Що відбувається з «Приватбанком»?
Чому голова правління «Приватбанку» пішов у відставку та у зв'язку з чим Генпрокуратура порушила справу щодо націоналізованого банку
Наприкінці червня стало відомо, що голова правління націоналізованого «Приватбанку» Олександр Шлапак подає у відставку. У наглядовій раді фінустанови заявили, що топ-менеджер виконав у повному обсязі поставлені завдання щодо стабілізації ситуації в банку та аудиту його фінансового стану і тому завершує свою каденцію.
Проте згодом з’явилась інформація, що колишні власники «Приватбанку» Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов не виконали зобов'язання з добровільної реструктуризації кредитів «Приватбанку», яка мала відбутися до 1 липня. А вже 3 липня стало відомо, що за заявою Шлапака, Генпрокуратура, НАБУ та Спеціалізована антикорупційна прокуратура розслідують декілька справ, пов’язаних із «Приватбанком».
Згідно зі зверненням голови правління «Приватбанку» екс-керівництво фінустанови перед націоналізацією проводило незаконні операції з пов’язаними з банком особами, що завдало державі збитків у особливо великих розмірах.
Що саме зараз відбувається навколо «Приватбанку» «Главком» попросив прокоментувати економічних експертів.
«Главком» поставив їм три запитання:- Чому Олександр Шлапак пішов із посади голови правління «Приватбанку»?
- Чи є тиском на Коломойського відкриття справи щодо «Приватбанку»?
- Як позначиться зміна голови правління «Приватбанку» на курсі гривні?
Олег Устенко, виконавчий директор Фонду Блейзера:
Думаю, причиною відставки Шлапака стала сума факторів. Була недооцінена критичність ситуації з «Приватбанком». Спочатку мова йшла про те, що треба буде скористатися грошима українських платників податків, але припускали, що обсяг цих грошей буде менший, ніж той, який за фактом довелося закачувати у «Приватбанк».
У «Приватбанк» закачано майже 6% українського ВВП - колосальна сума, до того ж, за короткий проміжок часу. Це означає, що автоматично кожен український платник податків раптом став повинен $150 за «Приватбанк».
Тому такий тягар зобов'язань, який є у самого «Приватбанку», автоматично передається на весь менеджмент установи. Ось Шлапак і довів, що не дуже хоче нести цей тягар. Навіть досвід розвинених країн показував, що націоналізація найбільших банків, яким і є «Приват», дуже не проста справа. Коли відбувається націоналізація такого банку, простіше кажучи, банку типу to big to fail (з англ. – «занадто великий, щоб потонути» - «Главком») навіть у такому разі йдуть додаткові витрати на платників податків.
У тій же Швеції рівень корупції в кілька разів нижчий, ніж у нас, і ефективність державного управління в десятки разів вища, ніж у нас. І уявіть, що навіть в такій країні, як Швеція, після націоналізації банків, які відносилися до категорії to big to fail, втратили близько третини грошей шведських платників податків. Вдалося повернути тільки 70% із того, що було вкладено. Але ми говоримо про Україну, де рівень втрат одного платника податків може бути колосальним. Стратегічно правильно буде через якийсь період часу виставити «Приватбанк» на продаж в надії, що вдасться повернути ці раніше авансовані 6% українського ВВП. Але питання: чи вдасться? Якщо Швеції не вдалося.
Згідно зі звітом «Приватбанку», фактично 99% корпоративних кредитів були видані своїм власним корпораціям всередині власної «приватівської» системи. Зараз намагаються знайти винних у ситуації навколо «Приватбанку», але винні перебувають не тільки серед тих корпорацій, що були пов'язані з «Приватом» і кредитами, які брали у банку, адже нагляд за банками здійснюється і збоку Нацбанку України. Можливо відкриття справи є доречним кроком.
Але всі ці фактори не можуть вплинути на курс, одне з іншим не пов’язане.
Сергій Фурса, інвестиційний банкір, фінансовий експерт:
Шлапак покинув посаду, тому що не хотів входити у конфлікт із колишніми акціонерами «Приватбанку». Адже 1 липня так і не відбулась реструктуризація кредитного портфеля банку. Думаю показовим буде приклад Гонтаревої – тобто те, що відбувається з людьми, які вступають у конфлікт із групою «Приват». Можливості цієї групи досить сильні навіть в інформаційному просторі. І сваритися з ними, звісно, ніхто не хоче, враховуючи, що дії групи можуть мати не тільки інформаційний характер.
Щодо Генпрокуратури, то це початок процесу, який повинен був стартувати, адже реструктуризація кредитного портфеля «Приватбанку» не проведена і треба щось робити. Формально, звичайно, тут головна роль буде не у прокуратури, а у спеціально навчених юристів, які повинні будуть вилучати активи. Але змусити Коломойського добровільно виконати свої зобов'язання практично неможливо.
