Як Росія відкорковує «Шампанське» і де в цьому «зрада»

Українські медіа забили на сполох: Франція здає позиції та прогинається під ідіотичні вимоги Кремля. Задля того, щоб не втратити російський ринок, вона готова зректися власного продукту і погодитися з тим, що «Шампанським» будуть називати винятково напій (часто низькопробний), виготовлений в РФ. Та чи дійсно це так?

«Главком» розбирався в ситуації.

З чого все почалося

А почалося все навіть не зі змін до російського законодавства (про які – нижче), а з публікації на на сайті Bloomberg. Коротка замітка на чотири абзаци, з яких лише перші два торкаються шампанського, з’явилася 4 липня: згодом усі посилалися саме на неї. В публікації говорилося дослівно таке:

«Торговий дім Moët Hennessy невдовзі включатиме згадку про «ігристе вино» на пляшках, що їх відправлятимуть до Росії – у відповідності до нового закону, яких закріплює назву французького регіону за ігристими винами, виробленими у колишній радянській країні.

Зміни до законодавства, котрі вимагають згадку про «ігристе вино» на етикетці на зворотній стороні пляшок шампанського, призводять до тимчасового призупинення поставок – задля коригування логістики. Поставки відновляться після внесення цих коригувань», – йшлося у Блумберга.

А тепер вивчимо «матеріальну частину».

Moët Hennessy, а точніше, компанія Louis Vuitton Moët Hennessy (LVMH) є виробником виключно лакшері-продукту. Ціновий нюанс тут є дуже важливим, оскільки формує уявлення про ті ринки, у збереженні яких може бути зацікавлена (або ні) LVMH.

Що ж стосується закону, згаданого у Блумберга, то коректніше говорити про указ – указ президента Росії Путіна, підписаний ним 2 липня. Ним Путін дозволив використання назви «шампанське» лише щодо вироблених у Росії вин та зобов'язав виробників шампанських вин з французького регіону Шампань перейменувати їх продукцію в «ігристе вино».

І на завершення «матчастини» – про ще один термін. The label on the back of bottles – етикетка на зворотній стороні пляшки, або, простіше кажучи, контретикетка. Вона може бути на не лише на алкогольних виробах, але й на шампунях, кремах, туалетній воді – на всій парфюмерно-косметичній продукції, і не тільки.

Контретикетка – це та інформація, яку вважає за потрібне розмістити на товарі країна, яка замовляє та приймає імпорт. На наших теренах контретикетка на пляшці із французьким (для прикладу) вином, надрукована українською мовою, подекуди сприймається як ознаку контрафакту, але це не так. Контретикетка – це будь-які додаткові дані, а у випадку з імпортом – додаткові дані, які оприлюднює для своїх громадян країна-реципієнт.

Росія могла б ліпити на пляшки з шампанським Moët будь-які контретикетки, але їй закортіло, аби цим займалася Франція. Таким був початок цього конфлікту.

Антифранцузький пасквіль

«РФ вимагала змінити контретикетку, котра з іншого боку пляшки пояснює непоінформованим, що це за продукт такий – «Шампанське», – коментує «Главкому» депутат попередніх скликань Андрій Шкіль, який вже багато років живе у Франції і черпає інформацію про події довкола шампанського з першоджерел.

«Там, на контретикетці, мало бути написано «ігристе вино», але безпардонне нав’язування нових вимог так дістало LVMH, що компанія «наїхала» на Москву, а вже Кремль скористався ситуацією і розігнав на 100% брехливу інформацію, нібито «Вдова Кліко» буде писатися російською з уточненням, що це – російський шмурдяк», – говорить Шкіль.

