Повстання люстрованих. Список звільнених чиновників, які вже дійшли до Євросуду

Закон «Про очищення влади» прийнято Верховною Радою ще восени 2014 року. На сьогодні у списку люстрованих чиновників – 932 особи. Значна кількість звільнених намагаються поновитися на своїх посадах. Як розповіла «Главкому» нині вже екс-голова люстраційного департаменту Тетяна Козаченко, до адмінсудів надійшло навіть більше позовів, ніж кількість осіб у списку «люстрованих». Наразі, як відомо, судові процеси у цих справах призупинено – до рішення Конституційного суду, де розглядається справа щодо конституційності окремих положень люстраційного закону. Конституційний суд зволікає із рішенням – замість місяця процес затягнувся вже більш ніж на два роки. І ця «тяганина» дає можливість люстрованим чиновникам звертатись зі скаргами до Європейського суду з прав людини, а ЄСПЛ – приймати скарги до розгляду. Наразі у Євросуді зареєстровано понад 30 позовних заяв, подано в цілому – більше 50. Тобто фактично вже кожен 20-й з реєстру осіб, до яких було застосовано закон «Про очищення влади». І це лише ті цифри, яким знайшов підтвердження «Главком».

Так, на стадії «очікування першого судового рішення» в Європейському суді з прав людини, за даними, наявними на сайті ЄСПЛ, перебувають такі позовні заяви:

На такій самій стадії також перебуває скарга від колишнього першого заступника ГУ ДФС у Чернігівській області Петра Ничипоровича Жабинця (дата прийняття до розгляду – 10/03/2016, номер – 16706/16). Проте через те, що він пішов у відставку за власним рішенням, у списку люстрованих за законом «Про очищення влади» осіб його немає.

Для прикладу, статус даних заяв виглядає у системі так:

Як розповіла новий керівник департаменту Мін’юсту з питань люстрації Анастасія Задорожна, жодної такої справи ЄСПЛ до України на комунікацію спрямовано не було. «В ЄСПЛ складна процедура... Всі справи, що прийнято до розгляду ЄСПЛ, спрямовують до України на розгляд та комунікацію, – зазначила вона у першому великому інтерв’ю для «Главкома». – На сьогодні жодної такої справи не існує. Це все не більше, ніж повідомлення секретаріату ЄСПЛ про те, що вони отримали їхні заяви».

Саме після публікації цього інтерв’ю до редакції «Главкома» почали звертатися екс-чиновники, що вже спрямували свої скарги на Європейського суду з прав людини і навіть отримали відповіді від секретаріату Євросуду. Зокрема, як стало відомо «Главкому» з наданої ними інформації, у ЄСПЛ було зареєстровано звернення ще від низки осіб:

• Жолонко Сергій Пилипович, колишній перший заступник прокурора Кіровоградської області;
• Іваніщев Олег Валерійович, екс-прокурор Кіровоградського району Кіровоградської області;
• Кидисюк Ольга Іванівна, колишній начальник управління організації ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та статистичної інформації Генеральної прокуратури України;
• Кіпер Олег Олександрович, колишній старший прокурор відділу нагляду за додержанням законів про боротьбу з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, Управління нагляду за додержанням законів органами податкової міліції Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генпрокуратури України;
• Ковбасюк Віталій Васильович, екс-начальник управління правозахисної діяльності у сферах екології та земельних відносин Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генпрокуратури України;
• Корсун Іван Григорович, колишній начальник Управління МВС України в Полтавській області;
• Лахтюк Леонід Васильович, екс-заступник прокурора Харківської області;
• Стойка Андрій Михайлович, колишній заступник прокурора Полтавської області;
• Такташов Яков Октябрійович, екс-заступник начальника відділу участі прокурорів у перегляді судових рішень Верховним судом України Управління організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді Головного управління представництва та організації участі у кримінальному провадженні Генпрокуратури України;
• Фінік Владислав Васильович, екс-заступник прокурора Одеської області;
• Чередниченко Лариса Вікторівна, колишній заступник начальника управління міжнародно-правової допомоги та екстрадиції Головного управління міжнародно-правових зв’язків та європейської інтеграції Генпрокуратури України;
• Шаганенко Петро Іванович, колишній перший заступник начальника управління справами Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генпрокуратури України;
• Шемякін Олег Володимирович, екс-заступник начальника відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Управління правозахисної діяльності протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генпрокуратури України;
• та інших.

Оскільки це відбулось не так давно, відповідні дані ще не «видаються» в системі пошуку на сайті ЄСПЛ. Та, як запевнив «Главком» звільнений за законом «Про очищення влади» Олег Підгайний (що у період з 14 жовтня 2011 року по 23 березня 2014 року обіймав посаду заступника прокурора Чернігівської області), до провадження в ЄСПЛ прийнято вже заяви 36 екс-чиновників, заяв же в цілому набігає вже більше 50. І ті, хто вже отримав перші відповіді від Євросуду, підбурюють звертатися до ЄСПЛ і інших.

Згоду на публікацію листа, надісланого йому секретаріатом ЄСПЛ, «Главкому» дав Підгайний. «Секретаріат отримав ваше звернення. Вашій заяві було присвоєно вищевказаний номер... Суд розгляне вашу справу за першої можливості на основі наданих вами документів та інформації», – йдеться в листі за підписом юридичного секретаря Олександра Ситника.

(для перегляду документа натисніть на зображення)

Такий самий лист у Facebook з емоційним коментарем викладав ще один люстрований чиновник – екс-прокурор Приморського району Одеси Олександр Кузьменко.

