Як підвищували зарплати депутатам. Результати спецоперації

Бюджет на 2017 рік було прийнято у першому читанні. Вряди-годи це трапилось в обумовлені законом строки. Але при цьому широко обговорювались не реалістичність, макроекономічні показники чи підкуп субвенціями депутатів-мажоритарників або ж навіть цілих фракцій і груп. Інформаційного галасу наробила більш благодатна тема. Мова про підвищення майже вдвічі зарплат депутатам, які самі дружно за це проголосували. Верховна Рада спочатку прийняла за основу відповідні пропозиції до проекту закону про держбюджет за основу 245 голосами, а потім у цілому 230 голосами. Автоматично бюджет на наступний рік було ухвалено в першому читанні. Голосували «за» Блок Порошенка, «Народний фронт», групи «Відродження» та «Воля народу» плюс позафракційні.

Деякі нардепи потім запевняли, що взагалі не підозрювали, що голосують за підвищення власних зарплат. Ці скандальні правки з’явились у документі під час обговорення в бюджетному комітеті. У понеділок головний радикал Олег Ляшко розкрив таємницю, що їхнім автором був молодий депутат від Блоку Порошенка – відомий поціновувач дорогих шкарпеток і фанат Гройсмана Олексій Мушак. Власне, той і сам це згодом підтвердив постом у Facebook, де виправдовує таке підвищення: «Для партійних бонз вигідніша позиція, коли нардеп отримує копійки і ним легко управляти, кидаючи йому шматки зі столу. Незалежний та фінансово самодостатній депутат – це дуже дорого для «скупників голосів». Якраз у цьому весь сир-бор. Підвищення зарплат це, звичайно, не гарантія, а лише шанс покращення роботи парламенту».

Нагадаємо, що депутатам цієї каденції вже підвищували зарплатню в квітні цього року – з зовсім «непристойних» 6400 до нинішніх 17 650 гривень. Одними з головних лобістів підвищення тоді були єврооптимісти Мустафа Найєм, скарги якого на оплату праці викликали жваве обговорення в соцмережах, та той самий Мушак.

Втім, ініціатива покращити добробут депутатів майже до 40 тисяч гривень щомісяця викликала хвилю обурення, і не тільки в зубожілому суспільстві. Так, прем’єр Володимир Гройсман грізно заявив, що на виконання депутатських забаганок у бюджеті немає грошей і уряд не підтримуватиме двократне збільшення такого фінансування. А фракція «Народного фронту» навіть пообіцяла, що ініціюватиме скасування норми про підвищення зарплати депутатам. Притому що раніше підтримала її в повному складі – мабуть, не розібралась.

Депутат від Радикальної партії Ігор Попов припустив, що епопея з депутатськими зарплатами була потрібна для відволікання уваги від більш «проблемних» статей бюджету: «Учасників обговорення не бентежать нереалістичні цифри доходів бюджету від приватизації або спецконфіскації. Їх не цікавлять 52 мільярди, «викинутих у прірву» на субсидії, або зростання на 60% витрат на Генпрокуратуру. Обиватель не розбирається в стратегії приватизації або в експоненті витрат на енергозбереження і тому боїться уславитися простаком. Але всі з ентузіазмом обговорюють нібито підвищення зарплат депутатам, якого немає і не буде… Результату спецоперації досягнуто: бюджет провели через важливий етап фактично без обговорення поправок, забаганки олігархів враховано, гнів народу каналізовано».

Окрім фокусу з відвертанням уваги, «на білому коні» в цій ситуації виглядає і сам Гройсман, який тепер «хоче надавати депутатам по руках». Благо, чудовий привід виставити себе захисником знедолених йому підкинула власна фракція. Звісно, прем’єр не забув на контрасті з «зажирілими» депутатами завести мову про простих людей, про яких дбає уряд: «Ми не підтримаємо ініціативу депутатів підвищити самим собі зарплату майже вдвічі. Зараз усім нам треба перш за все думати про те, як підвищити доходи звичайним людям. Ми вже заклали в проект бюджету підвищення зарплат учителів, лікарів і загалом підвищення соціальних стандартів. До другого читання уряд має намір ці позиції тільки посилити».

