Від сухпайків до... Чим союзники допомагають Україні останні три роки

Це дослідження є однією із перших спроб системно оцінити вплив міжнародної допомоги на посилення обороноздатності України у процесі протидії російській агресії. Перш за все проаналізовано еволюцію процесу надання допомоги, зміни її природи і масштабів у контексті українсько-російського протистояння.

Еволюція підтримки

Початок агресії РФ проти України у лютому-березні 2014 року разом із незадовільним рівнем бойової готовності і оснащення Збройних сил України (ЗСУ) вимагали від Києва добиватися отримання максимально можливої військової допомоги від міжнародних партнерів.

На запрошення офіційного Києва колишній командувач сил НАТО в Європі генерал Веслі Кларк і американський військовий теоретик Філіпп Кербер прибули до України в березні 2014 року для оцінки потреб країни у допомозі від США. У доповіді, яка була представлена на початку квітня 2014-го, наголошувалося на тому, що Україні для максимально швидкого посилення обороноздатності була необхідна нелетальна допомога (у першу чергу бронежилети, прилади нічного бачення і захищені системи зв’язку). Зі свого боку уряд США на кінець березня 2014 року обмежився постачанням 330 тисяч сухих пайків, готових для споживання (Meal, Ready-to-Eat – MRE), вартістю 3 млн доларів. Подібне одноразове постачання сухих пайків, готових для споживання (77 тисяч), було здійснено також Норвегією 29 червня 2014 року.

Однак дуже скоро відбулися зміни у баченні щодо необхідної допомоги на фоні ескалації українсько-російського протистояння у формі гібридної війни на сході України. Як наслідок – 17 квітня 2014 року тодішній міністр оборони США Чак Хейгел на прес-конференції заявив про те, що президент США Барак Обама затвердив надання пакета нелетальної військової допомоги Україні. Йшлося, зокрема, про аптечки, шоломи, спальні мішки і системи очищення води. Також Чак Хейгел заявив, що США продовжують здійснювати оцінку допомоги, яку можуть надати Україні для посилення обороноздатності. 21 квітня 2014 року з’явилося офіційне повідомлення про надання США допомоги офіційному Києву на 8 млн доларів. Для потреб ЗСУ йшлось про засоби розмінування і системи зв’язку. Хоча фактично США основний наголос зробили на допомозі Державній прикордонній службі України (ДПСУ), яка мала отримати інженерне обладнання, засоби зв’язку і машини. Такий розподіл пояснюється тим, що головну загрозу на той час американська сторона бачила в недостатній захищеності державного кордону України, що уможливлювало інфільтрацію російських агентів і сил у прикордонні області. Як наслідок – саме для протидії цій загрозі і спрямовувалася основна американська допомога.

4 червня 2014 року, виступаючи у Варшаві, президент США Барак Обама заявив про надання ЗСУ бронежилетів, пристроїв нічного бачення і додаткових засобів зв’язку на суму 5 млн доларів. Таким чином на червень 2014 року  США надали загалом допомоги на 23 млн доларів. Фактично ж американський уряд пішов на виділення мінімально необхідного обладнання для посилення обороноздатності України лише через два місяці після відповідних рекомендацій від американських експертів. Також деталі щодо закупівель посольством США в Україні різноманітного обладнання для ДПСУ протягом весни 2014 року чітко фіксують, що основну загрозу американська сторона продовжувала бачити в недостатній захищеності кордонів, незважаючи на реальні бойові дії травня 2014 року. Інституційний розвиток сектора безпеки і оборони також було визначено як ключовий пріоритет, який мав допомогти Україні ефективно протидіяти РФ у довгостроковій перспективі. Таким чином проявлялася різниця в очікуваннях української сторони і баченні міжнародних партнерів. США і їхні союзники робили наголос саме на інституційному розвитку, який у середньо- і довгостроковій перспективі розглядався як ключовий елемент успіху України у конфлікті з РФ. При цьому матеріально-технічній допомозі відводилася другорядна роль. У той час як офіційний Київ хотів збільшення матеріально-технічної допомоги для ефективної протидії РФ.

