Пограбування «Самопомочі». БПП готує переворот у фінансуванні партій

Механізм державного фінансування партій запрацював минулого року, але зовсім не так, як задумували його ініціатори. Головною метою закону було зняти партії з «олігархічної голки». І ось за результатами перших трьох кварталів видно, що парламентські сили так і не зрозуміли, на що їм витрачати десятки мільйонів з держбюджету.

Згідно з аналізом Комітету виборців України, із загальних 167 мільйонів, виділених парламентським партіям за цей період, 63,4 мільйона гривень вони витратили на купівлю політичної реклами. Це більше третини всіх виділених коштів. Особливо зловживали витратами на самопіар «Народний фронт» та «Самопоміч». Останні викинули на ці цілі понад половину отриманих від держави грошей. Причому основний потік відеороликів прийшовся на кінець року, коли партіям доводилося терміново фактично списувати гроші, аби не «згоріли». В Радикальній партії Ляшка закупили на бюджетні кошти куртки та футболки з партійною символікою, у Блоці Порошенка – сувенірів на 5 млн грн, а в «Народному фронті» – прапорів та вудочок на 1,5 млн грн. Таке марнотратство за бюджетний рахунок при непопулярності в народі самої ідеї держфінансування «дармоїдів» обурило багатьох. Пролунали й пропозиції впорядкувати по-новому партійні витрати.

«За чинним законом партії можуть спрямовувати державне фінансування на будь-яку статутну діяльність, а під це словосполучення потрапляє фактично будь-що, – пояснює голова КВУ Олексій Кошель. – Наприклад, окремі партії витрачають величезну суму коштів на брендовану продукцію, друкуючи неймовірними накладами агітки, спецвипуски газет і так далі. Партія «Самопоміч» лише один спецвипуск газети надрукувала накладом 6,5 мільйона екземплярів, у той час як у країні лише близько 15 мільйонів поштових скриньок. Тобто все це нереально розповсюдити, і частина накладу лежить мертвим вантажем на партійних складах. Понад те, кошти в рамках державного фінансування зараз (не в період виборів)фактично легально можуть використовуватись на технології підкупу виборців. Наприклад, партія може надавати виборцям послуги з перевезення, з медичного обслуговування, організовувати концерти, масові заходи тощо. А в умовах виборчої кампанії це потрапляє під статтю про підкуп».

Кошель пояснює, що логіка законодавця не затискати партії в жорсткі рамки щодо витрат була зрозумілою, але ті виявилися не готовими витрачати мільйони, що на них звалилися, на власний розвиток, а не на рекламу і проїдання. Вже зараз у парламенті зареєстровано кілька законопроектів, котрі мали б залатати ці прогалини. Той самий Комітет виборців розробив законопроект із жорстким переліком напрямів, за якими партії можуть витрачати державні кошти, і вніс його в парламент через депутата від БПП Вадима Денисенка. Проектом передбачається пряма заборона політичної реклами на ТБ, радіо, в інтернеті та на бігбордах, зафіксована пропорція розподілу коштів між центральним апаратом партії та місцевими осередками, прописаний порядок розвитку політичних сил і таке інше. Проте виглядає це все аж надто радикально, і від експертного середовища вже пролунали думки про недемократичність проекту. Тож шансів на те, що він пройде парламентську залу в такому вигляді, небагато.

Жіноче питання і Садовий

Нещодавно профільний комітет ухвалив інший законопроект – №5446 – щодо вдосконалення порядку державного фінансування політичних партій. Його автори – депутати від БПП Руслан Князевич, Олександр Черненко та Ірина Суслова. Перспективи бути прийнятим у цього проекту більш реалістичні. Хоча він точно викличе спротив однієї з фракцій, але про це нижче.

Перший момент – цим законопроектом скасовується обов’язковий аудит партій, які не отримують державне фінансування. «Просто в законі так жорстко прописали вимоги до аудиту, що НАЗК визначила лише 12 компаній, які під ці вимоги підпадають. Ці компанії увійшли в картельну змову, і аудит партії зараз обійдеться від 100 до 300 тисяч гривень, – пояснює Олександр Черненко. – Це великі кошти для маленьких партій, але для тих, що отримують держфінансування, ця норма залишиться».

Другий момент пов'язаний з тим, що на сьогодні гроші з бюджетного фінансування на статутну діяльність заборонено переказувати у виборчі фонди. Новий же закон це дозволяє. «Бо, наприклад, наприкінці року державні гроші партії витратили на політичну рекламу, хоча офіційно виборчого процесу не було, – згадує Черненко. – Але тривали вибори до об’єднаних територіальних громад – і за фактом за державні гроші партії себе рекламували. Або змоделюємо ситуацію 2019 року: перше півріччя – президентські вибори, друге – парламентські. І куди партіям витрачати гроші, якщо не можна витрачати на вибори? На партійні осередки, які фактично будуть штабами?»

