Російський ведмідь виходить з українського банківського сектора

З початку 2016 року стратегія російських банків в Україні кардинально змінилась: якщо раніше задача стояла у збереженні присутності, то нині йде пошук виходу з країни. Це рішення російських банків має і комерційне, і політичне підґрунтя...

Фініш політичного банку

Раніше відмова російських банків іти з ринку і збереження їхніх позицій в Україні були, перш за все, пов'язані з позицією самого президента РФ, який на зустрічі з підприємцями Росії радив не поспішати з виходом російського капіталу з України. Ніби на підтвердження такої політики російські банки старанно дотримувалися нормативів Національного банку України та чинного законодавства, зокрема щодо Криму і окупованих територій. Також з РФ послідовно надавалося фінансування дочкам державних російських банків в Україні, незважаючи на збитковість діяльності цих банків.
А вже з другого кварталу цього року позиції державних російських банків в Україні зводилися до пошуку покупців, до підготовки виходу російського державного капіталу з України.
Позицію акціонерів цих банків загалом можна зрозуміти:
а) бізнес не йде, і банки стали збитковими. За 2013–2015 роки сумарні збитки трьох основних банків з російським державним капіталом в Україні становили близько $2 млрд. Не блискуче йшли справи і у приватного «Альфа-банку» з російським капіталом, який за цей самий період зазнав збитків приблизно на $200 млн. При цьому причини збитковості бізнесу пов'язані як з певним політичним забарвленням діяльності цих банків, так і з несприятливою економічною кон'юнктурою в Україні. Другу позицію визнають практично всі іноземні банки, які працюють в Україні. За останніми даними НБУ, рентабельність активів «Ощадбанку» була нульовою в першій половині цього року. А у ВТБ та «Промінвестбанку» – взагалі мінусовою, на рівні -41% та -15% відповідно;
б) ринок України перестав бути стратегічним для російського капіталу, у тому числі з політичних причин. Торгово-економічні відносини між двома країнами драматично скоротилися і продовжують скорочуватися. За період 2013–2015 рр. товарообіг між Росією і Україною зменшився майже на 80%, з $45 млрд у 2012 році до $12 млрд у 2016-му. Українська економіка відкривається перед західним капіталом, у той час як російська економіка дедалі повертається в бік Азії і решти незахідного світу;
в) здатність російського уряду вливати капітал у ці банки істотно знизилася внаслідок ослаблення російської економіки через фінансово-економічні санкції західних країн і зниження цін на енергоресурси – основне джерело поповнення державного бюджету країни. На тлі практично закриття західних фінансових ринків для Росії, а також падіння фінансового підживлення російського банківського капіталу нафтодоларами російські банки ще раніше почали відступати від зайнятих позицій у Центральній та Східній Європі, а також на Балканах. І наступним кордоном для російських банків і капіталу залишилися Україна і країни СНД.
Таким чином у першій половині цього року російські державні банки були зайняті пошуком покупців для своїх дочірніх підрозділів в Україні. Однак ці спроби не увінчалися успіхом. Український олігархічний капітал, потенційний претендент на купівлю банків, серйозно ослаб, а західний капітал з підозрою поглядає на той вид бізнесу, який ці банки вибудовували в Україні. На сьогодні вже йдеться про те, щоб зафіксувати збитки і виходити з мінімальними втратами.

Коло зацікавлених

З огляду на розмір російських банків, а також їхнє високе становище в табелі про ранги гравців на українському ринку, зміна стратегії російських державних банків порушує питання про практичні наслідки такого рішення для української економіки і банківської системи в цілому, а також для валютно-фінансового ринку країни. В експертному середовищі досить довго обговорюють питання про доцільність або недоцільність витіснення капіталу і фінансово-економічних суб'єктів країни-агресора з території України. НБУ досі не бачить нічого загрозливого чи поганого в роботі російських, особливо державних, банків в Україні. І недавній дозвіл Антимонопольного комітету приватному «Альфа-банку» на придбання «Укрсоцбанку» у італійського «Юнікредиту» може різко змінити баланс сил серед банківських груп, які працюють у країні. Адже, незважаючи на намагання «Альфа-банку» дистанціюватися від Росії, громадяни цієї країни безпосередньо володіють понад 30% акцій фінустанови. Інші ж акціонери формально є громадянами інших держав, але коріння їхнє - в Росії.

