Чому це не гей-парад. 10 речей, які потрібно знати про КиївПрайд-2016

Правозахисні Марші за права лесбіянок, геїв, бісексуалів та трансгендерів є звичною подією для всіх країн Європи. Проте в Україні такі заходи щороку стають випробуванням для їхніх організаторів та правоохоронців, оскільки викликають нездоровий інтерес у радикально налаштованої частини суспільства. 2014-го року, для прикладу, організатори Маршу рівності взагалі відмовились від його проведення у зв’язку з тим, що столична влада зігнорувала права на мирні зібрання ЛГБТ та відмовилась убезпечити учасників під час проведення заходу.

Минулого ж року ця акція зібрала не так представників сексменшин, як тих, хто їх не толерує. Урешті, учасників маршу закидали петардами, декілька з них були побиті, постраждало дев'ять правоохоронців, а один отримав важке осколкове поранення в шию.

КиївПрайд-2016, метою якого є заявити про важливість дотримання прав ЛГБТ-спільноти, відбудеться вже в цю неділю, 12 червня. Представники сексуальних меншин пройдуть центральними вулицями міста. Проте і правоохоронці, і організатори маршу готуються до того, що хода ця може знову виявитися швидкісним забігом.

Що таке Марш рівності?

Це мирна маніфестація на підтримку ідеї необхідності дотримання прав людини, незалежно від сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності або будь-яких інших ознак. На відміну від гей-параду, марш є, скоріше, правозахисною демонстрацією. Подібні заходи традиційно проходять улітку (найчастіше в червні) в багатьох країнах світу в пам'ять про Стоунвольські бунти, зіткнення, які наводять як перший приклад в історії, коли представники ЛГБТ-спільноти чинили опір узаконеній державній системі переслідування сексуальних меншин. Вважається, що самі ці бунти стали визначальною подією, яка ознаменувала початок масового руху за дотримання прав людини відносно ЛГБТ.

Яка мета КиївПрайду?

«В Україні наразі триває військовий конфлікт. У цей час героїзація насильства, політичні маніпуляції та постійне використання радикальної риторики «дозволяють» владі нехтувати своїм обов’язком щодо гарантій безпеки в суспільстві. Це створює атмосферу страху. Зростає ймовірність постраждати не тільки від зовнішнього ворога, а й від «внутрішніх» груп, що використовують агресію для протиставлення своїх інтересів правам людини та демократії. Протягом минулого року ми стали свідками ситуацій, коли права людини на мирні зібрання та свободу самовираження були розтоптані радикальними групами за мовчазної згоди влади та правоохоронних органів. Жертвами насилля з боку радикалів виявилися прихильники і прихильниці антифашистського чи екологічного рухів, пенсіонери чи ЛГБТ (лесбійки, геї, бісексуали та трансгендерні люди), тимчасово переміщені особи чи кримські татари, навіть звичайні перехожі», - говориться на сайті КиївПрайду.

Тож, гасло «КиївПрайду-2016» звучить так: «Безпека людини – розвиток країни!».

Хто організатор акції?

Директоркою КиївПрайду-2016 є активістка феміністичного та ЛГБТ-руху, гендерна дослідниця Анна Шаригіна. Інформацію про команду організаторів можна подивитися тут.

Де проходитиме марш?

Місце збору цього року оголошене за кілька днів перед початком акції – це площа перед «червоним» корпусом Київського національного університету.

Увечері в п’ятницю, 10 червня, оргкомітет також обіцяє оприлюднити мапу для учасників із позначенням маршруту та входів на територію проведення Маршу.

Скільки буде учасників?

Реєстрація цього року не є обов’язковою, але учасників просять залишати контакти задля отримання інструкції безпеки та мапи. Станом на 6 червня в Києві на форум ЛГБТ «КиївПрайд-2016» зареєструвалося 500 людей. Таку цифру озвучила голова департаменту безпеки прайду Руслана Панухник. «Це добровільна реєстрація, не обов’язкова. Плюс у нас є 30 волонтерів безпеки, плюс 100 людей з дипломатичного корпусу, плюс буде десь 30 з інших країн наших гостей», - розповіла вона.

Також правозахисниця зазначила, що розраховує ще «на 30-50% тих, хто не зареєструвався». «Багато людей відчувають певний бар’єр перед реєстрацією, бо там необхідно вказати особисті дані, телефон, мейл», - додала вона. Усім зареєстрованим також будуть надіслані гасла і лозунги, які будуть виголошуватись на Марші рівності.

Чи безпечно йти на такий марш?

Петиція проти проведення в столиці Маршу рівності за тиждень набрала необхідні 10 тисяч голосів. Наразі документ підтримали вже майже 14 тисяч українців.