Андрій Блінов, економічний та фінансовий експерт:
У мене є дві версії, і думаю, що обидві працюють по відношенню до того, що відбувається. Перша – Шлапак досвідчений чиновник і вміє зважувати ризики. Робота в «Приватбанку» зараз стала досить токсичною і попереду, судячи з усього, жорстка війна з колишніми акціонерами банку. Шлапак на посаді голови правління «Приватбанку», як і на роботі в Міністерстві фінансів в 2014 році, регулював кожен свій крок, кожну свою заяву. Він, вочевидь, вважає можливим піти зараз із посади з іміджем людини, яка втримала банк від якихось страшних наслідків. Банк ліквідний, обслуговує клієнтів. Шлапаку вдалося разом із командою подолати саботаж і протидію вищої і середньої ланки менеджменту. У цій ситуації він вважає, що, можливо, заробив достатньо бонусів, а можливо, - і грошей.
Другий варіант стосується вакансії голови Нацбанку. Не варто забувати, що Шлапак, як і керівники інших держбанків, претендує на цю посаду. Я не дуже вірю в політичне призначення на цю посаду, наприклад, Ющенка або Яценюка. Державні банкіри в цьому призначенні мають якийсь пріоритет, тому що 53% банківської системи сьогодні належать державі. Тож імовірно, що це також рухало і рухає Шлапаком у прийнятті цього рішення.
Я не збираюся оцінювати легітимність процедур Генпрокуратури. Можу сказати, що 1 липня - було часом «Ч». Нагадаю, 19 грудня минулого року був брифінг у Кабміні, на якому Гонтарева і Данилюк коментували екстрену націоналізацію «Приватбанку». Вони говорили, що начебто домовилися з акціонерами з приводу того, що до 1 липня ті складуть списки застав щодо обслуговування боргів. Багато журналістів тоді запитували: «Де конкретні домовленості?» Але конкретних домовленостей не було. Можливо, була домовленість у президента Петра Порошенка та Ігоря Коломойського. Ми пам'ятаємо, що Коломойський перед націоналізацією «Приватбанку» був в Адміністрації президента.
Якісь домовленості, можливо, і є. З'явилася інформація, що фінансова біржа, яку фактично контролює Мін’юст виставляє «Дніпро Арену» і«Буковель» - одні з діамантів у короні групи «Приват» - на торги. Мені здається, якщо реально за допомогою націоналізації який-небудь великий актив Ігоря Коломойського змінить власника, тоді фактично це означатиме бізнес-війну. Якщо такі продажі відбудуться, то це буде знакова історія. І цікаво, як швидко вона вийде на міжнародний рівень і буде оскаржуватися. Мені здається, що це неминуче, якщо держава буде діяти рішуче. Все-таки заяви НБУ останнім часом говорять про те, що він готовий діяти жорстко щодо націоналізованого банку, незважаючи на фактичну відставку Валерії Гонтаревої.
Але разом з тим ми розуміємо, що після 1 липня відкривається реальний фронт боротьби держави проти Коломойського. Свого часу, коли я ще аналізував націоналізацію «Приватбанку», я говорив те, що найцікавіше відбуватиметься навколо заставного майна та обслуговування кредитного портфеля банку. За великим рахунком, переможе той, хто змусить боржників обслуговувати ці кредити. Поки що відповіді на це питання ми не маємо, тож уважно стежимо за розвитком подій.
Думаю, що на курс гривні це не вплине. Ми повинні розуміти, що курс гривні, його зміни, перелом тенденції до зміцнення гривні пов'язаний із традиційним осіннім попитом на валюту. Відповідно, на кінець серпня-початок вересня, зазвичай, приходять негативні новини з валютного фронту. З «Приватбанком» безпосередньо це точно ніяк не пов'язано.
Віталій Шапран, член Української спілки фінансових аналітиків:
Я чув, що це - планова заміна. Коли призначали Шлапака, була інформація, що ця людина призначена тимчасово, тому що він є державним чиновником, а одним з його завдань було привести «Приватбанк» у державу. Ми знаємо, що держава і Коломойський повинні були підписати реструктуризацію боргу до 1 липня, цього не сталося. Побіжно це підтверджує правильність рішення про націоналізацію…
Наразі переговори про реструктуризацію тривають. Ці переговори будуть важкі, адже реструктуризація - це проблема банку, а не проблема Коломойського і компанії. Тому держава і шукає методи підбадьорити акціонерів, щоб була підписана домовленість.
Абсолютно ніяк це все не позначиться на курсі. Банк стабільний, у нього досить великий обсяг ліквідності. Поки банк є державним, немає приводів для занепокоєння.
Читайте також статтю: «Борги віддають лише боягузи». Як держава потрапила у пастку Коломойського
Юлія Тунік, «Главком»