«Зганьби Майдан». Хто і як легалізує злочини проти Небесної сотні

Шоста річниця лютневих розстрілів на Майдані відбувається на тлі дуже неоднозначних процесів. У суспільство активно вкидається тема реабілітації тих, хто протистояв героям Небесної сотні. Ба більше, ті, кого досі вважали вбивцями, тепер усе частіше вдають із себе жертв та постраждалих. У цьому їм допомагає інформаційна машина, яку в Україні утримує кум російського президента Путіна Володимир Медведчук.

«Відновимо чесне ім’я «Беркута»

Один із останніх тривожних дзвоників – до Києва повернулися два беркутівці, судовий процес над якими тривав кілька років. Мова про Олександра Маринченка та Сергія Тамтуру. Їх було звільнено під час великого обміну між Україною та Росією наприкінці минулого року. У зверненні, яке поширив адвокат Олександр Горошинський, його підзахисні заявили, що їх п’ять років тримали в СІЗО за злочини, яких вони не вчиняли. При цьому поки незрозуміло, де саме перебувають колишні силовики.

Ексберкутівці хочуть відновити «чесне ім’я» спецпідрозділу та домогтися того, аби всі винні у вбивствах правоохоронців та протестувальників були покарані. Вони пообіцяли надалі брати участь у судових засіданнях і закликали негайно скасувати закон про амністію «майданівців» задля неупередженого розслідування тих подій. Звернення приправлене неодноразовими згадками про «збройний державний переворот» в 2014–2015 роках.

Важко сказати, наскільки українська влада виявилася готовою до такого «ходу конем». Генпрокурор Руслан Рябошапка вже висловився, що ексберкутівці залишаються підсудними, але, якщо вони з’являться на найближчому засіданні суду 17 березня, то запобіжний захід (був змінений на особисте зобов’язання якраз перед обміном) сенсу змінювати немає. Зі слів адвоката сімей Небесної сотні Віталія Тітича, головуючий у справі суддя Дячук вирішив, що доказів саме щодо цих двох у суду замало, та й п’ять років, які вони вже відсиділи в СІЗО, їм можуть зарахувати в потенційний термін. Звісно, якщо буде обвинувальний вирок суду, Маринченко та Тамтура наполягатимуть на своїй повній невинуватості. Тітич впевнений, що ексберкутівці отримали в Росії інструкції та повернулися заради дискредитації слідства щодо Майдану та всього судового процесу.

Адвокат підозрюваних запевняє, що до України після відновлення документів скоро повернуться ще троє обміняних товаришів по службі – Сергій Зінченко, Павло Аброськін і Олег Янішевський. Проте, на відміну від Маринченка та Тамтури, звинувачення проти них суворіші, тому затримка з їхнім поверненням, мабуть, пов’язана не лише з документами.

Група підтримки

Тим часом повернення ексберкутівців супроводжується потужною інформкампанією в українських медіа, пов’язаних із кумом Путіна Віктором Медведчуком. Напередодні річниці розстрілів у них почала розкручуватися тема Майдану – під специфічним кутом. Проросійські ЗМІ в Україні дружно почали поширювати список тисячі постраждалих під час подій 2014–2015 років правоохоронців.

Тему швидко підхопили видання, які офіційно належать соратникові Медведчука з «Опоплатформи» Тарасу Козаку.

Насправді інформація про кількість загиблих та постраждалих з’явилася під час судового процесу ще наприкінці 2018 року. Тоді на засіданні Святошинського райсуду Києва головуючий суддя Сергій Дячук оголосив, що за період з 24 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року загинули 66 учасників акцій протесту, яких булу вбито з вогнепальної зброї, та 13 правоохоронців. При цьому всі смерті правоохоронців сталися в період з 18 по 21 лютого, коли конфлікт перейшов у найгарячішу фазу. В цілому ж потерпілими в різних кримінальних справах визнано близько 1700 учасників акцій протесту та близько тисячі правоохоронців.

Що роблять Зеленський і команда

Нинішня влада на чолі з фракцією-гегемоном нібито не збирається піддавати ревізії трагічні події 2014–2015 років. Навпаки парламентський комітет з інформаційної політики напередодні річниці розстрілів підтримав проєкт постанови про політичну оцінку подій Революції гідності. Зокрема, у документі йдеться про однозначне засудження дій експрезидента Віктора Януковича та його режиму, а також окремих працівників «Беркута», міліціонерів, суддів та інших посадових та службових осіб. Констатується, що ці дії завдали непоправної шкоди державі та суспільству. Під постановою стоять прізвища депутатів усіх фракцій, крім «Опозиційної платформи – За життя».

