Раз пішли на справу – я і Рабінович… Медведчук намагається повернутись у гру

Партія «За життя» отримала солідне поповнення – про свій вступ до цього віртуального проекту, який за рейтингами здатний пройти у Верховну Раду, в четвер заявив сам Нестор Шуфрич. Впізнаваний екс-«регіонал» впевнений, що разом із лідером партії Вадимом Рабіновичем зробить «краще і більше для єдності України та миру в нашій державі». Таким чином, майже не залишилось сумнівів, що на «За життя» зробив ставку одіозний Віктор Медведчук, з яким тісно пов'язані життєвий шлях та політична кар’єра Шуфрича. Оскільки рух «Український вибір» являє собою незрозумілу субстанцію, кум Володимира Путіна робить ставку на розкрутку партійного проекту, популярність якого можна буде конвертувати у мандати в майбутньому парламенті.

Улітку цього року Шуфрич дав велике інтерв’ю «Главкому», в якому не приховував свого розчарування тим, що відбувається в Опозиційному блоці, та виказував симпатії до Рабіновича. Ця розмова відбувалась якраз після зняття недоторканності з Михайла Добкіна, якого Опоблок здав без особливого спротиву. Добкін вже оголосив про вихід з цієї партії (залишившись у фракції), а Шуфрич просто оголосив про приєднання до іншого проекту. І є підозра, що так само, як Рабінович та Добкін, офіційно виходити з фракції не буде, побоюючись втратити мандат. 

З іншим бенефіціаром «За життя», позафракційним Євгеном Мураєвим, інша історія: він, будучи мажоритарником, вільніший у своїх діях, а тому гучно грюкнув дверима і пішов з Опоблоку. Мураєв, до речі, на відміну від Шуфрича, пояснив у Facebook, чому той змінив команду: «Неможливо перебувати в політичній силі, яка всюди говорить про свою опозиційність, але регулярно підпрацьовує на владу». Сам Шуфрич поки різких заяв на адресу колишніх соратників уникає.

«Кілька тижнів тому Рабінович в прямому ефірі запросив його в свою партію», – розкриває деталі сценарію джерело в оточенні Шуфрича. Але усім зрозуміло, що перемовини відбулись значно раніше.

На руїнах Опоблоку

У Медведчука свої резони «мати зуб» на Опозиційний блок. Свого часу – в буремний для колишніх «регіоналів» 2014-й рік – він був одним із драйверів створення наступниці Партії регіонів, до складу якої завів кількох своїх людей. Шуфрич був «одним з». Далі Медведчук з подачі Кремля намагався розширити свій вплив на Опоблок, але зіштовхнувся зі спротивом ключового акціонера партії Рината Ахметова, який все більше і більше знаходив точок дотику з Банковою. Подальше підігравання Опоблоку владі в ключових голосуваннях, лише підтверджувало це, і виглядало якось зовсім не по-опозиційному. Дуже мляво протестували опозиціонери і проти «антинародних» реформ.

Зростання рейтингів «За життя» частково відбулося саме через незрозумілу позицію Опоблоку, з яким вони ділять фактично один і той самий електорат. Рабінович із Мураєвим, окрім власного телеканалу NewsOne, отримали майданчик на каналі 112, а бігборди з рекламою програми з двозначною назвою «За життя з Вадимом Рабіновичем» заполонили українські міста. Популіст Рабінович фонтанує простими рецептами вирішення всіх проблем, в той час як в Опоблоці – дефіцит яскравих спікерів, Шуфрич якраз був одним з небагатьох таких. Звісно, у «За життя» нема ніякої розвинутої оргструктури, але ставка на виключно медійну розкрутку поки що спрацьовує. В усякому разі порівняно з ніяким «Українським вибором» Медведчука, в який за кілька років було вкладено купу ресурсів з нульовим «вихлопом», віртуальний проект Рабіновича–Мураєва виглядає свіжіше й привабливіше. До того ж, він не так «зацементований» у проросійській ніші.

Першою ознакою того, що Медведчук може ввійти на паях до «За життя», стало несподіване відвідування Рабіновичем «Володимирського централу». З якогось дива український депутат, який ніколи не опікувався політв’язнями, вирішив поспілкуватись з Миколою Карпюком, якого ув’язнила Росія. Звісно, що така зустріч не могла відбутись без посередництва кума Путіна, який займається питанням полонених. Сам Рабінович розхвалив Медведчука, який, за його словами, витягнув з полону більш як чотири сотні політв’язнів, і навіть нагадав біблійський вислів, що людина, яка рятує одну душу, – рятує світ. Депутат зізнався, що намагається бачитись із Медведчуком хоча б раз на тиждень. За чутками, таке зближення цієї парочки та гіперсхильність Рабіновича до самопіару не дуже подобались Мураєву – розмови про розлучення всередині партії ходять давно, але так і лишаються розмовами.