Що ж стосується позиції російських банків в українській економіці, то стратегія експансії цих банків у 2014-2015 роках говорить сама за себе. Так, за цей період Сбербанк і «ВТБ» інтенсивно збирали на депозити кошти українського машинобудування, металургії, хімічної промисловості, енергетики, будівництва. Зворотний же потік коштів у вигляді кредитування в ці сектори не був настільки інтенсивним. Згідно з даними фінансової звітності, депозитний вклад підприємств машинобудування в «Сбербанку» збільшився на 120% у 2015 році в гривневому вираженні, у той час як кредитування галузі збільшилося лише на 47%. Ці цифри становили 272% і 59% відповідно для підприємств сфери енергетики, 168% і 29% для хімічної промисловості. «ВТБ» наростив обсяг депозитів підприємств хімічної промисловості на 265%, збільшивши кредитування галузі всього на 7,2%. Для металургійної галузі цифри відповідно 103% і 64%. Кредитний же портфель банку перерозподіляється на користь енергетики, машинобудування і металургії, зокрема за рахунок скорочення кредитування населення і сільського господарства. «Промінвестбанк» наростив обсяг депозитів енергетичної та хімічної галузей на 244% і 313% відповідно, збільшивши кредитування в енергетику на 48%, і взагалі не брав участі в кредитуванні хімічної галузі.

Таким чином питання виходу російських банків з українського ринку може полягати в тому, як бути із коштами базових і стратегічних галузей України – енергетики, металургії, хімічної промисловості, будівництва – які застрягнуть у цих банках. При цьому, судячи з цифр, російські банки залучали в українських підприємств валюту, а кредитували в гривнях.

«Золота валіза»

Структура активів і пасивів російських банків загалом свідчить про досить сильний вплив цих банків на валютний ринок країни.
За даними Національного банку, на кінець першої половини 2016 року валютні активи чотирьох основних банків з російським капіталом становили близько $2,5 млрд, що охопило приблизно 10,5% усіх валютних активів банківської системи країни. Валюта становила в середньому 65% активів чотирьох великих російських банків при загальному рівні в 46% для всієї банківської системи. 54% активів ВТБ, 59% активів Альфабанку, 67% активів Промінвестбанку і 79% активів Сбербанку на кінець 2015 року було в іноземній валюті. Для порівняння: валютні активи «Укрсиббанку», «ОТП банку», «Укрсоцбанку» і «Райффайзен банку Аваль» становили 43%, 40%, 53% і 31% відповідно.

Валютні ж зобов'язання цих банків становили майже $4 млрд, або близько 14,5% усіх валютних зобов'язань банківської системи України. Середній рівень валютних зобов'язань серед усього обсягу зобов'язань російських банків становив 77% на кінець 2015 року при загальному рівні в 58% для всієї банківської системи. Частка валютних зобов'язань у загальному обсязі зобов'язань Альфабанку становила 67%, ВТБ – 73,5%, Промінвестбанку – 82% і Сбербанку – 86%. Для порівняння: валютні зобов'язання Укрсиббанку, «ОТП», Укрсоцбанку і «Райффайзен банку Аваль» становили 46%, 48%, 62% і 34% відповідно.
Таким чином, російські банки, з одного боку, активно захищали себе від знецінення національної валюти України та українських активів за рахунок валютних коштів. Водночас, швидше за все, знецінення рублевих ресурсів у зв'язку з кризою російської економіки також вдарило по рентабельності цих банків.

