Вибори в Естонії: курс на Москву?
Всі три тури президентських виборів у парламенті завершилися безуспішно. 24 вересня главу держави обиратиме Колегія вибірників
Минулого року пропутінське лобі в країнах Балтії дістало підтримку в особі новообраного президента Латвії Раймонда Вейоніса. Це перша людина з російським корінням, яка обійняла посаду подібного рівня. Російські ЗМІ відразу розібрали на цитати сентиментальні згадки Вейоніса про казки Пушкіна, які йому читала мати, і про любов до радянських фільмів. Поза тим найважливіші заяви Вейоніса полягали у декларуванні прихильності до Росії. Втім, добре те, що Вейоніс обмежений простором для маневру: функції президента Латвії є здебільшого представницькими.
До того ж позицію Вейоніса врівноважували найближчі сусіди – глава Литви Даля Грибаускайте та президент Естонії Тоомас Хендрик Ільвес. Обидва відмінно тримали (і тримають) удар, дарма, що українцям більше відома діяльність Грибаускайте і значно меншою мірою – діла та вчинки Ільвеса. Але повноваження президента Естонії вже добігли кінця, і зараз країна занурена в процес президентських виборів, підсумок яких стане відомим наприкінці вересня.
Низька громадянська активність естонців (на попередніх виборах, у 2011 році, 74% респондентів було байдуже, хто стане їхнім наступним президентом) на тлі пожвавлення кремлівської п’ятої колони створює певну небезпеку. Баланс у Балтійському регіоні може бути збитим на користь саме проросійських сил. В ситуації, коли триває поляризація настроїв на тлі розв’язаної Росією війни, прокремлівські партії отримують нагоду загострити увагу на своїх тезах. І схилити свій та чужий електорат до підтримки Російської Федерації.
Поспішай повільно
Особливість ситуації в Естонії в тому, що президентські вибори в цій країні є непрямими. Главу держави обирає Рійгікогу – місцевий парламент. Однак наприкінці серпня – на початку вересня всі три тури президентських виборів завершилися безуспішно: жоден з кандидатів не набрав необхідних 68 зі 101 голосу. Тепер, згідно із законодавством, виборами президента займатиметься Колегія вибірників, яка збереться з цією метою в театрі «Естонія» 24 вересня.
На сьогодні відомо, що точно буде представлено кандидатури Сійма Калласа (колишнього голови Партії реформ, котрий має чималі політичні амбіції й поблажливе ставлення до Росії) та Майліс Репс (висуваниці нині опозиційної Центристської партії). До складу колегії входитиме 335 вибірників, включаючи 101 депутата Рійгікогу і 234 представників місцевих самоврядувань. Для обрання президентом у Колегії вибірників за кандидата має проголосувати більшість її членів (50% + 1 голос).
І хоча двоє названих претендентів складають пару головних суперників, не слід забувати й про те, що з вагомих кандидатів у президенти також балотується Аллар Йикс (представник Вільної партії) та членкиня Партії реформ Марина Кальюранд. Цікаво, що до цієї пари здобувачів посади в Росії діаметрально протилежне ставлення. Правника Йикса відверто «не люблять» – за те, зокрема, що у справі «захисників російської освіти» він надавав юридичну підтримку противникам русифікації
Значно прихильніше Росія ставиться до Кальюранд – колишнього посла Естонії в Росії та чинного міністра закордонних справ. Утім, задля балотування на президентську посаду Кальюранд заявила про складання повноважень. У випадку з цією кандидаткою, яка включилася у боротьбу пізніше за своїх суперників, є ще один нюанс. Вона представляє ту ж партію, що й Сійм Каллас, а це означає, що Кальюранд разом із колегою тупцюватиме по одному й тому самому електоральному полю.
Естонські оглядачі одностайні в тому, що такий недалекоглядний хід послабить позиції як Кальюранд, так і Калласа. «Найбільша парламентська партія не змогла вийти на вибори з одним кандидатом, влаштувавши цирк з двома претендентами. Якщо раніше я вважав їх дуже згуртованою організацією, то тепер у механізмах помітні збої. На мій погляд, Тааві Рийвас (прем'єр-міністр Естонії і глава Партії реформ) затіяв несолідну гру, почавши дуркувати з двома кандидатами. Але поки що я не знаю, як вся ця ситуація з Мариною Кальюранд і Сіймом Калласом позначиться на рейтингу Партії реформ і чи станеться всередині неї розкол», – говорить політолог Пєетер Тайм.
Хай там як, а за таких умов фаворитом президентських перегонів стає Майліс Репс.
Центристи Естонії: недвозначний бекграунд
Партія, висуваницею котрої є Майліс Репс, – друга за чисельністю та впливовістю в Естонії. Попереду лише Партія реформ, що нині є правлячою і такою, котра стала стрижнем парламентської коаліції. В опозицію до неї пішли центристи, що нині й делегують Репс до парламенту. Ще рік тому очікувалося, що Центристська партія висуне в президенти свого незмінного лідера Едгара Савісаара, однак стан здоров’я останнього змусив однопартійців шукати йому заміну.
Центристська партія Естонії, котра має договір про співпрацю з путінською «Єдиною Росією», демонструє нині незначну тенденцію до нарощування рівня популярності. Якщо в 2007 році ця партія провела до парламенту 29 депутатів, в 2011-му – 26, то за результатами виборів 2015 року центристи мають у законодавчому органі 27 своїх представників.
