П’ять кращих фільмів про Євромайдан

Практично кожен присутній в ті дні в центрі Києва знімав відео. З цього потоку документальних кадрів народилися сотні фільмів. За минулі після Революції гідності чотири роки, більшість із цих стрічок почали сприйматися вже як спам. «Главком» відібрав п'ятірку документальних кінокартин про Євромайдан, які дійсно варті уваги.

Зима у вогні

Найбільш масштабний і титулований фільм про Євромайдан. Він зібрав цілу низку нагород, показувався в рамках офіційної програми Венеціанського кінофестивалю, а також номінувався на «Оскар».

Режисер Євген Афінеєвский знімав події в центрі столиці разом із 28-ма операторами. Стрічка дає детальну панораму революції, зупиняючись на найбільш гострих епізодах хроніки. Показується побут протестувальників, їх організація, тренування, виступи зі сцени, конфлікти правоохоронців з революціонерами...

Тим, хто уважно стежив за хроніками Євромайдану, ця стрічка мало що відкриє нового. А закордонний глядач оцінив її дуже високо, адже вона дуже виразно пояснювала природу цієї події.

Bавілон`13

Наймасштабніший кінопроект України, який стартував, як кінодокументація мітингів у центрі столиці в останній день листопада 2013 року. Незабаром навколо його ініціатора режисера Володимира Тихого сформувався цілий гурт молодих кінематографістів, які на ентузіазмі знімали найяскравіші події Революції гідності.

Коли Євромайдан завершився, то учасники проекту переключилися на висвітлення подій на Донбасі і в Криму. Згодом вони стали піднімати в своїх картинах тему медичної реформи та інші актуальні питання. На сьогодні «Bавілон`13» випустив кілька сотень короткометражних документальних і ігрових фільмів. А також кілька повнометражних картин: «Наша Надія», «Бранці», «Сильніше ніж зброя», «Зима, що нас зрадила».

Об'єктив цих кінематографістів зосереджений на вчинках окремо взятих простих героїв. За допомогою цих фільмів кінематографісти спробували змінити уявлення глядачів про навколишню дійсність. У своїх картинах автори «Bавілону`13» показали народження громадянського суспільства в Україні.

Все палає

Один із найбільш динамічних фільмів про події в Києві взимку 2013-2014 років. Стрічка з успіхом демонструвалася на європейських кінофестивалях, а також повністю відбила всі вкладені в неї кошти.

Увага фільму зосереджена на найбільш вибухових сторінках Євромайдану. Як зазначають критики, ця картина не намагається розмірковувати над змістом подій, а висвітлює боротьбу, яка пішла не туди і врешті-решт привела до розпачу, безпорадності і смертей.

Творцями цього кіно виступили троє фотографів: Олександр Течинський, Олексій Солодунов і Дмитро Стойков. Вони знімали події революції одночасно з позиції повсталих, правоохоронців, а також нейтральних учасників.

Музей-Революція

У цій стрічці Наталії Бабінцевої представлена об’ємна панорама мистецтва, яке народилося на Євромайдані. Незліченні графіті, карикатури, розписані каски і щити, картини та інсталяції... Естетична грань Революції гідності досі викликає непідробний інтерес мистецтвознавців.

У фільмі також зустрічається ціла низка коротких інтерв'ю з художниками, які творили під час революції. Наприклад, живописець-провокатор Олекса Манн відзначає у фільмі, що до Євромайдану героєм в Україні був антигерой (шансон, жлобарт тощо), а вже після цих подій у нашій країні кристалізувався по-справжньому позитивний національний герой.

«Те, що робить події індивідуальними, що їх прикрашає – про це, власне, наш фільм. Моменти індивідуальних проявів, національного, яке відображається в перформансі - це чомусь вислизнуло з уваги людей, які туди приходили. Тому що коли люди поспішають за історією, за подіями, вони, насправді, пробігають повз щось більш важливе», - коментує стрічку режисер Бабинцева.

Майдан

Мудрий і дуже відсторонений погляд на події Революції гідності в цій картині вразив європейських критиків і фестивальних відбірників. Тож фільм стартував прем'єрою в офіційній програмі престижного Каннського кінофестивалю. А потім обійшов десятки інших кінофорумів.

У «Майдані» один із головних українських режисерів Сергій Лозниця показує все, що відбувається в центрі столиці з дистанції. Довгі, зняті з однієї точки епізоди показують кухню, натовп, намети, барикади, вхід в захоплену протестуючими адміністрацію... Все це супроводжує кілька скупих титрів, що коротко інформують про події напередодні або ж одразу після зйомок.

У той час, як багато ЗМІ намагалися розвісити ярлики на головних дійових осіб Євромайдану, дати оцінки їх вчинкам і охарактеризувати їх наслідки – цей фільм зберігав холодну нейтральність. І на відміну від багатьох інших фільмів – не намагався здивувати глядача.

Антон Філатов, «Главком»