Медведчук vs Льовочкін

У Рабіновича і Медведчука також є спільний ворог – Сергій Льовочкін. Так, Рабінович поширював інформацію про французьку віллу Льовочкіна, про те, як той пропонував йому $5 млн за повернення в «Опоблок», про те, що саме Льовочкін узгоджував дії і розраховувався з одіозним політтехнологом Полом Манафортом. «Льовочкін – бенефіціар української корупції, – розповідає невгамовний Рабынович. – За Кучмою, а потім за Януковичем завжди стояв Льовочкін: підніміть старі фото – він завжди за плечима хазяїна… За усміхненою маскою інтелігентної людини – злісне обличчя того, хто грабував і грабує країну безсоромно».

Сам Льовочкін досить сухо відреагував на втечу свого давнього недруга Шуфрича, з яким навіть бився в 2009-му році після засідання фракції Партії регіонів. І недвозначно натякнув на те, звідки ростуть ноги у цього демаршу: «Шуфрич завжди був представником «Українського вибору». Він ніколи не був членом «Опозиційного блоку», тому його вступ до «За життя» – це справа «За життя» та «Українського вибору», а ніяк не «Опозиційного блоку».

Льовочкін намагається не вступати в пряму полеміку з Рабіновичем, мовляв не той рівень. Колишній соратник Януковича довірив цю місію близькому до себе нардепу Миколі Скорику. Скорик називає «За життя» МуРою за першими літерами прізвищ засновників партії та звинувачує в дискредитації справжньої опозиції та роботі на Банкову. Підозри про певну синхронізацію дій Рабіновича з Адміністрацією президента викликають багатотижневі мітинги під Нацбанком, які влаштовуються під партійними прапорами. «Думаєте нам би дали днями стояти в центрі і перекривати рух на Інститутській? – обурюються в Опоблоці. – Очевидно ж, що всі ці «протести» Рабіновича, на які він, не соромлячись, зганяє бомжів, грають на руку владі».

Різні кошики

Якщо «За життя» – дійсно ситуативний союзник Банкової, цікаво, яка нинішня частка Медведчука в проекті. Поки всі партії, до яких мав відношення екс-голова Адміністрації президента часів Кучми, канули в Лету – якщо у СДПУ(о) був відносний період розквіту, то «антипомаранчевий» блок «Не так» з дивним складом списку (Медведчук, Шуфрич, Бойко, Кравчук, Суркіс, Блохін) не пройшов навіть прохідний бар’єр на виборах-2006. Опозиційний блок хоч і можна частково вважати витвором Медведчука, все ж майже йому непідконтрольний. Наявність у ньому кількох близьких до нього прізвищ (Тарас Козак, Василь Німченко, Ігор Шурма, частково Михайло Папієв) – слабка втіха. Медведчук може як витягати їх з Опоблоку по одному, так і залишати як внутрішніх агентів. Не можна виключати, що до «За життя» згодом приєднаються той-таки Михайло Добкін, Вадим Новинський чи інші більш радикально налаштовані представники Опоблоку. Кінцевою метою Рабіновича і Ко може бути розвал найближчого конкурента, якого і так давно «колотить» зсередини.

Про те, що «сірий кардинал», не світячись самостійно, розкладає яйця в різні кошики, може свідчити і загадкова кореспонденція Надії Савченко, яку давно пов’язують із Медведчуком, з екс-депутатом Київради Дмитром Гордоном.

Так Савченко уточнює у Гордона, чи нема ніяких пропозицій на цьому тижні, на що отримує відповідь, що загадковий «він» зараз перебуває в Мінському процесі. Персона, яка обговорюється, майже ні в кого не викликала сумнівів, а депутат-«радикал» Ігор Мосійчук навіть закликав, щоб цією кореспонденцією зацікавились спецслужби. Цікаво, що і Савченко, і Гордон – дуже часті гості і на NewsOne, і на 112, а дружина Гордона навіть веде на цих каналах авторську програму. Також свого часу мережу «підірвало» відео, як Савченко несамовито гарцювала на дні народження Гордона.

Повзуча реінкарнація Медведчука в українській політиці вже навіть не приховується – задля цього він не шкодує ресурсів. Ставка на Савченко поки виглядає повним провалом, але Віктор Володимирович не залишає пошуку шпаринок для повернення.

Павло Вуєць, «Главком»