Союз Термінатора та Кривавого пастора. Навіщо Луценку й Турчинову власна партія

Фото: 112.ua

Партія влади активно шукає формат реінкарнації на наступних виборах

У розпал мертвого сезону політичною тусівкою пішли розмови про можливе створення нового політичного проекту на чолі з дуумвіратом «силовиків» – генпрокурором Юрієм Луценком та секретарем Радбезу Олександром Турчиновим. Співрозмовники в оточенні політиків розходяться в перспективі такого об’єднання – дехто одразу називає цю інформацією маячнею, а дехто таки підтверджує, що такі напрацювання є. «Главком» розбирався, кому може стати в нагоді таке об’єднання, коли воно може відбутись, і де тут інтереси Петра Порошенка, до якого нині близькі обидва згадані політики.

Уламки колишньої слави

Фракції діючої коаліції – Блок Петра Порошенка та «Народний фронт» – на позачергових парламентських виборах 2014 року отримали майже однакову кількість голосів – близько 3,5 млн і 22% кожна. Причому «фронтовики» навіть на соті долі відсотка випередили президентську партію, чим ще тоді заклали основу для певних ревнощів. Але вже зараз «Фронт» може заздрити союзникам-конкурентам: якщо за нинішніми соціологічними дослідженнями БПП таки проходить у парламент, але й близько не зможе повторити результат трирічної давнини, то рейтинг «Фронту» бовтається на рівні 1% без передумов піти вгору.

«Ближче до виборів замутимо ребрендинг-шмебрендинг і якось в наступний парламент потрапимо», – заспокоював якось кореспондента «Главкома» в кулуарах парламенту один із лідерів «Народного фронту». Варіант із проектом Луценка – Турчинова якраз і може стати спробою навіть не ребрендингу, а фактично створення політичної сили «з нуля», яка б не асоціювалася з токсичним брендом. Колись аналогічно з нікуди виник і сам «Фронт», і відсутність історії дивним чином тільки зіграла йому в плюс у ті буремні часи.

Політолог Володимир Фесенко згадує, що «Народний фронт» свого часу піднявся саме на колишніх виборцях «Батьківщини», яких на той час переконали, що Тимошенко їх розчарувала. «2014 року «Народний фронт» спіймав тренд войовничого патріотизму, який знову хочуть використати. І другий фактор був пов'язаний з Яценюком та його особистою популярністю. Також частина прихильників Порошенка голосувала за «Фронт» з тією мотивацією, аби не було надмірної концентрації влади в одних руках», - згадує політолог.

Анти-Юля?

Якщо частина «Фронту» намагатиметься реінкарнуватись у формально новому проекті, харизматичний оратор Луценко в такому розкладі може стати фронтменом та обличчям нової партії, а Турчинов, сильний своїми організаторськими здібностями, – її «сірим кардиналом». Чутки, що Олександр Валентинович плекає плани на власний політичний проект ходять давно. Йому не звикати до рутинної роботи з розбудови партії ще з часів співпраці з Тимошенко. А вона, треба визнати, відверто здала без свого колишнього зброєносця. При цьому Турчинова варто відділяти від інших впливових «фротовиків» – Арсенія Яценюка та Арсена Авакова – він давно вже веде власну гру, зокрема, з Банковою. Але поки Турчинов не покидає будівлі на колишній вулиці Командарма Каменєва (офіс РНБО), регулярно їздить на «передок» і відзначається войовничими заявами у своєму улюбленому брутально-гумористичному стилі, які іноді йдуть врозріз з офіційною політикою Банкової.

Луценко, який розвів бурхливу, хоча й доволі сумбурну, діяльність у Генпрокуратурі, теж явно не вважає цю посаду вершиною у своїй звивистій кар’єрі. У нього також є досвід ведення виборчих кампаній та «чосів» регіонами: 2007-го він очолював блок «Наша Україна – Народна самооборона». За квотою «Самооборони» Луценко тоді провів у парламент багатьох своїх соратників, на кшталт Юрія Гримчака, Тараса Стецьківа та Олеся Донія. Щоправда, «Самооборону» спонсорував одіозний Давид Жванія, який завів у список розсип майбутніх «тушок», тож згодом Луценко заявив про закриття цього проекту.

