Половина – для Гіві з Моторолою. Таємна вугільна бухгалтерія

Влада нав’язує дивний меседж – вугільний бізнес з ОРДЛО не має альтернативи і не є фінансуванням тероризму. Є кілька причин вважати цю мантру маніпуляцією.

Вугілля з окупованого Донбасу для українських електростанцій приносить надприбутки в мільярди гривень постачальникам та посередникам з обох боків лінії розмежування. Кінцеві споживачі не лише оплачують цей бізнес з власної кишені, а й мають змогу відчути його наслідки – вже сьогодні уряд розгляне питання щодо введення надзвичайного стану в електроенергетиці.

Сім областей – Харківська, Дніпропетровська, Київська, Чернігівська, Запорізька, Сумська та Черкаська – готуються до віялових відключень електроенергії внаслідок дефіциту вугілля-антрациту, поклади якого є лише на окупованих Росією територіях Донбасу. Це – головне питання порядку денного сьогоднішнього засідання Кабміну.

Формально проблеми з постачанням палива спровокувала група ветеранів АТО та деякі нардепи, обурені бізнесом із терористами, які з кінця січня перекрили кілька залізничних колій та обіцяють зупинити комерційні потоки по всій лінії розмежування.

Одна з популярних наразі версій звучить так: блокада – це спроба зацікавлених осіб витіснити поставки вугілля до України з окупованих територій та замістити їх імпортом. Найвищі представники влади підігрівають її аргументами: голова Кабміну Володимир Гройсман, міністр палива Ігор Насалик, представники СБУ та деякі інші вже запевнили, що альтернативи вугіллю з ОРДЛО немає, а його постачальники – законослухняні суб’єкти, що зареєстровані в Україні і сплатили у 2016 році 32 млрд гривень податків.

Напередодні заступник міністра з питань АТО Георгій Тука навіть заявив, що торгівля вугіллям з непідконтрольними територіями  не збагачує сепаратистські пухлини на Донбасі.

Але факти, котрі не поспішає публічно озвучувати СБУ, свідчать про інше. А саме: влада замовчує, що закупівля вугілля в ОРДЛО все ж таки збагачує бюджети окупованого Донбасу на сотні мільйонів чи навіть мільярди гривень. Ці кошти, як уже встановили правоохоронні органи, йдуть на потреби терористів.

Про це стало відомо зі свіжих матеріалів кількох засідань Сєверодонецького міського суду Луганської області, який розглядав клопотання СБУ в рамках розслідування про фінансування тероризму.

Відповідно до судових документів, у «ЛНР», наприклад, 47% від вартості вивезеного вугілля сплачується до бюджету «республіки».

Протягом 2014–2016 рр. керівництво так званого мінпаливенерго «ЛНР» змушувало державні та приватні вугільні підприємства області збувати вугілля через розташоване в Луганську ДП «Луганськвугілля». Саме на базі цієї структури й було створене вищезазначене «міністерство».

У розслідуванні уточнюється, що захисники «русского міра» з Луганська змусили керівника ДП «Луганськвугілля» та керівника ДП «Антрацит» укласти договір з українським «Центренерго» щодо постачання антрациту на 1,584 млрд грн – з розрахунку 1320 грн (із ПДВ) за тонну вугілля.

При цьому генеральний директор ДП «Антрацит» під час реалізації контракту мав передбачити сплату комісійної винагороди у сумі 60 грн з кожної проданої тонни до захопленого бойовиками «Луганськвугілля», а також сплату податків до бюджету т.зв. ЛНР.

Зарплату возять у матраці

Отже, Службою безпеки встановлено, що до бюджету «ЛНР» сплачується 47% від вартості вивезеного вугілля з окупованих територій. «Кошти в подальшому спрямовуються на виплату заробітної платні членам терористичних угруповань «ЛНР», які здійснюють терористично-диверсійну діяльність в інтересах т.зв. ЛНР (озброєні напади на представників правоохоронних органів та військовослужбовців ЗСУ, зазіхання на життя та здоров’я представників органів місцевого самоврядування регіонів та окремих громадян, які займають проукраїнську позицію тощо), а також закупівлю амуніції, форми тощо», – йдеться у розслідуванні.

