Українські мігранти в Польщі: вороги чи творці економічного дива

Точної кількості українців, які наразі живуть та працюють в Польщі, не може назвати ніхто. Статистичні дані з цього приводу відрізняються у різних джерелах. Найчастіше приблизні оцінки сходяться на тому, що станом на сьогодні у сусідній країні проживає понад мільйон громадян України. Для польської економіки вони є надзвичайно важливими, бо своїми руками створюють «польське економічне диво». Так само, як колись в повоєнні роки, подібне диво створювали турки в Німеччині. Проте, серед поляків дедалі більше поширюється ненависть до українських «гастарбайтерів».

Поїздки на заробітки до Польщі давно вже стали буденним явищем, принаймні, на Заході України: тисячі українців виїжджають туди на роботу, повертаються додому, знову виїжджають... У тому нема нічого дивного: навіть, якщо зважити, що в середньому український заробітчанин отримує за свою, зазвичай некваліфіковану, працю в Польщі значно менше грошей, ніж працівник-поляк, виконуючи таку саму роботу, – для українців це все одно чимала сума. У середньому, за даними порталу Open Democracy, близько 400 доларів на місяць. Це значно перевищує платню, на яку може розраховувати в Україні кваліфікований співробітник.

Та за останні три роки поїздки на заробітки до Польщі значно почастішали – тепер не лише з Західної України, а й зі Сходу туди вирушають люди – не тільки, аби заробити грошей та повернутися, а й для того, аби просто осісти: вчитися, працювати. Подалі від рідної країни, яка змушена протистояти гібридній агресії зі Сходу. Фактично, за ці роки Польща за рахунок українців прийняла в себе більше мігрантів, аніж будь-яка інша країна Євросоюзу.

«Два гатунки» українців

«Хвиля українських мігрантів осіла в Польщі на початку 2015 року, її було великою мірою зумовлено ослабленням української валюти» - пояснив німецькій газеті Huftington Post Ігор Ісаєв – головний редактор інформаційного інтернет-порталу української національної меншини в Польщі. За його словами, коли польський уряд пояснює, що українці переїжджають до Польщі, рятуючись від війни, – це неправда.

Дійсно головна причина масової міграції – економічна, а той факт, що польську мову, як споріднену українській, легше вивчити, зумовив вибір багатьох українців.

«Польське законодавство розділяє українців на дві групи, - пояснює Ісаєв, - перша – це українська національна меншина, яка завжди жила в Польщі. Ці люди є громадянами країни і той факт, що вони – ще й етнічні українці, не має особливого впливу на їх життя в Польській республіці. Друга група – це нові мігранти з України».

До першої групи, за офіційними даними, належать трохи більше, ніж 50 тисяч осіб. Стосовно другої – кількість українських мігрантів ще ніхто не зміг точно підрахувати. Достеменно відомо лише одне: це – не біженці в традиційному сенсі. Насправді, з 2014 року статус біженців в Польщі було надано лише двом десяткам українських громадян.

Дехто в Польщі – наприклад, польський депутат Європарламента Яцек Саріуш-Вольський – наводить таку цифру: наразі, за його словами, в країні живуть близько 1,4 мільйона українських мігрантів. Переважна частина їх – це саме трудові мігранти, не біженці. В одному з дописів у Твіттері він підкреслив: «Ми можемо спостерігати збільшення кількості робочих віз та посвідок на проживання, виданих людям, які прибули також із стабільних регіонів України – таких, як Одеса». Багато українців навіть реєструють у Польщі власні фірми й надають в них робочі місця полякам.

Проте, офіційні дані змальовують лише частину реальності. За даними Євростату, в 2015 році (більш нових даних поки що нема) Польща видала близько 540 тисяч посвідок на проживання, з них українцям – 430 тисяч. У Євросоюзі це – майже рекорд: більше видала лише Велика Британія. Для порівняння: Німеччина в 2015 році, який був піковим у так званій «кризі біженців», видала близько 195 тисяч дозволів на проживання.

За даними польського міністерства сім‘ї, праці та соціальної політики, в 2016 році було подано 1,3 мільйона заяв на надання дозволів на перебування в країні. 96% з них – від українців. Загалом, минулого року міністерство видало 127 тисяч дозволів на роботу, а з січня по квітень 2017 року – більш ніж 65 тисяч дозволів (це за наявності більш ніж 600 тисяч заяв) – в обох випадках більшість знову ж таки становлять українці.

Тут важливо розуміти: до цих цифр слід долучати ще українців, які приїхали до Польщі за туристичними візами (а з початком роботи безвізового режиму – просто за власними закордонними паспортами) та й просто залишилися. Кількість нелегальних трудових мігрантів з України підрахувати неможливо: деякі джерела в Польщі кажуть про десятки тисяч, деякі – про сотні тисяч.

Witamy na naszej stronie?

Легально чи нелегально, а українські працівники заробляють в Польщі значно більше грошей, ніж удома. Ба більше: знову ж таки – потреба в українських працівниках, легальних чи нелегальних, є в Польщі не просто великою – українці стали вкрай потрібними для польської економіки.