Автор петиції, керівник інформаційного відділу «Правого Сектору» в Києві Наталя Галушко пояснила свою позицію тим, що в країні війна, і в таких умовах заходи, які проводять ЛГБТ-активісти, нікому не потрібні. «Бійці зараз повертаються з фронту, вони хочуть бачити підтримку від населення, від влади, вони повертаються з психологічними проблемами, замість цього вони бачать тут, посеред міста, збоченців і задаються питанням: вони воювали за ці гей-паради?» - зазначила вона на одному з ефірів. Щодо розвитку подій на самому Марші активістка висловилась стримано: «Сподіваюсь, обійдеться без будь-яких провокацій. Можливо, буде просто якась акція проти параду».

У той же час радикали більш конкретно пообіцяли влаштувати учасникам «криваву кашу». Представники руху ОУН Миколи Коханівського обіцяли зірвати ЛГБТ-прайд і не допустити поширення «содомітської зарази» вулицями Києва.

Спікер «Правого сектора» Артем Скоропадський заявив, що політсила буде «всіляко перешкоджати» проведенню Маршу, тому що проти «пропаганди того, що ЛГБТ - це норма». На уточнення, якими саме методами буде відбуватись перешкоджання, він відповів журналістам: «Просто заблокувати хід, ось і все. Ну, напевно, це може спровокувати бійки, ми це розуміємо, ну так і що далі? Відмовлятися від своїх переконань?.. Так, будуть бійки, але ми плювати хотіли на те, що це викличе бійки, ми висловлюємо свою позицію так, як вважаємо за можливе». На його думку, убезпечитися від провокацій можна лише скасувавши захід.

Розігнати учасників Маршу також обіцяли учасники «Модного вироку». А в соцмережах навіть запустили флешмоб з хештегом #япротигейпараду.

Що обіцяють правоохоронці?

За даними Національної поліції, марш будуть охороняти 6,5 тисяч поліцейських. Минулого року, для порівняння, їхня кількість становила близько двох тисяч.

«Ця подія є найбільш резонансною в ЗМІ. Ми плануємо долучити до цієї акції близько шести тисяч поліцейських та бійців Національної гвардії, - повідомив напередодні радник міністра внутрішніх справ Зорян Шкіряк. – Це велика кількість, враховуючи цифри, які є на сьогодні – на одного учасника цієї акції заплановано чотири правоохоронці. Я впевнений, що нам вдасться запобігти будь-яким провокаціям. Урешті-решт, не припиняються зустрічі з представниками громадських організацій, які виступають проти проведення акції».

Також правоохоронці пообіцяли: щодо провокаторів будуть діяти жорстко. «Ми не допустимо провокацій», - заявила керівник поліцейського відомства Хатія Деканоїдзе.

Активісти, зі свого боку, повідомили, що на відміну від минулого року, на цей раз вони отримали підтримку від місцевої влади та разом розробляли стратегію захисту. Тож, у неділю правоохоронці охоронятимуть не тільки саму колону, а й підходи до неї.

У той же час Хатія Деканоїдзе повідомила, що в поліції є інформація про підготовку провокацій на час запланованого на 12 червня маршу ЛГБТ в Києві.

Як учасникам самим подбати про власну безпеку?

Всіх, хто планує взяти участь у марші, організатори просять розуміти всі пов’язані з цим ризики. Як написано в інструкції з безпеки, яку викладено в публічний доступ, організатори та волонтери докладають усіх зусиль, щоб марш пройшов мирно та без провокацій, проте основна відповідальність за власну безпеку лежить на кожному з учасників.

Передусім, організатори просять усіх учасників прибути якомога раніше, щоб уникнути черг та провокацій на вході. А також повідомляють, що після десятої ранку на територію потрапити вже не вдасться – не пропустять через поліцейський кордон.

Про всі нестандартні та небезпечні ситуації слід негайно повідомляти волонтерів безпеки, яких можна буде на марші впізнати за яскравими жилетками.

Окрім водички та телефона, організатори просять учасників брати із собою аптечки, щоб можна було забезпечити першу допомогу. Також  радять узяти із собою замість сумки рюкзак (та нести його спереду, щоб неможливо було схопити ззаду), але документи, що посвідчують особу, тримати в кишені (на випадок, якщо рюкзак доведеться кинути). Взуття, як зазначається в інструкції, має бути зручним для бігу, одяг – максимально покривати шкіру на тілі (захист від сльозогінного газу і при падінні). Також учасників просять не забути вдягти спідню білизну (на випадок, якщо доведеться зняти пошкоджений одяг, що вже траплялось) та взяти із собою футболку чи іншу деталь одягу, яка після закінчення заходу допоможе змінити зовнішність. А перед акцією радять розповісти, куди йдеш, людині, якій довіряєш, і яка потім перевірятиме, чи все з тобою в порядку.

