Угорський провал на українських виборах
Допомога Орбана не принесла угорцям Закарпаття жодного мандата
Офіційний Будапешт зазнав дуже неприємної поразки на дострокових виборах до… Верховної Ради України. Мало того, що у складі нового парламенту не буде жодного представника угорської меншини Закарпаття, ще і нинішній владі Угорщини і персонально Віктору Орбану було недвозначно продемонстровано, що їхній вплив на Закарпатський регіон є дуже слабким.
Втім, розслаблятися Києву з цього приводу точно не варто.
Жоден з трьох
Результат виборів на Закарпатті був доволі несподіваним – обсяг вкладених Угорщиною коштів у різноманітні регіональні проєкти є доволі значним, йдеться про сотні мільйонів євро за кілька років, і тому розраховувати на банальну вдячність людей, що отримали допомогу, було нібито логічно. Але ні…
Усі кандидати до парламенту у мажоритарних округах на Закарпатті, які мали підтримку з боку офіційного Будапешту, програли вибори. Самовисуванцям Йосипу Борто, Міклошу Товту та Василю Брензовичу не допомогли ані пряма агітація угорських високопосадовців, ані потужні фінансові вливання в регіон з бюджету сусідньої держави. Ужгород, Мукачево, Берегово з Виноградовим будуть представляти у новому парламенті «неугорські» політики – діючі нардепи Роберт Горват (округ №68), Віктор Балога (№69) та парламентський новачок Владіслав Поляк (№73).
З угорських висуванців лише Брензович продемонстрував, що мав шанс виграти перегони – він прийшов до фінішу другим. Борто та Товт в себе на округах стали лише четвертим та третім відповідно.
Гроші, вкладені угорцями в культурно-освітні проєкти та в розвиток місцевих національних громад кошти не вдалося конвертувати в депутатські мандати, а політичний авторитет Віктора Орбана та представників його команди для виборців виявився менш вагомим, ніж вплив місцевих авторитетів. Нечувана активність Будапешту із просування своїх кандидатів на Закарпатті виявилася безсилою перед системною роботою на округах доморощених політичних діячів. Зокрема, угорські та закарпатські ЗМІ писали про клонування окремих кандидатів (Василя Брензовича), дезінформацію (розсилання від імені кандидата смс-повідомлень у день виборів), залякування «авторитетних виборців» за допомогою обшуків, прямий підкуп громадян, а деякі угорські політики вже заявили про порушення на українських виборах...
Тем не менш, наразі є очевидним факт: грандіозні плани із поширення віртуальної «Великої Угорщини» на закарпатські міста та села розлетілися на друзки під натиском місцевої realpolitik.
Орбан програв. Що далі?
Як Будапешт буде діяти в нових реаліях?
Можна прогнозувати, що формат просування угорських інтересів в Україні залишиться в попередньому форматі: Угорщина, очевидно, продовжить політику часткового блокування стосунків України та НАТО, і припинить це робити тільки в разі ухвалення потрібних угорцям поправок до українського законодавства. На початку липня глава МЗС Угорщини Петер Сіярто заявив про це відверто: «І «освітній закон», так само як і «мовний закон» – забирають в угорців права, які вони вже мали. Якщо ці права їм повернуть, ми будемо раді скасувати вето на проведення засідань Україна-НАТО».
Але в умовах, коли суто угорських політиків всередині українського владного політикуму в наступному політичному сезоні вже не буде, Будапешту потрібно, на додаток до зовнішніх важедів, шукати нові механізмів впливу на офіційний Київ зсередини.
Угорці можуть обрати шлях активізації роботи з новою владою – як в особі президента, так і, пізніше, з парламентською більшістю та новим урядом. Поки що саме цей варіант здається найбільш вірогідним.
Втім, є ще і другий шлях – на роль лобістів угорських інтересів можуть обрати українських опозиційних політиків, за традицією - з проросійських кіл. Недарма Нестор Шуфрич з «Опозиційної платформи – За життя» знов почав активно нагадувати, що його бабуся - з Угорщини.
Ставка на опозицію точно знадобиться Будапешту, якщо Орбан із Зеленським не знайдуть спільної мови. Хоча, скоріше за все, Угорщина, після провалу на виборах, буде намагатися використати всі варіанти «проникнення» в українську політику одночасно.
Окрім вирішення тактичних «мовних» завдань, Будапешт, очевидно, буде намагатися вирішити і деякі стратегічні питання. Насамперед, йдеться про забезпечення наявності угорського представника (–ів) в українському парламенті в майбутньому.
Після розгромних результатів цьогорічних дострокових парламентських виборів, стало очевидно: гарантувати присутність угорського політика в стінах Верховної Ради можна або за допомогою спеціального угорського виборчого округу, або за допомогою спеціальної національної квоти. Якщо конкурувати на загальних підставах та перемагати місцевих авторитетів на Закарпатті не по силу навіть Орбану. Угорці, очевидно, будуть шукати можливість «зайти» у ВР в інший спосіб. Невиключно, що ставку Будапешт в подальшому буде робити на інших угорських політиків Закарпаття – підтримає модний в Україні тренд нових облич.
Привид «Великої Угорщини»
Втім, Києву теж є на чим подумати, аналізуючи закарпатські вибори.
Якщо говорити відверто, то спроба Будапешту конвертувати фінансову допомогу в гуманітарної сфері в політичний вплив є нічим іншим, як ознаками просування «Великої Угорщини». На сьогодні це суто віртуальний, гуманітарний проєкт, який має на меті зміцнення угорської національної присутності на територіях інших держав та збереження ідентичності угорців за межами сучасної Угорщини. Але Києву потрібно не втрачати пильність та багато працювати для того, щоб «Велика Угорщина» так і залишилася «духовним» проєктом.
Показово, що тільки після скандальної «угорської» виборчої кампанії на Закарпатті Київ вирішив нарешті поцікавитися, які кошти і кому виділяє офіційний Будапешт. Як стверджують закарпатські освітяни, Міністерство закордонних справ України почало вимагати від угорських навчальних закладів регіону термінового звіту про гранти, які вони отримували від Угорщини за останні п’ять років. Задекларована мета - боротьба з корупцією, раціональне використання коштів та посилення контролю за іноземною допомогою. Зобов'язання щодо звітності стосується близько 200 угорських дитячих садків та шкіл регіону. Освітяни стверджують – саме завдяки грошам із Угорщини вдалося відремонтувати дахи, що протікали, та поли, що провалювалися. Зрозуміло, що вони будуть сильно обурюватися, якщо раптом втручання Києва зменшить потік угорської допомоги. Як і зрозуміло те, що курс Будапешту на втручання в українські вибори в один момент зробив всю гуманітарну активність Угорщини на Закарпатті політизованою та небезпечною для України, і про це треба, напевно, відверто сказати людям.
Насправді, хоча вибори і продемонстрували, що угорський вплив на Закарпаття не такий вже великий, водночас ми наочно побачили, яким великим є бажання Будапешта посилити його всіма доступними засобами. Ця лінія поведінки, напевно, буде дещо трансформована з огляду на провальні підсумки голосування, але точно не можна очікувати того, що Орбан відмовитися від своїх планів нарощування присутності Угорщини всюди, де живуть угорці. Отже, Україна має бути готовою протидіяти гібридним загрозам і на західному кордоні також.
Наталя Іщенко, Інститут світової політики для «Главкома»