На початку липня 2014 року, що збіглось із відновленням активної фази АТО, Україна почала отримувати заявлену Бараком Обамою в Варшаві допомогу. Україна отримала від США 1 тисячу спальних килимків і 3,6 тисячі камуфляжних жакетів, а також 2 тисячі бронежилетів Interceptor, які розроблялися на основі досвіду ведення війн в Іраку і Афганістані і мали відповідний рівень захисту. Також у цей час Україна отримала тисячу бронежилетів із Франції, які офіційний Париж пообіцяв передати ще у квітні 2014 року. Усього за червень–вересень 2014 року Україна у рамках затвердженої допомоги від США отримала 2 тисячі аптечок типу IFAK, 175 систем зв’язку Harris Multiband Handheld Radios, 7 роботів для розмінування, 4,5 тисячі комплектів літньої і зимової форми, 1 тисячу шоломів і 150 приладів нічного бачення.

Із іншого боку, Україна зверталася до США і їхніх союзників із проханням надати снайперські гвинтівки і набої для сил спеціальних операцій, міномети калібром 60 мм, 80 мм і , а також боєзаряди, ручні гранатомети MGL-140, пускові пристрої і ракети для ПТРК Javelin або TOW-II, ПЗРК Stinger, бронетранспортерів типу MRAP і бронеавтомобілі типу HMMWV для чотирьох бригад (1312 одиниць), радіолокаційні станції контрбатарейної боротьби різних типів (AN/TPQ-49, AN/TPQ-37, AN/TPQ-36), БПЛА для розвідки і забезпечення вогневого ураження радіусом від 2 до , радіостанції, медичне обладнання (в тому числі і 52 тисячі аптечок IFAK), окуляри нічного бачення, тепловізійні бінокуляри і приціли. Тим самим ішлося про отримання як летального озброєння, так і більших масштабів нелетальної військової допомоги, що розходилося із баченням США і їхніх союзників.

Збільшення масштабів американської допомоги Україні протягом літа 2014 року стало «зеленим світлом» для американських союзників щодо можливості здійснювати допомогу Києву. Однак наповнення цієї допомоги не виходило за неформальні рамки, які були встановлені у Вашингтоні.

У листопаді 2014 року Україна почала отримувати техніку від США у рамках оголошеного у вересні пакета допомоги. 21 листопада було доставлено перші три радіолокаційні системи контрмінометної боротьби AN/TPQ-48A із загальної кількості в 20 обіцяних радарів. Окремо в листопаді 2014 року група із 12 американських спеціалістів завершила перебування в Україні для оцінки потреб у медичній сфері і тренувань. Із середини грудня 2014 року було розпочато заплановані тренування ЗСУ щодо використання цих радіолокаційних систем. Загалом же до кінця 2014 року США за їхніми власними підрахунками передали Україні спорядження і техніки на 118 млн доларів для посилення обороноздатності. Окремо слід згадати про те, що 30 січня 2015 року США передали Україні 5 надувних човнів виробництва компанії Willard Sea Force 730 і Sea Force 11M. Потреби ВМС України обраховуються десятками цих човнів. При цьому їх передача не вирішує більш нагальної проблеми щодо нарощення кількості надводних кораблів після втрати більшої частини кораблів ВМС у процесі окупації Криму.

Однак цікавим є те, яким чином розподілялася допомога США між різними відомствами в Україні в той період. ЗСУ отримали допомоги на 52 млн доларів, Національна гвардія   ̶ на 19 млн, а ДПСУ – на 47 млн. Це показує, що одним із пріоритетів США і далі було гарантування безпеки українських кордонів. Однак ця проблематика була найбільш гострою у квітні-травні 2014 року на початкових етапах російської агресії, в той час як протягом літа українсько-російських конфлікт переріс у повномасштабні бойові дії із застосуванням важкої техніки. Тим самим прослідковується певна бюрократична інерція щодо зміни пріоритетів надання допомоги.

