Суддя, яка перебуває під слідством, зобов'язала Одеський припортовий завод виплатити Фірташу $250 млн

Южний міський суд Одеської області визнав рішення Стокгольмського арбітражу, який задовольнив позов компанії Ostchem Дмитра Фірташа про стягнення з Одеського припортового заводу понад $250 млн через невиплату боргу за постачання газу. Таку ухвалу 6 березня цього року винесла суддя Земфіра Барановська.

Ухвала, яка приведе до банкрутства ОПЗ

Як випливає з ухвали, суд задовольнив клопотання представника Ostchem Holding Limited про надання дозволу на примусове стягнення заборгованості з ВАТ «Одеський припортовий завод». Якщо постанова набере чинності, то ОПЗ повинен буде виплатити компанії Дмитра Фірташа 5 млрд 240 млн грн основного боргу та 1 млрд 572 млн грн пені.

Пізніше, 13 березня, ОПЗ звернувся до Апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою на рішення Южного міського суду про стягнення боргу перед компанією Ostchem, до якої приєднався і Фонд держмайна України. При цьому у Фонді заявили, що не згодні з відмовою Южного міського суду залучити ФДМУ як третю особу у судовому процесі.

Водночас на заводі вважають, що виконання цієї ухвали Южного міського суду призведе до зупинки заводу, оскільки виплата такої суми для нього непосильна і знищить містоутворююче підприємство.

Нагадаємо, що відповідне рішення Стокгольмського суду було прийнято 11 жовтня 2016 року. За даними ЗМІ, фірма Ostchem з 2012 року була єдиним постачальником газу на завод, а інші компанії Фірташа (з березня 2013 року) були монопольними покупцями продукції заводу. Борг утворився за контрактом з Ostchem на поставку газу від 20 січня 2013 року. Він сформувався у вересні-грудні 2013 року. Саме в цей період російський «Газпром» знизив ціну газу для Ostchem з $430 до $265 за тисячу кубометрів. Але для ОПЗ компанія продовжувала продавати газ по $430. Пільговий газ закачувався структурами Фірташа у підземні сховища.

Слід зазначити, що 22 грудня минулого року ця ж суддя, Земфіра Барановська, відхилила аналогічне клопотання представника Ostchem Holding Limited про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України часткового арбітражного рішення №1 Арбітражного інституту Торгової палати Стокгольма від 25 липня 2016 року у цій самій справі. Причиною тоді стала відсутність підпису перекладача на перекладі рішення Стокгольмського суду...

Суддя під слідством

Цікаво, що суддя, яка винесла таку неоднозначну ухвалу, досить відома особа в Одеському регіоні.

Так, у вересні 2011 року Вища кваліфікаційна комісія суддів відкрила дисциплінарне провадження щодо судді Южного міськсуду Одеської області Земфіри Ільімдаровни Асанової (її чоловік – Вадим Барановський).

Менш ніж через чотири роки, 30 квітня 2015 року, співробітники СБУ затримали її під час отримання хабара. За версією правоохоронців, затримана за посередництва судді Суворовського райсуду Одеси Андрія Лупенка вимагала та отримала від позивача неправомірну винагороду в розмірі $5 тис. У таку суму затримана оцінила позитивне рішення у цивільній справі про суперечку з приводу дитини. Майже за півроку, в липні 2015 року, Вища кваліфікаційна комісія суддів відсторонила її на два місяці від роботи у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності за підозрою у хабарництві (ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України). Втім, через два місяці вона повернулася до роботи.

Слідство тривало цілий рік, і тільки в червні 2016 року цю справу було передано на розгляд до Березанського райсуду Миколаївської області. Однак уже у серпні цей суд повернув обвинувальний акт щодо Асанової та Лупенка прокурору.

Зокрема, суд встановив, що «формулювання обвинувачення суперечить викладеним в обвинувальному акті змісту підозри та фактичним обставинам злочину; стороною обвинувачення посилання на скоєння обвинуваченими кримінального злочину викладені як твердження, що порушує принцип презумпції невинуватості; обвинувальний акт не прошитий, не пронумерований і не скріплений гербовою печаткою прокуратури Одеської області, а тому він не відповідає п. 18.2.4 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України».