Вимагаючи сатисфакції, звільнені чиновники апелюють передусім до порушення законом «Про очищення влади» Конституції України, а саме статей, що гарантують: неможливість обмеження конституційних прав і свобод, окрім випадків, передбачених Конституцією (ст. 64), рівне право доступу до державної служби (ст. 38), індивідуальний характер юридичної відповідальності особи (ст. 61), найвищу юридичну силу Конституції (ст. 8). Також у позовах, з якими мав змогу ознайомитися «Главком», йдеться про порушення Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Загальної декларації прав людини, Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

«Парламентська асамблея Ради Європи в пункті 12 Резолюції №1096 (1996) відзначила, що люстраційні або інші адміністративні заходи, які запроваджує держава, будуть сумісними з принципами демократичної та правової держави лише якщо дотримано критеріїв стосовно того, щоб принцип вини був індивідуальним, а не колективним», – сказано у позові Підгайного. Також ідеться про необхідність проведення люстрації спеціально утвореною комісію і можливість дискваліфікації особи на строк до п’яти років.

 (для перегляду документа натисніть на зображення)

Згадують позивачі і зауваження, які ще в грудні 2014-го висловлювала Венеціанська комісія.

Певні пояснення зауваженням Венеціанки із прийняттям закону давала тоді ще керівник люстраційного департаменту Тетяна Козаченко. В інтерв’ю «Главкому» вона зазначала: «Відповіді на питання, які вони (Венеціанська комісія. – «Главком») нам ставили, відкрили для них процедуру люстрації з іншого боку, ніж вони уявляли... Після того, як вони приїхали в Україну і ми пояснили норми закону й показали, як відбувається люстрація, у них самих виникло питання: а чи потрібен, узагалі, незалежний орган з проведення люстрації?.. Наша історія демонструє, що будь-який орган, який би створювався в Україні, був би схильний до корупції... В Україні люстрація побудована за принципом децентралізації. Визначені об’єктивні критерії, за якими припиняється доступ чиновників до держслужби, і кожен держаний орган перевіряє свій штат сам на відповідність цим критеріям. Якщо людина потрапляє під ці критерії, у неї просто закривається доступ до держслужби».

Проте звільнені чиновники, що пішли до Євросуду, сподіваються на позитивне для себе рішення ЄСПЛ. І не останню роль у цьому відіграє і призупинення розгляду їхніх позовів у національних судах, спричинене «гальмуванням» справи у Конституційному суді. Стаття 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод гарантує право на справедливий суд. «Ми ж просимо у національного суду будь-яке рішення, але його немає», – зазначив у розмові з «Главкомом» Олег Підгайний.

Він також висловив упевненість, що рішення стосовно звернень до ЄСПЛ щодо люстрації може бути винесено вже в 2018 році. «Зазвичай такі справи тривають кілька років. Але зараз уже понад 50 заяв, і ми агітуємо інших також подавати їх», – сказав він, додавши, що така критична маса може «прискорити» розгляд. Заявники сподіваються отримати моральну сатисфакцію у розмірі по 5–7 тисяч євро кожному. Також у разі прийняття ЄСПЛ рішення на їхню користь ідеться і про повернення середньої заробітної плати за весь час «вимушеного прогулу».

Як розповів «Главкому» спеціаліст із захисту в Європейському суді з прав людини Андрій Крістенко, лист від секретаріату у відповідь на позовну заяву ще не є гарантією того, що справу буде розглянуто по суті. «Є в ЄСПЛ критерії прийнятності справи. Мова про те, що потрібно, аби скарга була подана протягом шести місяців після остаточного рішення національного суду, містила потенційні порушення Конвенції і таке інше. Та якщо заява процедурно правильно виконана, правильно заповнений формуляр, скарга реєструється фактично автоматично. Представники отримують від суду відповіді, де стандартно зазначається, що скаргу розглянуть, як тільки буде така можливість», – розповів він. До того ж, як зазначив експерт, ці справи не є пріоритетними для розгляду в ЄСПЛ, проте додав, що масовість скарг справді може прискорити процес.

«У принципі, такі справи можуть розглядатися років через п’ять-сім, якщо дійдуть до розгляду по суті. Та масив може впливати на прискорення процесу. Суд може протягом року-двох взяти одну справу, щоб окреслити правила для такої категорії справ, тобто взяти як пріоритетну одну пілотну справу і прийняти у ній рішення», – сказав Крістенко.

Протягом часу, доки скарги в ЄСПЛ чекатимуть своєї черги, може змінитися ситуація із розглядом їхніх справ у національних судах. Та шанси у звільнених чиновників отримати сатисфакцію в ЄСПЛ, як визнає Крістенко, непогані. «Адже йдеться все-таки про обмеження певних прав. І навіть якщо мета цього обмеження легітимна, до уваги будуть братися пояснення, що надаватимуться в судах», – пояснює він. ЄСПЛ, нагадав експерт, не скасовує закони, а дивиться на процес з точки зору процедури. Отримання кінцевого рішення національного судового органа є обов’язковою підставою для вичерпання засобів національного захисту і критерієм прийнятності скарги до ЄСПЛ. Та за «люстраційними» справами розгляди, як уже зазначалося, призупинено. Тож, за словами Крістенка, з одного боку, в ЄСПЛ можуть сказати: вибачте, ви ще не вичерпали всіх національних засобів захисту. «Та, з іншого, якщо скаржники будуть скаржитися на тривалість нерозгляду їхніх справ судами, може бути визнано окреме порушення Європейської конвенції, – пояснив експерт. – Однозначно тут не можна зараз нічого сказати. Все залежатиме від дій судової влади. Вони ж безкінечно не можуть розглядати це питання, бо право на справедливий судовий розгляд у розумні строки передбачене і національним законодавством, і Конвенцією з прав людини».

Катерина Пешко, «Главком»