Цього року, як і впродовж минулих трьох, економіка Польщі знову зросла на кілька відсотків. Аби й надалі підтримувати високі темпи зростання, польському уряду необхідно залучити в наступні 20 років 5 мільйонів робітників – так стверджує польська Спілка підприємців та роботодавців. Українці відіграють у цих планах ключову роль.

Водночас, за даними останнього опитування німецького фонду Bertelsmann Stiftung, 43% поляків вважають, що економічна ситуація в їх країні за останні два роки покращала – незважаючи на те, що це менше від половини опитуваних, згаданий показник є найбільшим серед всіх інших країн Євросоюзу. Статистика демонструє, що купівельна спроможність пересічних поляків зросла, зросла й потреба в робочій силі. Окрім того, наразі Польща, за даними Євростату, може похизуватися одним із найнижчих показників рівня безробіття в ЄС – ці цифри знижуються в країні багато років поспіль. У серпні цього року було встановлено новий рекорд: без роботи сиділи лише 7,1% поляків – найнижчий літній показник із 1991 року.

Але, парадоксально – дуже багато робочих місць займають зовсім не поляки. Самі вони, якщо є така змога, надають перевагу роботі за кордоном – переважно, в країнах Західної Європи. Лідером ЄС за показниками польської трудової міграції залишається Велика Британія, але й в інших країнах Старого Світу живуть і працюють сотні тисяч поляків. Виїжджають вони з тих самих причин, що й українці – до Польщі: на Заході Європи платять більше, ніж удома.

Таким чином, польські підприємці постійно шукають кваліфікованих робітників для своїх фірм – і тут у пригоді стають саме українці. За даними польського Національного банку, 91% українських мігрантів мають або середню спеціальну або вищу оствіту. Проте, водночас «гостинні» польські підприємці ще й безжально грабують своїх українських працівників: вони сплачують їм навіть не дві третини тієї заробітної плати, яку отримують на подібних позиціях поляки. Окрім того, за даними того ж Нацбанку Польщі, близько 70% українських робітників у Польщі займаються фізичною працею – переважно на будмайданчиках та в аграрному секторі. Саме там не вистачає рук поляків, які поїхали «за довгим євро» - зводити будинки для данців або збирати спаржу для німців.

«Забирайтесь геть!»

«Польща вкрай потребує українських мігрантів!» - таким був заголовок статті, яку було опубліковано в березні інформагенцією Bloomberg. І це правда. Але є й інша правда. А саме – антиукраїнські настрої серед польського населення зростають.
«З 2014 року ми спостерігаємо істотне збільшення антиукраїнських дописів з боку поляків в Інтернеті» - розповідає Міхал Білевич, доцент Варшавського університету. За його словами, під час Революції Гідності в Україні абсолютна більшість поляків симпатизувала українцям, але після того, як конфлікт пройшов «гарячу» фазу, ця симпатія почала спадати. Втім, за даними польського інституту вивчення громадської думки CBOS, більшість поляків (57%) все ще раді прихистити в себе українців з окупованих Росією територій – на відміну від африканців чи арабів, яких не хоче бачити в Польщі майже ніхто. Ці настрої поділяють і польські можновладці: прем’єр-міністерка країни Беата Шидло та лідер партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський заявили Єврокомісії, що Польща не може приймати в себе біженців із Близького Сходу, оскільки вона вже є «переповненою українськими мігрантами».

Але ставлення до українців серед польського населення – подвійне. За результатами опитування того же інституту CBOS, у 2016 році 63% поляків вважали, що українці є корисними для польської економіки, але стільки ж з них висловлювалися за те, щоб суттєво обмежити кількість українських мігрантів у країні – аби їх не стало в Польщі надто багато.

Наразі чимало українців, які проживають в Польщі, почувають себе добре інтегрованими в польське суспільство, проте намагаються на вулиці не розмовляти ані українською, ані, боронь Боже, російською. «На вулиці я справді відчуваю все зростаючу ненависть – зростає кількість вербальних та навіть фізичних атак, особливо в невеликих містечках та на Сході», - підкреслює Ігор Ісаєв.

Показовою в цій ситуації є й поведінка правлячої в Польщі правоконсервативної партії «Право та Справедливість» (PiS): її представники, з одного боку, не поширюють ненависницькі настрої проти українців, з іншого ж, нічим не запобігають цьому явищу. Вони мовчки дозволяють політикам деяких інших партій утверджувати таке бачення: «У Польщі є багато ворогів і українці – одні з них». Випадків прямих ворожих дій стосовно українців останнім часом також побільшало: минулого місяця в Любліні було побито українського студента – так сильно, що йому довелось робити операцію; зареєстровано кілька випадків вандалізму стосовно українських пам’ятників, а також кілька підкреслено антиукраїнських маніфестацій – щоправда, в цьому випадку їх ініціювали, як виявилося, проросійські сили.

На початку вересня, як повідомляє польська Gazeta Wyborcza, міністр внутрішніх справ Польщі Маріуш Блащак виступив з вимогою ввести з 2018 року обмеження на кількість українських мігрантів. Це вже – позиція офіційного високопосадовця, отже – згадане питання розглядатимуть. Чи призведе це справді до обмежень для українських гастарбайтерів – поки що прогнозувати неможливо.

Борис Немировський, для «Главкома»