Сімейна «Самопоміч»: як секретар міськради Дніпра допомагає бізнесу батька

Минулого тижня у Києві обвалився Шулявський шляхопровід – частина важливої транспортної артерії столиці. «Він втомився», – пояснив мер Києва Віталій Кличко. Аварія спровокувала низку відставок у КМДА і серйозну дискусію про ефективність роботи місцевої влади, а також про стан інфраструктури українських міст. Інформаційну хвилю одразу спробував підхопити мер Дніпра Борис Філатов, який нагадав жителям міста про майбутній ремонт тамтешнього Центрального мосту. І наголосив: робиться це як раз для того, щоб не допустити аварій на кшталт київської.

Півторакілометровий Центральний міст (у Дніпрі його частіше називають Новим) – один із символів міста. Міст, який минулого року «відсвяткував» своє 50-річчя, тривалий час носив звання найдовшого в Україні. Востаннє його капітально ремонтували у 2002 році, і тодішній мер міста Іван Куліченко впевнено заявляв, що масштабна реконструкція не знадобиться щонайменше 40 років. Утім, через 15 років міст знову реконструюватимуть. І знову «капітально».

Мер і чиновники говорять про ремонт як про «наймасштабніший інфраструктурний проект десятиліття». Зрозуміло, такий серйозний ремонт не може бути дешевим: на переобладнання електромереж, заміну мостового покриття, зовнішнього освітлення, тролейбусних мереж, встановлення навігаційної сигналізації та посилення дефектних балок місто витратить майже 200 млн грн. Завдяки бюджетній децентралізації в 2016 році бюджет міста становив 8,9 мільярда гривень – майже вдвічі більше показників попередніх років. Можна дозволити собі і дорогі подарунки.

Втім, історія з ремонтом Нового моста – не просто масштабний інфраструктурний проект. У цій історії дивним чином переплелися інтереси чиновників, депутатів міськради, серйозних тендерних ділків і навіть політиків з президентськими амбіціями.

Коротка передісторія, необхідна для розуміння суті того, що відбувається. Після місцевих виборів 2015 року Дніпро спіткав тривалий параліч безвладдя. Не маючи лояльної більшості в міськраді (мандатів «Укропу» і «тушок» з Опоблоку критично не вистачало), новообраний мер Борис Філатов шукав підтримки всюди, де тільки міг, а опозиційні до нього фракції Опозиційного блоку і «Громадської сили» намагалися сформувати власну коаліцію.

Найменша фракція міськради – «Самопоміч» – зайняла вичікувальну позицію і в якийсь момент п’ять її мандатів стали вирішальними. Шальки терезів у підсумку переважили на користь Філатова. Епопея завершилася аж у березні 2016 року – «Самопоміч» увійшла в лояльну до мера більшість, а її представникам дісталося два ключових пости. Лідер дніпровської «Самопомочі» В’ячеслав Мішалов став секретарем міськради, а голова фракції «Самопомочі» Артем Хмельніков – головою комісії з питань бюджету, фінансів та місцевого самоврядування.

Батько В’ячеслава Мішалова – впливовий бізнесмен, власник групи будівельних компаній «Майстер» Дмитро Мішалов. У 90-ті він був ключовим партнером групи «Приват» у девелоперських проектах, які, щоправда, ніколи не були для «Привату» профільним бізнесом. За часів Януковича Дмитро Мішалов за бюджетні кошти будував вертолітні майданчики, футбольні і льодові арени. Після втечі Януковича з країни бізнес Мішалова вилетів з системи розподілу бюджетних коштів як на загальнонаціональному, так і на місцевому рівнях, але все змінилося після походу сина в міську політику під брендом «Самопомочі».

Після того, як Мішалов-молодший став секретарем міської ради Дніпра, а його партійний соратник – керівником бюджетної комісії, фірми, що входять до групи «Майстер», почали одна за одною вигравати тендери та отримувати багатомільйонні підряди на ремонти і будівництво від міської влади. Бізнес немов отримав друге дихання – компанії батька секретаря Дніпровської міськради здійснюють поточний ремонт доріг, капітальний ремонт набережної, реконструюють лікарні і будують котельні. А фірми, до яких має стосунок сам секретар міськради, отримують підряди на встановлення відеоспостереження і підключення до інтернету шкіл і лікарень. Всього не перелічити – тим більше що в квітні 2016 року стараннями секретаря бюджетної комісії від «Самопомочі» Артема Хмельнікова в Дніпрі кілька місяців відбувалися незрозумілі події навколо системи ProZorro, яка покликана забезпечувати прозоре проведення торгів, але кілька місяців не могла нормально запрацювати.

У жовтні 2016 року видання «Наші гроші» повідомило, що лише за півроку перебування В’ячеслава Мішалова на посаді секретаря міської ради Дніпра, фірми його батька виграли тендерів більш ніж на 466 млн грн. Проте перлиною тендерної корони Мішалова стало замовлення на капремонт Центрального мосту. Майже 178 млн грн з міського бюджету за рішенням сесії міськради Дніпра освоїть компанія «Завод Майстер Профі», що пов’язана з Дмитром Мішаловим. І це вселяє певні побоювання.

По-перше, міст – це не набережна і не котельня, а стратегічний об’єкт. Некомпетентне втручання в його конструкцію або неналежна якість виконання робіт через можливу корупцію та «відкатні» схеми в перспективі можуть дорого коштувати місту і городянам.

По-друге, у рішенні про виділення коштів міського бюджету простежується явний конфлікт інтересів. Такий собі «сімейний підряд»: секретарем міськради, завдяки якому забезпечується стабільність більшості, є В’ячеслав Мішалов, а фірми його батька виграють тендери і отримують сотні мільйонів бюджетних коштів на рік. До речі, ще й екс-дружина В’ячеслава Мішалова Олена Сусідка-Мішалова разом з сестрою володіє контрольним пакетом акцій банку «Конкорд», який одним з перших почав надавати електронні банківські гарантії для участі в тендерах через систему онлайн-закупівель ProZorro.

Важливо зазначити, що правоохоронці потроху починають цікавитися бюджетним бізнесом представника «Самопомочі» у Дніпрі. За два дні до набуття чинності нормою закону «Про державні закупівлі», який зобов’язує проводити держзакупівлі через систему ProZorro з 1 серпня 2016-го, комунальне підприємство «Інфо-рада-Дніпро» уклало з компанією «Інтелект Дніпро Телеком»(пов’язаної з бізнес-партнерами В’ячеслава Мішалова) 160 договорів на розробку проектів, а потім 160 договорів – на будівництво локальної мережі за 27 мільйонів гривень для міських шкіл. Така кількість договорів пояснюється просто – щоб уникнути необхідності проведення тендерів у системі ProZorro, загальна сума просто розбивається на сотні сум рівня допорогових закупівель. Національна поліція відкрила кримінальне провадження, проте подробиці справи досі невідомі.

Всю цю дніпровську історію родини Мішалова можна було б цілком віддати на відкуп місцевим правоохоронцям, журналістам та громадським діячам, які на місцях покликані контролювати представників влади, якби не одне «але». А саме – фігура політичного патрона В’ячеслава Мішалова, Андрія Садового. Весь багатомільйонний сімейний бізнес Мішалова з освоєння коштів міського бюджету став можливим завдяки політичному даху, який В’ячеслав Мішалов та його «молода команда» отримала в 2015 році від партії «Самопоміч».

Тому питань до Садового в рамках цієї перспективної і резонансної справи накопичилося не менше, аніж до самого секретаря міської ради Дніпра. І рано чи пізно на них доведеться відповідати.

Андрій Величко, для «Главкома»