«Я не відчувала себе вдома». Киянка розкрила правду еміграції з України до США

Анастасія Александрук на початку повномасштабного вторгнення переїхала з Києва до Філадельфії (США). Однак згодом українка вирішила повернутися. Киянка розповіла історію своєї еміграції до США та повернення в Україну у своєму блозі у Facebook, пише «Главком».

Анастасія Александрук разом із сином виїхала з Києва, коли він був в оточенні окупантів. Тоді жінка щодня читала новини про злочини росіян, які відбирали життя дорослих і дітей. Тож мати вирішила вивезти сина в безпечніше місце.

«Ми із сином виїжджали з Києва, коли він був оточений. І відчуття зовнішньої небезпеки було дуже різким. Майже кожного дня ми бачили новини про смерті й особливо боляче віддавалися в серці смерті дітей. Це й було моєю основною мотивацією вивезти дитину, так і мотивацією утримуватися в Америці протягом усіх чотирьох років», – розповіла жінка.

За словами українки, після переїзду до США, вона відчула «звільнення від здавлюючого страху». «Хоча тіло відходило повільніше і я ще певний час прокидалася вночі від відчуття вібрації від вибухової хвилі. А тепер, в Україні я теж періодично прокидаюся серед ночі, але вже від інших фантомів – тих ситуацій, станів та думок, які супроводжували моє життя в Америці. І так само, прокинувшись, перевіряю реальність на можливі загрози», – зазначила киянка.

Лише після повернення в Україну Анастасія Александрук усвідомила, як на неї впливала реальність життя в Америці. Українка зазначила, що після повернення додому вона відчула себе в безпеці.

«Певну зміну перш за все тілесно я відчула в той момент, коли ми переїхали кордон, я ступила на цю землю, вдихнула повітря і побачила обличчя наших людей. 4 роки – не тут. Відчувалося, як вигнання. Ми вʼїхали в Україну. Я ще була далеко від дому, але вже відчула як моє тіло ніби по іншому реагує та займає простір. Знайомі запахи, звуки, обличчя людей, яких ти по факту не знаєш, але – знаєш. Усе ніби говорить мені: «Ти у безпеці». Ніби протиріччя? Я їхала з України – з небезпеки, а потім поверталася в Україну – як у безпеку. Виявляється – протиріччя нема», – продовжила жінка.

Як пояснила українка, вона зрозуміла, що існує два види загроз, зовнішня – війна та внутрішня – тривога й небезпека від життя в чужій країні. Тож, на думку авторки допису, Україна може бути небезпечна фізично, але давати внутрішнє відчуття безпеки. Водночас життя в США для неї мало іншу загрозу, як тривогу та напругу.

«На власному досвіді я виявила, що існує два типи безпеки: одне походить від середовища, в який ти включений, а інше – із зовнішнього середовища. В Україні існує дуже серйозна загроза від зовнішнього ворога, але одночасно із цим внутрішньо саме для мене – субʼєктивне відчуття безпеки відчувається достатньо високим. В Америці ж для мене ситуація відчувалася протилежною: загрози від бомбардувань – не було, але постійне фонове відчуття тривоги та небезпеки від процесів всередині країни. І це не залежить від того, наскільки ти адаптований. Адже моя адаптація та інтеграція були дуже високими», – зауважила киянка.

Анастасія Александрук зізналася, що лише після повернення додому, вона зрозуміла, наскільки безпечніше вона почувається в Україні, а ніж у чужій країні. «Ця річ дає дуже базовий глибинно рівень внутрішнього комфорту про існування, якого навряд можливо дізнатися, поки не втратиш його завдяки довгому перебуванню і чужій країні», – додала вона.

Також Анастасія Александрук пояснила, що у своєму домі у Філадельфії, вона не почувалася вдома. «От я відчуваю себе одночасно у двох різних точках простору й часових відрізках мого минулого. Перший – я в Америці і проживаю типові свої американські будні. Другий, я – у Києві. Зависаю на декілька годин у підземці під час масованого обстрілу. Сиджу на підлозі метро, слухаю себе й дивуюся, бо де рівень стресу для мене відчувається нижчим на зараз? На підлозі метро в Києві. Я відчуваю себе вдома в цій точці мені рідного міста. Й усвідомлюю, що в Америці я не відчувала себе вдома, навіть у себе вдома», – резюмувала Александрук.

Нагадаємо, українка Анетта мешкає в Канаді та розповідає про тонкощі своєї еміграції в блозі в соцмережах, дала поради, як можна емігрувати з України до Канади у 2026 році. Як стверджує блогерка, спеціальна програма для українців для переїзду до Канади вже не актуальна. Однак є й інші варіанти, але вони складніші та потребують більше зусиль і фінансів, ніж раніше.