На фоні ескалації у січні-лютому 2015 року проблема отримання зовнішньої допомоги проходить чергову еволюцію. Перш за все у боях за Дебальцеве ЗСУ активно застосовували отримані від США контрмінометні РЛС AN/TPQ-48A. Це фіксує гостру потребу ЗСУ в сучасній техніці, оскільки від постачання до початку використання минуло менше двох місяців. Два таких радари використовувалися бригадною артгрупою 128-ї гірсько-піхотної бригади. Один радар було виведено із ладу, але його частини було захоплено російськими бойовиками на складі. Тим самим ЗСУ не втратила повністю функціонуючого радару, хоча російська пропаганда намагалася довести протилежне. При цьому можливість отримання Росією сучасної американської техніки була і залишається одним із аргументів противників надання Україні летального оборонного озброєння. За оцінками українських експертів, ефективність застосування РЛС AN/TPQ-48A була високою. Однак контрмінометні радари не є ефективними проти реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) і артилерії великого калібру, застосування яких призводило до найбільших жертв. Тим самим Україні необхідними були радари AN/TPQ-36 і AN/TPQ-37 Firefinder для протидії РСЗВ і великокаліберній артилерії.

У процесі експертних дискусій, як США і їхні союзники можуть посилити обороноздатність України на тлі чергової ескалації на сході України, у лютому 2015 року з’явилося одразу кілька цікавих пропозицій. Так, низкою американських аналітичних центрів було підготовлено доповідь Preserving Ukraine’s Independence, Resisting Russian Aggression: What the United States and NATO Must Do. Автори наголошували на тому, що Україні треба надати РЛС для виявлення артилерійських систем і РСЗВ із радіусом дії в 30-, оскільки 70% усіх жертв у конфлікті є наслідком застосування цих систем. Окрім того, у цій доповіді йшлося про надання Україні засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ) для протидії розвідницьким БПЛА противника. Такий крок пояснювався тим, що РФ активно застосовувала у конфлікті на сході РСЗВ/далекобійну артилерію разом із БПЛА, що і дозволило завдати значних втрат. Така тактика зрештою стала предметом особливої уваги і занепокоєння серед американців і європейців. Ішлося також про надання Україні розвідницьких БПЛА великого радіусу дії. Тим самим українська сторона могла б одночасно ефективно протидіяти ворожому поєднанню РСЗВ/далекобійної артилерії через застосування РЛС контрбатарейного типу і засобів РЕБ і одночасно застосовувати російську тактику проти них. Це в свою чергу посилило б ефект стримування на лінії розмежування навіть без надання летального оборонного озброєння. Окремо у доповіді йшлося про надання необхідної кількості броньованих HMMWV для потреб ЗСУ і Національної гвардії.

Слід зазначити, що в доповіді Preserving Ukraine’s Independence, Resisting Russian Aggression: What the United States and NATO Must Do наголошувалось на необхідності надання Україні летального оборонного озброєння, передусім ПТРК Javelin. Саме це питання стало основним предметом уваги і обговорення у Білому домі на початку лютого 2015 року. Однак на ефективність від передачі Україні летального оборонного озброєння скептично дивився як сам тодішній президент США, так і американські союзники в Європі, в першу чергу ФРН і Франція. Врешті-решт було вирішено відмовитися від постачання летального оборонного озброєння Україні.

Іншою цікавою пропозицією був план, який у середині лютого 2015 року запропонував командуванню НАТО в Європі і представникам Державного департаменту США уже згаданий військовий теоретик Філіпп Кербер. Він виступив з ідеєю продажу Пакистаном Україні 500 пускових установок ПТРК Tow-II і 8 тисяч ракет до них для запобігання розростанню російської агресії на сході України. З іншого боку, Кербер запропонував, щоб країни Центральної і Східної Європи (ЦСЄ) передали Україні свої запаси радянської техніки. Польща могла б передати танки Т-72, гаубиці Д-30 калібром разом із боєзапасами до обидвох систем озброєння. У свою чергу США мали б компенсувати цим країнам постачання озброєння в Україну передачею власного сучасного американського озброєння. Тим самим формально США не передавали б Україні необхідні системи, однак фактично сприяли б посиленню обороноздатності. При цьому наявність політичної волі у Білому домі було головним чинником успішності запропонованих планів у випадку як із Пакистаном, так і з Польщею разом із іншими країнами ЦСЄ. Однак Білий дім по суті вирішив не реалізувати пропозиції, запропоновані Філіппом Кербером. 