«Контретикетка ставиться на кожен винопродукт, який легально продається і в межах Євросоюзу, і за межами ЄС. Нічого надзвичайного не сталося, крім інформаційної мильної бульбашки і небажання LVMH друкувати та клеїти у себе на пляшках те, що за контрактом мала робити РФ. Агентство Блумберг, до якого давно нема довіри, повідомило, що Moët погодилося переклеювати етикетку, і одночасно з цим вороги Кремля та Заходу з люттю рознесли це як доконаний факт. Мовляв, он як Путін всіх «нагнув» – саме так і був створений цей антифранцузький пасквіль», – додає він.

Український сегмент Фейсбуку дійсно зарано «зрадів» тому, що Макрон нібито «продав» інтереси Франції за російський ринок. Насправді ніхто нічого не продавав, принаймні, станом на зараз. Той таки Блумберг, не дивлячись на скептичне ставлення до нього з боку нашого коментатора, в іншій своїй публікації наголосив на тому, що Франція має намір боротися.

«Франція звернеться до російської влади найближчими днями, заявив міністр закордонних справ Жан-Ів Ле Дріан у середу в Сенаті. За необхідності він може також донести проблему до Світової організації торгівлі, щоб права французьких виробників шампанського були дотримані. Європейська комісія також заявила, що оцінить, чи порушує цей закон зобов'язання Росії щодо СОТ», – йдеться у публікації.

А британське видання Market Watch цитує прес-секретаря Moët Hennessy Енн Кетрін Грімаль, яка наголосила: співпраця з Росією призупинена. Чи буде знайдено обома сторонами компроміс? На сьогодні це невідомо.

Market Watch не без іронії зауважує, що «з радянських часів шампанське – «шампанське» по-російськи – використовувалось як загальний термін для широкого асортименту ігристих вин, деякі з яких суперечать розкішному образу шампанського, а вартість за пляшку вимірюється у 150 рублів, тобто, в 2 долари».

«Навіть глава одного з найбільших російських виноробів вважає, що закон заходить занадто далеко. «Для мене немає сумнівів, що справжнє шампанське походить з регіону Шампань у Франції», – заявив президент Абрау-Дюрсо Павло Тітов. «Дуже важливо захищати російські вина на нашому ринку та надавати їм всебічний патронаж. Але вжиті законодавчі заходи повинні бути розумними і не суперечити здоровому глузду», – цитує Тітова Market Watch.

Паризька кореспондентка «Українського тижня» Алла Лазарева тим часом зазначає в авторській колонці, що «часопис Le Figaro надає трибуну французьким виробникам шампанських вин, які звертаються по захист до своїх вітчизняних та європейських дипломатів. Часопис цитує директора Спілки виробників шампанського Девіда Шатільона, який обурюється фактом «брутального привласнення» росіянами назви «шампанське», що є «продуктом тяжкої праці та інвестицій виноробів упродовж трьох сотень років».

Лазарева додає: «Комітет виробників шампанських вин (CIVC) поширив прес-реліз, який широко цитує французька преса. У цьому тексті наголошується, що назва «шампанське» запатентована за французьким продуктом на територіях понад 120 країн світу. «Наша структура довгі роки бореться за захист назви цього французького продукту, що регулярно потрапляє під загрозу імітації й підробок, – наголошує заява виробників шампанського. – Згідно зі світовою практикою, кожне вино має походити з певного периметру в однойменному районі, щоб мати право на використання назви». Ясно, що нічого подібного «радянське шампанське» не характеризує, але коли це Росія переймалася дотриманням світових стандартів?».

Одним словом, Франція не здається. І українці з «мемчиками» на кшталт, що куплети д’Артаньяна тепер співатимуться як «Бургундія, Нормандія, Ігрісте чи Прованс», трохи кваплять події.

Але що «найшло» на Росію?

Те, що Росію «умом не понять», відзначав ще один з її класиків. І все таки, що спонукало цю країну затіяти скандал із шампанськким? Версія, яка лежить на поверхні, пов’язана зі згадуваним вище Тітовим. А, точніше, з Тітовими, батьком і сином – Павлом та Борисом. Можливо, підписуючи свій указ, Путін вирішив підтримати у такий спосіб «дводоларове» шампанське близького соратника. Адже Тітов Путіну – не чужий.

