщо врахувати ще і газопровід, що будується на Чорному морі, то негативний ефект для України буде ще приголомшливішим. Справа в тому, що з 193 млрд куб. м газу, які «Газпром» транспортував на Захід в 2017 році, майже 40%  – 93 млрд куб. м – було прокачано через українську газотранспортну систему (ГТС). Після запуску «Північного потоку-2» (55 млрд куб. м) та другої нитки «Турецького потоку», що будується для постачання блакитного палива саме для Європи (15,75 млрд куб. м), частка українських трубопроводів складатиме в рази менше.

До останнього в Києві сподівалися, що Вашингтон піде на введення санкцій проти компаній і навіть країн, які беруть участь в реалізації проекту «Північний потік-2», і рівень завантаження вітчизняної ГТС залишиться майже таким, як раніше (запуск одного «Турецького потоку» все ж таки не є критичним). Але за останніми даними від «санкційних планів» в Білому домі поки відмовилися.  І тому брак аргументів, які б спростовували песимістичні прогнози щодо подальшої долі українського транзиту російського газу, на сьогодні є дуже відчутним.

Що збирається робити Україна? На цьому етапі – намагається «продати трубу». За словами Андрія Коболєва, Консорціум з європейськими партнерами для управління українською ГТС може з'явитися уже у першому півріччі 2019 року. «Я дуже сподіваюся, що уряд України найближчим часом прийде до Верховної Ради із пропозиціями щодо того, які повинні бути умови консорціуму. Остаточне слово у погодженні будь-якого партнера за законом має Верховна Рада», - сказав він. - Я сподіваюся, що це можна буде зробити наступного року, приблизно – у першій половині». Але чи допоможе такий хід загальмувати реалізацію «Північного потоку-2», «Турецького потоку» та забезпечити завантаження української ГТС – питання відкрите.

Бізнес проти геополітики

Треба зауважити, що кипуча діяльність «Газпрому» на європейському напрямку створює проблеми не тільки для України як країни-транзитера. Непевними стають плани США зі збільшення поставок на ринок Європейського союзу свого скрапленого природного газу (СПГ).

Наприклад, ініціативі «Трьох морів» («Тримор’я або 3SI), яка є одним із найактивніших лобістів постачання американського скрапленого газу до Європи, все ще не вдалося реалізувати плани зі зниження енергетичної незалежності країн регіону від російського газу через постачання з США.

Із самого початку створення 3SI планувалося, завдяки регіональної взаємодії та залученню інвестицій в спільні проекти, забезпечити розвиток вже працюючого LNG-терміналу в польському Свіноуйсьце та побудувати новий подібний хаб на хорватському острові Крк.

Минулоріч, як відомо, в саміті «Тримор'я» брав участь сам Дональд Трамп, який говорив, в тому числі, і на теми енергетики. Цього року президент США направив на адресу чергового форуму 3SI послання, в якому наголосив на важливості створення інфраструктури для диверсифікації джерел постачання енергоносіїв до країн Східної та Центральної Європи.

Передбачалося, що т. зв. Енергетичний коридор Північ-Південь, що створюється в рамках ініціативи «Трьох морів» і яким до Європи буде надходити скраплений газ, може стати альтернативним шляхом отримання блакитного палива і для України. Це важливо, тому що будівництво газопроводів в обхід української ГТС призведе, окрім падіння доходів від транзиту, і до виникнення проблем із постачанням газу для потреб української економіки.

Але, якщо «Північний потік-2», а потім і «Турецький потік» запрацюють, знайти інвесторів для побудови «альтеративного енергозабезпечення» – термінала на острові Крк та системи нових трубопроводів в регіоні – буде вкрай важко.

Минулого року європейські термінали з прийому американського скрапленого газу були завантажені всього на 27%, і поки що є нерентабельними. Тому і реалізація нових проектів в цій сфері під дуже великим питанням. Справа в тому, що американські енергетичні компанії займаються лише бізнесом, цікавляться тільки своїми прибутками і не погодяться брати участь в комерційно невигідних проектах. Тоді як «Газпром» завжди готовий інвестувати будь-які гроші в будь-які, навіть збиткові, проекти, якщо вони відповідають геополітичним інтересам Росії. Наприклад, якщо реалізація таких проектів допоможе нанести потужний удар по економіці країни, проти якої РФ веде війну, та змусить інші країни, які споживають російські енергоносії, ухвалювати вигідні для Росії рішення.

Зрозуміло, що йдеться про типову, еталонну гібридну зброю. Втім Європа воліє цього не помічати, як і не дослухатися до тих, хто про це каже.

Наталя Іщенко, заступник директора Інституту світової політики для «Главкома»