Та значний такий тиск із боку частини американської експертної спільноти і Конгресу щодо необхідності посилити обороноздатність України, а також постійні звернення Києва мали ефект. 11 березня 2015 року США оголосили, що нададуть іще додатково на 75 млн доларів допомоги Україні у рамках European Reassurance Initiative. Новий пакет включав нові контрбатарейні радари, БПЛА, радіостанції, аптечки першої медичної допомоги і карети швидкої допомоги. Також ішлося про передачу Україні 30 броньованих Humvee і 200 неброньованих.

Домовленість про початок тренувань бійців Національної гвардії між США і Україною також посприяла: розширення масштабів американської допомоги було стимулом для союзників США збільшувати свою підтримку Україні. У лютому 2015 року стало відомо про плани Великої Британії почати тренування українських бійців. У тренуваннях мали бути задіяні 75 британських військових, а у листопаді 2015-го кількість тренерів було вирішено збільшити до 100. Вартість тренувань становила 9,4 млн фунтів стерлінгів. На серпень 2015 року тренування пройшла 1 тисяча бійців.

Окрім того, Велика Британія також вирішила надати у березні 2015 року другий пакет допомоги Україні вартістю 850 тис. фунтів. Так само уряд Канади 14 квітня 2015 року заявив про започаткування програми тренування українських підрозділів (загалом 200 осіб до 31 березня 2017 року) під назвою UNIFIER. Тренування мали здійснюватися як на Яворівському полігоні, так і в Центрі розмінування Міноборони в Кам’янці-Поліському. Вартість програми становила 32 млн доларів. У рамках програми підготовки українських саперів у листопаді 2015 року Канада передала Україні прилади і обладнання для розмінування вартістю 2,5 млн доларів, а також почала проводити сертифікацію підготовлених спеціалістів.

Протягом літа 2015 року основні дебати в США розгорнулися щодо того, які саме РЛС для боротьби із російськими РСЗВ і далекобійною артилерією США можуть передати Україні. У липні стало відомо про те, що розглядається можливість передачі систем AN/TPQ-36 і AN/TPQ-37. Саме можливість постачання в Україну систем AN/TPQ-37 розглядалася російськими експертами як загроза для ефективної роботи РСЗВ типу «Град», оскільки ця американська РЛС має радіус дії до , який повністю покриває радіус дії «Градів». Однак до кінця літа адміністрація Барака Обами так і не прийняла остаточного рішення, які саме системи передавати Україні. Окремо слід також згадати, що 18 серпня 2015 року Україна отримала від США військово-польовий шпиталь EMEDS (експедиційна система медичної підтримки) вартістю 7,6 млн доларів, який може надати допомогу 3 тисячам військових.

Нарешті 29 вересня 2015 року Барак Обама підписав указ про постачання Україні контрбатарейних радарів AN/TPQ-36. Дальність виявлення пуску РСЗВ – , а артилерії – . Із цією метою було виділено додатково 20 млн доларів на військову допомогу. Однак, як стало відомо пізніше, навіть ті системи, які США вирішили передати Україні, за повідомленнями WSJ, було модифіковано таким чином, що українська сторона не могла своїм використанням цих систем привести до ескалації конфлікту із РФ. Тим самим США і далі продовжували притримуватися лінії щодо максимального запобігання можливій ескалації. Загалом було вирішено передати шість надлишкових радарів зі складів у Пенсильванії. Окрім того, США прийняли рішення із грудня 2015 року провести навчання українських військових на Яворівському полігоні для максимального унеможливлення знищення цих радарів чи потрапляння до рук проросійських сил. Як наслідок – уже 14 листопада 2015 року Україні було передано перші дві РЛС контрбатарейного типу.

