Війна за Поштову площу. Які скарби знайшли археологи на Подолі (ФОТО)
Верховна Рада втрутилась у конфлікт науковців та захисників старого Києва з місцевою владою
5 липня народні депутати підтримали постанову про збереження історико-культурної спадщини на Поштовій площі у Києві. Згідно з постановою, стародавня вулиця XI-XII століть, яку кілька років тому археологи розкопали на Поштовій площі, буде занесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією пам'ятки національного значення, а на місці розкопок замість торговельного центру буде створений музей. Будь-які інші будівельні роботи на цьому місці тепер заборонені.
Нагадаємо, що спершу на площі мав бути побудований торговельно-розважальний центр. Забудовником підземного простору площі виступала фірма, яку пов’язують із Андрієм Кравцем, відомим як «завгосп Януковича» (тендер на будівництво торговельного центру виграло створене за два місяці до конкурсу ТОВ «Хенсфорд-Україна» - «Главком»). Роботи учених на Поштовій площі тривали з весни 2015-го. Але на початку 2017-го процес зупинився через небажання інвестора продовжувати фінансувати тривалі дослідження.З того часу у Києві розпочалася справжня війна за ласий шмат землі: історики та активісти з одного боку, міські чиновники та інвестор з іншого. Депутати Київради повсякчас заявляли, що вони виступають за створення музею на Поштовій, проте в жодному з рішень КМДА щодо будівництва на Поштовій, не йшлося про припинення договору із забудовником та музеєфікацію території.
Попри те, що народні депутати ухвалили постанову на користь музею на Поштовій, історики досі сумніваються, що боротьба за збереження середньовічної вулиці закінчилась. «Дуже сподіваємося, що пам’ятка не втратить національний статус і ми створимо тут музей. Загалом хочемо змінити концепцію музею – не викопувати артефакти, а частково залишати та законсервувати їх у ґрунті. Такий підхід використовують у Європі. Коли музей на місці пам’ятки, його неможливо демонтувати», - пояснює директор Центру археології Києва при Інституті археології НАН України Михайло Сагайдак. Історик вже кілька десятків років займається розкопками давноруських пам’яток у центрі Києва та добре знає справжню цінність знайдених артефактів на Поштовій.
«Главком» побував на екскурсії, яку провів Михайло Сагайдак.
Минуле під ногами
Аби потрапити до кварталу cередньовічного Києва на Поштовій, треба пройти крізь будівельний майданчик та спуститися хиткими дерев’яними східцями униз, під кам’яну плиту, яка після реконструкції 2017 року повністю вкриває площу. Нагорі гамірно та спекотно, діти купаються у фонтані, дорослі прогулюються після робочого дня, милуються Дніпром. Спустившись униз – потрапляєш у минуле. Під кам’яною плитою, яку підтримують численні бетонні колони тихо та вогко, а знайдені археологами середньовічні провулки вкриті поліетиленом та скловатою. Історики таким чином «консервують» рідкісні експонати від знищення грибком, вологою та від перепадів температур.
Знаходимось на глибині п’яти метрів від рівня сучасної вулиці. Вченим вдалося дістатись до періоду ХІ-ХІІ століть, розквіту та занепаду Київської Русі. За словами Михайла Сагайдака, археологи могли б копати і далі, але інвестор припинив фінансування. Там, під землею, на відкриття істориків чекають ще кілька культурних прошарків, у тому числі, і легендарного періоду Хрещення Русі.
Михайло Сагайдак на початку екскурсії пояснює, як артефакти зберігались упродовж століть. «До певного часу ці схили Дніпра були дуже рухомі – осідали та присипали берег породою. Це відбувалось доволі швидко. Таким природним чином вдалося «законсервувати» все це, навіть дерев’яні зруби та залишки вулиць», - говорить Сагайдак.
Знайдені докази існування легендарної річки Почайни
Екскурсію історик починає зі згадки про річку Почайну (інша назва – Ручай – «Главком»). За словами Сагайдака, нинішні розкопки надали науковцям чергові докази існування знаменитої ріки, яка була основою життєдіяльності стародавнього Києва.
Ще під час археологічних розкопок у 1970-х роках, коли будували станцію метро Поштова, науковці знайшли старокиївську забудову з дерев’яними зрубами. Будівлі були побудовані на берегах пересохлої річки. Скоріш за все, це і була Почайна. Нині на розкопках під Поштовою, за словами Сагайдака, спеціалісти знайшли продовження русла ріки, яка трохи далі впадала у Дніпро.
