Законопроєкт про реєстрацію собак і котів: «схематоз» чи добра справа?

Народні депутати несподівано перейнялися питанням контролю за тваринами. Законотворці забажали унормувати реєстрацію та утримання домашніх та диких тварин. На сайті парламенту минулого тижня з’явився законопроєкт №3796. Хоча зареєстрований він ще 6 липня, але галасу  наробив лише після оприлюднення.

Законопроєкт вносить зміни у низку законів і фактично розширює перелік тварин, які підлягають обов’язковій ідентифікації та реєстрації. Власне, сам перелік існує давно, однак якщо зараз потрібно реєструвати лише сільськогосподарських тварин, то у разі ухвалення законопроєкту реєстрації підлягатимуть домашні, дикі, безпритульні (бездоглядні) та лабораторні тварини. Конкретні переліки має затвердити Кабмін.

Відповідно до документу, внесенню до Єдиного державного реєстру тварин підлягають:

• відомості про власника тварини;

• місце утримання (постійного перебування) тварини;

• вид тварини, порода, кличка, дати народження, проведення протиепізоотичних заходів (щеплень) тощо;

• ідентифікаційний номер засобу ідентифікації;

• особливі прикмети тварини за наявності (каліцтва, особливості тощо);

• інші відомості, визначені Порядком ідентифікації та реєстрації домашніх тварин і диких тварин, які утримуються у неволі або напіввільних умовах.

За, здавалося б, цілком зрозумілою ініціативою частина колишніх та навіть чинних можновладців розгледіли чергову схему вибивання грошей з українців. Причому навіть не для потреб бюджету, а для конкретної кишені...

Чому сховався Антон Яценко?

Ініціаторами законопроєкту стали майже три десятки нардепів з різних фракцій. Першими у переліку зазначено «слуг народу», далі ж ідуть представники «Голосу» і позафракційні. І ось саме тут спливло цікаве прізвище: одним із авторів наприкінці довгого списку зазначено Антона Яценка – нардепа багатьох скликань багато років вважають батьком тендерних та інших схем із заробляння коштів приватними структурами на державних послугах. Одним з перших увагу на присутність Яценка у новій схемі звернув екс-міністр соцполітики Павло Розенко. 5 вересня він опублікував у себе у Facebook скріншот з сайту Верховної Ради із переліком авторів закону.

І, очевидно, Розенко попав у точку. Бо вже сьогодні список авторів цього документу має геть інший вигляд: з довгого переліку «випарувалось» саме прізвище Яценка. Зникли також два нардепи з «Голосу»: Ярослав Юрчишин та Олександра Устінова. Вони, очевидно, схаменулись після негативного розголосу, який пішов минулого тижня.

Сам Юрчишин своє «зникнення» прокоментував у соцмережі так: «Поки відкликаю підпис. Про посередників у реєстрації безпритульних тварин в концепції закону не йшлося. Але якось з’явилося».

Саме наявність «посередників», які вже намилились заробляти на реєстрації тварин, і викликала найбільше нарікань з боку критиків проєкту. Реєструвати тваринок, за творчим задумом законотворців, буде не хазяїн напряму, а приватні посередники. Тобто маємо традиційний «прийом Яценка»: вигадується послуга і між її отримувачем і надавачем розміщується «прокладка». У нашому випадку вона буде між громадянами і Єдиним державним реєстром тварин. Реєструвати і ідентифікувати живність будуть «агенти з ідентифікації». Крім того, для їхньої роботи знадобиться створювати спеціальні програми. Це ще один спосіб заробітку, яким вдало користуються депутати. Адже держава має регулярно сплачувати за використання цього софту.

У самому проєкті закону про агентів згадано лаконічно: «Ідентифікацію та/або реєстрацію тварин здійснюють спеціалісти ветеринарної медицини – агенти з ідентифікації тварин через авторизовані бази даних тварин, що забезпечують автоматичний обмін інформацією з Єдиним державним реєстром тварин».  

До слова, за інформацією журналіста-розслідував Дениса Бігуса, норма про посередників виникла на фінальному етапі реєстрації документу.