Паралельно із цим у листопаді 2015 року уряд Великої Британії заявив про намір надати Україні третій пакет допомоги на 971 тисячу фунтів стерлінгів для закупівлі 170 великих наметів, 170 обігрівачів, 600 комплектів теплого одягу. Також у січні 2016 року уряд Сполученого Королівства заявив про плани допомогти аптечками на 500 тисяч фунтів (3,5 тисячі). Така допомога і спільні тренування спряли підписанню 17 березня 2016 року меморандуму щодо співпраці у військовій сфері. Велика Британія задекларувала готовність продовжувати програму тренувань щонайменше до кінця 2018 року.

У березні 2016 року Україна і Туреччина підписали міжурядову угоду на постачання обмундирування, в тому числі і штурмових бронежилетів, для України на 809,7 тисячі доларів. Окремо Туреччиною було передано наметовий шпиталь. У грудні 2016 року було підписано угоду між Україною і Туреччиною про надання протягом п'яти років щорічно по 3 млн доларів на закупівлю турецької військової продукції. Цей тип договору є унікальним у практиці взаємодії України з іноземними партнерами і може слугувати моделлю взаємодії.

2 липня 2016 року Україна отримала від США 14 контрбатарейних систем. Із них 10 – це АN/TPQ-48 і 4 – AN/TPQ-36. Партію цих систем було одразу відправлено до зони АТО. Після цього 27 липня 2016 року Україна отримала розвідницькі БПЛА RQ-11B Raven від США. Взагалі було передано 24 авіаційні системи із 72 безпілотників на суму 12 млн доларів. Дальність дії цих апаратів . У повідомленні Міноборони було наголошено, що отримані американські безпілотники є надсучасними. Цікаво те, що для протидії цим американським БПЛА РФ одразу розгорнула системи РЕБ «Шиповник-Аеро». Однак, як стало відомо у грудні 2016 року, цей тип БПЛА не підходить для ведення бойових дій у ситуації активного використання систем РЕБ противником.

Окрім того, в серпні 2016 року Україна отримує від США перші прибори нічного бачення AN/PVS-14 – 1084 одиниці із загальної обіцяної партії в 2,5 тисячі. Також 27 серпня 2016 року армія США передала ЗСУ перші п’ять карет швидкої допомоги Burtek B4731 на базі бронеавтомобіля HMMWV із загальної обіцяної партії в 40 одиниць. Загалом же протягом 2014–2016 років США виділили Україні на посилення обороноздатності 600 млн доларів. Зокрема на цю суму надано до 3 тисяч захищених систем зв’язку, 130 Humvee, 100 броньованих позашляховиків для ДПСУ і тисячі аптечок першої медичної допомоги. Окремо на 2016 рік допомога США становила 335 млн доларів. Вона в тому числі включала в себе тренування 350 бійцями армії США п'ятьох батальйонів звичайних збройних сил України і батальйону Сил спеціальних операцій.

Наприкінці лютого 2017 року стало відомо про те, що Канада працює над ширшим планом допомоги Україні щодо протидії агресії РФ. 6 березня 2017 року керівництво Міністерства оборони і МЗС Канади повідомило про пролонгацію програми тренування українських підрозділів ще на два роки. Окрім того, 3 квітня 2017 року оборонні відомства України і Канади підписали домовленість про оборонну співпрацю. При цьому деталі цієї угоди на сьогодні залишаються невідомими.

Тим самим протягом 2016 року США майже повністю виконали свої зобов’язання, які були дані у 2014-2015 роках щодо надання відповідної технічної допомоги. На фоні ж обрання новим президентом США Дональда Трампа головним пріоритетом стало збереження нинішнього рівня підтримки як такої. При цьому у взаємодії із США акценти починають переноситися американською стороною усе більше у бік допомоги Україні у реформуванні сектора безпеки як такого і зменшення наголосу на передачі обладнання. Саме реформи ВПК і розбудова загального потенціалу українських військових формувань розглядаються США як основа для успішної протидії російській агресії. Заступник міністра оборони США Роберт Ворк зробив наголос саме на такому баченні перспектив взаємодії із Україною під час зустрічі із керівником МЗС України Павлом Клімкіним 15 лютого 2017 року.  

Водночас такі великі донори, як Канада чи Велика Британія, як показав 2016 рік, основний наголос у допомозі Україні починають робити на тренуваннях і зменшують масштаби допомоги технікою і обладнанням, як це було у 2014-2015 роках. Не в останню чергу це пов’язано із тим, що надання матеріально-технічної допомоги визначалося як пріоритет у короткостроковій перспективі, доки промисловість України зможе почати задовольняти потреби як у нелетальному, так і в летальному озброєнні. Представники США також наголошують на тому факті, що Україна має власний ВПК, який може задовольнити потреби армії, зокрема і в сучасних ПТРК. Частково ця концепція має виправдання, адже Україна почала виробляти власні ПТРК із високими техніко-тактичними характеристиками, такі як «Стугна-П». Так, у 2015 році в Україні було створено 30 пускових установок цього ПТРК і 507 ракет.

Однак із іншого боку цікавим унікальним випадком є передача Литовською Республікою Україні 150 тонн боєприпасів на початку вересня 2016 року. Переважно ішлося про передачу набоїв для автоматів АК-47. Цей крок мав не лише символічне значення на тлі того, що Україна має проблеми із забезпеченням патронів через втрату Луганського патронного заводу. Така допомога набоями чітко вписувалась у рамки плану передачі Україні радянської техніки з країн Центральної і Східної Європи в обмін на постачання відповідної американської техніки.

Висновки

Отримання допомоги від міжнародних партнерів розглядається Україною як одна із головних передумов ефективної протидії російській агресії. Тому вкрай важливою є оцінка наданої підтримки в останні три роки: такий «аудит» дозволить зрозуміти, яка допомога виявилася справді ефективною, яка підтримка може ще виявитися корисною, а яка була марнуванням ресурсів.

На початковому етапі конфлікту будь-які, навіть мінімальні постачання для армії мали велике значення, адже у 2014 році у Збройних силах бракувало базових речей – наприклад, обмундирування і систем захисту. Утім, слід визнати, що саме наявність власного ВПК разом зі старими радянськими запасами були основним чинником, який дозволив Україні чинити опір російській агресії. У той час як міжнародна підтримка дозволила максимально мінімізувати жертви, однак не стала визначальним фактором ефективності цього опору.

Важливе значення мала передача США і Канадою радіостанцій Harris Multiband Handheld Radios для забезпечення зв’язку на тактичному рівні. Вони дозволили ЗСУ зменшити уразливість від засобів радіоелектронної боротьби противника і перехоплень, що було слабким місцем старих радянських систем зв’язку. Понад те, початок масштабного використання систем Harris Falcon II, які було надано міжнародними партнерами на безоплатній основі, зробила саме цю радіостанцію найбільш прийнятною для закупівель, незважаючи на неоднозначне сприйняття в Україні. У серпні 2015 року стало відомо про намір Міністерства оборони України закупити ці системи на суму 4 млрд гривень (170 млн доларів). Таким чином у процесі передачі Україні цих систем не лише відбулося якісне оновлення систем зв’язку, а й виникла можливість налагодити взаємовигідну співпрацю із міжнародними партнерами.