Подальша доля кримінального провадження стосовно судді залишається невирішеною, однак вона продовжує працювати і виносити рішення щодо різних, в тому числі резонансних, справ. Наприклад, у вересні 2015 року вона призначила порівняно невелику заставу колишньому айдарівцю, який збив на пішохідному переході в Южному 12-річну дитину. Тоді рідні потерпілого неодноразово звертали увагу слідства і ЗМІ на те, що сама суддя перебуває під слідством.

До речі, чоловік судді Вадим Барановський, судячи з її декларації за 2015 рік, працює на підприємстві «Еквіст-СІМ», яке проходить у так званій справі Курченка про вивезення нафти за кордон через Ренійський морський торговельний порт.

Надія на прибуток

Незважаючи на величезну кількість проблем, 6 березня на Одеському припортовому заводі після простою почалося виробництво товарного карбаміду та аміаку. Партнером виступила київська компанія «ЕРУ Трейдинг». У ФДМУ сподіваються, що наступного місяця у заводу буде прибуток.

Як пояснили у Фонді держмайна, перед запуском заводу ФДМУ зібрав 15 пропозицій, з яких одна стосувалася постачання газу, дев'ять – роботи з давальницькою сировиною, п'ять – оренди підприємства. Найкращою було визнано пропозицію ERU Group з роботи із давальницькою сировиною.

У відомстві зазначають, що угоду переглядатимуть щомісяця. Якщо ж надійдуть більш вигідні пропозиції, то контракти укладуть з іншими компаніями.

На сьогоднішній день на ОПЗ працюють три з чотирьох основних цехів. Очікується, що за результатами роботи в березні-квітні 2017 року ОПЗ вийде в прибуток.

Завод під ударом

Втім, низка впливових бізнесменів не залишає спроб якомога сильніше здешевити вартість акцій ОПЗ, а то й зовсім довести його до банкрутства. Весь минулий рік навколо підприємства не вщухали «приватизаційні пристрасті», однак спроби продати завод на аукціоні провалилися.

Зазначимо, що «стокгольмський борг» – не єдина проблема підприємства. По-перше, це загальна ситуація на ринку мінеральних добрив, яка, за оцінками експертів, є найгіршою за останніх 15 років.

«Подібні до ОПЗ заводи вже зупинені в Китаї та Австралії, зупинила один із заводів і Yara», – повідомляв восени минулого року глава Фонду держмайна Ігор Білоус.

Окрім 250-мільйонного боргу перед фірмою Фірташа, є й інші борги перед постачальниками газу. Це ще $32 млн боргу перед банками і трейдерами за газ. Крім того, станом на кінець минулого року борг ОПЗ перед НАК «Нафтогаз України» становив близько 1,5 млрд грн.

Насправді ні для кого не секрет, що найбільше державне підприємство насправді є таким тільки де-юре і вже багато років фактично контролюється олігархічними групами.

На сьогодні Одеський припортовий – єдине державне підприємство хімічної промисловості. Свого часу Дмитро Фірташ уже приватизував чотири хімічних заводи. З них нині працює лише один – у Рівному. Черкаський «Азот» працює на половину потужності, Горлівський завод перебуває на непідконтрольній території, а Сєверодонецький – узагалі не працює. За інформацією ЗМІ, саме він і збирався викупити ОПЗ, продаючи йому газ за невигідною ціною і викуповуючи потім його ж продукцію. Втім, ситуація змінилася після подій 2014 року і боротьбу за ОПЗ активізувала група «Приват» Ігоря Коломойського.

Боротьба цих груп фактично і привела до того, що завод досі не приватизовано.

Так, ФДМ не зміг продати Одеський припортовий завод 18 липня, оскільки жодна компанія не подала заявку для участі у конкурсі зі стартовою ціною 13,175 млрд грн. Прислухавшись до рекомендацій зарубіжних кредиторів, зокрема МВФ і ЄБРР, уряд України знизив стартову ціну ОПЗ в 2,5 разу, до 5,16 млрд грн, і продовжив термін приватизації заводу. Однак і другий конкурс з приватизації ОПЗ не відбувся через відсутність заявок компаній, які раніше виявляли інтерес до купівлі підприємства.

Подальша доля заводу продовжує залишатися досить туманною, оскільки підприємство залишається бажаним придбанням для великих бізнес-груп, які, втім, не збираються платити за нього адекватну ціну.

Інна Михайлівська, «Главком»