За словами історика, сліди Почайни дають відповіді на багато запитань. «Ще до заснування Київської Русі Поділ був своєрідною береговою терасою, таким собі островом, який з одного боку був оточений Дніпром, а з іншого – Ручаєм. Пізніше, у Х столітті, коли Володимир хрестив Русь тут вже жили люди, а Почайна, то пересихала, то знову відроджувалась», - говорить Сагайдак.
Місце перетину Дніпра та Почайної мало сакральне значення для древніх слов’ян. Після Хрещення, за переказами, великий князь повелів скинути ідол слов'янського бога Велеса. За іншою інформацією – Перуна. Тож люди скинули дерев’яне божество і переправили його Ручаєм аж до Дніпра, де,ймовірно, він і був знищений.
Оборонна стіна та Хрещатицькі ворота
Прямуємо вглиб простору, що під плитою. Михайло Сагайдак підіймає плівку і показує на декілька дерев’яних балок, які на диво непогано збереглись, попри те що підрядники встановили на них бетонні палі, які тримають на собі цементну плиту.
Ще у 1695 році полковник Київського гарнізону Ушаков підготував детальний план Києва, у тому числі він зобразив і Поділ. Біля берегової лінії Дніпра йшла велика дерев’яна оборонна стіна, яка мала захищати місто, а в ній були легендарні Хрещатицькі ворота.
За словами Сагайдака, ті дерев’яні балки, які він показав, можливо, і є залишками старовинної стіни, тому можна припустити, що десь поряд частково збереглись і Хрещатицькі ворота, які так назвали через сусідство з Хрещатицьким урочищем.
Велика пожежа на Подолі у 1202 році
Перетинаємо калюжі, у які назбиралась вода, що стікає знадвору до місця розкопок і підходимо до наступного об’єкта досліджень – ділянка вкрита скловатою та плівкою. Під ними – залишки вулиць ХІ та ХІІ століть.
Із ґрунту випирають обвуглені дерев’яні елементи, які нагадують паркан. «В тій частині, де ви бачите чорну деревину, ми датуємо її 1202 роком. Чому? По-перше, ми знайшли кераміку, яка є прекрасним хронологічним репером для науковця. По-друге, ми бачимо сліди тотальної пожежі, коли всі будівлі, які тут стояли, згоріли, а вціліли лише фрагменти, які були опущені в землю. Їх вогонь не зачепив, у літописі ця пожежа якраз і датована 1202 роком», - пояснює Сагайдак.
Київська Русь мала тісний культурний зв’язок зі Скандинавією
Серед радянських істориків була поширеною думка, що жителі Київської Русі, якщо і робили культурні запозичення, то лише з Візантії.
Знахідки під Поштовою площею говорять про інше. За словами Михайла Сагайдака, у цьому місці археологи знайшли близько тисячі різноманітних предметів (прикрас, печаток, зброї та кераміки), які дуже часто оздоблені північноєвропейськими скандинавськими орнаментами. «Коли починаєш дивитися ширше, то бачиш, що київська культура – синтетична. Навіть у ранні періоди Київської Русі ІХ-Х століть ручки ножів чи прикраси оздоблювали скандинавськими орнаментами. З одного боку у Києві була потужна традиція з Північної Європи, з іншого – був вплив зі Сходу та Півдня», - підсумовує Сагайдак.
Історик показує на залишки старої слов’янської печі, яка у дерев’яному зрубі. Піч збереглася погано, а ось кераміка, яка була в ній, дуже добре.
У 1811 році у Києві сталася потужна пожежа, і Поділ вигорів вщент. Після цього його перебудували.
Під час розкопок на Поштовій, археологи помітили цікаву особливість – контури забудови 1811 року співпадали з контурами вулиць ХІ та ХІІ століть, знайдених на Поштовій археологами. «Спільнота, яка зайшла сюди ще на початку створення Київської Русі, розподілила територію серед киян під різні задачі. І ця структура не змінювалась аж до 1811 року! Це говорить нам багато. Спільнота Подолу трималась до певного часу на самоуправлінні та навіть мала віче», - говорить Сагайдак.
За словами Михайла Сагайдака, інвестор мав виділити на розкопки близько 7 млн грн, але археологи освоїли лише 5 млн, а далі фінансування історикам «заморозили». Питання, хто нині має фінансувати подальші роботи залишається відкритим. Так само як і питання майбутнього музею на Поштовій. Археологів бентежить, що попри ухвалену постанову Верховної Ради, забудовник зможе знайти шпарину і почати добудовувати торговельний центр.
Юлія Тунік, «Главком»
Читайте також матеріали «Главкома»: