Третя спроба полковника Гриценка

Грценко вже двічі намагався стати президентом – у 2010-му (9 місце, 1,2 % голосів) і 2014-му роках (4 місце, 5,5% голосів)

Кому на наступних виборах зіпсує життя амбітний «перший непрохідний»

10 травня політичні сили «Альтернатива» та «Громадянська позиція» заявили про своє об’єднання. У відповідній новині на сайті «Громадянської позиції» недвозначно зазначається, що «таким чином почалося створення великої демократичної опозиції, яка висуне єдиного кандидата на президентських виборах-2019. Ним стане Анатолій Гриценко».

Таким чином, Юлію Тимошенко, яка нині має найкращий рейтинг серед опозиціонерів, відкрито попросили посунутись. Звісно, об’єднання зусиль з маловпливовим та не дуже впізнаваним Єгором Фірсовим та його «Альтернативою» – для Гриценка, скоріше, технологічний хід. Ним він фіксує свою «єдиність», пропонуючи іншим гравцям доєднатись і підтримати його.

У Гриценка є підстави для оптимізму – останні соціологічні дослідження груп «Рейтинг» та «Социс» продемонстрували стрибок «вічно непрохідного». Він, якби вибори відбулись найближчої неділі,  мав би всі шанси потрапити разом з Юлією Тимошенко до другого туру (рейтинг – 7%, а серед тих, хто визначився з вибором – 11%). Якщо за підрахунками «Соцису» Гриценко займає третє місце з діючим президентом майже з однаковими показниками, то «Рейтинг» ставить полковника на друге місце.

Отже, якщо нинішні тенденції збережуться, цілком можемо отримати в другому турі пару Тимошенко – Гриценко. Причому якщо у Тимошенко великий антирейтинг (24% – після Порошенка, Яценюка, що уособлюють нинішню владу, та екстравагантного Ляшка), відповідно – обмежені ресурси для нарощування підтримки, то у Гриценка – антирейтинг один з найнижчих (8,5%). Враховуючи, що другий тур – значною мірою голосування «проти», такий розклад вигідний саме Гриценку. Причому сам потенційний кандидат заявляє, що за даними закритих опитувань, він вже начебто й випереджає Тимошенко.

Партія «Громадянська позиція», за версією «Социса», утримує другу сходинку після «Батьківщини» з результатом 8,3%, а за підрахунками «Рейтинга» – ділить друге місце з кількома іншими партіями з показником 6%. 

Якщо Анатолій Степанович братиме участь у президентській гонці, то це буде вже третя його спроба підкорити Банкову. До цього він двічі намагався стати президентом – у 2010-му (9 місце, 1,2 % голосів) і 2014-му роках (4 місце, 5,5% голосів). Третій раз має усі підстави стати для нього більш вдалим, особливо в умовах, коли безперечної пари лідерів не видно і можна очікувати будь-яких сюрпризів.

Від Ющенка до «Батьківщини»

Новим обличчям у політиці Гриценка назвати вкрай важко. Кадровий військовий у званні полковника звільнився з лав армії наприкінці 1999 року і на «цивілці» очолив аналітичний Центр Разумкова. Згодом він зблизився з Віктором Ющенком, який разом з дружиною був присутнім на його весіллі з відомою журналісткою Юлією Мостовою. У 2004-му Гриценко увійшов до президентського виборчого штабу Ющенка, а після його перемоги очолював міністерство оборони за трьох прем’єрів – Юлії Тимошенко, Юрія Єханурова та Віктора Януковича. Після розпуску парламенту в 2007-му Гриценко увійшов до першої п’ятірки дивного гібриду – «Нашої України – Народної Самооборони» і пройшов до парламенту, де очолив комітет з національної безпеки і оборони.

В 2010-му Гриценко створює на базі партії «Могутня Україна» партію «Громадянська позиція», яка в 2012-му стає одним з клаптиків об’єднаного списку опозиції «Батьківщина». Окрім себе, Гриценко завів до парламенту кількох однопартійців, проте через свій норов розсварився з керівництвом фракції, яке звинуватило його у веденні інформаційної війни, і написав заяву про вихід з «Батьківщини». Гриценко навіть заявляв про плани скласти депутатський мандат, але до цього так і не дійшло. На позачергових виборах 2014-го року він вже йшов окремо своєю «Громадянською позицією», до списків якої взяв молодих та зухвалих громадських діячів Віталія Шабуніна та Василя Гацька, але партія набрала лише 3% і до парламенту не потрапила.

Тепер Гриценко – один з несподіваних фаворитів-претендентів на президентську булаву, який бажає об’єднати навколо себе інших. «У нього ідея-фікс злити всіх до себе в партію, – пояснює обізнаний співрозмовник «Главкома» із опозиційних кіл. – Хоча в цьому нема ніякої логіки – чим більше в партії гетьманів, тим скоріше почнуться внутрішні суперечки, розподіл квот і сфер впливу…». Натомість Гриценко міг би обрати інший шлях – створення широкого фронту багатьох політичних сил на свою підтримку. Та поки затятий полковник не втрачає надії  втілити своє бачення походу на вибори. «Самопоміч», «Народний контроль», Європейська партія, «Демальянс», «Сила людей», «Хвиля», окремі громадські організації – перелічує Гриценко коло потенційних партнерів для об’єднання«Главкому». «Формат співпраці залежить від того, хто до чого готовий, – каже він. – «Альтернатива» вирішила йти під прапором «Громадянської позиції» і вступити до нашої партії. З кимось не буде об’єднання у партійному форматі, а буде об’єднання в команду, але очевидно, що в подальшому на парламентські та місцеві вибори ми підемо разом. Ми не педалюємо процес об’єднання заради об’єднання».

Поки що Гриценка охоче запрошують на ефіри, де він рубає правду-матку про злочинну владу. Щоправда, бажаний гість він лише на нішевих інформаційних каналах. «Я буваю лише на трьох телеканалах, а на «Інтері», «плюсах», «Україні», які мають набагато потужніше покриття, не був з жовтня 2014-го, – жаліється Гриценко. – Тоді за командою Порошенка ці канали були відрізані від мене. Такого навіть за бандитського режиму Януковича не було».

Загроза Тимошенко

За інформацією «Главкома», у команді Тимошенко дуже занепокоєні такою активністю Гриценка. І за результатами однієї з останніх рад наближеного кола лідера «Батьківщини» Гриценка визначили як головну загрозу лідерству Юлії Володимирівни. Показово, що політологи, близькі до «Батьківщини», коментуючи результати недавніх виборів в місцевих територіальних громадах, окрім возвеличення результату «Батьківщини», окремо вказували на провал «Громадянської позиції». Мовляв, от де можна побачити справжні, а не мальовані рейтинги Гриценка.

«Ми бачимо по фокус-групах, що Тимошенко легко виграє в другому турі у Порошенка та Бойка, а от якщо потрапляє на Гриценка чи Вакарчука, починаються варіанти», – звертає увагу співрозмовник «Главкома» в соціологічних колах.

Сам Гриценко заявляє, що його дуже бояться на Банковій і мобілізують проти нього президентську вертикаль. Так наприкінці квітня він поділився з читачами свого Facebook «інсайдом з Генпрокуратури»: «Кілька засідань президентської War Room (кімнати війни) було присвячено ні, не планам відбиття агресії – планам недопущення мене до виборів. Причина: за даними різних опитувань, різних соціологічних служб, протягом останніх двох місяців для Порошенка стало зрозуміло, що в рейтингах він стрімко летить донизу і, якби вибори відбулися сьогодні, то в другому турі переміг би я. І Порошенко боїться, небезпідставно, що віддам його під суд. Рейтинги не оприлюднювалися саме з цієї причини, фактично з лютого».

За словами Гриценка, в Адміністрації президента дали команду накопати на нього будь-що, аби не допустити до виборів, політик переконує, що серед засобів його нейтралізації може бути навіть арешт. Наразі ж Анатолій Степанович анонсував потужну медійну атаку проти себе із залученням вищих чинів Генпрокуратури, Військової прокуратури, депутатів БПП та «Народного фронту» і «придворних» політологів. Принаймні один напрямок такої атаки був визначений ще минулого року – так секретар парламентського комітету з національної безпеки та оборони Іван Винник (Блок Порошенка) оприлюднював дані, що саме за часів керування Міноборони Гриценком було розпродано найбільшу кількість військової техніки та зброї «за ціною металобрухту».

Зі свого боку, технологам Порошенка навіть на руку контрольований ріст популярності Гриценка, бо він може забирати голоси у Тимошенко. Соціологи порахували, що у Гриценка в якійсь мірі спільний електорат з Андрієм Садовим, Вадимом Рабіновичем та Тимошенко. Відповідно 18, 10, та 8% їхніх виборців готові голосувати за Гриценка, якщо їхні фаворити не підуть у президенти. А от у виборців  самого Гриценка найпопулярнішим «другим вибором» є Тимошенко (10%).

У приватних розмовах соціологи визнають, за умови, що тепер майже 50% респондентів не визначились зі своїм вибором або відмовляються відповідати, нинішні опитування мають дуже відносне відношення до реальних настроїв. Однак Гриценко може акумулювати голоси тих, хто вагається, якщо зможе переконати, що він не такий вже і «непрохідний». І у діючого президента вже бачать проблему, коли Гриценко може не пустити до другого туру самого Петра Олексійовича.

Твердою рукою

Коли в одному зі своїх останніх інтерв’ю Гриценко висловився, що вийти з кризи можна тільки шляхом авторитарного управління, демократична громадськість накинулася на нього з осудом. Але соцдослідження «Рейтингу» демонструють, що саме такі заяви лягають на благодатний електоральний ґрунт: якщо в серпні минулого року 63% опитаних були згодні на обмеження демократичних свобод заради більшого порядку, то в квітні цього року таких було вже 70%. Народ очевидно втомився від розвеселого політичного бардаку, і суворий та прямолінійний Гриценко може символізувати умовну «тверду руку». Судячи з того ж опитування, 80% виборців Гриценка вимагають радикальних змін в країні.