Іншою важливою сферою, де надання міжнародної допомоги мало якісний вплив, стало поліпшення системи тактичної медицини. Уже у 2014 році було проведено тренування 12 тисяч військовослужбовців щодо надання першої медичної допомоги і передано 9,5 тисячі комплектів аптечок типу IFAK (Improved First Aid Kit), зокрема і тих, які було надано міжнародними партнерами. Цікаво в цьому контексті порівняти міжурядову допомогу і допомогу, яку надав у сфері тактичної медицини Світовий конгрес українців. На січень 2017 року волонтери цієї організації провели тренування 30 тисяч військовослужбовців і роздали близько 21 тисячі аптечок. При цьому якщо потребу в аптечках першої допомоги було задоволено майже повністю, то питання забезпечення машинами для евакуації і на сьогодні залишається відкритим. США передали лише перші 5 із 40 обіцяних машин для евакуації Burtek B4731. В той самий час ЗСУ на початку квітня 2017 року отримали перші 10 машин для евакуації поранених «Богдан-2251» із загального контракту на 100 машин. Таким чином Україна бере курс на самостійне забезпечення потреб у машинах для евакуації поранених.

Важливе значення має програма тренувань у рамках Спільної багатонаціональної тренувальної групи – Україна (JMTG-U), яка проходить на базі Міжнародного центру миротворчості та безпеки. За час існування цієї програми у 2015–2017 роках представниками Національної гвардії США було підготовлено шість батальйонів Збройних сил України і три батальйони Національної гвардії України – загальною чисельністю три тисячі осіб. У рамках програми тренувань за участю Великої Британії було підготовлено п’ять тисяч бійців, а в рамках канадської місії UNIFIER – 3,4 тисячі бійців. Особливістю цієї програми є те, що бійці, підготовлені у рамках програми JMTG-U, самі можуть виступати як інструктори для подальшої підготовки. Показовим є те, що під час ескалації конфлікту навколо Авдіївки у січні-лютому 2017 року участь із українського боку брали бійці, які пройшли тренування у рамках програми JMTG-U. Окрім того, у рамках підготовки Україні було передано комплекси MILES (Multiple Integrated Laser Engagement System) для проведення тренувань, які підвищили якість підготовки. Хоча, з іншого боку, важливість тренувань особового складу ЗСУ і Національної гвардії у рамках програми JMTG-U також не треба переоцінювати. Оскільки початок програми тренувань значною мірою розглядався також як засіб для США та їхніх союзників продемонструвати політичну підтримку Україні. І лише потім як інструмент якісної трансформації збройних сил.

Важливе значення також мала передача США 13 радіолокаційних станцій (РЛС) АN/TPQ-48 і 6 РЛС AN/TPQ-36. Так, президент Порошенко у лютому 2017 року чітко визнав, що наявність контрбатарейних радарів, які передали США Україні, дала можливість визначати, звідки і хто стріляв під час загострення протистояння під Авдіївкою. Однак наявність лише шести систем РЛС AN/TPQ-36 робить украй важким питання визначення пріоритетних зон на лінії фронту щодо їх розгортання. Тим самим ця кількість РЛС цього типу є явно недостатньою для забезпечення потреб України щодо їх розгортання по всій лінії фронту. Окрім того, на фоні чергового замовлення для сухопутних сил США нових РЛС контрбатарейної боротьби AN/TPQ-53 Україна може ставити питання про передачу ЗСУ систем попереднього покоління AN/TPQ-36 і AN/TPQ-37 у міру їх заміни на нові системи. Також важливою була передача США 130 бронеавтомобілів типу HMMWV, які дозволили хоча б частково задовольнити потребу у бронеавтомобілях для транспортування піхоти. Із іншого боку, безпілотники RQ-11B Raven довели свою повну непридатність для розвідки в умовах використання противником засобів РЕБ.

Передача з боку США 5 катерів Sea Force 730 і Sea Force 11M у 2015 році не лише не змогла задовольнити потреби ВМС України у цих типах катерів, а й не вирішила проблему щодо забезпечення новими кораблями після втрати більшості надводних кораблів у процесі окупації Криму Росією. На сьогодні офіційний Київ веде переговори щодо отримання від США до кінця 2017 року щонайменше двох катерів берегової оброни типу Island.

Повна версія дослідження Інституту світової політики

(для перегляду документа натисніть на зображення)

Микола Бєлєсков,

аналітик Інституту світової політики, для «Главкома»