Звісно, зайвий піар-привід для прем’єра виглядає досить кондово і по-популістськи. Але він цілком вписується в манеру вибудовування іміджу «господарника» Гройсмана, засідання уряду якого інколи за риторикою навіюють спогади про радянські часи. Щоправда, ультимативні обіцянки прем’єра «не дати» та «не допустити» виглядають просто струсом повітря, якщо врахувати, що він просто не може регулювати розмір депутатських зарплат. «Гроші ми йому даємо, а не він нам», – іронізують парламентарі. Вони також акцентують увагу на персоні депутата, який і вніс ці «вибухові» правки у постанову. Член фракції БПП Олексій Мушак особливо прихильно ставиться до нинішнього прем’єра, про що сам і розповідав «Главкому». «Порівняно з Яценюком я позитивно оцінюю його роботу. У нього на порядок краща комунікація з парламентом. Наприклад, я стояв поруч, коли Гройсман у Раді сказав приблизно таке: «Побратиме Геннадію, не годиться в парламенті так відповідати на запитання від народного депутата, щоб це було востаннє» (йдеться про скандальний випадок, коли прем’єр матюками «поставив на місце» віце-прем'єра Зубка. – «Главком»). Це кардинально відрізняється від позиції, яку пропагував Яценюк. Арсеній Петрович культивував конфлікт», – пояснював Мушак місяць тому.

Свободівець Юрій Левченко з бюджетного комітету, який виступав на його засіданні проти «зарплатних» правок, також констатує, що у прем’єра немає юридичних можливостей заблокувати депутатське рішення.

«Депутатські зарплати регулюються постановою Верховної Ради, яку було ухвалено минулого четверга, – пояснює Левченко. – Хитрість у тому, що в постанову 5000-П, яка стосується бюджету, вставили пункти, які не мають жодного стосунку до бюджету, а лише до депутатських зарплат. У документі третім пунктом скасували попередні постанови, які регулювали ці питання, а четвертим затвердили нові норми».

(для перегляду документа натисніть на зображення)

Наразі, судячи з сайту Верховної Ради, підпису спікера під 5000-П немає. Пікантність ситуації в тому, що пункти, якими депутатам та їхнім помічникам підвищується зарплатня, набувають чинності вже з 1 листопада цього року. Наступне чергове засідання парламенту відбудеться якраз 1 листопада, тож, якщо Парубій зараз підпише цей документ, «зарплатні» пункти запрацюють до того, як парламент матиме гіпотетичну можливість їх скасувати. Як варіанти – скликання позачергової сесії або непідписання 5000-П головою ВР до виключення з нього третього та четвертого пунктів. Але в останньому випадку гальмується бюджетний процес і зсуваються всі регламентні строки щодо розгляду бюджету.

Левченко вказує ще на одну потенційну колізію: «Якщо Парубій не підпише постанову, то вона не набере чинності, тож змінювати її не можна. Тоді треба буде повернутися до голосування, скасувати його і заново прийняти постанову без третього та четвертого пунктів».

Пошук джерел фінансування підвищених депутатських зарплат, за інформацією «Главкома», не буде складним. Цього року через певну економію Верховна Рада закумулювала достатні кошти, щоб закрити два місяці цих виплат. Але на наступний рік їх має бути вже закладено в бюджет, який приймає сам парламент.

Щодо того, як парламент збирається виходити з цієї делікатної ситуації (і чи збирається взагалі), ясності поки що немає. В «Народному фронті» «Главкому» розповіли, що на цей тиждень заплановане засідання фракції, на якому може обговорюватись і зарплатне питання. Не приймали поки що рішення з цього приводу і в Блоці Порошенка. Але те, що тема депутатських зарплат найближчими днями забиватиме весь інший інформаційний фон, – до ворожки не ходи. Питання в тому, хто нею скористається краще за інших, уже не потребує відповіді.

Павло Вуєць, «Главком»