Ще сидячи у в’язниці 2013-го, Юрій Віталійович оголосив про створення громадянської ініціативи «Третя українська республіка», а коли вийшов на волю, ця ініціатива трансформувалась у партію «Третя республіка», яку очолив Роман Безсмертний. Проект, за чутками, фінансував одіозний «любий друг» Олександр Третьяков. Політична сила заявляла про плани участі в парламентських виборах, але згодом Луценко опинився в БПП, а Безсмертний згодом пішов підіймати Аграрну партію. То ж чи можлива поява нового проекту, де Луценко гратиме першу скрипку і разом із Турчиновим стане локомотивом, що протягне в парламент найцінніші кадри з обойми «фронтовиків»? Точно можна сказати, що з ресурсами в такої партії проблем не буде.

На думку політолога Вадима Карасьова, такий проект міг би стати не конкурентним для президентської сили, а партнерським: «Після виведення з гри Саакашвілі вільною лишається правоцентристська ніша, на якій потрібно обмежувати Тимошенко і відбирати її електорат. На лівому проросійському фланзі влада своє завдання виконала: роздробила на різні партії колишніх регіоналів, а тепер треба взятися за інший сектор». Тож нова партія Луценка – Турчинова може стати своєрідним проектом «Анти-Юля», який буде товктися на її полі та при цьому мінімально завдавати електоральні збитки БПП. І, звісно, максимально дистанціюватись від ярлика «партії влади». Такі собі «нові старі обличчя».

Якщо Порошенко програє…

Але в такому варіанті є й небезпека для Порошенка. Луценко й Турчинов, у випадку успіху свого іменного проекту, можуть проявити амбіції. Один такий випадок ми вже сьогодні спостерігаємо. Володимир Гройсман, якого вважали стовідсотковою креатурою президента, опинившись на посаді прем’єра часто-густо намагається вести свою гру, яка дратує президентське оточення.

Фесенко ж схиляється до того, що «партія влади» не піде на наступні вибори двома колонами, а мова йтиме про ребрендинг усіх правлячих сил: «Але це буде проходити не зараз, і не восени, а тільки напередодні парламентських виборів, причому залежно від результатів президентських, які пройдуть раніше. Якщо на президентських виборах переможе Порошенко, то можна буде й далі використовувати бренд БПП – Луценко може очолити список і той же Турчинов може в ньому опинитись». А от якщо Порошенко програє, то ребрендинг, на думку політолога, буде обов’язковим: «Тоді відбудеться намагання створити нове об’єднання проєвропейських, але помірних центристів. Воно буде багатьма сприйматись як менше зло, порівняно з радикалами з усіх боків». Фесенко нагадує, що саме поява «Народного фронту» безпосередньо напередодні виборів була однією із запорук його успіху. Тож із фальстартом не варто поспішати.

Джерела «Главкому» в коаліції підтверджують, що розмови наразі ведуться щодо спільного проекту БПП плюс «Народний фронт» на майбутні вибори. Нібито сторони вже домовились про пропорції розподілу списку 65 на 35. «Йдуть розмови на рівні вождів», – розповідають в оточенні Турчинова. Та захвату від таких розкладів у соратників Яценюка_Авакова не спостергіається. «Мабуть, це такий тактичний хід з боку Порошенка, аби такою «морквинкою» утримувати «Фронт» в зоні свого впливу», - не виключає один із нардепів.

Зрозуміло, що до виборів ще далеко, і нинішні домовленості попередні. Важко спрогнозувати, як зміняться відносини між коаліціантами ближче до «часу Х». Звісно, розглядається і варіант, коли парламентські вибори відбудуться раніше за президентські – якщо Порошенко розпустить Раду раніше. Для такого в нього може бути єдина мотивація – точно провести позачергові парламентські в ранзі президента, який контролюватиме адмінресурс та силовиків. Тоді й потенційним учасникам таких виборів доведеться ворушитися раніше.

Поки ж зв’язка Луценко – Турчинов, за вмілої розкрути, виглядає цікаво і може розглядатись як в контексті порятунку залишків «Народного фронту», так і глобального перезавантаження владної політструктури. Хоча місць на цій потенційно «рятувальній шлюпці» точно вистачить небагатьом.

Павло Вуєць, «Главком»