Також учасників застерігають не спілкуватися й не реагувати на опонентів.

Зазвичай, як говориться в інструкції з безпеки, напади відбуваються ближче до завершення маршу й на відході. Тому, ідучи з акції, треба виконувати всі вказівки волонтерів та співробітників поліції, покидати місце великими групами чи брати в «пару» представника протилежної статі. Якщо помітили стеження – не бігти, а зайти в публічне місце та викликати поліцію. Якщо їдеш на метро – поміняти кілька ліній, напрямків та поїздів.

Хто з політиків вийде на Прайд?

Напередодні маршу до Києва приїхав спеціальний посланець США з питань ЛГБТ Ренді Беррі – саме для того, щоб узяти участь в українському марші. «Не можна допускати дискримінацію за стАттю чи переконаннями. Щоби правильно ставитися до такої спільноти, ми маємо дійсно розуміти, що таке рівність. Свою ідентичність людина не обирає, вона з нею народжується. Із приводу маршу – я вважаю, що дуже важливо, щоб люди могли встати і сказати: ми тут є, і не жити більше в тіні», - висловив він свою думку.

Серед українських політиків говорити про надто широку підтримку подібних акцій не можна. Минулого року з нардепів на прайд вийшли лише Світлана Заліщук та Сергій Лещенко. Цього року організатори очікують більшої кількості політиків на підтримку.

Як повідомила глава департаменту безпеки «КиївПрайду-2016» Руслана Панухник, у Марші рівності візьмуть участь, як мінімум, п’ять депутатів, які є в складі групи «Єврооптимісти» у Верховній Раді. «Звідти прийдуть Світлана Заліщук, Сергій Лещенко, Олексій Мушак та інші», - повідомила вона. Також організатори ЛГБТ-прайду запросили до участі в ньому й народного депутата від «Батьківщини» Надію Савченко.

Що думають про акцію українські політики?

«Революція гідності була не тільки проти Януковича»

Сергій Лещенко, нардеп від «БПП»

«Я був на цьому марші й минулого року. Це питання прав людини, європейських цінностей. Революція гідності була не тільки проти Януковича, а й за європейські цінності, за те, щоб Україна приєдналась до європейського простору не на словах, а в реальності. Такі події, як Марш рівності, є ознакою того, що країна змінюється. Коли депутати беруть участь у таких заходах – це ознака того, що виявляється увага до прав людини, які раніше вважалися не гарантованими в Україні».

«Брати участь у таких акціях – це особистий вибір»

Альона Шкрум, нардеп від «Батьківщини»

«Будь-які події, які підтримують права людини, розвиток прав людини й рівність громадян –важливі. Якщо цим заходам загрожує небезпека, ми маємо виступати проти такої агресії, засуджувати її й говорити про захист прав людини. А от щодо брати участь у таких акціях – це особистий вибір кожного. Що стосується відкритих погроз учасникам та заклики до насилля, то вони мають бути публічно засуджені, зокрема, і народними депутатами».

«Під час війни робити такі речі неправильно»

Руслан Кошулинський, екс-віце-спікер, ВО «Свобода»

«Не варто проводити цей марш. Я як людина, яка була в Збройних силах, пройшла четверту хвилю мобілізації, не переконаний, що сьогодні в Україні є утиски, заборони якимось меншинам. Сьогодні, під час війни робити такі речі неправильно. Це, навпаки, збурює ситуацію, створює різницю між людьми. Ці люди хочуть виокремитися? Навіщо? Ці люди вже давно працюють на ґрантах, аби їх дофінансовували. Буцімто їм хтось чимось заважає».

«Якщо ми йдемо в Європу, ніякі марші нам не страшні»

Олександр Пресман, народний депутат від «Відродження»

«Я вважаю, що якщо ми вже йдемо в Європу, нам ніякі марші не страшні. І неважливо, проводити його зараз чи коли війна закінчиться. Сам особисто я не буду брати в цьому марші участь. Та є у нас в парламенті політики, які можуть підтримати. Марш рівності – справа добровільна».

