Регіональні інтриги Кирила Тимошенка. Центр управління Харковом переносять у Дніпро?

Ті, хто давно цікавиться футболом та навколофутбольними пристрастями, добре пам’ятають жорсткі протистояння між фанатами дніпропетровського «Дніпра» та харківського «Металіста». Обидва клуби з різних причин, на жаль, вже давно припинили існування, хоча і намагаються реінкарнуватися. Але сьогодні мова не про фанатську ворожнечу, а про внутрішню українську політику. Процеси, які відбуваються на регіональному рівні у час війни, заслуговують особливої уваги. В останні місяці згадані вище згадані Дніпро та Харків поєдналися мало видимими, але дуже тісними політичними зв’язками. Що відбувається і як реагує на ці процеси Київ, розбирався «Главком».

Війна за спадок Кернеса

Про політико-бізнесові зближення двох мегаполісів мова не могла йти, доки був живим багаторічний мер Харкова Геннадій Кернес. Він жорстко тримав мільйонне місто в своїх руках навіть після важкого поранення. Все змінила смерть міського голови. За величезний спадок Кернеса відразу розгорілася боротьба і тепер вона вийшла далеко за межі міста, яке розташоване за 30 кілометрів від кордону з Росією.

Користуючись періодом харківської «смути», на місто кинули оком сусіди з заможного Дніпра. І вони знайшли у Харкові «тимчасового» союзника. Тимчасового – у сенсі його нинішнього статусу. Мова про в.о. міського голови Ігоря Терехова. Після смерті Кернеса він очолив муніципалітет і тепер намагається закріпити за собою статус наступника Геннадія Адольфовича. Терехов розраховує, що на осінніх виборах позбавиться від приставки «в.о.» і стати повноправним господарем міста. Нині він дуже потребує сильних союзників. І вони відразу з’явились на горизонті.

Офіс президента також активно залучений в цю історію. Куратори регіональної політики у команді Зеленського, зацікавлені, аби розставити в ключових регіонах своїх людей.

Про те, що Харків і область увійшли в період великого кадрового землетрусу, свідчить і недавнє звільнення голови облради від «Слуги народу» Артура Товмасяна. За офіційними версіями, чиновник нібито погорів на хабарі. Та тут варто зважати на ключову деталь. Товмасян вважається близьким до ще одного видного харків’янина – Арсена Авакова. Він нещодавно подав у відставку з посади голови МВС. І тепер його людей масово зачищають не лише в МВС та Нацполіції, а й системі місцевої влади.

Втім, навряд чи Аваков після втрати посади та відсторонення своїх кадрів уникне боротьби у власній вотчині. Отож напередодні осінніх виборів у Харкові нас чекають дуже цікаві баталії.

Проблемний регіон Зеленського

При цьому президент повністю віддав нагляд за регіонами на відкуп своїм довіреним особам. Як результат, глава насправді поступово втрачає контроль над ключовими регіонами: місцеві еліти об’єднуються між собою, ведуть кожен свою гру з центром, а інтереси держави у цій історії не завжди на першому місці.

Власне, зі Слобожанщиною в Офісу президента – давні проблеми. Ще на початку своєї каденції Зеленський дуже довго не міг визначитись з кандидатурою голови Харківської обладміністрації. Призначення «молодого та перспективного» Олексія Кучера зі «Слуги народу» завершилось повним фіаско. Тому Банкова зважилась на нестандарті кадрові рішення. Людей для Харківщини почали шукати… у іншій області.

Наразі областю керує Айна Тимчук. Ця діячка асоціюється з Дніпропетровщиною, там пройшла значна частина її чиновницької кар’єри. І так «збіглось», що саме тепер фірми з дніпровським корінням отримують більшість підрядів в рамках великих президентських проєктів на Харківщині. Наприклад, організація «Автомагістраль-Північ» в рамках проєкту «Великого будівництва», не відстають й інші фірми з дніпропетровською пропискою.