Слід зазначити, що Центристська партія виросла з легендарного створеного на початку 1988-го Народного фронту Естонії. Весь цей час, тобто вже 28-й рік поспіль, центристів очолює Едгар Савісаар, він же – поки ще чинний мер Таллінна та був міністром економіки в уряді прем’єра Андруса Ансіпа. Щоправда, з вересня 2015-го Савісаар тимчасово відсторонений від посади мера Таллінна у зв’язку з висуненими йому підозрами у корупції.
Зв’язки Савісаара з Росією є доведеним фактом. Кілька років тому естонська поліція безпеки (КаПо) склала рапорт на Савісаара, де його йменували «агентом впливу Росії» та «загрозою безпеці Естонії». Секретна служба інформувала уряд про те, що разом із Савісааром до Москви постійно вояжують його соратники Айн Сеппік та Владімір Вельман.
Під час одного з таких візитів Савісаар просив у керівництва Росії 1,5 мільйона євро – з метою «поглибити вплив Росії в Естонії». І вплив було поглиблено: меседжі Савісаара виборцям структуровано двома напрямами – потребою розвивати «більш дружні» відносини з РФ та обстоюванням «законності претензій» Росії щодо Криму.
Усі наративи Савісаара викликають критику чинних естонських урядовців. Міністр оборони Урмас Рейнсалу наголошує: заяви Савісаара недоречні, вони лише підтверджують, що «людина взяла на себе роль агента впливу Росії», пише видання Postimees. «Офіційна риторика Росії ставить під сумнів легітимність українського уряду. Висловлювання Савісаара лише сприяють цій риториці. Абсолютно неприпустимо, коли голова партії висловлює подібну позицію», – зазначає Рейнсалу.
«Окупація частини України – порушення міжнародного права. Я закликаю всі політичні сили засуджувати подібну діяльність. Зараз необхідно залишити осторонь всі внутрішньополітичні інтереси», – додає міністр. І хоча Центристська партія Естонії – не єдина, хто ігнорує подібні заклики, її позиція є особливо значущою з огляду на вплив, котрий вона має всередині країни.
А тим часом на міжнародній арені на благо Росії трудиться депутатка Європарламенту від Центристської партії Естонії Яна Тоом. Вона теж потрапляла в поле особливої уваги КаПо. Зокрема, через те, що чинила тиск на російські школи Таллінна, вимагаючи від них заяв щодо викладання виключно російською мовою. Під час парламентської виборчої кампанії патріотично налаштовані естонці напівсерйозно-напівжартома зазначали, що для Естонії існує три головні небезпеки: Путін, Савісаар і Яна Тоом.
Все сказане важливо для розуміння того, з якого середовища походить імовірна переможниця президентських виборів Майліс Репс.
Хто така Майліс Репс?
«Перевага Майліс Репс полягає в тому, що вона прагматик, який чудово розуміє, що безпека Естонії залежить від добрих відносин з Росією, і не має в своєму багажі різких антиросійських тез, на відміну від конкурентів. Ставши президентом, Майліс зможе почати відносини з Росією з чистого аркуша», – зазначає колега Репс по фракції центристів Михайло Стальнухін.
«Під час перебування міністром освіти вона дуже багато зробила для збереження російськомовної освіти в Естонії. На жаль, зі зміною уряду в 2007 році багато було втрачено», – додає він. Говорячи ж про шанси Репс на перемогу, Стальнухін зазначає, що для Колегії вибірників важливу роль відіграє робота з місцевим самоврядуванням, і тут, на його думку, у Репс шанси досить високі.
Професор Талліннського університету, політолог Тоомас Алаталу також вважає, що серед усіх кандидатів саме Майліс Репс налаштована до Росії «найменш агресивно». «Решта висловлюються в загальному європейському дусі. Вони бачать у Росії загрозу, але все-таки висловлюють це в нормальній тональності», – говорить він.
Коментарі на кшталт тих, що дають Стальнухін та Алаталу, жадібно поглинають у Москві. І, вочевидь, розсилають по ЗМІ з рекомендацією їх всіляко популяризувати. Щоправда, Репс м’яко критикують за те, що закликала переглянути угоду її партії з «Єдиною Росією». На одній із зустрічей з виборцями Репс заявила, що не працюватиме з представниками руху російських співвітчизників в Естонії, оскільки цей рух скомпрометовано. Однак навіть попри це Репс є для Росії одним з найбажаніших кандидатів.
Адже Сійм Каллас (попри його толерантність до РФ) усе одно залишається для Кремля занадто «проєвропейським» кандидатом, котрий «отримає вказівки з Брюсселя». А з Алларом Йиксом узагалі біда – цей правий політик у трактовці Росії – кандидат «проамериканський». Вимірюючи «градус русофобії», Москва робить ставку на Майліс Репс, чиї шанси на президентство можна оцінити як досить непогані. Особливо зважаючи на те, що кожен четвертий житель Естонії є представником російської діаспори.
Обрання Репс (порівняно з президентством Ільвеса) є значно гіршим сценарієм і для Європи загалом, і для України зокрема. Вибір на користь Майліс Репс також може свідчити про посилення «роботи» проросійських сил усередині Балтійських країн. Ця робота й зумовлює вихід на перші ролі політиків та партій, котрі раніше користувалися меншою підтримкою в електорату, але поступово почали її нарощувати. Однак подальший розвиток подій у Балтійському регіоні залежатиме від більш або менш тісного зрощення пропутінських сил з офіційною владою. В цьому контексті президентські вибори в Естонії стануть вельми показовими.