«Це з лінійки дестабілізаційних рухів, які проводить ворог»

Олег Березюк, народний депутат від «Самопомочі»

«Марш рівності - це все з лінійки дестабілізаційних рухів, які проводить сьогодні ворог у країні… Коли у Верховній Раді постало питання поправок до Трудового кодексу, мені зателефонували відомі філософи і прямо спитали як депутата: вам більше немає чим зайнятися? У вас права людей на медичне забезпечення, на пенсію, на роботу вже вирішені, що ви зайнялися саме таким стратегічним правом на свою поведінку? Без сумніву, права людей не повинні порушуватися в цивілізованій державі. Але викликати конфлікти, які на сьогодні роз’єднують суспільство, абсолютно недоречно. Ми маємо забезпечити, а держава цього не робить, право на медичну допомогу, право на якісний сніданок, право на працю! Як ми ці проблеми розв'язуватимемо? Може, ми в цих напрямках проводитимемо марші? Це питання краще взагалі не висвітлювати, бо воно вносить ще більший каламбур у голови людей. Це не основна проблема держави сьогодні. Якщо вона і є, то вона точно не основна».

«Політикам категорично не рекомендувала би брати участь в марші»

Тетяна Бахтєєва, народний депутат від «Опозиційного блоку»

«Оскільки ми йдемо до ЄС і вже вважаємо себе демократичною країною, то кожній людині мають бути гарантовані права, закріплені конституційно. Яка людина є – така вона є. Якесь розуміння того, що це не зовсім так, як у лікаря, як у жінки, у мене є. Афішувати це та рекламувати не треба. Те, що люди туди йдуть, вони так вирішили, це їхнє право. Я би це не обмежувала. А політикам категорично не рекомендувала би брати участь у марші. Це не політика. Це особисте право і внутрішня справа кожної людини. Політики можуть вийти на вулицю, коли люди стоять через тарифи, бідність, відсутність медикаментів. Забороняти це не треба, але і показувати, рекламувати, щоб це впливало на свідомість суспільства, не треба також».

«Варто говорити про найбільш актуальні речі»

Ігор Луценко, народний депутат від «Батьківщини»

«Серед дискурсу прав людини сьогодні варто говорити про найбільш актуальні й корисні для суспільства речі. Тобто ми можемо дійсно повертатися до тих речей, які зараз активно обговорюються в Європі і є там модними, але після того, як розберемося з нашими домашніми порушеннями прав людини – вбивствами людей на сході, наприклад. У нас знову ж таки серед гендерної частини прав людини є багато питань, наприклад, щодо нерівності жінок в армії. Є питання, наприклад, надзвичайно великого відсотка невдалих шлюбів в Україні тощо. Я б просто активізував і пріоритезував цей порядок денний, який ми маємо в гендерній сфері прав людини. Натомість є просто мода, якій деякі молоді колеги намагаються слідувати. Але я, чесно кажучи, не розділяю цей підхід, бо в нас тут своя країна зі своїми проблемами. Давайте їх вирішувати в першу чергу… Я не думаю, що тема ЛГБТ-прайду нині є найбільш актуальною для України. Хтось думає, що якщо ми будемо робити такі заходи, то станемо ближчими до Європи. Але Європа – це набагато глибше й ширше поняття, і вона не через те Європа, що там певні меншини мають право на певні пільги. Скоріше навпаки».

«Це той момент, коли нас намагаються посварити з Європою»

Павло Унгурян, народний депутат від «Народного фронту»

«Цілий ряд командирів, бійців, політиків, у тому числі депутатів парламенту висловлювались на тему того, що питання такого характеру – це питання, які просто ділять людей і можуть провокувати їх на гостре протистояння. І дійсно, в умовах війни це робити не треба. Цей захід можна було б і не проводити. Я тут є солідарним із думкою, що саме питання нетрадиційних, неприйнятних форм статевого життя розділяють людей, налаштованих на те, щоб країна змінювалась. Раніше люди, можливо, поділялися за принципом ставлення до мовного питання, за різною оцінкою історичних фактів. А сьогодні нас усіх війна об’єднала. І навіщо в цих умовах вкидати ще один дискурс, який нас роз’єднує? До того ж, пропорції явно не на користь прихильників нетрадиційного способу життя. Тому мені здається, що на цьому заході немає чого робити людям, і не треба, щоб він відбувався. На мій погляд, ми в Україні маємо нормальне законодавство, яке забороняє будь-яку дискримінацію за будь-якою ознакою. Навіщо виходити якимось маршем… Мені здається, це той момент, коли нас намагаються посварити з Європою і показати картинку, що є вигідною євроскептикам, російським каналам, політичним силам, які хочуть «порвати» безвізовий режим між Україною та Європейським Союзом. Тому, особливо із врахуванням демографічної кризи, збільшенням смертності, зменшенням народжуваності, загибеллю молодих хлопців на фронті, нащо нам популяризувати стосунки, які не є продуктивними, у яких не народжуються діти? Що від цього буде країні? Навіть той факт, що ми з вами спілкуємось на цю тему, показує, що в нас на порядку денному стоять другорядні питання, а не важливіші справи».