Через передвиборчу призму Харків також став ілюстрацією боротьби за вплив на регіональну політику, яка точиться в Офісі президента. Наразі регіонами на Банковій опікується заступник голови Офісу президента Кирило Тимошенко. Він вибудував свою лінію комунікацій з місцевими елітами та негласно підтримує «Пропозицію» – так звану «партію мерів», ідеологом якої є мер Дніпра Борис Філатов. «Пропозиція» показала непогані результати в базових регіонах на місцевих виборах, але її перспективи на парламентських виборах, де потрібно долати 5% бар’єр, поки що видаються примарними. Тож Філатову, якщо він розраховує на всеукраїнську підтримку, потрібно вже зараз залучати до свого проєкту якомога більше рейтингових облич з когорти регіональних лідерів.

Мова насамперед про мера Києва Віталія Кличка. В останнього, окрім президентських амбіцій, є «своя» Асоціація міст України, навколо якої він і сам не проти об’єднати колег з інших міст. Мета – на найближчих виборах влаштувати бій центральній владі, що намагається позбавити столичного мера частини повноважень. На «кличківських» заходах вже можна було побачити голову Верховної Ради Дмитра Разумкова, що пішов поки не у відверту, але помітну фронду до Зеленського та його офісу. Оголошувати про новий альянс Разумкова з Кличком рано – до виборів ще багато часу. Та й Кличко з його столичним апломбом та амбіціями – надто складний суб’єкт для переговорів.

Тому більш реалістичною метою для Філатова та його сірого кардинала Геннадія Корбана є Харків. Філатов не приховує своїх симпатій до Терехова, називає його «другим Кернесом». А це саме те, що тепер потрібно «тимчасовому» Терехову. Сприяння Філатова з Дніпра та Тимошенка з Києва має допомогти наступнику Кернеса виграти осінні вибори. В свою чергу Філатову потрібен величезний ресурс Харкова для розкрутки своєї «Пропозиції».

На допомогу Терехову «дніпряни» вже кинули відомого політтехнолога Дмитра Касьянова, що раніше займався мерською кампанією Філатова.

Регіональні дилеми Банкової

Виходець з Дніпропетровщини Кирило Тимошенко, що наразі опікується відбудовою регіональної вертикалі, на цьому ґрунті вже увійшов в певні «контри» зі своїм керівником – головою Офісу президента Андрієм Єрмаком. Тимошенко користується тим, що у Єрмака забагато справ на зовнішньополітичному фронті, тож на внутрішню арену часто банально не вистачає часу. Але при цьому саме Єрмак очолив новостворену президію Конгресу місцевих та регіональних влад, що опосередковано вказує на апаратну боротьбу і плани послабити Тимошенка.

Втім у заступника Єрмака вистачає локальних перемог: він підім’яв під себе флагманський президентський проєкт «Велике будівництво», яким опікується його соратник Юрій Голик. На рідній Дніпропетровщині шляхом кулуарних інтриг Тимошенку вдалося збити ймовірну кандидатуру на чолі облради в особі ставленика олігарха Ігоря Коломойського Святослава Олійника та домогтися повернення в крісло голови ОДА Валентина Резніченка, який займав цю посаду в часи Порошенка. Тепер Резніченко є висуванцем «Пропозиції» Філатова.

А ось у самого Філатова – складні стосунки як з колишнім патроном Коломойським, так і з Зеленським. Мер Дніпра відкрито підтримував на президентських виборах Петра Порошенка, втім наразі таки зміг знайти спільну мову з Банковою. Через того ж Кирила Тимошенка, який має у Дніпрі надійний контакт – батька. Владлен Тимошенко представляє «Слугу народу» в місцевій облраді. Ходили навіть чутки, що Тимошенко-старший може очолити облраду. Владлен Тимошенко свого часу був директором торгового центру «Пасаж», власниками якого були Філатов і Корбан, а також представляв в облраді партію «Укроп». Тимошенко-молодший також пройшов через «Укроп», від якого балотувався до Київради, а його компанія GoodMedia знімала піарний документальний фільм про Філатова і Корбана.

