«Вагнерьонок» сідає за парту з мертвим солдатом. Про освіту на окупованих територіях

У 2022-му році росіяни, окупувавши нові території України, взялися за системне знищення ідентичності українських дітей. Цю справу загарбники відточували ще з 2014 року у Криму та окупованих частинах Луганської та Донецької областей. На Харківщину, Запоріжжя та Херсонщину «визволителі» заходили вже із готовими «методичками» та розумінням того, як треба діяти.

Для «легалізації» освітньо-воєнних заходів окупаційні адміністрації ухвалюють так звані закони. До прикладу, у Криму у 2022-му році псевдодержавна рада прийняла регіональний закон про патріотичне виховання для «формування у громадян патріотичних цінностей, розвитку у них високої соціальної активності, громадянської відповідальності, здатності проявити себе у зміцненні та захисті держави, забезпеченні її життєво важливих інтересів та сталого розвитку». Щось схоже росіяни планують запровадити на тимчасово окупованій території Херсонщини. А з юних жителів окупованої частини Запорізької області росіяни планують створювати «суб’єктів стратегічного значення».

Виховання «патріотів» змалечку: як діють окупанти

Те, що українські правозахисники вважають «мілітаризацією», росіяни називають «військово-патріотичним вихованням». Система знищення ідентичності української молоді на тимчасово окупованих територіях відбувається через формальну та неформальну освіту. Російська машина мілітаризації підгрібає дітей будь-якого віку, у тому числі й дошкільнят. Наприклад, у YouTube можна знайти відео з нехитрою руханкою, яку виконують буцімто російські солдати. Вона має відповідну назву: «Фізкультхвилинка «Солдат молоденький». Її у 2020 році розіслала батькам адміністрація одного з дитсадків у Криму, щоб діти могли виконувати фізичні вправи вдома у ковідний період: «Щоб бути сильними і сміливими, як наші діди-прадіди».

Так звана «Парта героя» – ще одне ноу-хау російської освітньої системи, яке застосовують не лише у школах РФ, а й на територіях, які зараз під окупацією. Це – ініціатива путінської партії «Єдина Росія»: у сотнях навчальних закладів встановлюють парти із зображеннями мертвих військовослужбовців РФ. Один з останніх прикладів встановлення такої парти зафіксовано в окупованій мелітопольській школі №24. 

«Честь» навчатися за партою, з якої на тебе дивиться мертва людина, надається не кожній дитині. Як повідомляють автори ідеї «геройської парти», сидіти за нею можна лише тим школярам, ​​які особливо відзначилися у навчанні або громадській діяльності. Щоденне нагадування про «героїчних земляків» сприятиме вихованню патріотизму, а сидіння за такою партою мобілізує учнів на високі здобутки.

Ще один шлях навернення до військової теми дітей на окупованих територіях – спорт. Окупанти організовують спортивні заходи з елементами відтворення військових дій, у яких беруть участь діти. «Главком» поспілкувався з журналістом-розслідувачем Watchers Артемом Худолєєвим, який займається дослідженням мілітаризації росіянами українських дітей.

«Поєднання пропаганди зі спортивними турнірами – дієвий механізм, який впливає на дітей. Українським дітям на таких змаганнях, де присутні російські прапори та інша символіка, у тому числі й військова, насаджують думку, що вони теж росіяни. Також росіяни активно запрошують на такі заходи представників мілітарних організацій», – розповідає Худолєєв.

Журналіст також згадує про діяльність так званої «Юнармії» – молодіжної військово-патріотичної організації, яка бере свій початок з СРСР. Окрім Росії, відділення «Юнармії» функціонують у Вірменії, Таджикистані, невизнаній Абхазії, а також на окупованій території України. Учасниками організації можуть стати діти з восьмирічного віку. Одна із задач «Юнармії» – «підвищення у суспільстві авторитету та престижу військової служби». Тільки у так званій «ДНР» в ряди мілітаризованої організації вступило понад 4 тис. підлітків станом на 2024 рік. Це за статистикою самих росіян. У суспільстві та за кордоном «Юнармію» порівнюють з Гітлер'югендом – молодіжною військовою мілітарною організацією Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини.

Та не «Юнармією» єдиною. Росіяни плодять організації такого штибу для молоді, які відрізняються, по суті, лише назвами: «Рух перших», «Вагнерьонок», «Зірниця», «Зірничка», «Зірниця 2.0», «Молода гвардія», «Клуб лідер» тощо. У рамках цих організацій проводяться військово-патріотичні збори, на які відправляють дітей із захоплених регіонів України.

До активної воєнізації дітей на тимчасово окупованих територіях загарбники залучають й російських спортивних зірок, розповідає Артем Худолєєв: «Якщо говорити про міжнародні спортивні організації, то реакція фактично взагалі відсутня. Можна згадати приклад російської дзюдоїстки Мадіни Таймазової. У квітні 2022 року Таймазова взяла участь в пропагандистському заході «майстер-клас для юних дзюдоїстів з Донбасу».

Дітей, яких долучили до цього майстер-класу, незаконно вивезли на територію Росії. Фактично, констатує Худолєєв, їх викрали.

