Справа «техніки». Хто виграє від хаосу у виборчих комісіях

Хоча у кандидатів в президенти ще є час зняти свою кандидатуру, ці президентські вибори вже увійшли в історію. На них зареєструвалась найбільша кількість бажаючих отримати ключі від колишньої будівлі ЦК Компартії УРСР на вулиці Банковій – 44 особи, з яких двоє вже заявили про зняття кандидатур. Це вдвічі більше, ніж на виборах п’ять років тому. Частина з кандидатів не пожалкувала 2,5 мільйони гривень на заставу, аби потішити своє его, частина є спойлерами основних кандидатів, але одна з головних функцій «технарів» – заведення своїх представників в територіальні та окружні комісії. 

Комісії-гіганти

Фаворити виборчих перегонів повністю заповнили свої квоти в окружних виборчкомах – їхні представники є в усіх 199 ОВК. Причому у них більше всіх голів комісій (по шість), і ще по п’ять заступників і секретарів. Але серед тих, хто надав своїх представників в усі або майже усі комісії, є такі відверті аутсайдери як Руслан Ригованов, Андрій Новак, Роман Насіров, Олександр Соловйов, Сергій Каплін, Олександр Данилюк, Юрій Тимошенко, Юлія Литвиненко та інші персонажі, яким за щастя буде набрати хоч 1 %.

Вже відомо, що якщо не станеться масового зняття кандидатів, довжина бюлетенів в першому турі президентських виборів буде біля одного метру. Є побоювання, що виборці, особливо похилого віку, просто заплутаються в такому простирадлі, але не це найбільша проблема. Враховуючи, що кожен кандидат може делегувати в комісію свого представника, вже зараз на сайті ЦВК сформовані окружкоми, в яких під чотири десятки членів. Це не враховуючи різноманітних спостерігачів.

Як такі скупчення народу прийматимуть рішення, важко уявляють собі навіть ветерани виборчих перегонів. Така ж сама картина буде спостерігатись і в тервиборчкомах та дільничних виборчих комісіях, які часто розміщуються на дуже обмеженому просторі, скажімо, в школах чи лікарнях. Кількість членів комісій не обмежена законом, який зауважує тільки, що їх має бути не менше десяти (для територіальних) та восьми (для дільничних). До речі, у випадку дефіциту членів комісії проблему можуть вирішувати через добровільно-примусове залучення до комісії працівників установ, де розташована дільниця. Зазвичай це залежні від влади бюджетники.

В очікуванні бедламу

Голова Комітету виборців України Олексій Кошель сумнівається, що кандидати зможуть покрити своїми представниками всі комісії, тож і безладу безпосередньо на дільницях вдасться уникнути: «Ми чудово розуміємо, що для роботи своїх представників в 30 тисячах виборчих комісій (а це населення двох маленьких райцентрів), партії, які не мають регіональних структур, навряд чи зможуть набрати таку кількість волонтерів. Тому, думаю, ми не побачимо такого феномену як перенаповненість дільничних комісій, що може призвести до ускладнення роботи. Так само не думаю, що буде рекордна кількість спостерігачів».

Перевага в комісіях стане в пригоді не тільки під час підрахунку голосів. Наприклад, в штабі Володимира Зеленського побоюються, що комісія може спеціально затягувати видачу бюлетенів, аби переважно молоді прихильники «Зе» не витримували стояння в чергах.

Нардеп від Блоку Порошенка Олександр Черненко визнає, що така кількість членів комісій та спостерігачів не кращим чином відіб’ється на організації роботи виборчкомів: «Безумовно, це ускладнить роботу комісій. До того ж, чим більше членів комісії, тим більше кворум для прийняття рішень і легше його зірвати. А там, де більше хаосу – більше можливостей для маніпуляцій і блокування рішень».

Про можливий хаос каже і екс-заступник голови ЦВК Андрій Магера: «Зі свого досвіду можу сказати, що окружна комісія є більш активною, коли в ній максимум 20–22 члени. Коли ж їх більше, відбувається бедлам».

До того ж, нагадує Магера, оплата праці членів комісій лягає на бюджет і закликає не надто тішитись коштам, які вдалося зібрати з застав кандидатів – вони є мізером у порівнянні з тим, скільки треба буде витратити державі: «80 % видатків на проведення виборів – це видатки на зарплату і нарахування членам комісій. Щоправда, на повторне голосування (другий тур) кількість членів комісій від двох кандидатів, що до нього увійдуть, фіксована».

Колишній член ЦВК бачить великі ризики, що інциденти, які будуть зафіксовані після першого туру, можуть зірвати вчасне повторне голосування, яке має відбутись за 21 день. Для встановлення результатів ЦВК надається 10 днів, а свої кандидатури на другий тур кандидати мають подавати не пізніше як за 12 днів до дня голосування. Тож якщо комісія забариться з встановленням результатів до останнього, строки проведення другого туру можуть бути зірвані. А те, що з оперативним встановленням результатів можуть виникнути проблеми – цілком реальний ризик. Представники кількох десятків кандидатів, які будуть не задоволені зафіксованими результатами чи ходом виборів, можуть заспамити позовами суди. Останні хоч і мають розглядати такі справи як невідкладні, фізично будуть не в змозі цього робити. Не треба забувати і про можливість подачі апеляції, яка ще більш затягне процес.

В штабі одного з головних конкурентів діючого президента Юлії Тимошенко посилаються на аналіз експертів, які нарахували серед всіх кандидатів в президенти майже десяток «технарів» Порошенка. Але сорок с гаком кандидатів зареєструвались не просто так – опоненти Тимошенко в свою чергу кивають на «технарів», що будуть грати на її боці і стануть її очима в комісіях. Тож 31 березня нас очікує гаряча ніч, коли головну роль будуть грати не стільки самі кандидати, скільки чисельна армія їхнього обслуговуючого персоналу.

Павло Вуєць, «Главком»