Якщо припустити, що такий відсоток застосовується до всього обсягу поставок вугілля з ОРДЛО в Україну, йдеться про мільярди гривень, що, врешті-решт, є основою бюджету «республік».

Як виглядає бізнес на вугіллі з окупованими територіями – ілюструють матеріали іншого кримінального розслідування, в рамках якого співробітники СБУ вилучили в одній з машин, що їхала в ОРДЛО, матрац із вісьмома мільйонами гривень. Як потім з’ясувалося, ці кошти були зарплатою для шахтарів з окупованої шахти ім. Засядька і були видані напередодні у відділенні Ощадбанку в Маріуполі.

Це далеко не єдині зачіпки спецслужби. У судовому реєстрі можна знайти, наприклад, матеріали розслідування проти компанії «ДТЕК Дніпроенерго», яка з грудня 2014-го по січень 2015 року здійснювала «фінансове забезпечення терористичних організацій «Л/ДНР» шляхом придбання вугілля у комерційних структур (ТОВ «Донвуглетехінвест», ТОВ «Ремавтоматика», ТОВ «Ексіменерго», «Паливно-енергетичної компанії», «К.С.В.-М»). Зокрема, йшлося про постачання 25 тис. тонн вугілля на Придніпровську та Криворізьку ТЕС.

Інший приклад – у 2014-2015 роках ПАТ «Центренерго», використовуючи TOB «ДВ Нафтогазовидобувна компанія» та ПрАТ «ЦЗФ «Вуглегірська», налагодили та реалізували протиправну схему вивезення нелегально видобутого та викраденого вугілля з держпідприємств, розташованих на тимчасово окупованій території України на 50 млн гривень.

Чи є альтернатива?

У 2016 році на окупованих територіях Донбасу, згідно із заявами місцевих ватажків, видобуто близько 17 млн тонн вугілля. («ДНР» – 12 млн тонн, «ЛНР» – близько 5 млн тонн). При цьому 40% видобутку начебто припадає на шахти, привласнені квазіутвореннями. Решту вугілля антрацитової марки – приблизно 10 млн тонн – підняли з-під землі приватні компанії. Саме в останніх Україна нібито й закупила у 2016 році 9 млн тонн вугілля. Тобто майже все паливо, яке видобули шахтарі приватних компаній в ОРДЛО. Виправдовуючи цю торгівлю, офіційний Київ стверджує, що без антрациту зупиняться українські ТЕС, а виробничі потужності постачальників вугілля хоча й перебувають на окупованій землі, але офіси цих підприємств перереєстровані на підконтрольній українцям території.

Станом на понеділок наявні запаси вугілля антрацитової групи на електростанціях і ТЕЦ України становили понад 920 тисяч тонн, і цього має вистачити на місяць роботи цього сегменту української енергетики в нинішньому режимі, заявив учора під час засідання антикризового енергетичного штабу міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик. У разі суворої економії та мінімального завантаження антрацитових енергоблоків запасу вистачить на 45 днів – до кінця холодів.

«Обмеження, які нині маємо, і нинішні запаси у сфері генерації свідчать, що цей ресурс треба заміщувати. Як свідчить інформація з портів Африки, Австралії, Китаю, ми можемо вийти на ефективні поставки вугілля потрібних марок, які там наявні, впродовж 50–52 днів», – додав Насалик.

Ідея замістити вугілля з ОРДЛО поставками з далекого зарубіжжя – не нова. У 2014 році Україна почала закуповувати вугілля з Південно-Африканської Республіки (ПАР), але це загрожувало бізнесу власника найпривабливіших вугільних активів окупованого Донбасу – Рината Ахметова. Схему з африканським вугіллям швидко зруйнували за допомогою СБУ. Контррозвідка була впевнена, що вугілля з ПАР іде за завищеними цінами.