«Слід Яценка» у тексті законопроекту помітила і платформа «Ліга антитрасту», яка згадує попередні схеми Антона Яценка (як от оцінка нерухомості за допомогою контор-посередників). Аналітики цієї ініціативи наводять цілі абзаци, які повторюють у загальних рисах попередню скандалюну «схему».

Крім того, користувачі соцмереж назвали законопроєкт «відірваним від реальності», адже реалізувати його на практиці важко, до того ж, контролювати, чи його виконують, теж нема кому.

Журналіст Бігус звертає увагу і на те, що формулювання законопроєкту розмиті і передбачають, що «реєстрації підлягатимуть не лише ссавці», а й усілякі павуки та папуги.

Слово зоозахисникам

В той же час зоозахисник Олексій Коваленко бачить великий позитив в ініціативі депутатів. Експерт пояснює для чого потрібна запропонована система: «Нині якщо чиясь собака когось покусала, неможливо без реєстрації встановити, кому належить тварина. Відповідно, немає можливості стягнути адмінштраф».

«Перелік тварин, які потрібно реєструвати, встановлюється урядом. А для того, щоб зрозуміти, яких тварин треба реєструвати, з 2014 року працювала група, до складу якої входили представники Мінекології, Держпродспоживслужби, кінологи тощо. І ця група визначилася, що обов’язкова реєстрація (принаймні, на перших етапах впровадження) торкнеться лише собак і котів. До того ж, вона набуває чинності через три роки після ухвалення законопроєкту», – наголошує Коваленко.

Коваленко також розповів про практичний бік реалізації законопроекту: «В Україні за майже 30 років незалежності створено понад 20 баз, які вже налічують десятки тисяч тварин – чіпованих, зареєстрованих. Саме ці бази будуть підключені до Держреєстру. Ці бази будуть авторизовані через Держпродспоживчслужбу».

За словами зоозахисника, коли новоспечений хазяїн щеня йде до ветеринара – зробити улюбленцю перше щеплення – лікар завжди реєструє тварину. «Після того хочете – повісьте жетон на шию цуцику за 20 грн, хочете – причепіть чіп за 100 грн», – роз’яснює він.

Щодо безпритульних тварин процедура виглядатиме так: «У волонтерів є пул тварин, які стоять на обліку у муніципальних притулках, бо безпритульні тварини знаходяться під юрисдикцією комунальних служб, іншими словами – належать київській громаді. Волонтери, які отримали посвідчення у комунальних підприємствах, теж реєструють у своїй базі цих тварин, і потім цей перелік «підтягнеться» до загальної бази».

Із дикими тваринами – своя історія. «Ті, що утримуються у неволі або у напіввільних умова, належать до юрисдикції Мінекології. На робочій групі представники цього відомства пообіцяли створити свою базу і підключиться до загального реєстру тварин», – пояснює Коваленко.

Хто ж тоді такі «агенти з ідентифікації» і яка їхня роль? Коваленко пояснює так: «Це ветеринарний лікар, який веде свою практику у відповідності до українського законодавства. Це не лікарі Держспоживчслужби, бо такі лікарі можуть здійснювати контроль за безпечністю харчових продуктів!». Отже, реєстрацію мають проводити приватні ветеринари.

Глава громадської спілки «Українське об'єднання захисників тварин» Марія Трунова у коментарі «Главкому» також поскаржилась, що просто «у шоці від усього бруду, який ллється зараз на законопроєкт». Вона вбачає у цій критиці лише політичний аспект. «Це нормальна практика для Європи. Причому, скажімо, у Німеччині не лише реєструють домашніх улюбленців, а й платять податок на них», – зазначає вона.

Трунову не дуже хвилює той факт, що для реєстрації будуть працювати агенти-посередники. «Послухайте, у Європі стараються у цьому питанні відійти від монополії держави», – додає вона і зауважує, що порядку від приватних реєстраторів буде більше, ніж від державного впорядкування.

Наталія Сокирчук, «Главком»