«У мене радник є – Борис Титов, який є власником «Абрау-Дюрсо», великої нашої компанії з хорошим бекграундом. <...> Він у мене зараз радник. Коли роботу закінчу, може, я піду працювати радником до нього. Але не як бізнесмен, а як фахівець – хоча б в області права», – заявив Путін в січні 2021-го. Тітов улесливо прокоментував, що не знайдеться підприємця, який відмовився би від такої заманливої пропозиції. Але сам Борис Тітов вже не керує сімейним бізнесом. Ще у 2012 році він передав «Абрау-Дюрсо» під керівництво свого сина Павла. Тепер обидва можуть радіти: після слів Путіна акції підприємства підскочили на «Мосбіржі» відразу на 10%.

Та якщо родина Тітових відкорковує з цієї нагоди шампанське (сподіваймося, власного виробництва), то іншим бізнесменам – не до святкувань. Щоправда, сегмент Moët Hennessy на російському ринку є зовсім невеликим. За оцінкою Центру досліджень федерального і регіональних ринків алкоголю, Росія імпортує близько 50 млн літрів ігристих та шампанських вин на рік, з них 13% – шампанське з Франції, а на частку Moët Hennessy доводиться менше 2%. Елітний продукт споживає максимум мільйон росіян, говориться у публікації РБК.ru.

Але водночас видання цитує одного з російських рестораторів, який заявляє, що без Moët Hennessy у карті напоїв меню будь-якого пристойного ресторану виглядатиме вбого. В самій Росії рішення Путіна, а також ті наслідки, які воно потягнуло за собою, вважають «пострілом в ногу», пише РБК.ru.

Що ж стосується буцімто побоювань Франції втратити російський ринок, то такі твердження взагалі не витримують критики. Це не Франція зацікавлена у тому, аби постачати своє шампанське до Москви, це – навпаки – РФ – має боротися за право вживати якісні напої. «Найбільшим споживачем лакшарі-продуктів є той, хто має гроші. Збіднілій Москві такі речі не по кишені, тож основними ринками для французького шампанського є США, Британія, Бразилія, Японія та Китай», – каже з цього приводу Андрій Шкіль.

Тим часом на російських теренах від дій Путіна тільки розводять руками. Навіть відома пропагандистка та керівниця телеканалу «Russia Today» Маргарита Симоньян почувається заскоченою. «Терпіти не можу Моет разом з Шандоном. І взагалі віддаю перевагу пиву. Але може хто-небудь притомно пояснити, чому шампанське тепер не можна називати шампанським? Глупо ж це виглядає прямо дуже», – написала вона на ФБ.

Не стримується у висловах і російський соціолог Ігор Ейдман: «Історія з вимогою російської влади називати французьке шампанське з Шампані – ігристим вином, а російську газовану сівіху з Мухосрані – шампанським – квінтесенція путінської політики. Вона нібито списана з відомої казки Родарі «Джельсаміно в країні брехунів». Там теж примушували вважати брехню правдою, а правду брехнею. Говорити правду заборонялося, а брехня вважалася обов'язковою чеснотою. Котів змушували гавкати, а собак нявкати, навіть звірі не могли ухилитися від примусу до брехні», – зауважує Ейдман.

Але приз за дотепність на просторах російського Фейсбуку отримає карикатурист Сергій Йолкін. «Ну і наступний логічний крок – справжні долари друкують у нас, а в Америці папірці ігристі якісь», – постить він.

Одним словом, принаймні, частина росіян не в захваті від ідей свого лідера. Останнього це, звісно, мало хвилює. Так само, як мало це повинно хвилювати і Францію. Та й Україну теж – у нас ще знайдеться багато інших приводів знайти та засвідчити чергову «зраду».

Наталія Лебідь, для «Главкома»