Тарифний марафон імені Ахметова

За останніх чотири роки електроенергія в Україні здорожчала майже у п’ять разів. А 1 березня завершився дворічний тарифний марафон – відбулося п’яте поспіль підвищення за останніх два роки. Багатоетапний перегляд ціни на електроенергію було започатковано владою з «благою» метою: тарифи мали сягнути економічно обґрунтованого рівня, а енергоринок України – додатково наповнитися сотнею мільярдів гривень на рік. Ці гроші обіцяли пустити на модернізацію енергетичних об’єктів.

Підсумок цієї історії такий: усі пункти програми виконано, крім останнього. Гроші збираються, але жодної модернізації не спостерігається: ні оновлення зношених енергетичних мереж, ні спорудження сучасних електростанцій. А працівники енергетичних підприємств і далі скаржаться на низькі зарплати. Чому ж не вирішуються проблеми галузі, річний обіг якої сягає майже 200 млрд грн? І куди зникають додатково зібрані кошти?

Наприкінці лютого на щорічних зборах Ради оптового ринку електроенергії було оприлюднено основні показники енергоринку за 2016 рік. Зокрема, минулого року на рахунки розпорядника коштів оптового енергоринку України – ДП «Енергоринок» – за вироблену електроенергію надійшло майже 170 млрд грн. Це приблизно на 25 млрд більше порівняно з 2015-м, або майже вдвічі більше, ніж чотири роки тому. Але коштів усе одно бракує. Підприємства в’язнуть у кредитних боргах. Їм доводиться віддавати мільярди гривень відсотків Ощадбанку, який багато років поспіль виконує роль головного фінансиста енергоринку.

Додаткові доходи енергоринку також ідуть на погашення доларових кредитів приватної генерації. Йдеться про ДТЕК Рината Ахметова.

Тарифна гонка та її бенефіціари

За часів Януковича компанія ДТЕК користувалася особливими преференціями з боку влади. Інтереси Ахметова лобіювали чиновники та менеджери таких структур, як НКРЕКП, НЕК «Укренерго», ДП «Енергоринок» та «Укрінтеренерго». Зі зміною влади у 2014 році ця система дала збій. І ситуацію потрібно було терміново виправляти, бо у ДТЕК залишився борг на $3 млрд – кредити надавали міжнародні ING Bank, Barclays, Deutsche Bank, Erste Bank, UniCredit Bank, а також російські Cбербанк, ВТБ «Капитал», Газпромбанк та інші структури.

Проблеми розрахунків за ці позики важко було переоцінити. Троєкратне знецінення національної валюти вимальовувало невтішні перспективи, бо ж борги потрібно віддавати в доларах. Єдине спасіння – тариф на електроенергію. Тому менеджери ДТЕК почали атакувати Національну комісію, що здійснює державне регулювання електроенергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), звинувативши її у штучному заниженні тарифу для теплової генерації. У власності ДТЕК понад 70% теплових електростанцій.

В результаті домовленостей на найвищому рівні, окремі деталі яких лише тепер стають відомими широкому загалу, державний регулятор у квітні 2016 року запровадив «історичну» ціну на вугілля для ТЕС за формулою «Роттердам плюс». І одразу ж почав стрімко нарощувати тариф для теплової генерації (в інтересах ДТЕК) – протягом року він зріс з 0,8 грн до 1,4–1,8 грн за кВт-год. Але при цьому уряд стримував ціну на вугілля державних шахт – міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик переконував пресу, що ця формула не працює.

Проте на цілком очевидні маніпуляції на енергоринку різко критично відреагувало експертне середовище. Владу звинуватили у невиправдано високому зростанні тарифу на електроенергію ТЕС. Колишній член НКРЕКП Андрій Герус подав позовну заяву до Окружного адміністративного суду Києва про визнання недійсною постанови регулятора №721 – з метою скасування введеної в дію оптової ціни на базі «Роттердам плюс» і, відповідно, скасування підвищення тарифів для непобутових споживачів.

«Валютні кредити ДТЕК загальним обсягом $3 млрд колись становили 24 млрд грн, а після девальвації це вже понад 70 млрд, і цю суму потрібно чимось покрити. Яким чином можна забезпечити зростання тарифу для теплової генерації, щоб це впадало у вічі? Придумати якусь там європейську формулу «Роттердам плюс» – і кошти енергоринку пішли в ДТЕК. Вони поступово будуть їх використовувати на обслуговування боргів і ще на щось», – пояснює в розмові з «Главкомом» Андрій Герус.

«Рік тому боргові облігації ДТЕК на біржі коштували 35–40% від номіналу. Це означає, що всі інвестори вважали, що, скоріш за все, їх не виплатять. Зараз їх вартість становить 90% від номіналу, тобто за рік ціна зросла у 2,5 разу. Тепер інвестор оцінює, що все буде гаразд – вони (ДТЕК. – «Главком») погасять кредити, з боргом усе буде нормально», – каже Герус.