«Дзюдоїстка долучилася до цього злочину і допомогла зробити з нього ще й пропагандистську піар-акцію. Також цих дітей використали для створення пропагандистських матеріалів», – розповів у коментарі розслідувач Watchers.

Інший приклад залучення зірок спорту до мілітаризації дітей, який наводить журналіст, – тхеквондист Максим Храмцов. «Він другий рік поспіль проводить турнір за участю дітей з Донеччини, яких незаконно привозять на змагання у РФ», – каже Худолєєв.

Світова спільнота фактично не реагує на ці випадки. Мадіну Таймазову Міжнародна федерація дзюдо (IJF) вважає нейтральною атлеткою та допускає до змагань. Храмцов, як і інші російські тхеквондисти, які підтримують війну, ще у 2023 році отримав від проросійської World Taekwondo нейтральний статус. 

Хоча Мінспорту України та НОК України неодноразово порушували питання російських «нейтральних» спортсменів, віз і нині там. 

Фабрика юних солдатів. Реакція України та світу

Керівник відділу прав дітей в умовах воєнного стану секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Арман Акопян скаржиться на слабку реакцію світової спільноти. «Неодноразово наголошувалось на серйозності проблеми: РФ систематично залучає українських дітей на окупованих територіях України до військових навчань, індоктринації, участі у молодіжних військових  організаціях, таких, як «Юнармія», де діти навчаються бойовим навичкам і перебувають під впливом російської пропаганди. Це – воєнний злочин, порушення норм міжнародного права», – наголошує Акопян.

Щоб привернути більше уваги європейських та американських партнерів до цієї проблеми, омбудсман регулярно звертається до міжнародних ЗМІ та організацій, наголошуючи на воєнних злочинах РФ, особливо щодо нав’язування дітям ідей через військові програми та організації, як-от «Юнармія». З метою посилення адвокації цього питання за кордоном, іноземні партнери запрошуються до Центру захисту прав дитини та інших установ, які працюють з дітьми, постраждалими від війни. Це дозволяє краще розуміти ситуацію на місцях, запевняє Арман Акопян.

Наразі Міжнародна коаліція за повернення українських дітей налічує 41 країну. Її представники координують зусилля для розв'язання проблеми незаконної депортації та примусового переміщення українських дітей Росією.

Життя в окупації. Як реабілітувати дітей?

За даними омбудсмана Дмитра Лубінця, станом на 20 листопада 2024 року Росія депортувала або примусово перемістила 19546 українських дітей. Процес їх повернення дуже повільний: станом на 15 листопада вдалося повернути 1008 дитину.

Арман Акопян зазначив: після повернення такі діти перебувають у важкому емоційному стані, вони потребують комплексної реабілітації. «Системний тиск росіян спрямований на знищення української ідентичності дітей, і це ускладнює процес їх реінтеграції в українське культурне середовище. Це проявляється також у складнощах із володінням українською мовою, у формуванні хибних уявлень про Україну, її цінності та народ внаслідок російської пропаганди. Окрім того, виникають і практичні труднощі, пов'язані з відновленням документів та адаптацію в освітнє середовище», – повідомив керівник відділу прав дітей в умовах воєнного стану секретаріату Уповноваженого Верховної Ради.

В Україні працює Центр захисту прав дитини (Child Rights Protection Center, CRPC). Це фізичний простір для дітей, які повернулися з депортації чи тимчасової окупації. Там їм надають необхідну первинну допомогу.

Для уникнення ретравматизації дітей під час опитування слідчими залучається психолог, який ставить дитині адаптовані запитання від слідчого. Психолог опитує дитину, враховуючи готовність до спілкування. Це допомагає мінімізувати наслідки від розповіді про пережите. Уci зібрані матеріали слідчі надалі скеровують до судів, у тому числі Міжнародного кримінального суду.

«Команда фахівців Центру працює над реінтеграцією дітей. Спеціалісти складають індивідуальний план: оцінюють психоемоційний стан, надають необхідну психологічну підтримку, супроводжують дітей та їхні родини, надаючи всебічну допомогу, включно із гуманітарною (короткострокове винаймання житла, купівля необхідних речей та медикаментів, гаджетів для навчання тощо). Команда забезпечує проведення медичного обстеження та реабілітації», – підсумував Акопян.

Для чого росіянам українські діти?

Росіяни нав’язують потрібні їм наративи, і найпростіше це робити з дітьми, які ще не мають критичного мислення, сприймають інформацію від дорослих за істину. Для підлітків окупанти прагнуть створити Росії образ країни, яка турбується про молодь і прагне її розвитку, так формується готовність підтримувати Російську Федерацію у майбутньому.

Мета, яку переслідує російська пропаганда, – мілітарність під виглядом патріотизму та формування російської ідентичності у громадян окупованих територій. У дітей формується уявлення, що служба у збройних силах Росії – це почесно, створюється образ солдата-захисника Вітчизни. «СВО» (за цією абревіатурою Росія третій рік приховує від власного народу ведення масштабної кровопролитної війни проти України – «Главком») подається як логічне продовження боротьби проти «фашистів та нацистів, яких били наші діди».

Пропагуючи «культуру війни», росіяни формують позитивне ставлення до бойових дій загалом, заохочують вступати до лав армії з юного віку.

Маргарита Огнева, «Главком»