І ще одна істотна зміна стосується гендерних квот. За чинним законом, 10% від суми загального фінансування, яке йде на парламентські партії (цього року це 442 мільйони гривень), ділять між собою партії, які витримали гендерну квоту – кожне третє місце в списку віддали жінкам. У нинішньому скликанні цього правила дотрималась лише «Самопоміч» і всі ці кошти йдуть виключно цій фракції. В законопроекті ж планується значно знизити цю суму – до 10%, але вже від фінансування, яке має отримати партія відповідно до результатів виборів. Більш того, у БПП вважають, що «Самопоміч» узагалі втратила право на «гендерні виплати» після того, як фракцію зилишили Ганна Гопко, Ірина Суслова та Вікторія Пташник. Черненко зауважує, що будь-яка фракція не може бути сталою всю каденцію, тому треба визначати наявність квот щоквартально, в момент виділення грошей. Ухвалення такої норми може болюче вдарити по фінансовому добробуту «Самопомочі», втім, добре впишеться в загальну війну, яку Банкова та мер Львова Андрій Садовий ведуть одне з одним.

«За законом гендерна квота визначається не на сьогоднішню дату, а за результатами виборів, – каже заступник голови фракції «Самопоміч» Олег Лаврик. – Насправді у нас з фракції виходили не тільки жінки, а й чоловіки, і якщо та ж Оксана Сироїд як віце-спікер за законом не може перебувати у фракції, то це що – можна вважати порушенням гендерної квоти? Але я бачу, що Адміністрація президента будь-якими шляхами намагається нашкодити «Самопомочі». Хай ще і такий варіант буде, ми готові до цього».

«Самопомочі» дійсно є що втрачати: доплата за дотримання гендерних квот цьогоріч становитиме 44,2 млн грн – це більше, ніж отримають деякі фракції загалом. Лідером з бюджетного фінансування стане «Народний фронт» – йому належить 113,8 млн грн, Блок Порошенка отримає 112,1 млн грн, «Самопоміч» – 56,4 млн грн, Опозиційний блок, який спочатку пафосно відмовився від державних бонусів, але згодом передумав, – 48,5 млн грн, Радикальна партія – 38,3 млн грн , «Батьківщина» – 29,2 млн грн. Якщо дострокових виборів цього року не буде, то наступного ці суми значно зростуть, оскільки вони прив’язані до розміру мінімальної зарплати, яка нещодавно збільшилась удвічі. Після майбутніх парламентських виборів на держфінансування зможуть претендувати партії, які наберуть більше 2% голосів, але поки що воно поширюється тільки на чинні парламентські сили. А їх усе влаштовує, тож очікувати, що вони радикально змінюватимуть працюючий механізм, не варто.

«Чинний закон вигідний нинішнім парламентським партіям, вони отримують дуже класні суми, – квважає аналітик центру «Ейдос» Сергій Адаменко. – А наступного року отримають ще більше – близько мільярда гривень. Тому не думаю, що закон буде дуже змінено…»

Сплати штраф – і спи спокійно

У цілому ж фінансові звіти політичних партій виявили багато проблемних місць. Наприклад, Радикальна партія взагалі не задекларувала жодного регіонального осередку. А в «Батьківщині» джерелами фінансових надходжень назвали маловідомих жителів Київської області, які вносили на партійний рахунок однакові суми близько двох тисяч гривень. Така схема не може не викликати підозру. При цьому у НАЗК, яка має перевіряти звіти, дуже мало важелів впливу, навіть за очевидності явних порушень.

«Найбільша вада існуючого законодавства – дуже малі штрафи, – констатує Адаменко. – Якщо політична партія не подасть звіт, вона сплатить від 5100 до 6800 гривень штрафу. До того ж у Європі відповідальність несе політична партія, а у нас – безпосередньо той, хто підписав звіт. Там штраф накладається на партію і, як правило, він такий, що краще партію ліквідувати, ніж його заплатити».

Підтверджує недієвість існуючих механізмів покарання і Олексій Кошель з Комітету виборців: «Ідеться про незначне покарання у вигляді штрафів, але політичні санкції були б ефективнішими. Є ще одна прогалина – понад сто політичних партій не подають фінансові звіти, а НАЗК заявляє, що просто не може знайти їхніх керівників. Ми ж пропонуємо на законодавчому рівні передбачити норму, аби у партії, яка двічі не подає фінансовий звіт, анулювати реєстраційне свідоцтво».

Наразі НАЗК подало до судів 43 протоколи про притягнення уповноважених осіб від політичних партій за порушення при поданні звітів. Але навіть якщо суди їх зафіксують і примусять сплатити штрафи, то, за Кодексом України про адміністративні порушення, ці суми виглядають сміховинно. Особливо на фоні сум, які «пилять» партії, що перебувають на держзабезпеченні.