Тим часом маніпуляції з тарифами зумовили різке погіршення ситуації на енергоринку: неплатежі виробникам електроенергії вже сягнули 30 млрд грн. І жодного плану врегулювання проблеми у влади немає. Натомість регулятор… продовжує збільшувати тарифи для теплової генерації.

За даними ДП «Енергоринок», в останню декаду лютого тариф для ТЕС побив історичний рекорд – майже 1,83 гривні за кВт-годину електроенергії. Це в 3,9 разу більше порівняно з тарифом на електроенергію від АЕС (майже 46,9 копійки за кВт-год). Співвідношення 3,9 – рекордне, раніше тарифи на електроенергію теплової та атомної генерації відрізнялось у 2,5-3 рази на користь тепловиків.

Енергобаланс для замітання слідів

Щоб приховати задіяні в галузі схеми, наприкінці минулого року Міненерговугілля затвердило «Прогнозний баланс об’єднаної електроенергетичної системи на 2017 рік», в якому повністю відсутні вартісні показники. В недосконалості документа можна пересвідчитися, якщо порівняти його з тим енергобалансом, який було затверджено на 2014 рік екс-міністром Юрієм Проданом: він складається з 58 пунктів, тоді як у нинішньому – лише 7. 

На базі енергобалансу-2017 складаються щомісячні плани. Зокрема, 17 лютого міністр Ігор Насалик затвердив прогнозний баланс на березень. Але такий документ не пояснює, скільки вугілля потрібно для теплової генерації, де його можна купити, за якою ціною, скільки на це потрібно грошей, де взяти кредити і т.д. Тому в експертному середовищі не вщухає критика документа, який міністр чомусь назвав енергобалансом-2017.

«Вважаю, що це не нормально. Має бути фінансовий баланс і не повинно бути жодних проблем з його оприлюдненням, якщо в людей немає бажань чимось маніпулювати, на свій розсуд крутити тарифами туди-сюди. Але коли «граються» з тарифами, тоді й затверджують такі енергобаланси, щоб краще приховати щось не те», – говорить Герус.

Два роки поспіль – протягом 2015-го і 2016-го – Україна взагалі жила без енергобалансу, тоді як раніше наявність такого документа була обов’язковою. Це був надійний інструмент для управління високотехнологічною галуззю, який завжди узгоджувався національним регулятором (НКРЕКП).

На думку експертів, через відсутність деталізованого енергобалансу нинішнє керівництво галузі ухвалює ситуативні рішення. 

В енергобалансі-2017 повністю відсутня вартість товарної продукції кожної електростанції, не вказана прогнозна оптова ціна на електроенергію, відсутній прогноз рівня оплати на оптовому енергоринку. Немає там вартості вугілля і даних про його калорійність. Жодного слова про закупівлю газу і його ціну та вартість транспортування. Відсутні фінансові параметри – валові витрати на собівартість, прибуток, рентабельність.

«До 2014 року в енергобалансі були всі ціни – на вугілля, електроенергію та газ. Там був прогноз оптової ціни на кожен місяць на всі види генерації, тобто все було збалансовано не лише в обсягах відпущеної енергії у кВт-годинах, а й у цінових параметрах – у гривнях», – говорить колишній заступник міністра з питань економіки Юрій Саква. За його даними, це був інструмент, що дозволяв міністерству встановлювати ціни на вугілля на державних шахтах, а НКРЕКП давав орієнтири для визначення тарифів для ТЕС, АЕС, ГЕС і т.д. «Завжди прогнозний баланс розроблявся спільними зусиллями всіх учасників ринку електроенергії. І якщо енергобаланс затверджувався, то ніхто не мав права змінювати його параметри», – пояснює Саква, акцентуючи на тому, що завжди в енергобалансі встановлювалося обмеження зростання оптової ринкової ціни електроенергії на рівні приблизно 5% на рік.

Для порівняння: протягом 2016 року оптова ціна енергоринку зросла на 19% (у середньому до 1,32 грн за кВт-год), що зумовило стрибок цін для промисловості, а відтак і зростання перехресного субсидіювання, без ліквідації якого неможливо запускати ринок прямих договорів купівлі електроенергії. Виступаючи на вищезгаданих щорічних зборах Ради ОРЕ, директор ДП «Енергоринок» Юрій Гнатюк пояснив зростання оптової ціни на електроенергію тим, що збільшилася закупівельна ціна виробників електроенергії протягом минулого року в середньому на 24%.

Повноцінний енергобаланс потрібен для того, щоб державний регулятор виконував узгоджену позицію всіх учасників енергоринку. Але нині НКРЕКП монопольно визначає, як повинна розвиватися електроенергетика та яким має бути тариф.

Чи змінить міністерство підходи при формуванні енергобалансу на 2018 рік? З таким запитанням «Главком» звернувся до міністра Насалика, та він його проігнорував. Отже, поки що рано ставити крапку в тарифних перегонах та тіньових схемах в електроенергетиці.

Наталка Прудка, «Главком»