Але поки регіональні інтриги Кирила Тимошенка залишаються його власною грою. «Тимошенка Зеленський сприймає як «молодшого брата», але не як партнера, – ділиться з «Главкомом» джерело в Офісі президента. – Адже стратегічні рішення ухвалюють Зеленський з Єрмаком».

Втім, це ніяк не заважає Тимошенку вже зараз будувати власну конструкцію з розрахунком на осінні вибори в Харкові. Одне з крил Банкової уміло використовує амбіції і «господарника» Філатова з Дніпра, який хоче розширювати свій вплив перед наступними виборами, і Терехова, що хоче привласнити всі лаври «Кернеса» і перемогти вже цієї осені.

Про великі зміни на місцевому політичному полі не перестають говорити і місцеві експерти. Харківський журналіст та активіст Володимир Чистілін підтверджує посилення впливу «дніпровських» у регіоні і наводить кілька факторів, які сприяють цій експансії. «По-перше, послабилась ситуація з Аваковим після відставки. Історія з відставкою Товмасяна є показовою. Павлу Фуксу (впливовий харківський олігарх, на якого РНБО наклала санкції) перекрили фінансові потоки, наскільки це було можливо. І у Терехова, який рветься до влади за будь-яку ціну, ситуація складна, там дуже неоднозначна соціологія», – пояснює місцеві розклади Чистілін. Тому, судячи з усього, тепер центр управління Харковом перебазувався у Дніпро, звідти черпаються і ресурси, і політична підтримка.

Місцеві експерти також переказують чутки про те, що ледь не до Дня Незалежності Харківщина може отримати і нового голову ОДА. Нібито Айну Тимчук може замінити Володимир Верхогляд: він очолював СБУ в Дніпрі, хоча сам – харків’янин.

«В Харкові зараз фактичний вакуум президентської влади. Зеленського та «Слуги народу» там просто немає. Це прямий наслідок діяльності заступника глави Офісу президента Кирила Тимошенка. Він відповідальний за регіональну політику і взяв під свій особистий контроль Харківщину. Але Тимошенко дбає лише про власний вплив – пролобіював губернатором чужу Харківщині людину Айну Тимчук. Головна її «перевага» в очах Тимошенко – вона «дніпропетровська», «своя», – зауважує політолог Володимир Цибулько.

Він підтверджує: Тимошенко формує разом з мером Дніпра Борисом Філатовим «дніпропетровський» клан на базі партії «Пропозиція» і розгортає цю партію на Харків, де цьому сприятиме Терехов. «Якщо «Пропозиція» матиме за собою таку електоральну базу, як Дніпро та Харків, її шанси на проходження в парламент надзвичайно високі. І забирати голоси вона буде у «Слуги народу». Опрацювати технології планують на виборах мера Харкова, і якщо Терехов переможе, то президент фактично втрачає Харків», – робить висновок політолог. Цибулько також переконаний: Тимошенко також має намір скористатися шансом включитися в переговори з ще однією групою, яка формує іншу «партію мерів». «Я маю на увазі, Віталія Кличка та мера Одеси Геннадія Труханова і такого «топа», як спікер Дмитро Разумков. Виступити містком може Аваков, який має спільні політичні інтереси з Разумковим і головне, вони мають спільного ворога – Офіс президента та Андрія Єрмака. І Тимошенко, який виводить під себе Дніпро та Харків, по суті, готує дуже неприємний сюрприз Єрмаку, якщо не сказати удар в спину», – говорить експерт.

У підсумку вимальовується картина, в якій президент не лише не дуже контролює власний Офіс з його інтригами, а й починає через це потроху втрачати контроль над регіонами. Осінні вибори в Харкові в цьому сенсі стануть лакмусовим папірцем цих процесів.

Павло Вуєць, «Главком»