Сценарії виходу

При цивілізованому розлученні вихід того чи іншого великого гравця з ринку не повинен серйозно розхитувати ринок, оскільки найчастіше це відбувається не без вигоди для всіх сторін. Зокрема, український ринок безболісно пережив вихід таких великих міжнародних гравців, як Credit Suisse, Societe Generale, Kommerzbank, на місце яких прийшли інші іноземні банки.
Зважаючи ж на особливість політики російських банків в Україні, їхній вихід з ринку може виявитися досить болючим для української економіки та валютного ринку, особливо якщо відбуватиметься хаотично. Ще гірше, якщо цей капітал вирішить вийти з ринку, грюкнувши дверима, отримавши відповідну директиву з Москви. Зокрема, вихід цих банків може супроводжуватися досить сильними коливаннями на грошово-кредитному та валютному ринку. Також не виключається деяке загострення проблеми з ліквідністю і оборотним капіталом у тих галузях, де ці банки мали сильні позиції. Понад те, вихід цих банків може різко поховати останню надію тих компаній України, котрі досі зав'язані на російський ринок.
Найкращим способом виходу цих банків з України, швидше за все, є їхній продаж іноземним інвесторам. У цьому випадку вдасться уникнути виведення капіталу з країни, оскільки мова піде про заміну одного зовнішнього грошового потоку іншим. До країни ж завдяки цьому може прийти стратегічний інвестор, зацікавлений вибудовувати бізнес за високими міжнародними стандартами.
Поряд із цим також розглядається варіант поглинання цих банків іншими місцевими банками, зокрема державними банками (Ощадбанк, Укргазбанк та ін), великими приватними банками з українським капіталом (Приватбанк) або навіть українськими банками з іноземним капіталом. Можливість цього варіанту все-таки впирається в наявність проблеми з фінансуванням у самих українських банків, які на даному етапі проходять складний період рекапіталізації, очищення й оптимізації балансів, а також реструктуризації.
На сьогодні ж, з огляду на збитковість цих банків і проблематичність їхнього продажу на обопільно вигідних умовах, дедалі частіше говорять про можливе доведення цих банків до банкрутства і про їх закриття. Цей варіант є найболючішим для української банківсько-фінансової системи і для економіки, оскільки означає, з одного боку, включення механізму гарантування вкладу населення з відповідними наслідками для монетарної політики країни, а з іншого боку – часткову або повну втрату коштів клієнтів, у першу чергу корпоративних, у цьому процесі.
У результаті не виключається варіант санації банків, яка може бути попередньою підготовкою до їхнього продажу в середньостроковий період. При цьому масовану докапіталізацію банків, котру здійснив російський уряд у 2015-2016 роках, можна цілком розглядати як етап у цьому процесі.
Санація також може закінчитися деяким репозиціюванням банків на ринку України і перезапуском їхнього бізнесу, але вже в більш урізаному, оптимізованому вигляді. Внаслідок такої політики ці банки, швидше за все, як мінімум на початковому етапі втратять свій колишній вплив на економіку України і залишать групу найбільших банків країни. Під час санації можливий і безболісний перехід українських активів і великих стратегічних підприємств – клієнтів цих банків до інших, менш проблемних, партнерів.

Хто на підхваті

На відміну від російських державних банків «Альфа-банк», швидше за все, залишиться в Україні і має шанс перехопити клієнтську базу російських державних банків у разі їхнього відходу. Майбутнє об'єднання з іншим лідером банківського ринку країни, «Укрсоцбанком», серйозно посилює його конкурентну позицію.

Однак треба враховувати, що приватний характер капіталу банку не означає, що він не може бути провідником російської державної політики за певних обставин та умов. Варто згадати, що приватна компанія ТНК-ВР у середині 2000-х виконала «державне замовлення» з Кремля щодо блокування використання Україною нафтопроводу Одеса – Броди для каспійської нафти. До речі, власником російсько-британської компанії з російського боку був консорцуім ААР («Альфа-груп» Фрідмана, Access Industries Блаватника і «Ренова» Вексельберга). Тому завжди варто пам'ятати про те, що в рамках ведення агресії гібридного типу банки (як державні, так і приватні) походженням з країни-агресора можуть використовуватися як проксі-інструменти для підриву економічної безпеки та фінансової стабільності.

Тантелі Ратувухері, Центр глобалістики «Стратегія ХХІ»