Однак зараз фактично певними силами зміщується акцент: мова вже не про розстріляну Небесну сотню, а про «тисячу постраждалих силовиків». Паралельно з оприлюдненням їхніх прізвищ тими самими медіа розкручується американський фільм «Імпічмент. Гроші Байдена. Масові вбивства», що вийшов на другорядному телеканалі One America News. Його автор – колишній радник Дональда Трампа Майкл Капуто. У стрічці стверджується, що розстріли у центрі Києва були організовані колишнім президентом США Бараком Обамою та ексвіцепрезидентом Джо Байденом, який ще недавно вважався одним із головних конкурентів Трампа на майбутніх виборах. У стрічці спливають і «грузинські снайпери», яких нібито запросили представники попередньої української влади, і анонім, який каже на камеру, що був наказ стріляти в обидві сторони з метою провокації хаосу. Автор фільму робить висновок, що Трампу вигідно дати хід розслідуванню тих подій. Українські ЗМІ з відомого медіапулу радо ці інсинуації поширюють.

Бурхливу діяльність із дискредитації подій 2013–2014 років розгорнули й колишні соратники Януковича Андрій Портнов та Олена Лукаш. Так, наприклад, у цій статті вони ставлять під сумнів причини загибелі героїв Небесної сотні.

Відкрий віконце

Таке намагання радикально змінити фокус сприйняття трагічних подій цілком вписується в теорію «вікна Овертона». Американець Джозеф Овертон свого часу розробив концепцію так званого допустимого спектру думок. Йдеться про нібито неприйнятну для більшості суспільства точку зору, яка поступово легітимізується через її широке обговорення. У результаті прийнятним варіантом може стати те саме «зійтись десь посередині». І беркутівці в такому разі стануть такими ж жертвами, як і… герої Небесної сотні.

Соціолог Ірина Бекешкіна вважає, що така тактика може частково зіграти на «антимайданний» електорат «Опоплатформи», але не більше: «Ця партія має свого особливого виборця, який взагалі відрізняється від населення України. Свого часу Майдан підтримували 50%, а не підтримували аж 40%. І десь половина з цих 40% залишається і досі. Тож у ОПЗЖ зараз завдання – відбити у «Слуги народу» своїх виборців. Частково ця зміна дискурсу може вплинути й на тих громадян, які вважають, що «краще б усіх цих заворушень не було». Але не думаю, що версія, що це беркутівців розстрілювали, а не навпаки, матиме масовий вплив».

На думку політтехнолога Андрія Золотарьова, тріумфальне повернення ексберкутівців – це наслідок того, що слідство проводилось односторонньо та непрофесійно. Він вважає, що правові рішення ухвалювалися в політичній площині, і тепер цей бумеранг повертається.

«Зрозуміло, що ці інформаційні вкидання мобілізують прихильників «антимайдану», – каже він. – Але є два фан-клуби. Які б раціональні аргументи не наводили, вони все одно будуть вважати, що майданівці – герої, а беркутівці – вороги, і навпаки. Соціологія не фіксує масових перетоків з одного табору до іншого».

Однак відродження подібного дискурсу поляризує суспільство, що, власне, і потрібно авторам таких маніпуляцій. Політолог Володимир Фесенко згадує новорічне послання президента, в якому той закликав націю до об’єднання. Та експерт констатує, що цей виклик протилежні сторони не сприйняли.

«Мені здається, що протистояння «Майдан – Антимайдан» зараз реанімується, – каже Фесенко. – Скажу непопулярну річ: з юридичної точки зору, треба розслідувати всі вбивства, не тільки активістів Майдану. Але такий підхід не зрозуміють. І враховуючи, як реагують на суспільні настрої у президента, думаю, влада буде діяти дуже обережно. Той же (генпрокурор) Рябошапка – людина за цінностями близька до табору Майдану і він не піде на реабілітацію беркутівців або навіть на нейтральне ставлення. Реваншу очікувати не варто, хоча спроби юридично просунути цю тему будуть».

У Фесенка складається враження, що «антимайданний» табір свідомо дражнить своїх супротивників, намагаючись донести меседж «ми вас не боїмося» і легітимізувати цю тему. Відповідно така тактика мобілізує і «майданний» табір – протилежності фактично живляться одна від одної. А от «зелена» влада з її половинчастою позицією в цій історії опиниться між двох вогнів. І її постановка на шпагат, схоже, є однією з цілей ініціаторів цієї інформаційної провокації.

Павло Вуєць, «Главком»