Але на умовах анонімності колишній високопосадовець, який два роки тому займався питаннями постачання вугілля з ПАР, стверджує, що це неправда. «Якби плани 2014 року було реалізовано і Україна уклала довгострокові контракти на постачання вугілля з ПАР, Австралії чи США, ми могли б забезпечити (теплоелектростанції. – «Главком») 5 мільйонами тонн вугілля з тих 9 мільйонів, які сьогодні щорічно ввозимо з окупованих територій та фінансуємо таким чином тероризм», – запевняє співрозмовник. На його думку, від решти донбаського антрациту також можна було б відмовитись, якби уряд встиг перевести ТЕС на роботу на вугілля газової групи, якого вдосталь на підконтрольній території.

Чому й досі українські ТЕС повністю залежні від палива з окупованих територій? Адже саме з метою зниження залежності від ризикованих поставок та організації імпорту антрациту з-за меж нашої держави для вугілля владою було запроваджено ціну «Роттердам плюс»? Регулятор запровадив формулу ціни чорного золота, що передбачає прив’язку до ціни вугілля в порту Роттердама плюс вартість доставки в Україну. Вугілля у такий спосіб одразу ж різко подорожчало. Далі стрімко поповзли ціни на електроенергію від теплової генерації в оптовий енергоринок України – з червня 2016 року на січень цього року з 0,99 грн до 1,4 грн за кВт-годину наприкінці січня.

Здорожчання нібито запроваджувалося з метою заохочення теплових електростанцій імпортувати антрацит. Але ТЕС не поспішали імпортувати вугілля за ціною в Роттердамі, адже зовсім поруч – в окупованій зоні – потрібне паливо набагато дешевше. Тому СБУ затвердила тимчасовий порядок контролю за переміщенням вантажів з окупованої території, і вугілля, хоча й із перебоями, активно повезли на ТЕС.

У колишнього члена НКРЕКП Андрія Геруса є власне пояснення: «Формулу «Роттердам плюс» введено виключно для отримання додаткової вигоди деякими виробниками електроенергії». За його підрахунками, переплата, яка лягла тягарем на кишені кінцевих споживачів в Україні, на сьогодні дорівнює майже 10 млрд гривень.

Про зацікавленість у такій формулі всіх сторін свідчить помітне збільшення видобутку вугілля на окупованих територіях. Так, наприклад, у «ДНР» у 2015 році підняли з-під землі 9 млн тонн вугілля, а у 2016-му – 12 млн тонн.

Мотиви та наслідки

Можна по-різному ставитись до ідеї блокування торгівлі з ОРДЛО, але торгівля із терористами йде на мільярди, і це стосується не лише вугілля.

Достовірної статистики товарообігу не існує, але є факти, що дають змогу уявити масштаби цього бізнесу та лягають в основу кримінальних проваджень Служби безпеки щодо фінансування тероризму.

Такою є, наприклад, свіжа справа щодо діяльності низки маловідомих компаній, які з 2015 року й дотепер відправили на окуповану територію харчі на 1,5 мільярда гривень. Виручені кошти начебто пішли «на фінансове та матеріальне забезпечення терористичних організацій «ДНР/ЛНР».

На окуповані території везуть не лише продукти. Фіксується постачання деревини, бензину, звідти, приміром, йдуть цигарки. Депутат Володимир Парасюк, який бере участь в акції з блокування торгівлі з ОРДЛО, описує масштаби бізнесу на прикладі станції «Іваново». За його словами, лише через цю гілку щодня проходить 12 поїздів, у кожному – півсотні вагонів із різноманітним товаром.

Наразі існують десятки кримінальних проваджень щодо відмивання багатомільйонних коштів через фіктивні структури по обидва боки лінії розмежування.

Федір Орищук, «Главком»