«Ріст його рейтингу став помітний ще наприкінці минулого року, – говорить політолог Володимир Фесенко. – І справа тут не стільки в абсолютному рості, скільки в зниженні позицій Порошенка. Потенційні виборці Гриценка шукають альтернативу одночасно і Порошенку, і Тимошенко. А на фоні інших кандидатів Гриценко виглядає прийнятним персонажем, до того ж, з досвідом державного управління».

Водночас політолог зазначає, що у Гриценка традиційно високі рейтинги у міжвиборчий період, проте ближче до виборчої кампанії вони починають просідати.

Один з лідерів «Демальянсу» Василь Гацько, який в 2014 році йшов другим номером списку «Громадянської позиції», розраховує, що відбудеться союз його сили з силами Гриценка, Садового та Вакарчука, перетікання рейтингів яких один в одного відмічають соціологи. Звісно, з поправкою на невизначеність з загадковим Вакарчуком. «Для нас важливо, щоб на наступних виборах переміг кандидат від середнього класу, – каже Гацько. – Ми будуємо політичний союз, хоча це відбувається не так швидко. Але восени хотілося б визначитись з єдиним кандидатом в президенти і відповідно одною політичною партією на парламентські вибори».

Як один з варіантів, Вакарчук може сам не йти в президенти, а виступити VIP-агітатором для такого єдиного кандидата. На думку політтехнолога Сергія Гайдая, кандидатом, який отримає підтримку від Святослава, може стати саме Гриценко.

Партія-фантом

Така синергія кількох команд могла б стати виходом для Гриценка через фактичну відсутність власної. У «Громадянської позиції» є певна кількість голів сільрад, а також депутатів місцевих рад (особливо хороші позиції на Львівщині та Тернопільщині). Але фінансовий звіт партії за минулий рік аж ніяк не демонструє її бурхливої діяльності. Так в штаті партії працює лише троє осіб (ще дві – в облорганізаціях), причому, судячи з розміру їхніх зарплат, фактично вони волонтерять. Зарплатня двох працівників склала 644 гривні, а найоплачуванішого – 2576 гривень на місяць. Внески на партійні рахунки приблизно дорівнюють витратам (135,5 тис. проти 113 тис.), а левову частку витрат (83,3 тис.) становив членський внесок на користь Альянсу лібералів та демократів за Європу (ALDE Party), членом якого є «Громадянська позиція».

У партії нема ніякого майна, автомобілів, а офісом вона розпоряджається на правах користування. Основні внески до партійної каси по 10 тисяч гривень зробили фірми сімейства голови фракції «Громадянської позиції» Тернопільської міськради Петра Ландяка. Ці підприємства переважно займаються оптовою та роздрібною торгівлею. Ще 20 тисяч додали структури керівника Волинської облорганізації Сергія Чурікова. Серед донорів-фізосіб рекордну суму (майже 15 тис. грн) виділив голова столичної Оболонської районної організації Павло Єрмолаєв. Тож все дуже скромно, і зрозуміло, що з такими витратами президентські вибори не виграти.

Саме відсутність достатньої фінансової бази та проколи в політтехнологіях Фесенко називає слабкими місцями проекту Гриценка. Свого часу «Громадянську позицію» фінансував одіозний «любий друг» Олександр Третьяков, який нині представляє Блок Порошенка. Але наразі, за словами Гриценка, такого токсичного персонажа серед спонсорів немає.

«Зараз не проводиться виборча кампанія, – пояснює політик скромний звіт своєї партії. – Коли вона проводилась, звіти були з іншими цифрами. Наші спонсори будуть з середнього та середнього+ бізнесу, який не хоче платити в судах та митницях, а хоче нормальних чесних правил. Але я не можу назвати вам зараз конкретні прізвища – побачите».

Провальним результатам місцевих виборів в об’єднаних територіальних громадах у лідера «Громадянської позиції» теж є пояснення: «Ми беремо участь тільки там, де у нас є потужні люди та потужні осередки і маємо шанс бути обраними. Платити за голоси, як інші, ми не збираймося. У нас є понад 600 депутатів та 28 міських, сільських, селищних голів, які не втратили довіру, а набирати будь-кого під франшизу «Громадянської позиції», щоб ті люди потім поводили себе не зрозумій як, – такого нам не потрібно. Ми формуємо ціннісну та цілісну команду, на три поспіль виборчі кампанії, щоб отримати владу та зробити все, що обіцяємо, на цих трьох рівнях». 

Гриценко каже, що наразі у його партії близько 3,5 тисяч членів і ще до об’єднання з «Альтернативою» анонсував «Главкому» певні результати об’єднавчого процесу вже в травні: «Сподіваюсь, що від тих представників опозиції, які виходять за рамки формату «Порошенко – Тимошенко», буде висунутий один кандидат».

Очевидно амбітний Анатолій Степанович має на увазі саме себе.

Павло Вуєць, «Главком»